Шийний міозит – є поширеним розладом, при якому починає розвиватися запалення в м’язах, розташованих в шиї і плечовому поясі. У патологічний процес може залучатися як один, так і декілька сегментів. Причин формування недуги дуже багато і далеко не всі вони пов’язані з протіканням захворювань інфекційного характеру. Найбільш часто цьому сприяють надмірна фізична навантаження і переохолодження організму.
Головним клінічним проявом є поступово посилюється больовий синдром, що поширюється на прилеглі області. На тлі основного симптому може спостерігатися обмеження рухової функції, місцевий набряк, гіпертермія.
Діагноз представляється можливим поставити на підставі клініки, даних об’єктивного огляду. Тим не менш діагностика також включає в себе кілька інструментальних обстежень пацієнта.
Лікування здійснюється тільки за допомогою консервативних методик, зокрема фізіотерапевтичними процедурами і техніками мануальної терапії. Найчастіше вся симптоматика зникає через тиждень з моменту початку лікування.
У міжнародній класифікації захворювань десятого перегляду така патологія має кілька значень. Код за МКХ-10 – М60-М63.3.
Етіологія
Як було зазначено вище, міозит шийного відділу хребетного стовпа формується на тлі великої кількості самих різних причин, тому їх прийнято розділяти на патологічні і фізіологічні, які не мають нічого спільного з плином інших недуг.
Перша категорія факторів включає в себе:
- ревматизм і ангіну;
- тонзиліт хронічного протікання;
- ехінококоз та інші інфекційні недуги;
- грип та цукровий діабет;
- розлади обміну речовин;
- подагру;
- остеохондроз і грижу міжхребцевих дисків у шийному відділі;
- широкий спектр травм шиї та плечового поясу;
- системний червоний вовчак;
- порушення цілісності шкіри в зоні шиї, що загрожує формуванням гнійників. Така причина призводить до розвитку рідкісної форми такого недуги – гнійний шийний міозит;
- ревматоїдний артрит;
- отруєння токсичними речовинами;
- інтоксикації і алергічні реакції;
- паразитарні та глистяні інвазії;
- аутоімунні хвороби.
Однак запальне ураження м’язів шийно-плечового поясу далеко не завжди виступає в якості ускладнення вищезгаданих хвороб. Досить часто він розвивається у абсолютно здорових людей – в таких ситуаціях етіологічними факторами можуть бути:
- тривале переохолодження людського організму;
- незручна поза для сну;
- особливості праці – від перенапруги шийних м’язів найбільш часто страждають шофери, піаністи, скрипалі, а також ті, хто вимушений велику кількість часу проводити перед монітором комп’ютера;
- тривалий вплив стресових ситуацій і нервових перенапруг;
- наркотична залежність і пристрасть до спиртних напоїв;
- неадекватне застосування лікарських препаратів – призводить до короткочасного шийного миозиту;
- професійне заняття спортом.
Патологія вражає людей незалежно від вікової категорії та статевої приналежності.
Класифікація
Клініцистам відомо кілька видів міозиту шийних м’язів, які відрізняються з причин формування та характером перебігу. Таким чином, запальний процес у м’язах шиї ділиться на:
- гнійний міозит – крім властивих симптомів хвороби, через кілька діб після початку прогресування, під час пальпації відмічається наявність гною;
- неінфекційний негнійний міозит – відрізняється тим, що клінічна картина представлена лише больовими відчуттями і формуваннями болючих ущільнень, які мають невеликі обсяги і можуть змінювати форму при фізичному впливі на них;
- нейроміозит – крім шийних м’язів патологія вражає периферичні нервові волокна;
- інфекційний міозит – відмінною рисою виступає слабкий прояв симптоматики;
- полифибромиозит – має тяжкий перебіг, під час якого відзначається заміна здорової м’язової тканини на фіброзну або сполучну. Основною ознакою вважається порушення рухової активності;
- дерматоміозит – при протіканні на ранніх етапах запалення пошкоджує лише поверхневі м’язи і шкіру, що виражається у зміні її відтінку і виникненні висипань. Важкі форми характеризуються м’язовою слабкістю і болями, а також проблемами з диханням і ковтанням;
- поліміозит – в переважній більшості ситуацій діагностується у представниць жіночої статі, а також вважається одним з найбільш тяжких варіантів перебігу запалення. Нерідко ускладнюється порушенням функціонування внутрішніх органів і приєднанням вторинної гнійного процесу;
- міофасцити прогресуючий міозит, який у медичній сфері носить назву хвороба Мюнхмейера – це досить важке, генетично обумовлене захворювання, найбільш часто зустрічається у представників чоловічої статі дитячої чи юнацької вікової категорії. Небезпека хвороби полягає в тому, що відбувається повільне, але прогресуюче окостеніння шийних м’язів і сухожиль. Крім цього, запальний процес може поширитися на м’язи черевної порожнини і нижніх кінцівок.
Симптоматика
Болючі точки при міозиті
Основний симптом міозиту – це больові відчуття, які проявляються вже через кілька годин після впливу тієї чи іншої предрасполагающей причини. У першу чергу виникає локальна болючість, що охоплює задню або заднебоковую частину шиї. Примітно те, що найчастіше її вогнище розташовується з одного боку. На посилення інтенсивності болю можуть вплинути повороти або нахили голови.
Поступово відбувається іррадіація больового синдрому на:
- зону потилиці і тімені;
- верхню частину спини;
- район надпліччя;
- грудну клітку;
- мова і вуха;
- область між лопатками;
- одну з верхніх кінцівок.
Пацієнт намагається уникати здійснення рухів головою і шиєю, для того, щоб не викликати новий напад болю. Іноді людина змушена тримати голову в незручному становищі.
На тлі головного клінічного ознаки у дорослих виявляються такі симптоми:
- напруга м’язів шиї і плечового поясу;
- набряклість і почервоніння шкірного покриву в проблемній області;
- поява висипань на шиї, плечах і верхніх кінцівках;
- підвищення місцевої температури;
- обмеження рухів;
- збільшення обсягів регіональних лімфовузлів;
- сильний головний біль;
- пульсація в скронях і потилиці;
- загострення болю в нічний час доби, що призводить до порушення сну або його повної відсутності.
У випадках розвитку такої хвороби у дитини спостерігається більш важкий перебіг і яскравий прояв вищевказаної симптоматики. Клініка нерідко супроводжується зростанням температури, аж до лихоманки.
Вкрай рідко, міозит з локалізацією на шийному відділі хребта переходить у хронічний перебіг, для якого властивий хвилеподібний перебіг з чергуванням фаз загострення та стихання симптомів. У таких ситуаціях симптоматика буде представлена:
- рецидивуючими сильними болями, що виникають навіть при незначному фізичному навантаженні, недовгого перебування в незручній позі або після кожної перенесеної застуди;
- постійним перенапруженням м’язів;
- значним обмеженням рухових функцій;
- прогресуючою слабкістю м’язів;
- атрофією пошкоджених м’язів.
Діагностика
Поставити діагноз – запалення м’язів шиї, представляється можливим вже на етапі здійснення ортопедом заходів первинної діагностики, які включають в себе:
- ознайомлення з історією хвороби – для визначення основного етіологічного чинника з патологічної основою;
- аналіз життєвого анамнезу пацієнта – це потрібно в тих ситуаціях, коли міозит розвивається у здорової людини;
- огляд і пальпацію ураженої ділянки;
- детальний опитування хворого – для встановлення ступеня інтенсивності вираження симптоматики.
У деяких випадках необхідно здійснення додаткових діагностичних заходів, а саме інструментальних процедур, серед яких:
- УЗД;
- рентгенографія;
- електроміографія;
- біопсія.
Крім цього, може знадобитися консультація таких фахівців:
- ревматолога;
- інфекціоніста;
- хірурга.
Лабораторні дослідження біологічних рідин людини в цьому випадку обмежуються проведенням загальноклінічного та біохімічного аналізу крові, що може вказати на протікання якого-небудь базового недуги.
Лікування
В незалежності від етіологічного фактора, способи того, як лікувати міозит завжди будуть консервативними. Медикаментозна терапія передбачає застосування:
- антибактеріальних і протипаразитарних засобів;
- протизапальних речовин;
- антигістамінних і жарознижуючих ліків;
- глюкокортикоїдів та спазмолітиків;
- вітамінних комплексів і імуномодуляторів.
Інші способи консервативної терапії міозиту включають в себе:
- введення новокаїнових блокад з великою концентрацією кортикостероїдів;
- фізіотерапевтичні процедури, а саме прогрівання і УВЧ;
- курс лікувального масажу;
- маніпуляції мануальної терапії – показано тільки у випадках відсутності у пацієнта протипоказань.
Масаж при шийному міозиті
При розвитку гнійного типу недуги, лікування шийного міозиту у дітей і дорослих спрямоване на розкриття гнійника. Після цього порожнину промивають антисептичними розчинами і проводять дренування марлевою серветкою. Хворим варто пам’ятати про необхідність здійснення перев’язок. Як тільки рана очистилася від патологічного вмісту, накладають пов’язки з лікувальними мазями, що сприяють регенерації тканин.
На додаток до основних способів терапії можна усунути симптоматику міозиту в домашніх умовах шляхом:
- постільного режиму;
- дотримання щадного раціону, складеного лікарем;
- виконання ЛФК.
Профілактика і прогноз
Профілактичні заходи, що попереджають розвиток міозиту шийного відділу хребта, спрямовані на:
- повна відмова від згубних пристрастей;
- уникнення переохолодження;
- ведення активного способу життя;
- забезпечення повноцінного сну;
- прийом медикаментів зі строгим дотриманням приписів клініциста;
- недопущення розвиток емоційного перенапруження;
- раніше виявлення і ліквідацію патологій, що призводять до розвитку запального процесу в шийних м’язах;
- регулярне повне обстеження в медичному закладі.
Своєчасне і комплексне лікування міозиту шийного відділу забезпечує сприятливий прогноз. Однак у випадках повної відсутності терапії може виникнути запальна поразка інших м’язів, хронізація хвороби і виникнення атрофії, при якій людина не зможе самостійно тримати голову. Тим не менш формування ускладнень спостерігається вкрай рідко.
