ВІЛ – підступна інфекція, яка не проявляє себе протягом тривалого часу. Тому симптоми ВІЛ у жінок визначити вкрай складно, особливо на ранній стадії, адже вони носять загальний характер, ніяк не говорить про наявність вірусу в організмі. У той же час, якщо своєчасно не приступити до противірусної терапії, тривалість життя пацієнтки зменшується, так як симптоми хвороби прогресують і, зрештою, призводять до розвитку Сніду. Перші симптоми хвороби не дають уявлення про причини їх появи, тому лікування захворювання може загальноклінічні характером цих проявів і неможливістю поставити діагноз під час інкубаційного періоду.
Характерні симптоми
ВІЛ у жінок, так само як і в чоловіків, має чотири стадії перебігу. Перша стадія являє собою прихований, або латентний період), який триває від декількох тижнів до декількох років. У цьому періоді ознаки ВІЛ у жінок не виявляються, і, на жаль, навіть зробивши певні аналізи на виявлення антитіл вірусу в організмі, отримати результати не вдається, оскільки антитіла вірусу з’являються тільки після закінчення інкубаційного періоду.
Виходить, жінка може жити і не підозрювати про те, що заражена. А це небезпечно ймовірністю зараження оточуючих, особливо при активній сексуальне життя представниць прекрасної статі. Ось чому лікарі рекомендують користуватися при випадкових статевих зв’язках презервативами – це дозволить запобігти зараженню вірусом або не дасть можливості заразити іншу людину (якщо вірус вже є в організмі в латентній фазі).
Друга фаза захворювання – фаза активації вірусу. На цій стадії у жінки з’являються перші прояви патології, але вони неспецифічні. До таких симптомів належать:
- підвищення температури тіла до 38 градусів і вище, яка може бути або короткочасним, або стійким;
- збільшення лімфовузлів, спочатку в потиличній області, потім в шийної, пахвовій і паховій (причому лімфовузли болючі);
- поява червоних плям на тілі;
- болі в горлі при ковтанні і навіть кашель;
- виникнення розлади стільця (перемежовуються запори і проноси);
- розлад апетиту, із-за чого відбувається зниження маси тіла (некритичне).
Всі ці перші ознаки інфекції в організмі жінки часто приймають за ознаки банальної застуди або кишкового розладу. Тому в більшості випадків вони навіть не звертаються за лікарською допомогою, а так як симптоми через деякий час зникають самостійно, представниці прекрасної статі вважають, що вилікувалися, і продовжують активно поширювати інфекцію через статеві контакти з чоловіками (в тих випадках, коли не використовують засоби бар’єрної контрацепції – презервативи).
Перші ознаки ВІЛ-інфекції
Третя фаза – фаза безсимптомна. Вона може тривати багато років, поступово руйнуючи імунну систему жінки. У той же час у жінки на цій стадії зберігається стійка лімфаденопатія, тому це повинно її насторожити і змусити звернутися до лікаря для діагностики ВІЛ. Також жінка може спостерігати наступні порушення:
- пітливість, особливо в нічний час;
- відчуття занепаду сил;
- апатію;
- надмірну схильність до інфекційних захворювань;
- дратівливість і стомлюваність.
Симптомами, які свідчать про інфекції, є і захворювання жіночих статевих органів, такі як дисплазія матки, розвиток інфекцій, болючість під час менструацій та інші.
На жаль, ранні симптоми інфекції мало що говорять про хворобу, тому навіть при проходженні обстеження лікарі рідко можуть запідозрити у пацієнтки дану хворобу. Але такі симптоми, як стійка лімфаденопатія, в сукупності із скаргами пацієнтки на інші розлади, властиві інфекції, можуть наштовхнути лікаря на ймовірність наявності у пацієнтки ВІЛ. Відповідно і на призначення їй відповідних аналізів для діагностики.
Четверта фаза хвороби – СНІД. Це стан, при якому порушується робота імунної системи, і будь-яка, навіть незначна хвороба може стати летальною для пацієнта. З моменту настання четвертої фази тривалість життя жінок становить всього кілька років.
Симптоми цієї фази хвороби чисельні:
Кандидоз слизової оболонки рота
- розвиток кандидозу слизових, причому хвороба слабо піддається лікуванню специфічними препаратами;
- різка втрата маси тіла;
- поява психологічних розладів, у тому числі деменції;
- постійна втома і затяжна депресія;
- схильність до інфекційних захворювань, причому вони носять тривалий і рецидивуючий характер;
- поява бородавок і папілом на зовнішніх статевих органах;
- ураження слизових герпетическими висипаннями (часте) за типом оперізувального лишаю;
- розвиток туберкульозу та інших важких хвороб, що призводять до летального результату.
Важливо знати, що ВІЛ у жінок протікає повільніше, ніж у чоловіків. Можливо, це пов’язано з більш уважним ставленням представниць прекрасної статі до свого здоров’я і раннім виявленням інфекції в організмі, або ж вся справа в більш сильною імунною системою, яка здатна протистояти вірусу протягом тривалого часу.
Особливості лікування
Лікування інфекції полягає, насамперед, у гальмуванні процесів пригнічення імунної системи. На жаль, навіть своєчасне лікування не дозволяє пацієнтці одужати, так як на сьогоднішній день хвороба невиліковна, але все ж воно дозволяє продовжити термін її життя і запобігти поширенню ВІЛ-інфекції.
Лікування передбачає використання таких препаратів, як:
- Диданозин;
- Зидовудин;
- Невірапін і деякі інші, які гальмують активацію і розмноження вірусу.
Крім того, лікування повинно включати в себе прийом лікарських препаратів, що сприяють стимуляції імунітету, адже якщо у людини сильний імунітет, вірусної інфекції буде складніше подолати його.
Дуже важливо, щоб лікування було комбінованим і індивідуальним у кожному конкретному випадку, оскільки вірус ВІЛ здатний пристосовуватися до впливу на нього хімічних речовин, тому лікар періодично змінює схему лікування патології, для того, щоб лікування було більш ефективним.
Лікування ВІЛ-інфекції пов’язане з великою кількість побічних ефектів, оскільки препарати, що застосовуються в сучасній медицині, дуже токсичні. Тому лікар повинен уважно стежити за станом здоров’я пацієнтки і призначати їй препарати, що усувають побічні ефекти (в разі їх виникнення). Але найважливіше значення у лікуванні відіграє профілактика, яка полягає в ретельному виборі статевих партнерів, регулярному обстеженні і використання презервативів при статевих контактах з незнайомими (або малознайомими) чоловіками.
