Сальпінгоофоритом називають запальний процес, що прогресує у яєчниках і маткових трубах. Він з’являється внаслідок попадання збудника з очеревини, піхви, апендикса. Також збудник може проникнути в маткові труби і яєчники гематогенним способом.
Причиною розвитку недуги є, як правило, гонокок. Також захворювання може викликати стрептокок, ентерокок, хламідія або кишкова паличка. Запалення в яєчниках і трубах матки можна спостерігати одночасно (часто запалення вражає спочатку яєчники, а потім переходить на яйцепровід). Запальний процес поширюється на епітелій яєчників, маткових труб, а також на їх м’язову оболонку. Після цього на уражених ділянках починають розвиватися патологічні утворення з гноєм або серозним вмістом.
Причини
Серед основних причин, які викликають двосторонній сальпінгоофорит, виділяють:
- переохолодження (до нього призводить, наприклад, носіння тонких колготок в морози);
- випадкові статеві зв’язки. Також до розвитку патології може призвести статевий контакт під час менструації;
- різні стреси.
Як правило, збудник проникає в тканини статевих органів через:
- лімфу (разом з током лімфи);
- кров (гематогенним шляхом);
- висхідним шляхом (з піхви за цервикальному каналі, а потім в маткову порожнину і труби);
- спадним способом (за черевної порожнини з сигмовидної або ж сліпої кишки).
Після попадання патогенних мікроорганізмів в слизову оболонку там починається запалення, яке поширюється на м’язові структури. Через деякий час в запальний процес втягується черевна порожнина, поверхня яєчників і інші тканини, що знаходяться поруч. Після того як відбувається овуляція, інфекційні бактерії потрапляють в жовте тіло і продовжують розвиватися в яєчниках. Внаслідок цього уражені ділянки труб і яєчників зливаються в одну тканину.
Стадії та типи недуги
Виділяють три стадії розвитку недуги (в залежності від характеру перебігу):
- гостра стадія. На даному етапі прогресування патології пацієнтка відчуває різкі і сильні болі в нижній частині живота, які супроводжуються підвищенням температури і виділеннями з піхви, мають неприємний запах. Біль іноді іррадіює в поперек. Якщо не лікувати гострий сальпінгоофорит, то він переходить у підгостру форму;
- підгостра стадія. Розвивається у фаллопієвих трубах або яєчниках. Інфекція може потрапити в статеві органи з інших, уражених збудником органів, а також разом з лімфою або кров’ю. До симптомів підгострій стадії розвитку недуги відносять високу температуру, наявність ознобу, загальної слабкості, здуття нижній частині живота. Крім цього, пацієнтку турбують болі внизу живота, особливо при статевому акті. Для підгострого періоду характерні тривалі ремісії;
- хронічна стадія. Розвивається, якщо хворий вчасно не звернулася до лікарів. Хронічний сальпінгоофорит характеризується наявністю таких симптомів, як біль у нижній частині живота або в області попереку, проблеми з менструацією. Ремісія захворювання може проходити протягом декількох років. Загострення процесу може наступити в будь-який момент, але найчастіше це відбувається в холодну пору року.
Залежно від локалізації розрізняють наступні типи запального процесу:
- лівобічний – виникає при ураженні лівої фаллопієвої труби;
- правобічний – виникає при ураженні збудником правою фаллопієвої труби;
- двосторонній – розвивається при одночасному ураженні обох маткових труб. Є більш тяжкою формою хвороби. Характерний симптом двостороннього сальпінгоофориту — збільшення 2 придатків. Якщо у жінки прогресує саме ця форма недуги, то вона не зможе завагітніти, поки повністю від неї не вилікуватися. У цьому разі слід негайно звернутися в медичний заклад для діагностики і лікування. Як правило, ця патологія повністю усувається хірургічним шляхом.
Симптоми хвороби
Сальпінгоофорит
Розрізняють такі основні загальні симптоми хвороби:
- швидко настає втома;
- підвищується температура;
- спостерігається постійна слабкість;
- виявляються порушення в органах травного тракту (коліт або ентерит);
- виявляються хвороби системи сечовиділення, такі як цистит або пієлонефрит.
До місцевих симптомів недуги відносять:
- порушення менструального циклу (поліменорея або альгодисменорея);
- болі ниючого характеру в області паху, які можуть віддавати в поперек і крижі;
- виділення, які мають серозний або гнійний характер, а також неприємний запах.
Якщо не звернути уваги на дані симптоми і своєчасно не пройти адекватне лікування, то може розвинутися безпліддя. Тому пацієнтки, які не можуть завагітніти, повинні обстежуватися у лікаря на предмет наявності цього захворювання. Згідно зі статистикою, симптоми недуги у приблизно 5% жінок дуже виражені. Консервативні методики не завжди надають належного ефекту, тому вдаються до хірургічного методу видалення маткової труби.
Завагітніти, вболіваючи цією недугою, можна, але не кожна жінка на це зважитися, так як ризик розвитку позаматкової вагітності дуже високий.
Сальпінгоофорит і вагітність можуть існувати разом, але завагітніти при наявності даної патології завжди дуже важко. Але ще важче виносити дитину.
Діагностика
Діагностика хвороби проводиться на основі дослідження анамнезу жінки, а також самого захворювання. Фахівець може поставити попередній діагноз «гострий сальпінгоофорит», якщо в історії хвороби виявить інформацію про перенесені аборти, важких пологах, застосування спіралі для запобігання вагітності. Також важливо врахувати і наявність характерних для двостороннього сальпінгоофориту симптомів – болі внизу живота, підвищення температури тіла тощо.
Також в ході діагностики проводяться дослідження в лабораторії. Вони включають в себе аналіз крові, за допомогою якого можна виявити збільшена кількість лейкоцитів (це є показником наявності запалення в організмі). Також лікар бере мазок з піхви і цервікального каналу. Такий аналіз дає можливість виявити збудника, а також визначити, до яких медикаментів він чутливий.
У ході діагностики проводиться гістеросальпінгографія. Дана методика дуже інформативна. У порожнину матки вводиться спеціальна контрастна речовина, після чого роблять рентгенівський знімок.
Таке захворювання може вимагати додаткової консультації пацієнтки з іншими фахівцями, крім гінеколога (хірург і акушер).
Лікування хвороби
Лікування хронічного сальпінгоофориту, як і інших його різновидів, проводиться декількома методиками. Даний діагноз – це не вирок. Як правило, жінку, у якої виявлять гострий або хронічний сальпінгоофорит, направлять на госпіталізацію.
Зараз для лікування недуги використовують такі методики:
- немедикаментозне лікування. Проводиться, якщо у пацієнтки виявлено хронічний сальпінгоофорит. При цьому застосовується УВЧ-терапія, електрофорез або магнітотерапія. Також в якості фізіотерапевтичних методів лікування лікар може призначити хворий діадинамічні струми або лікування в санаторії;
- медикаментозне лікування. Призначається при гострому перебігу хвороби. Основною групою препаратів, що використовуються для знищення збудника, є антибіотики. Використовуються антимікробні препарати широкого спектру дії. Існує кілька схем лікування: перша передбачає використання цефотаксиму, цефтріаксону та інших антибіотиків. Друга схема передбачає прийом лінкозамідів або фторхінолонів. Досить часто, щоб уникнути розповсюдження хламідійної хвороби пацієнтці також прописуються макролід або доксициклін;
- хірургічне втручання. Подібне лікування сальпінгоофориту застосовується, якщо консервативна терапія не надає бажаного впливу на стан здоров’я хворої. Використовується метод лапароскопії. При цьому пацієнтці вводять в область очеревини розчин з антибіотиками.
Лапароскопія
Стаціонарне лікування зазвичай займає від тижня до 10 днів. Після, при поліпшенні самопочуття і ліквідації запального процесу, жінку виписують.
Серед народних засобів лікування виділяють наступні:
- прийом картопляного соку натще. Щоб отримати картопляний сік, потрібно натерти кілька картоплин на дрібній тертці, віджати, а отриману рідину перед прийомом ретельно перемішати (крохмаль, що міститься там, дуже швидко може осісти на дно). Щоб урізноманітнити смак цього народного засобу, рекомендується додавати сік моркви або будь-який інший сік. Прийом цього народного ліки допомагає усунути симптоми захворювання;
- оман пропорційно змішати з лабазником, а також кермеком. Додати в отриманий засіб марьин корінь, а потім рожеву радіолу. Настояти протягом тижня в 50-градусному спиртовому розчині, а потім пити отриману настоянку натщесерце вранці і ввечері;
- волошка луговий змішати разом з травою ломиноса, а також жівучкой. Залити суміш одним літром гарячої води і настояти протягом ночі, попередньо проваріть 5 хвилин. Це народний засіб рекомендується пити перед їжею 3 або 4 рази в день, кожен раз по 100 грам.
Варто пам’ятати, що народними засобами можна лише полегшити симптоми, і їх застосування обов’язково має узгоджуватися з лікарем. В іншому випадку безконтрольне використання будь-яких рецептів може призвести до ускладнень. Ні в якому разі не можна займатися самолікуванням. Необхідно звернутися до кваліфікованого фахівця, щоб провести діагностику, виявити причину розвитку патології, і зайнятися лікуванням недуги.
Профілактика хвороби
Щоб сальпінгоофорит ніколи не потурбував жінку, їй потрібно дотримуватися кількох простих правил:
- використовувати контрацепцію при статевому акті. Сюди відносять контрацепцію бар’єрного типу (презервативи), а також місцевого типу (мазі, супозиторії – в народі «свічки», таблетки для вагінального застосування). Їх потрібно обов’язково використовувати починаючи з першого статевого акту і в будь-яких випадках, коли жінка не планує зачаття дитини. Потрібно завжди пам’ятати, що порядність партнера ще не є стовідсотковою гарантією відсутності у нього статевих інфекцій;
- ходити з партнером на обстеження. Можна пройти обстеження в уролога до того, як відбудеться перша інтимна близькість. Варто зауважити, що лише один статевий акт, при якому не були використані засоби контрацепції, може спровокувати передачу захворювання;
- уникати генитально-анальних статевих актів, якщо не були проведені гігієнічні процедури, а також у випадках, коли не застосовується контрацепція;
- розробити для себе раціон харчування, в який будуть включені всі необхідні вітаміни і мікроелементи. Це необхідно для підтримання належного рівня імунітету. Можна звернутися за допомогою до дієтолога. Він допоможе скласти раціональне меню.
Якщо виникли перші симптоми недуги, то слід негайно звернутися до лікаря.
