Отит середнього вуха – це запальний процес інфекційного характеру, що вражає середнє вухо і з’єднуються з ним порожнини. Захворювання зустрічається як у дорослих, так і у дітей, хоча діти хворіють частіше, що пов’язано з анатомо-фізіологічними особливостями внутрішньої будови вуха. Чоловіки і жінки в однаковій мірі схильні до цієї патології, причому частіше за інших страждають люди, які мають хронічні інфекції ротоглотки і носоглотки – тонзиліти, карієс, гайморит, синусити і т. д.
Найчастіше запальний процес локалізується з одного боку, але у малюків гострий середній отит швидко прогресує, і уражуються обидва вуха.
Причини
Середнє вухо має зв’язок з іншими відділами слухового апарату, а ті, у свою чергу, сполучаються з зовнішнім світом, носоглоткою і ротоглоткой, а значить, інфекція може проникнути будь-яким шляхом – при таких хворобах, як ангіна, скарлатина, тонзиліт, гайморит і т. д.
Вірусні або інфекційні хвороби в гострій стадії також можуть призводити до розвитку такої патології, як гострий середній отит. Інфекція поширюється через ротову порожнину або носоглотку. Причина може критися і в алергічної реакції, при якій із-за набряку порушується приплив повітря у вушну порожнину, що сприяє розвитку застійних явищ і розмноженню бактерій. Викликати гострий середній отит може і катаральний, лікування якого розпочато несвоєчасно.
Хронічні патології при зниженні захисту організму теж здатні викликати поширення інфекції по організму і поразка нею цього органу, з розвитком в ньому запалення.
Сприятливі фактори, це:
- загальне переохолодження організму (і призводить до переохолодження місцевому, даючи прекрасну можливість бактеріям активно розмножуватися);
- зниження захисних сил внаслідок стресів, а також фізичних та емоційних перевантажень;
- погане харчування (нестача поживних елементів) теж веде до зниження захисних сил;
- дрімаючі в організмі інфекції, при сприятливих умовах здатні активуватися і викликати патологію середнього вуха.
Отит середнього вуха
У маленьких пацієнтів причини виникнення даної патології можуть бути пов’язані з:
- анатомічно укороченою слуховою трубою, яка дозволяє інфекції легше проникнути всередину слухового апарату;
- тим, що порожнина вистелена ембріональною тканиною, яка є прекрасним живильним середовищем для мікроорганізмів;
- перебуванням у горизонтальному положенні немовлят, із-за чого у них частіше розвиваються застійні явища;
- розростанням аденоїдної тканини, що закриває з боку ротоглотки євстахієву трубу;
- несформованої імунною системою малюків.
Різновиди
За ступенем вираженості розрізняють кілька видів цього захворювання. Найбільш вираженими симптомами має гострий середній отит, що виникає при інфікуванні вірусами. Зазвичай разом з цим поразкою у дорослих і малюків відзначаються інші вірусні захворювання.
Якщо інфекція є бактеріальної, виникає гострий гнійний середній отит. Іноді вірусна патологія без належного лікування також переходить в гнійну форму, так як приєднується бактеріальна інфекція – найчастіше це відбувається у маленьких пацієнтів. Важливо розрізняти ці дві форми, так як лікування при бактерійній патології вимагає прийому антибіотиків, тоді як при вірусної використовуються інші препарати.
Коли гострий гнійний середній отит своєчасно не лікується, гній поширюється в інші порожнини, прилеглі до середнього вуха, викликаючи гнійний або гострий мастоїдит євстахіїт. Гній має протеолітичними властивостями, а це значить, що він здатний розчиняти тканини, тому його скупчення в барабанній порожнині може призвести (без лікування) до розчинення перетинки з утворенням в ній отворів різного діаметру, через що вміст буде витікати назовні. Крім того, гній може проникнути в мозкові оболонки. Саме тому гострий гнійний середній отит часто ускладнюється менінгітом, особливо у маленьких дітей. Лікування цієї патології повинно бути своєчасним, щоб не виникло ускладнень.
Гнійний середній отит
Катаральний середній отит – форма, небезпечна своїми ускладненнями, при якій може зазначатися повна втрата слуху. Причинами виникнення такого захворювання, як катаральний середній отит стають часті респіраторні захворювання у дітей і дорослих. Розпізнати катаральний отит нескладно – біль при ньому носить характер стріляє, і віддає в скроню і зуби.
Виділяють також і таку форму захворювання, як ексудативний середній отит, що виникає, як наслідок порушення вентиляції за набряклості тканин. Нагромадження в барабанної порожнини серозного ексудату при такій формі хвороби призводить до погіршення слуху і викликає хворобливі відчуття в області ураженого органу, що виникають внаслідок підвищення тиску в ньому.
При такому захворюванні, як ексудативний середній отит, густина рідини в барабанній порожнині збільшується з часом, що може стати причиною часткової або повної приглухуватості. Для отримання ексудату проводиться хірургічне лікування.
Ще один різновид – хронічний гнійний середній отит. Про неї говорять тоді, коли перетинка проривається і з вуха хворого витікає гній. Іноді виділень може бути багато, іноді мало, але в будь-якому випадку при хронічній формі симптоми захворювання невиражені – больові відчуття стихають, температура падає і т. д. Але страшний хронічний гнійний середній отит своїми ускладненнями, адже внаслідок розриву перетинки на ній згодом утворюються рубці, які перешкоджають нормальному проходженню звуків, що веде до розвитку приглухуватості, яка вже необоротна.
Ознаки
При гострій формі у дорослих відзначаються наступні симптоми:
- найсильніша біль в області ураженого вуха, яка то вщухає, то стає сильнішою;
- припухлість шиї з боку ураження;
- зниження слуху, в подальшому з розвитком стійкої приглухуватості;
- гіпертермія (38-39);
- симптоми загальної інтоксикації (слабкість, головний біль тощо);
- поява гнійного ексудату при такій формі патології як хронічний гнійний середній отит.
В залежності від стадії, хвороба може проявляти себе по-різному. Розрізняють початкову стадію, при якій присутня вся вищеописана симптоматика, а також пацієнт може скаржитися на сильний біль з ураженої сторони (стріляючого характеру). Лікування патології здійснюється саме в цей період перебігу хвороби і дає хороші результати, але якщо не лікувати захворювання, розвивається друга стадія – перфоративна. Як ясно з назви, на другій стадії відбувається прорив барабанної оболонки, після чого симптоматика слабшає – температура падає, біль зменшується, стан стабілізується. І третя – репаративна, при якій відбувається повне витікання ексудату і загоєння перетинки з утворенням рубців, які призводять до порушення слуху.
Симптоми такої патології, як гострий ексудативний отит, схожі з зазначеними, з тією лише різницею, що розплавлення перетинки не відбувається, тому ексудату нікуди витікати і людина відчуває сильний біль, яку не купируют анальгетики.
Якщо ексудат (серозний або гнійний) поширюється вглиб, розвиваються ускладнення, симптоми яких можуть бути різними, залежно від уражених органів. У людини може виникнути риніт, закладеність носа, запальне освіта за вухом, відмінне хворобливістю (мастоїдит). Найбільш важким ускладненням є менінгіт, при якому гній потрапляє в мозок, викликаючи неврологічні симптоми у дорослих і маленьких пацієнтів.
Симптоми даного захворювання у зовсім малюків наступні:
- відмова від їжі (від грудей або пляшечки);
- дратівливість і плаксивість;
- порушення сну;
- виражена болючість при натисканні на основу вуха.
Катаральний та інші форми отиту, у тому числі хронічний гнійний середній отит – це не єдині патології, які можуть викликати подібні симптоми у малюків, тому перш ніж починати лікування, потрібно обстежити дитину і переконатися, що причина проявів полягає саме в цьому захворюванні.
Хронічний гнійний середній отит
Діагностика
Встановити діагноз дозволяє візуальний огляд, при якому зазначають випнуту або, навпаки, втянутую барабанну перетинку, її почервоніння і виражену болючість в вусі.
Використовуються і інструментальні методи дослідження, а саме отоскопія. При такому захворюванні, як хронічний гнійний середній отит, лікар може бачити дірку різного діаметру в перетинки і ллється з порожнини за нею гній. Дослідження слуху дозволяє виявити таку патологію, як ексудативний середній отит, оскільки видимих ознак її, крім випинання барабанної перетинки.
Особливості лікування
Лікування патології починається з лікування захворювань, що її викликали, якщо такі є. У дорослих, це ангіна, тонзиліт, алергічний або вірусний риніт, карієс, гайморит. У дітей середній отит часто стає ускладненням ГРВІ і ГРЗ, а також таких хвороб, як ангіна і скарлатина.
Лікування включає в себе прийом медикаментозних препаратів, основними з яких є антибіотики. При таких формах хвороби, як ексудативний середній отит, гострий гнійний та загострений хронічний гнійний середній отит показаний прийом препаратів пеніцилінового ряду, а також цефалоспоринів. При їх відсутності призначаються антибіотики макролидной групи.
При інших формах призначаються глюкокортикоїди, здатні зменшити запальні явища, антигістамінні препарати, прибирають набряк, судинозвужувальні. Медикаментозне лікування поєднується зі спеціальними процедурами промивання і продування порожнини середнього вуха. Як вже було сказано вище, якщо у пацієнта ексудативний середній отит, показана операція – миринготомия.
Хірургічне лікування показане тоді, коли хвороба не піддається консервативної терапії, швидко прогресує або коли розвиваються ускладнення.
Існує два типи хірургічного лікування – парацентез і антротомия. Найчастіше проводять саме парацентез, який полягає в розтині барабанної перетинки і дренажі вмісту порожнини. Антротомия проводиться лише у разі розвитку тяжкого мастоидита у дорослих, або антрита у маленьких дітей.
