Пляшковий карієс – це недуга, що вражає маленьких дітей у віці від двох до чотирьох років. Назва його досить оригінальне і обумовлено однією з причин розвитку цього патологічного стану – пляшковий карієс у дітей часто розвивається із-за звички пити в нічний час молочні суміші з пляшечки. Як наслідок цього, в роті малюка на всю ніч залишається велика кількість їжі, яка і є головною причиною прогресування карієсу.

Також цю недугу називають «молочним», «кефірним» або «ясельным». У медичних довідниках зустріти ці терміни не можна, так як за характером перебігу та причин виникнення хвороба являє собою звичайний карієс. «Пляшковим» ж його називають у побуті.

Причини

Причини пляшкового карієсу такі ж, як і в інших каріозних поразок. Основним етіологічним чинником є пошкодження і руйнування структур зубів під негативним впливом кислот, які виробляють мікроорганізми, присутні в ротовій порожнині дитини. Їжею для них служать вуглеводи, які залишилися на зубах після годування дитини.

Велика частина лікарів впевнені в тому, що основною причиною прогресування пляшкового карієсу у дітей в такому віці є часті нічні годування. І зовсім неважливо, як саме дитина їсть з пляшечки, або ж смокче груди. Лактоза в тому чи іншому кількості міститься в материнському молоці, суміші та інше. Але сама по собі ця причина не у всіх випадках призводить до розвитку патологічного процесу.

Фактори, які провокують прогресування пляшкового карієсу:

  • ослаблення імунної системи дитини;
  • недостатні бактерицидні властивості слини. Часто до цього призводить наявність в організмі інших захворювань, таких як цукровий діабет, грип, кишкова інфекція та інше;
  • неправильно складений раціон харчування дитини. Солодощі, соки, хлібобулочні вироби, залишки яких залишаються на зубах, сприяють розмноженню патогенних мікроорганізмів. На стані зубів також позначається і недолік грубої їжі в раціоні – яблук і моркви;
  • регіональний фактор. Якщо у воді, яку вживає дитина не буде міститися достатньої кількості фтору, то зубна емаль ослабне і швидше піддасться руйнівному впливу органічних кислот;
  • спадковість.

Стадії розвитку

Лікарі виділяють чотири стадії розвитку пляшкового карієсу у дітей:

  • вихідна. Вік дитини від 10 до 20 місяців. Це рання стадія розвитку патологічного процесу. На поверхні зубів відзначаються крейдяні вогнища, а в пришийковій зоні можна відзначити белесую лінію. Часом ці зміни помітити складно, так як для цього потрібно повністю просушити поверхню зуба. Розвиток патологічних вогнищ на даній стадії носить оборотний характер. Лікування полягає в покритті патологічного ділянки герметиком;
  • друга стадія. Дитині від 16 місяців до 2 років. Патологічні вогнища розростаються, і відбувається руйнування структур емалі. На даній стадії розвитку патології оголюється дентин. У цей же час проявляються перші симптоми. Зуби малюка реагують на температурні подразники. У деяких випадках відзначається зміна відтінку зубної поверхні;
  • третя стадія. Дитині від 20 місяців до 3 років. Вогнища ураження великі і глибокі. На цьому етапі каріозний процес може дратувати пульпу. Симптоми посилюються. Дітям боляче пережовувати їжу, чистити зуби. З’являються нічні болі;
  • четверта стадія. Вікова межа – від 30 місяців до 4 років. Відбувається деструкція емалево-дентинного з’єднання. На молярах верхньої щелепи відзначається некроз і 3 стадія ураження. На молярах нижньої щелепи відзначаються ознаки другої стадії. Дитина неспокійна, відмовляється вживати будь-яку їжу, погано спить. Причина такої поведінки – сильний зубний біль. При сильному руйнуванні зубів показаний тільки один вид лікування – видалення.

Симптоми

При прогресуванні пляшкового карієсу у дітей в першу чергу уражаються верхні різці та ікла. Це обумовлено механізмом смоктання. На даних зубах у великій кількості накопичується наліт і залишки їжі (сумішей). Пляшковий карієс має характерну для нього особливість – патологічний процес вражає зуб циркулярно. Це означає, що зуб руйнується по колу коронкової частини (частіше в області шийки).

Пляшковий карієс: симптоми і лікування
Пляшковий карієс

Якщо патологічний процес розвивається, то на поверхні зубів з’являються плями різного забарвлення (від жовто-коричневого до коричнево-чорного). Чутливість зубів зростає в кілька разів. Неприємні відчуття викликає прийом солодкої, холодної, гарячої, кислої їжі. Також біль може виникати під час чищення зубів. Небезпека протікання пляшкового карієсу ще й у тому, що він може поширюватися і на інші зуби. У медицині таке явище іменують множинним карієсом. Також він може вражати більш глибокі зубні структури, в результаті чого у малюка може розвинутися періодонтит або пульпіт. Тому лікування потрібно починати якомога раніше, щоб не допустити розвитку ускладнень.

Діагностика

При перших підозрах на прогресування пляшкового карієсу батькам рекомендовано відразу ж відвідати дитячого стоматолога для проведення діагностики і лікування патології. Визначити наявність недуги можна під час ретельного огляду ротової порожнини дитини. Для того щоб підвищити результативність огляду, лікар може використовувати такі передові методики:

  • стоматоскопия в світлі УФ променів;
  • вітальне фарбування;
  • рентгенографія зубів.

Лікування

Повноцінне лікування пляшкового карієсу у маленьких дітей дуже утруднене, так як малюки просто не дають лікарю провести всі необхідні процедури. Тому іноді вдаються до седації – проведення всіх необхідних медичних процедур під загальним наркозом.

Якщо у малюка тільки початкова стадія карієсу, то її ще можна зупинити без препарування. Лікарі просто закривають чи герметизують утворилися в плямах пори. Таку методику лікування іменують реминерализирующей. Її основна мета – заповнити мінеральний склад ураженої ділянки. Звичайно, структура емалі при цьому не відновлюється, але зуб перестає бути уразливими до захворювання. Лікувати пляшковий карієс таким способом можна, так як процедура безболісна і не лякає дитину.

Середній і запущений карієс слід вже лікувати відомими способами – санацією наявних каріозних порожнин з подальшим їх пломбуванням. Але далеко не всі діти дають це зробити, тому найчастіше стоматологи вдаються до процедури сріблення зубів.

Така методика не усуває каріозний процес в зубах і не повертає їм естетичний вигляд, а навіть навпаки – зуби стають ще більш непривабливими (чорніють). Але така методика лікування дає змогу зупинити руйнівний процес. Можна сказати, що зуби «консервуються» в такому стані. Як правило, після цього у дітей зникають усі симптоми захворювання. Срібну плівку слід заміняти один раз в 3 місяці. Це дасть можливість зберегти молочні зуби до їх природного випадання. Дана методика лікування має високу ефективність.

У деяких випадках зазначені вище методики лікування не будуть ефективними. Якщо руйнування зуба дуже сильне, то ні герметизація, ні сріблення не допоможуть – потрібно тільки проводити видалення зубів. Це обов’язково слід зробити, так як зруйновані зуби можуть стати причиною неповноцінного формування зачатків постійних зубів.

Багато мам, щоб лікувати карієс, використовують народні рецепти. Але робити це самостійно ні в якому разі не можна. Мало того, що рецепти можуть не допомогти, так ще їх безконтрольне застосування може погіршити загальний стан дитини. Лікувати пляшковий карієс повинен тільки кваліфікований стоматолог.

Профілактика

Щоб не проводити лікування пляшкового карієсу у дітей, слід своєчасно подбати про профілактику цього захворювання. Важливо постійно стежити за станом зубів дитини, і це завдання лягає на плечі батьків. Щоб даний вид карієсу не розвинувся, слід дотримуватися простих рекомендацій:

  • необхідно ретельно доглядати за молочними зубами у дітей. Наліт і залишки їжі рекомендовано видаляти за допомогою марлевого тампона або силіконової насадки, яка надівається на палець мами;
  • краще по можливості відмовитися від нічних годувань;
  • дітей потрібно привчати чистити зуби самостійно за 8 місяців;
  • не можна вмочати соски в цукор або мед. Якщо так робити, то ранній карієс буде забезпечений і його доведеться лікувати;
  • обов’язково слід показати дитину стоматолога. Якщо лікар визначив у нього схильність до карієсу, то він призначить терапію, якої слід дотримуватися, щоб запобігти прогресуванню патологічного процесу.