Ендоцервіцит – запалення, локалізований в області цервікального каналу. Дуже часто запальні зміни на шийці матки сполучаються з такими ж запальними процесами в піхву, адже основною причиною розвитку запалення є інфекція.

У 70% молодих жінок, що звертаються в жіночу консультацію, виявляється ендоцервіцит шийки матки. При цьому клінічних проявів дане захворювання майже не має, тому часто жінки навіть не здогадуються про те, що у них збуджена шийка матки. Крім того, гостра стадія запалення, якщо її не лікувати, швидко переходить в хронічну, симптоми якої, взагалі, не виражені. Так що діагноз ендоцервіцит зазвичай ставиться жінкам при звичайному плановому обстеженні, а не на підставі скарг.

Причини

Як вже було сказано вище, причина захворювання – інфекція. Причому це можуть бути як бактерії, занесені ззовні, так і умовно-патогенні мікроорганізми, які в нормі живуть в піхві жінки і починають активно розмножуватися при зниження місцевого імунітету.

Ендоцервіцит викликають:

  • стрептококи;
  • кишкова паличка;
  • стафілококи;
  • гонококи;
  • трихомонади.

У той же час тільки гонококи і трихомонади можуть викликати виражені симптоми. Захворювання ж, що виникло внаслідок зараження іншими мікробами (умовно-патогенними), протікає безсимптомно, тому часто у жінок діагностується хронічний ендоцервіцит, коли інфекція заглиблюється в слизову оболонку, а зовнішня поверхня шийки матки регенерується.

Ендоцервіцит: симптоми і лікування
Ендоцервіцит

Сприяючими факторами до розвитку даної патології є різні травми та хірургічні втручання:

  • аборти;
  • травми шийки під час пологів;
  • установка внутрішньоматкової спіралі;
  • діагностичні або лікувальні вискоблювання і т. д.

Тобто призвести до розвитку запального процесу в цервікальному каналі можуть різні пошкодження слизового шару, які з легкістю проникають мікроорганізми. Також причинами розвитку захворювання можуть бути запальні процеси в піхві і матці. Зазвичай запалення поширюється по висхідної, тобто з піхви на шийку матки і далі на матку, маткові труби і придатки. Але іноді воно може розвиватися по низхідній – придатки, матка, цервікальний канал.

Найпоширеніші захворювання, що викликають ендоцервіцит, це:

  • кольпіт;
  • ектопія шийки матки;
  • ерозія шийки матки;
  • ендометрит та інші.

Симптоми

Як вже було сказано вище, буває гострий і хронічний ендоцервіцит. І симптоми захворювання будуть залежати від його форми. Якщо це гостра форма, жінка буде скаржитися на:

  • рясні виділення з піхви, мають серозну, серозно-гнійну або гнійну консистенцію;
  • свербіж і печіння в області зовнішніх статевих органів;
  • незначне порушення загального стану.

Але так як дані симптоми притаманні і іншим запальних захворювань в матці і піхві, на їх основі неможливо поставити точний діагноз і тому потрібно провести візуальний огляд пацієнтки, у тому числі її шийки матки, щоб діагностувати ендоцервіцит.

Якщо говорити про хронічний ендоцервіцит, то його симптоми менш виражені. Зазвичай виділення зменшуються або проходять, коли захворювання переходить в хронічну форму і жінки вважають, що вилікувався від хвороби. Насправді ж запалення проникає в більш глибокі шари слизової оболонки, тому хронічного процесу властиві періоди загострення та затухання.

Визначити хронічний ендоцервіцит лікар може на підставі огляду пацієнтки – на шийці матки можна помітити червону облямівку, що свідчить про запалення, в той час як сама шийка матки має природний рожевий колір.

Потрібно сказати і про такі ознаки ендоцервіціта, як потовщення шийки матки, розвиток гіпертрофії її м’язової оболонки, поява петехиальных крововиливів на неї, а також наявність ерозованими ділянок. Такі характерні ознаки хронічного процесу, що дозволяє лікареві поставити діагноз і успішно лікувати захворювання.

Окремо слід сказати про ендоцервіцит при вагітності. У тих випадках, коли запальний процес своєчасно діагностовано і вилікуваний, він не представляє загрози для плоду. Однак специфічні ендоцервіцити, викликані трихомонадами або гонококами мають властивість швидко поширюватися по висхідним шляхах, що вкрай небезпечно для плоду в утробі матері. Тому ендоцервіцит і нормальна вагітність – речі несумісні, і якщо у жінки виявили дана патологія до вагітності, слід попередньо вилікувати її, а вже потім думати про зачаття. Якщо ж жінка захворіла ендоцервіцітом під час вагітності, необхідно терміново лікувати захворювання. План терапії розробляється на підставі даних лабораторних аналізів і виявлення чутливості мікрофлори піхви до антибіотиків.

Діагностика та лікування

Оскільки симптоми захворювання не виражені і можуть бути притаманні різним вагінальним захворювань, діагностика грунтується на огляді шийки матки в дзеркалах, що дозволяє побачити гнійні або серозно-гнійні виділення з цервікального каналу, гіперемію і набряк шийки, а також інші властиві даній патології симптоми.

Підтвердити діагноз допоможе цитограма, а також бакпосів і ПЛР-діагностика. Призначають обов’язково і УЗД, щоб переконатися, що інфекція не поширилася на матку і придатки.

В залежності від того, які причини спровокували недуга, призначається відповідне лікування ендоцервіціта. Обов’язково призначаються антибактеріальні або противірусні препарати, що дозволяють знищити збудника. Також лікування включає в себе застосування місцево вагінальних свічок, таких як тержинан, бетадин і інших антибактеріальних свічок широкого спектру дії.

Обов’язково потрібно відновити мікрофлору піхви після прийому і місцевого застосування антибіотиків. З цією метою використовують свічки з лактобактеріями – Вагінорм, Ациклат і т. д. Щоб успішно лікувати захворювання і усунути його симптоми, слід також підвищити імунні властивості організму. До того ж хороший імунітет захистить жінку від можливих рецидивів ендоцервіціта, тому в лікуванні застосовують також імунокоректори.