Хвороба Помпи (син. глікогенез 2 типу, недостатність кислим альфа-глюкозидази, генералізований глікогенез) — рідкісне захворювання, що володіє спадковим характером, викликає пошкодження м’язових і нервових клітин по всьому організму. Примітно, що чим пізніше розвивається хвороба, тим кращим буде прогноз.
Синдром має аутосомно-рецесивним механізмом успадкування і пов’язаний з мутацією в певному гені. Маніфестація може відбутися в дитячому, підлітковому або дорослому віці.
Симптоматика варіабельна, у кожного хворого протікає за індивідуальною схемою. Найпоширенішими зовнішніми проявами виступають слабкість м’язів, збільшення розмірів мови і гепатомегалія.
Правильний діагноз встановлюють на підставі даних, отриманих в ході вивчення клініки, та результатів лабораторно-інструментальних обстежень. Можливе здійснення пренатальної діагностики, тобто на етапі внутрішньоутробного розвитку плода.
Лікування зводиться до довічної замісної ферментотерапии. Однак ефективність такої тактики далеко не у всіх пацієнтів однакова. Прогноз у більшості випадків несприятливий.
Етіологія
Хвороба Помпі — рідкісна генетична аномалія розвитку, пов’язана з мутацією гена GAA, локалізуються в 17 хромосомі. Формуються відкладення глікогену з-за неможливості їх розщеплення в скелетних м’язах, міокарді, печінці, нервовій системі.
Патологія вважається одним з видів класичного гликогеноза — глікоген перестає розщеплюватися на більш прості речовини, деградує до глюкози, яка вступає в енергетичний обмін. На тлі розвитку подібних змін виникає недолік енергії в клітинах і накопичення глікогену, що формує великі вакуолі, що призводять до дистрофічного пошкодження клітин.
Спадкування мутантного гена здійснюється за аутосомно-рецесивним типом (якщо обоє батьків мають мутантним геном, ймовірність появи на світ хворої дитини складає 1 з 4), в рівній мірі зустрічається у представників обох статей.
В основі всіх різновидів захворювання лежить дефіцит лізосомного ферменту — кислим альфа-1.4-глюкозидази. Рівень активності такої речовини диктує ступінь ураження тканин, час маніфестації хвороби та прогноз.
Частота захворюваності серед дітей і підлітків становить 1 до 140 тисяч. Що стосується дорослого типу, хвороба діагностується у 1 людини на 60 тисяч населення.
Класифікація
Хвороба Помпі відрізняється тільки по часу виникнення перших клінічних проявів. Існують такі форми захворювання:
Симптоматика
Клінічні прояви будуть трохи відрізнятися залежно від того, в якому віці виникнуть перші ознаки. Наприклад, хвороба Помпи у дітей до року виражається такими станами:
- постійна плаксивість;
- безпричинне занепокоєння;
- гіпертрофія м’язів, що легко виявити під час пальпації;
- порушення акту ковтання викликає труднощі в годівлі;
- мляве смоктання грудей або соски;
- затримка росту;
- повільна надбавка у вазі;
- затримка психомоторного розвитку;
- зміна розмірів мови в більшу сторону;
- збільшення обсягів печінки;
- здуття живота;
- аритмія, що виникає на тлі розростання серцевого м’яза.
Симптоми пізньої інфантильною і ювенільної форми:
- затримка рухового розвитку;
- проблеми з координацією рухів;
- нестійкість ходи;
- порушення дихальних функцій;
- погана надбавка або зниження маси тіла;
- гепатоспленомегалія — збільшені в розмірах селезінка і печінка;
- відраза до їжі;
- синдром нічного апное;
- схильність до частих респіраторних захворювань.
Хвороба Помпи у дорослих має наступні прояви:
- поступово прогресуюча слабкість м’язів, які локалізуються в нижніх кінцівках, тазової області, спині і діафрагми;
- сколіоз грудного відділу хребетного стовпа;
- розлад сну;
- ранкові головні болі;
- задишка, що виникає навіть при незначному фізичному навантаженні;
- ортопное — задишка, розвивається в горизонтальному положенні тулуба.
Симптоматика буде носити суто індивідуальний характер — у деяких пацієнтів можуть зовсім відсутні ті чи інші ознаки. При виникненні перших симптомів слід якомога швидше звернутися за кваліфікованою допомогою, що підвищить шанси на сприятливий прогноз.
Діагностика
Щоб з точністю підтвердити синдром, необхідно здійснення цілого комплексу загальних і специфічних діагностичних заходів.
Первинна діагностика об’єднує:
- вивчення історії хвороби та збір життєвого анамнезу пацієнта;
- пальпацію передньої стінки черевної порожнини — для виявлення гепатоспленомегалии;
- оцінюється зовнішній вигляд хворого;
- детальне опитування пацієнта або його батьків — для уточнення першого часу появи симптомів і складання повної клінічної картини;
- загальний і біохімічний аналіз крові;
- ПЛР-проби;
- генетичні тести;
- рентгенографію грудної клітки;
- ультрасонографію органів черевної порожнини;
- ЕКГ і Ехокг;
- КТ;
- МРТ.
У випадках пізньої маніфестації патології в якості додаткових діагностичних заходів виступають такі процедури:
- електроміографія м’язів скелета;
- полисомнография;
- установка форсованої життєвої ємності легень.
Полисомнография
Серед специфічних заходів діагностування, завдяки яким можна з точністю поставити діагноз «хвороба Помпі», виділяють:
- виявлення активності кислої альфа-глюкозидази в крові;
- біопсія пошкоджених м’язів з наступним їх мікроскопічним вивченням;
- ДНК-тести, спрямовані на виявлення дефекту в гені GAA.
Практикують принципи пренатальної діагностики, які полягають у здійсненні амніоцентезу чи біопсії хоріону.
Синдром Помпі варто диференціювати від таких патологічних станів:
- інші різновиди гликогеноза, зокрема синдром Данону;
- поліміозит;
- гіпертрофічна ідіопатична кардіоміопатія;
- дистрофія Беккера-Дюшенна;
- лизосомные хвороби накопичення.
Лікування
На сьогоднішній день патогенетична терапія захворювання не розроблена: повністю вилікувати проблему не представляється можливим.
Основу лікування становить довічна ферментозаместительная терапія, яка проводиться за допомогою рекомбінантної кислим альфа-глюкозидази. Лікування дасть можливість:
- уповільнити прогресування симптоматики;
- попередити розвиток ускладнень;
- підвищити якість життя пацієнтів.
В даний час єдиним доступним препаратом виступає «Майозайм», що застосовується внутрішньовенно. Дозування індивідуальне, залежить від маси тіла людини.
Речовина показано до тривалого застосування при будь-якій формі захворювання відразу після підтвердження діагнозу. Ліки сприяє:
- купіруванню кардіоміопатії;
- нормалізації стану кістково-м’язової системи;
- зростанню рухової активності;
- стабілізації функціонування дихальної системи.
Ефективність лікування далеко не у всіх випадках буде однаковою. Інших методів терапії не існує.
Можливі ускладнення
Навіть при здійсненні специфічної терапії зберігається висока ймовірність розвитку небезпечних для життя наслідків. Основні ускладнення:
- серцева недостатність;
- поліорганна недостатність;
- дихальна недостатність.
Профілактика і прогноз
Хвороба Помпі володіє генетичною природою, тому уникнути її виникнення в даний час не представляється можливим.
Попередити розвиток аномалії у дитини можна лише на етапі планування вагітності. Для цього пару, що вирішила стати батьками, необхідно проконсультуватися у лікаря-генетика.
Фахівець проведе оцінку сімейного анамнезу і призначить проходження генетичного тестування. На підставі отриманих результатів буде проведено розрахунок ймовірності появи на світ хворого дитини.
Синдром Помпі має несприятливим прогнозом, оскільки найбільш часто розвивається у віці від 2 місяців до 20 років, що часто призводить до летального результату. При маніфестації захворювання у осіб старше 20 років відзначається повільне прогресування симптоматики, а можливість прожити повноцінне життя досить висока.
