Імунодефіцит: симптоми і лікування

155

Імунодефіцитні стану або імунодефіцит – група різних патологічних станів, які характеризуються порушенням роботи імунітету людини, на фоні чого інфекційні і запальні процеси повторюються набагато частіше, протікають важко, а тривають вони довше, ніж зазвичай. На фоні імунодефіциту в людей будь-якої вікової групи формуються важкі захворювання, що важко піддаються лікуванню. Із-за протікання даного процесу можуть формуватися ракові новоутворення, що несуть загрозу для життя.

Такий стан, в залежності від причин виникнення, може бути спадковим і набутими. Це означає, що хвороба нерідко вражає новонароджених дітей. Вторинний імунодефіцит формується на тлі безлічі факторів, серед яких – травми, хірургічні втручання, стресові ситуації, голод і рак. Залежно від типу захворювання, можуть проявлятися різні симптоми, що свідчать про ураження внутрішніх органів і систем людини.

Діагностика порушення роботи імунітету ґрунтується на загальних і біохімічних аналізах крові. Лікування індивідуальне для кожного пацієнта і залежить від чинників, що вплинули на виникнення даного стану, а також ступеня прояву характерних ознак.

Етіологія

Причин виникнення імунодефіцитного стану існує безліч, і вони умовно поділяються на кілька груп. Першу складають генетичні порушення, при цьому захворювання може проявлятися з народження або в ранньому віці. У другу групу входять ускладнення від широкого спектру патологічних станів або захворювань.

Вторинний імунодефіцит може бути сформований на фоні:

  • сильного виснаження організму;
  • тривалого голодування;
  • отруєння лікарськими засобами або хімічними речовинами;
  • аутоімунних захворювань;
  • ускладнень після лікарського втручання;
  • значного зниження імунітету у жінок під час виношування дитини або у людей похилого віку;
  • розладів ендокринної системи;
  • хронічних стресових ситуацій;
  • великих крововтрат;
  • онкологічних новоутворень;
  • ВІЛ;
  • наявності в організмі людини паразитів;
  • туберкульозу;
  • зараження крові;
  • вірусу кору, герпесу або краснухи.

Різновиди

Існує класифікація імунодефіцитних станів, розділяється в залежності від факторів, за яких сформувалося дане стан:

  • первинний імунодефіцит – обумовлено генетичним порушенням. Може передаватися від батьків до дітей або виникає внаслідок генетичної мутації, чому фактор спадковості відсутня. Такі стани найчастіше діагностуються в перші двадцять років життя людини. Вроджений імунодефіцит супроводжує потерпілого протягом усього життя. Найчастіше призводить до летального результату, з-за різних інфекційних процесів та ускладнень від них;
  • вторинний імунодефіцит – наслідок від багатьох станів і захворювань. Захворіти таким типом розладу імунітету може людина за вказаними вище причин. Зустрічається в кілька разів частіше, ніж первинний;
  • важкий комбінований імунодефіцит – спостерігається вкрай рідко і є вродженим. Діти гинуть від даного типу захворювання на першому році життя. Це обумовлено зменшенням кількості або порушенням функціонування Т і В лімфоцитів, які локалізуються в кістковому мозку. Цим комбіноване стан відрізняється від перших двох типів, при яких вражається тільки один вид клітин. Лікування такого розладу успішно тільки в тому випадку, якщо воно було виявлено своєчасно.

Симптоми

Імунодефіцит: симптоми і лікування
Симптоми первинного імунодефіциту

Оскільки класифікація захворювання включає в себе кілька типів розлади, то в залежності від форми буде відрізнятися вираження специфічних симптомів. Ознаками первинного імунодефіциту є часті ураження організму людини запальними процесами. Серед них:

  • отит;
  • бронхіт;
  • пневмонія;
  • синусит;
  • менінгіт;
  • абсцес;
  • сепсис.

Крім цього, імунодефіцит у дітей характеризується наявністю проблем з травленням – відсутністю апетиту, постійною діареєю і блюванням. Спостерігаються затримки в рості і розвитку. До внутрішніх проявів даного типу захворювання відносяться – збільшення розмірів лімфовузлів і селезінки, зміни складу крові — зменшується кількість тромбоцитів і еритроцитів.

Незважаючи на те, що первинний імунодефіцит найчастіше діагностується в дитячому віці, існує кілька характерних ознак, які говорять про те, що у дорослої людини може бути даний тип розлади:

  • часті напади отиту, гнійного характеру, і синуситу більше трьох разів за рік;
  • важкий перебіг запального процесу у бронхах;
  • повторювані запалення шкіри;
  • часто повторювана діарея;
  • виникнення аутоімунних захворювань;
  • перенесення не менше двох разів на рік важких інфекційних процесів.

Симптомами вторинного імунодефіциту є ті ознаки, які характерні для хвороби, його спровокував. Зокрема, відмічається симптоматика ураження:

  • верхніх і нижніх дихальних шляхів;
  • верхніх і більш глибоких шарів шкірного покриву;
  • органів ШКТ;
  • сечостатевої системи;
  • нервової системи. При цьому людина відчуває хронічну втому, яка не проходить навіть після тривалого відпочинку.

Нерідко у людей спостерігається незначне підвищення температури тіла, судомні напади, а також розвиток генералізованих інфекцій, які вражають кілька внутрішніх органів і систем. Такі процеси являють загрозу життю людини.

Комбіновані імунодефіцити характеризуються наявністю у дітей затримки фізичного розвитку, високим рівнем сприйнятливості до різних інфекційних і запальних процесів, хронічної діареї.

Ускладнення

Залежно від типу захворювання можуть розвиватися різні групи наслідків несвоєчасного лікування основного захворювання. Ускладненнями імунодефіциту у дітей можуть бути:

  • повторюються з високою частотою різні інфекційні процеси, вірусної, грибкової або бактеріальної природи;
  • формування аутоімунних розладів, під час яких імунна система діє проти організму;
  • висока ймовірність виникнення різних захворювань серця, органів ШЛУНКОВО-кишкового тракту чи нервової системи;
  • онкологічні новоутворення.

Наслідки від вторинного імунодефіциту:

  • пневмонії;
  • абсцеси;
  • зараження крові.

Незалежно від класифікації захворювання, при пізній діагностиці та лікуванні настає летальний результат.

Діагностика

Люди з імунодефіцитними станами мають яскраво виражені ознаки того, що хворіють. Наприклад, хворобливий вигляд, блідість шкіри, наявність захворювань шкіри і ЛОР-органів, сильний кашель, запалені очі з підвищеним слезоотделением. Діагностика в першу чергу спрямована на виявлення типу захворювання. Для цього фахівцю необхідно провести ретельний опитування і огляд пацієнта. Адже від того, яким є захворювання, які придбані або спадковим, залежить тактика лікування.

Основу діагностичних заходів складають різні дослідження крові. Загальний аналіз дає інформацію про кількість клітин імунної системи. Зміна кількості будь-якого з них, говорить про наявність імунодефіцитного стану у людини. Для визначення виду розлади проводиться дослідження імуноглобулінів, тобто кількості білків у крові. Здійснюється дослідження функціонування лімфоцитів. Крім цього, проводиться аналіз на підтвердження чи заперечення генетичної патології, а також наявність ВІЛ. Після отримання всіх результатів аналізів спеціаліст встановлює остаточний діагноз – первинний, вторинний або важкий комбінований імунодефіцит.

Лікування

Для вибору найбільш ефективної тактики терапії первинного імунодефіциту, необхідно визначити на етапі діагностики область, в якій виникло порушення. При недостатності імуноглобулінів пацієнтам призначають ін’єкції (протягом усього життя) плазми або сироватки крові від донорів, які містять необхідні антитіла. Залежно від тяжкості розладу, періодичність внутрішньовенних процедур може становити від однієї до чотирьох тижнів. При ускладненнях даного типу захворювання призначають антибіотики в комбінації з прийомом антибактеріальних, противірусних та протигрибкових медикаментів.

Лікування вторинного імунодефіциту спрямоване на ліквідацію того фактора, який призвів до виникнення хвороби. Наприклад, правильне відновлення після хірургічних втручань або терапія основної хвороби. В залежності від причин, пацієнтам можуть бути призначені – прийом антибіотиків, протигрибкових препаратів, засобів проти паразитів, противірусні речовини. Даний тип хвороби значно краще і легше піддається лікуванню, ніж попередній.

Профілактика

Оскільки вроджений імунодефіцит формується на тлі генетичних порушень, уникнути його профілактичними заходами неможливо. Людям, необхідно дотримуватися кількох правил, для уникнення повторення інфекцій:

  • не проводити тривале застосування антибіотиків;
  • своєчасно проходити вакцинацію, рекомендовані фахівцями;
  • ретельно виконувати всі правила особистої гігієни;
  • збагатити раціон харчування вітамінами;
  • відмовитися від контактів з застудженими людьми.

Профілактика вторинного імунодефіциту включає в себе – вакцинацію, залежно від призначень лікаря, незахищені сексуальні контакти, своєчасне лікування хронічних інфекцій, заняття помірними фізичними вправами, раціональний режим харчування, проходження курсів вітамінотерапії.

При виникненні будь-яких проявів імунодефіцитних станів, необхідно негайно звертатися за консультаціями до спеціаліста.