Вагінізм – це патологічний стан, при якому відбувається спазм м’язів піхви, що не дозволяє чоловікові ввести статевий член для здійснення коїтусу. У деяких випадках настає спазм безпосередньо під час введення статевого члена, і м’язи піхви настільки сильно стискаються, що відбувається його обмеження, з поступовим розвитком набряку і необхідністю надання невідкладної допомоги. Крім того, іноді вагінізм у жінок проявляється навіть від думок про сексуальному контакті або дотику до статевих органів. Також при даному порушенні є неможливим вчинення гінекологічного огляду, оскільки для цього потрібно введення в вульву жінок спеціального інструменту, що стає причиною болісного спазму.
Хвороба відноситься до психосексуальних порушень, оскільки найчастіше розвивається як наслідок психологічного впливу травмуючого чинника на дівчину в дитинстві або юності. Однак іноді вагінізм буває наслідком функціональних порушень, зокрема запальних процесів, пухлин або аномалій статевих шляхів. В той же час лікування вагінізму вимагає комплексного підходу і план розробляється індивідуально для кожної з жінок з цією проблемою, в залежності від причин, що її викликали, і симптомів.
Причини
У жінок може зустрічатися первинний і вторинний вагінізм. Про первинному говорять в тому випадку, коли перший сексуальний контакт спровокував спазм гладкої мускулатури піхви, внаслідок чого його здійснити не вдалося. При наступних спробах спазми повторюються, тому дівчина з первинною формою патології нездатна до сексу як такого. У той же час у неї може зберігатися здатність відчувати кліторальний оргазм, як і зберігатися виражене лібідо.
Про вторинній формі порушення говорять тоді, коли жінка вже мала сексуальні стосунки з чоловіком (або кількома), але у певний період у неї розвинувся вагінізм.
Зазвичай причини розвитку порушення у жінок криються в травмуючих подіях, пов’язаних з сексуальними контактами в минулому. Це може бути зґвалтування (в дитинстві або у дорослому віці), груба дефлорація, відносини з жорстоким чоловіком, який завдавав їй болю під час сексуального контакту та інших травмуючих факторів.
Часто з такою патологією, як вагінізм, стикаються представниці прекрасної статі, які мають різні фобії і страхи. Особливо важко піддається лікуванню захворювання в тому випадку, якщо у жінки є страх перед болем, якою супроводжується перший статевий акт. Такий страх виникає зазвичай в дитинстві і з плином часу стає нав’язливим, тому, коли настає момент вчинення дівчиною першого статевого акту, вона надмірно напружується, що і викликає болючий спазм мускулатури. Також розвинутися порушення може у дівчат, які отримали неправильне або недостатнє сексуальне виховання. Такі дівчата вважають секс ганебним, і відчувають фізичне і психологічне напруження в ситуації, коли займаються ним, із-за чого нічого не виходить.
Больовий цикл при вагінізмі
Іноді таке порушення є захисною реакцією. Зокрема, якщо жінку не приваблює статевий партнер, але сексуальний контакт внаслідок якихось причин має відбутися, її організм може зреагувати саме спазмом мускулатури піхви, прагнучи запобігти злягання.
Спровокувати дане порушення можуть такі фізіологічні фактори:
- запальні процеси у піхві, у тому числі ЗПСШ;
- пухлини злоякісного характеру;
- надмірно щільна дівоча пліва або неповна дефлорація;
- травматичні ушкодження слизової піхви, кандидоз або надмірна сухість;
- аномалії розвитку піхви.
Деякі представниці прекрасної статі говорять про таке явище, як вагінізм бактеріальний. Насправді такої патології не існує, швидше всього, у цьому випадку мова йде про іншому, подібному з назви захворювання – бактеріальний вагіноз, спричинений переважанням патогенної флори в організмі. Однак якщо врахувати, що запальні процеси в піхві можуть спровокувати розвиток вагінізму, цілком ймовірно, що таку форму деякі жінки називають вагінізм бактеріальний. Насправді ж бактеріальний – означає, викликаний певними бактеріями, а сам по собі вагінізм як патологія бактеріями не викликається. Однак бактеріальний вагіноз може спровокувати розвиток вагініту внаслідок хворобливості статевого акту при цій патології, і розвиток психосексуальних розладів.
У той же час вагінізм бактеріальний буде некоректним назвою, тому в медичній практиці така назва не застосовується до даної патології.
Спазм м’язів піхви
Зазначимо, що будучи наслідком психогенних порушень, вагінізм і сам призводить до розвитку різних розладів психіки жінки. Не отримуючи сексуального задоволення, може розвинутися невроз і інші патологічні психічні реакції. Крім того, психосексуальні розлади можуть виникнути і в її статевого партнера, особливо в тих випадках, коли до виникнення цього порушення жінка жила з ним повноцінним сексуальним життям.
Клінічна картина
Дане психосексуальний порушення проявляється спазмом м’язів піхви, промежини і внутрішньої поверхні стегон, з-за чого стає неможливим введення гінекологічного дзеркала або статевого члена всередину. Симптоми порушення доповнюються вираженою хворобливістю.
Виділяють три ступені даного розладу. Перша ступінь – коли симптоми мало виражені і спазм відбувається лише в разі початкового етапу введення статевого члена. При другому ступені – спазм розвивається не тільки при введенні статевого члена або гінекологічного дзеркала в піхву, але навіть при простих дотиків до геніталій. І найтяжча форма, третя, симптоми якої схожі, але розвиваються навіть при думці жінки про сексуальному контакті.
Як вже було сказано вище, із-за нездатності жінки отримати сексуальну розрядку, у неї наростають і симптоми психосоматичних розладів. Зокрема, вона стає дратівливою, швидко втомлюється, у неї спостерігаються перепади настрою, депресії.
Діагностика та особливості лікування
Одним з основних питань, з якими до лікарів приходять жінки, які страждають цією патологією – як вилікувати вагінізм? Лікування повинно бути призначено після ретельної діагностики і обстеження пацієнтки на виявлення причин захворювання. Діагностика захворювання проводиться під час гінекологічного огляду – при спробі ввести дзеркало розвивається спазм м’язів піхви, що робить огляд в принципі неможливим. Також проводиться збір анамнезу, що дозволяє визначити провокуючий фактор і причину розвитку порушення. Симптоми і їх вираженість дає лікареві уявлення про стадії захворювання. При цьому щоб уточнити симптоми часом доводиться провести бесіду з статевим партнером жінки, так як деякі фактори можуть нею не усвідомлюватися.
Для визначення причини вторинної форми патології необхідний паркан бакпосіву і мазка на цитологію, проведення ультразвукового дослідження органів малого тазу жінок з даним порушенням. В деяких випадках можуть знадобитися додаткові інструментальні методи дослідження, щоб підтвердити або виключити деякі хвороби, здатні викликати вагінізм.
Гінекологам добре відомо, як позбавитися від вагінізму, тому лікування даної патології не становить серйозних труднощів, але воно повинно бути комплексним і включати не тільки спеціальні вправи і медичні маніпуляції, але і психотерапію. Іноді однієї психотерапії недостатньо, тому лікування вагінізму доповнюють прийомом певних психотропних препаратів, що дозволяють жінці позбутися фобії або певного страху.
Насамперед слід усунути причину, що викликала патологію. Зокрема, якщо це фізіологічні чинники, слід провести необхідну терапію (антибіотиками, протизапальними і т. д.). Зокрема, якщо вагінізм бактеріальний, тобто спровокований інфекцією статевих органів, потрібно лікувати хворобу антибіотиками, до яких чутливий мікроорганізм, що викликав її. А якщо у пацієнтки є злоякісна пухлина – показана резекція і хіміотерапія і т. д.
Якщо говорити про медичних маніпуляціях, які використовуються в лікуванні даної проблеми, то вони полягають у поступовому введенні в піхву розширювачів різного діаметра починаючи з самого маленького. Розширювачі залишають на 10 хвилин, щоб жінка могла звикнути до відчуттів. Якщо виконати процедуру лікаря не вдається, пропонується жінці самій ввести розширювачі в піхву, що зводить неприємні відчуття до мінімуму.
Жінки, у яких вагінізм, лікування можуть доповнити спеціальною гімнастикою. Це всім відомі вправи Кегеля, які тренують м’язи тазового дна і дозволяють їй оволодіти навичками самостійного напруга і розслаблення певних м’язових груп.
