Атрофічний риніт – запальне захворювання слизової оболонки носа, при якому відбуваються її атрофічні та склеротичні зміни. На відміну від звичайного риніту, при якому слизова гипертрофована і збуджена, при атрофічному вона, навпаки, стає сухою, на ній утворюються кірки.
Регулярні невеликі кровотечі з носа, а також зниження нюху є показовими ознаками даної патології та відрізняють її від інших видів риніту.
Причини
На сьогоднішній день, в залежності від причин, що викликали захворювання, розрізняють декілька форм цієї хвороби:
- первинну;
- вторинну.
При первинній формі хвороба розвивається внаслідок попадання в носові ходи певного виду збудника – симптоми даного захворювання схожі з звичайними інфекційних ринітом, тому потрібна ретельна диференціальна діагностика. Найчастіше в такому випадку говорять про інфекційний атрофічний риніт. Існує теорія, яка поки що не має чіткого медичного обґрунтування, згідно їй збудником, що викликають цю патологію, є Klebsiella ozenae.
Хронічний атрофічний риніт
Вторинна форма розвивається як наслідок інших хронічних атрофічних процесів в організмі. Наприклад, згідно з дослідженнями, люди, які страждають атрофічним гастритом, частіше схильні до розвитку атрофічного риніту, ніж ті, у кого здоровий шлунок.
Крім того, хронічний атрофічний риніт може розвиватися внаслідок хірургічних втручань (операції по зміні форми носа або виправлення носової перегородки). А ще до недуги призводять ендокринні порушення, які відбуваються в організмі людини під час статевого дозрівання, причому хвороби більше схильні жінки, ніж чоловіки.
Нестача вітаміну D, а також нестача заліза в організмі (залізодефіцитна анемія) теж можуть стати причиною розвитку вторинної форми хронічного атрофічного риніту.
Слід зазначити, що в залежності від локалізації, хронічний атрофічний риніт може бути вогнищевим і дифузним. У першому випадку симптоми захворювання менш виражені, так як уражається переважно передня частка перегородки (невелика ділянка), а в другому – явні симптоми, а хворобу поширюється на всі носові ходи.
Симптоми
Таке захворювання, як хронічний атрофічний риніт, характеризується вираженою симптоматикою, завдяки якій його складно переплутати з іншими хворобами носової порожнини. Зокрема, відзначаються такі симптоми, як:
- блідо-рожевий колір слизової носових ходів;
- наявність жовто-зелених кірок;
- сухість слизової;
- порушене нюх;
- кровоточивість слизової оболонки.
При важкому перебігу розвиваються інші симптоми, серед яких показовим є сморід. Дана форма захворювання носить назву озена і характеризується не тільки наявністю смердючих кірок і гнійних виділень, але і розширенням просвітів носових ходів, що призводить до деформації кісткової і хрящової структури носа.
Діагностика
При діагностиці захворювання слід відрізняти його від інших патологій носової порожнини, тому бажано провести комп’ютерну томографію або хоча б рентгенографію носових ходів і пазух носа, щоб виключити ймовірність синуситів та інших захворювань, симптоми яких схожі з симптомами атрофічного риніту.
Для встановлення форми захворювання призначається бакпосів секрет носових пазух. При такої хвороби, як інфекційний атрофічний риніт, бакпосева висівається збудник захворювання.
Обов’язковим є дослідження крові, що дозволяє визначити рівень заліза і підтвердити або виключити чинник його нестачі у розвитку патології.
Лікування
Так як найчастіше у пацієнта діагностується інфекційний атрофічний риніт, лікування припускає використання протимікробних препаратів. Хворому призначають для прийому всередину, а також для місцевого зрошення слизових. Крім того, в більшості випадків лікування атрофічного риніту передбачає призначення антибіотиків. Найчастіше використовуються такі ліки, як:
- Рифампіцин;
- Амікацин;
- Ципрофлоксацин та інші.
Так як слизова при цьому захворюванні стає сухою, для її зволоження використовують масляні розчини з вітаміном А і В2, а також мазі та муколітичні засоби у вигляді назальних аерозолів.
У разі залізодефіцитної анемії, лікування таких патологій, як інфекційний атрофічний риніт та хронічний, здійснюється шляхом підвищення кількості заліза. Хороші результати показує і використання методів народної медицини в комплексі з медикаментозним лікуванням. Зокрема, допомагають пом’якшити слизову і видалити кірки такі процедури, як закопування соку алое або каланхое.
Особлива методика лікування необхідна при озенах. Таку хворобу лікують з використанням промивання носової порожнини розчинами калію перманганату, соди або перекису водню. Також показано введення в носові ходи тампони з маззю Вишневського.
Так як при озенах часто відбувається розширення носових ходів, показано хірургічне лікування. З цією метою використовують імплантати з тефлону, акрилової пластмаси і інших алопластичних матеріалів.
У більшості випадків при своєчасному і адекватному лікуванні можна істотно полегшити стан людини і уникнути розвитку рецидивів захворювання.