Гнійний риніт: симптоми і лікування

Гнійний риніт – являє собою досить поширену і одночасно важку патологію, що зустрічається як у дітей, так і дорослих. Особливістю такої хвороби є те, що крім запалення слизової носової порожнини формується гнійний процес.

Подібне захворювання відноситься до категорії полиэтиологических, а це означає, що на його виникнення одночасно впливає кілька провокуючих факторів. У цьому випадку ними прийнято вважати – проникнення патогенної мікрофлори в людський організм, переохолодження і часту схильність іншим простудним патологій.

Клініку хвороби складають такі симптоми, як закладеність носа, здійснення дихання тільки через рот, чхання, втрата нюху, а також відділення гнійної домішки з домішкою крові.

Процес діагностування ґрунтується на маніпуляції, що виконуються безпосередньо отоларингологом, які доповнюються різноманітними лабораторними та інструментальними обстеженнями.

Лікувати гнійний риніт у дорослого і дитини прийнято консервативними методиками, зокрема місцевим застосуванням судинозвужувальних медикаментів, інгаляціями і фізіотерапевтичними процедурами.

Етіологія

Основне місце в розвитку гнійно-запального процесу в слизовій оболонці порожнини носа відводиться патологічним агентам. В переважній більшості ситуацій гнійний риніт провокується негативним впливом:

• стрептококів;
• пневмококів;
• стафілококів;
• палички Фриндлера;
• збудником грипу типу А, В і С, а також парагрипу та аденовірусної інфекції;
• риновірусів;
• вірусу Коксакі;
• респіраторно-синцитиальных бактерій.

Рідше провокаторами недуги виступають:

• мікоплазма;
• хламідії;
• легіонели;
• специфічні бактеріальні мікроорганізми, такі як збудник гонореї або туберкульозу;
• грибки.

Ділянки запалення при гнійному риніті

Крім цього, гнійний риніт у дитини, рідше у дорослих, може бути спровокований протіканням наступних захворювань:

• грип та ГРВІ;
• кір і скарлатина;
• запальне ураження легенів;
• бронхіт і трахеїт;
• черевний тиф і дифтерія;
• сифіліс і гонорея.

Також не виключається формування на фоні присутності в людському організмі вогнищ хронічних інфекцій, зокрема в ЛОР-органах.

Серед факторів, що підвищують ймовірність виникнення такого захворювання, виділяють:

• тривалий вплив холодних температур на людський організм;
• неспроможність імунітету у дітей;
• імунодефіцитні стани, що призводять до частого розвитку простудних недуг;
• повна відсутність або неадекватна терапія гострого риніту;
• професійні особливості, а саме контактування з хімічними або токсичними речовинами на виробництві;
• анатомічні особливості будови носової порожнини, черепа або носоглотки.

Варто відзначити, що гнійне запалення ніколи не провокується алергенами, наприклад, пилом, шерстю або пилком.

Підвищена крихкість кровоносних судин може призвести до того, що в гнійної рідини, відокремлюваного з носа, з’являться домішки крові. Цьому часто сприяють:

• безконтрольне застосування судинозвужувальних речовин;
• освіта поліпів в порожнині носа або кістозних пухлин;
• протікання у пацієнта серцево-судинних патологій або захворювань крові.

Класифікація

Грунтуючись на варіанті перебігу, існує:

• гострий гнійний риніт – найбільш часто діагностується. Має характерну клінічну картину і досить легко піддається консервативним методиками терапії;
• хронічний гнійний риніт – є таким, якщо симптоматика хвороби зберігається протягом місяця і довше. При цьому відмічається хвилеподібний перебіг з чергуванням фаз ремісії та загострення. У таких ситуаціях лікувати хворобу доведеться набагато довше, ніж при гострому перебігу.

Гнійний риніт – це патологія, що розвивається поетапно, через що включає в себе такі стадії прогресування:

• катаральне, тобто поверхневе запалення – характеризується початковими змінами в порожнині носа, а саме появою сухості, печіння і лоскоту. На цьому тлі розвивається чхання і загальне нездужання;
• серозні зміни – відбувається наростання запального процесу, дополняющееся рясними слизовими виділеннями із носа;
• гнійна стадія – відрізняється тим, що слиз, що випливає з носового проходу, набуває сіруватий, а потім зеленуватий або жовтуватий відтінок. При нормальному імунітеті такий етап закінчується одужанням, проте при його неспроможності не виключена хронізація недуги.

Симптоматика

Найбільш важко гнійний риніт протікає у новонароджених (особливо у тих, хто з’явився на світ раніше покладеного терміну) і немовлят. Це обумовлюється виходом на перший план загальних клінічних ознак і частим розвитком ускладнень.

Таким чином, основними симптомами гнійного риніту у дітей прийнято вважати:

• різке утруднення носового дихання або його повне припинення – до цього призводить специфічне будова носової порожнини, а саме вона вузька і має малий вертикальний розмір, а також незначне набухання слизової оболонки носа;
• «летюча» дихання – це означає, що малюк дихає поверхнево і часто;
• неможливість смоктання грудей;
• порушення сну або його повна відсутність;
• підвищене занепокоєння, примхливість і плаксивість;
• зростання температурних показників;
• зниження маси тіла;
• розлад стільця;
• затримка психомоторного розвитку, на тлі гіпоксії або кисневої недостатності.

У дітей старшого віку, а також риніт у дорослих має такі ознаки:

• поява лоскотання, печіння і дряпання в носі;
• рясні слизові виділення, що мають жовтий або зелений відтінок, в рідкісних випадках спостерігається присутність домішок крові;
• закладення носових проходів;
• чхання;
• рясне сльозотеча;
• зниження або втрата нюху;
• розбитість і загальне нездужання;
• відчуття здавленості перенісся;
• головні болі;
• підвищене потовиділення;
• сморід з носа;
• набряклість і роздратування шкірного покриву над верхньою губою і на крилах носа.

Якщо захворювання протікає в хронічній формі, то у пацієнтів спостерігається деформація особи, а саме:

• розширення ніздрів;
• зміна піраміди носа;
• потовщення губ.

Симптоми гнійного риніту

Діагностика

Встановленням правильного діагнозу займається лікар-отоларинголог, який не тільки призначає та ознайомлюється з даними лабораторно-інструментальних обстежень, а також самостійно виконує такі маніпуляції:

• вивчає історію хвороби – це допоможе встановити базовий недуга, на тлі якого могло розвинутися таке ускладнення, як гнійний риніт;
• збирає та аналізує анамнез життя – це потрібно для пошуку провокуючих факторів;
• проводить ретельний огляд носової порожнини за допомогою спеціальних отоларингологічних інструментів;
• детально опитує пацієнта – для встановлення часу появи першого та ступеня вираженості симптомів.

Найбільшою діагностичною цінністю мають такі лабораторні дослідження:

• загальноклінічний та біохімічний аналіз крові;
• імунологічні аналізи;
• бактеріальний посів слизового вмісту, що виділяється з носа;
• цитологічне та вірусологічне вивчення мазка.

Проте основу діагностичних заходів складають наступні інструментальні обстеження пацієнта:

• рентгенографія носових пазух і ротоглотки;
• ендоскопія носових ходів і носоглотки;
• біопсія носової порожнини;
• фарингоскопия і риноскопія;
• КТ та МРТ.

Ендоскопічна риноскопія

Гнійний риніт у дітей і дорослих необхідно диференціювати від нежитю алергічного походження.

Лікування

Терапія подібної патології носить консервативний і симптоматичний характер. Для того, щоб купірувати симптоматику застосовують:

• відсмоктування слизу у грудних малюків;
• промивання порожнини носа ізотонічними розчинами;
• эндоназальную инстилляцию судинозвужувальних та противірусних лікарських речовин;
• зрошення носа антибіотиками;
• інгаляції;
• встановлення банок або гірчичників;
• гірчичні ножні ванни.

Лікування гнійного риніту також включає в себе здійснення фізіотерапевтичних процедур, серед яких найбільш ефективними виступають:

• ОКУФ-терапія або кварцування;
• електрофорез і УВЧ;
• ультрафонофорез і парафінолікування;
• магнітотерапія та електроакупунктура;
• рефлексотерапія і лазерне лікування.

Лікувати таке захворювання також можна за допомогою використання гомеопатичних засобів або народних рецептів медицини. Якщо в першому випадку терапія буде носити індивідуальний характер, то в другому передбачається приготування цілющих відварів на основі лікарських трав і рослин. Зілля можуть застосовуватися у вигляді крапель, інгаляцій або в якості перорального напою. У таких випадках прийнято використовувати:

• ромашку і календулу;
• сік буряка, моркви та цибулі м’якоті;
• звіробій і евкаліпт;
• персикове масло і морську сіль;
• деревій і золототисячник;
• м’яту і подорожник.

Пацієнтам варто пам’ятати, що перед тим, як почати лікування гнійного риніту за допомогою народних засобів варто проконсультуватися у лікаря.

Хірургічне втручання показане лише при наявності поліпів або кістозних новоутворень в носових проходах.

Можливі ускладнення

Хронічне протягом, ігнорування симптоматики і самостійні спроби позбутися від недуги досить часто призводять до таких ускладнень:

• різні форми синуситу;
• трахеїт і бронхіт;
• отит і пневмонія;
• звуження просвіту гортані;
• напади задухи;
• ларингіт та фарингіт;
• ангіна і галітоз.

Варто відзначити, що найбільш небезпечно протягом гнійного риніту для дітей, яким ще не виповнився рік.

Профілактика і прогноз

Для того щоб попередити розвиток гнійного риніту людям лише необхідно дотримуватися таких нескладних правил:

• уникати переохолоджень;
• займатися зміцненням імунної системи;
• не допускати виникнення або хронізації інфекційних процесів у ЛОР-органах або у верхніх дихальних шляхах;
• правильно і повноцінно харчуватися;
• застосовувати ліки з суворим дотриманням рекомендацій лікуючого лікаря;
• дотримуватися техніки безпеки і використовувати індивідуальні засоби захисту при роботі з шкідливими речовинами;
• кілька разів на рік проходити повний профілактичний огляд у медичному закладі.

Результатом подібної патології у дітей та дорослих може стати:

• повне одужання;
• часті рецидиви, тобто перехід хвороби в хронічну форму;
• формування ускладнень.

У цілому прогноз гнійного риніту відносно сприятливий – це означає, що в рівній мірі зустрічається сприятливий прогноз і виникнення неприємних наслідків, які можуть стати загрозою для життя пацієнта.