Ендофтальміт – це недуга, який характеризується формуванням запального процесу у внутрішніх структурах ока, що стає причиною скупчення гнійної рідини. Такий розлад вимагає надання негайної медичної допомоги.
Викликати розвиток такої небезпечної хвороби може безліч факторів, тому їх прийнято розділяти на кілька великих груп – зовнішні і внутрішні. У будь-якому випадку недуга призводить до розвитку важких ускладнень.
Серед клінічних ознак на перший план виходить больовий синдром з боку ураженого ока, набряк і почервоніння повік, а також зниження гостроти зору.
Щоб поставити правильний діагноз потрібно офтальмологічний огляд і проведення інструментального обстеження. Тактика терапії складається в індивідуальному порядку для кожного пацієнта, оскільки буде відрізнятися в залежності від тяжкості перебігу хвороби.
Етіологія
Як було зазначено вище, привести до формування хвороби можуть як зовнішні, так і внутрішні фактори. До першої групи причин відносять:
- проникаюче поранення в око – є найбільш поширеним джерелом зовнішнього інфікування, який становить 95% з усього числа випадків цього захворювання;
- перенесені раніше хірургічні втручання на очах;
- прорив гнійної виразки рогівки;
- опіки очей хімічними, токсичними та іншими небезпечними речовинами;
- проникнення в око чужорідного предмету.
Група внутрішніх причин характеризується з проникненням і патологічним впливом хвороботворних мікроорганізмів. Це може відбуватися на тлі:
- формування фурункула або абсцесу;
- сепсису і остеомієліту;
- флегмони і синуситу;
- тонзиліту;
- менінгіту та ін.
Як при впливі екзогенних чинників, так і під впливом ендогенних причин, збудниками подібного захворювання можуть виступати:
- стафілокок або стрептокок;
- протей чи гемофільна паличка;
- коринебактерії або ентеробактерії;
- нейссерии або пневмококи;
- клебсієла або синьогнійна паличка.
В цілому ендофтальміт можуть викликати більше ніж двадцять хвороботворних мікроорганізмів, а також різні бактеріальні асоціації. Крім цього, недуга може викликати грибок, зокрема:
- кандида;
- аспергілли;
- нейроспоры;
- цефалоспириум.
Класифікація
В залежності від розповсюдженості запального процесу ендофтальміт очі буває:
- вогнищевим – характеризується локальними змінами в ділянці проникнення інфекційного агента. Це означає, що у патологічний процес залучається лише частина газу. Подібний характер запалення може бути двох ступенів тяжкості. Легка – супроводжується незначним помутнінням склоподібного тіла, проте зір при цьому збережено, але незначно знижено. Важка – припускає розплавлення оболонок ока, що призводить до значної втрати зору;
- дифузним – зміни, викликані запаленням, поширюються на всі склоподібне тіло, що виражається в його тотальному помутнінні;
- змішаним є таким у випадках, коли на тлі тотального запалення спостерігається обмежена зона, на якій відбувається розплавлення склоподібного тіла.
Крім цього, розрізняють гострий і хронічний перебіг захворювання. Друге вважається таким, якщо запалення розвивається не раніше ніж через шість тижнів з моменту інфікування.
Симптоматика
Симптоми эндофтальмита
Основу клінічної картини становить больовий синдром, на фоні якого можуть розвиватися такі симптоми эндофтальмита:
- почервоніння і набряклість нижнього і верхнього століття;
- поява на нижньому краю райдужної оболонки смужки, яка має білий або жовтий відтінок. Це є скупчення гнійної або фіброзної рідини;
- зниження гостроти зору – від незначної розпливчастості картинки до повної втрати;
- підвищена сльозотеча з ураженого ока;
- поширення больових відчуттів на всю голову.
Вкрай рідко можуть відмічатися такі ознаки:
- зміна кольору райдужної оболонки;
- деформація зіниці;
- зростання внутрішньоочного тиску;
- поява жовтуватого плями в зіниці – це вказує на утворення абсцесу;
- рясне генетично.
У деяких випадках ендофтальміт носить двосторонній характер.
Діагностика
Щоб поставити правильний діагноз потрібно виконання великої кількості інструментальних обстежень, але перш ніж їх проводити, офтальмолога потрібно:
- детально опитати пацієнта на предмет першого часу виникнення та ступеня тяжкості прояву симптоматики;
- вивчити історію хвороби і зібрати анамнез життя хворого;
- провести ретельний офтальмологічний огляд, який включає в себе оцінювання гостроти зору, вимірювання внутрішньоочного тиску.
Виконання лабораторних досліджень крові, сечі та калових мас при эндофтальмите не має діагностичної цінності.
Серед інструментальних обстежень варто виділити:
- УЗД ураженого ока;
- біомікроскопію;
- диафаноскопию;
- пряму і зворотну офтальмоскопія;
- электроретинографию.
Лікування
Після підтвердження діагнозу «ендофтальміт» пацієнта направляють у відділення хірургічної офтальмології. Після цього негайно призначають ударні дози антибіотиків.
В доповнення проводиться найпотужніша дезінтоксикаційна, рассасывающая і загальнозміцнююча терапія.
Для того щоб концентрація антибактеріальних речовин всередині ока була максимальною, їх можуть призначати:
- внутрішньовенно;
- внутрішньом’язово;
- субкон’юнктивально;
- ретробульбарно – через шкіру нижньої повіки;
- парабульбарно – ліки вводять в область між очним яблуком і окістям;
- супрахориоидально;
- интравитреально — ін’єкція вводиться безпосередньо в уражене око.
У випадках неефективності консервативної терапії эндофтальмита показана хірургічна — вітректомія.
Ускладнення
Пізнє звернення за кваліфікованою допомогою загрожує розвитком таких ускладнень:
- спайковий процес;
- формування гнійника;
- гнійний панофтальміт;
- повна втрата зору;
- менінгіт або енцефаліт.
Профілактика і прогноз
Щоб уникнути проблем з появою такого небезпечного захворювання, як ендофтальміт, необхідно:
- своєчасно видаляти сторонні предмети з ока;
- не допускати травмування органів зору;
- регулярно проходити огляди у офтальмолога.
Своєчасне виявлення і комплексна терапія забезпечує сприятливий прогноз, тобто збереження зору. Тяжкий перебіг захворювання досить часто призводить до формування важких ускладнень.
