Застій жовчі: симптоми і лікування

1226

Застій жовчі – це досить рідкісний патологічний процес, при якому сповільнюється або повністю припиняється виділення подібного речовини або його транспортування желчевыводящим протоках. В медичній сфері таке порушення також відоме під назвою холестаз.

Викликати формування такого порушення може широкий спектр факторів, причому далеко не у всіх випадках вони мають під собою патологічну основу. Однак найбільшу роль у розвитку патології відіграють надмірна пристрасть до спиртного, тривала відмова від їжі і нераціональне харчування.

Клініка захворювання досить специфічна та характерна для вузького кола недуг. Основу симптоматичної картини складають такі ознаки застою жовчі, як сильний свербіж шкіри, присмак гіркоти у роті, больові відчуття і важкість у зоні під правими ребрами.

Процес діагностування поєднує в собі велику кількість лабораторних та інструментальних обстежень, а також маніпуляції, що виконуються безпосередньо клініцистом.

Схема того, як позбавитися від застою жовчі часто включає в себе консервативні терапевтичні методики. Хірургічне лікування здійснюється за індивідуальними показаннями.

Етіологія

Факторів, що призводять до подібного недузі настільки багато, що фахівцями в галузі гастроентерології прийнято розділяти їх на кілька груп:

  • спровоковані порушенням функціонування печінки йди жовчних проток;
  • викликані захворюваннями інших внутрішніх органів і систем;
  • фізіологічні, тобто не пов’язані з протіканням якого-небудь патологічного процесу.

Перша категорія причин застою жовчі може включати в себе:

  • дискінезію або перегин жовчного міхура;
  • запальне ураження шийки цього органу;
  • новоутворення доброякісного або злоякісного перебігу;
  • формування конкрементів у таких органах, як печінка або жовчний міхур;
  • освіта кістозної пухлини безпосередньо в загальному жовчному протоці чи в ДПК;
  • порушення функціонування клапанної системи біліарного каналу;
  • склерозуючий холангіт або запальне ураження стінок жовчних шляхів первинної або вторинної форми;
  • жовчокам’яна хвороба;
  • здавлювання або стеноз початкового відділу загального печінкового протоку;
  • цироз печінки або вірусне ураження цього органу;
  • патологічне розширення жовчних проток;
  • туберкульоз печінки;
  • відторгнення донорського органу;
  • хірургічне висічення жовчного міхура.

Серед інших захворювань, що приводять до застою жовчі у дітей або дорослих, варто виділити:

  • паразитарну або гельминтную інвазію;
  • саркоїдоз;
  • зараження крові;
  • застійну серцеву недостатність;
  • перебіг будь-яких патологій ШКТ, наприклад, холециститу або панкреатиту, виразкової хвороби чи гастриту;
  • недуги з боку нервової системи;
  • атопічний діатез;
  • цукровий діабет;
  • гормональний дисбаланс, найбільш часто розвивається у вагітних;
  • гострі інтоксикації організму медикаментами, спиртними напоями або хімічними речовинами;
  • інфекційне ураження кишечника;
  • хвороби органів малого таза.

Крім вищезгаданих факторів, застій жовчі в жовчному міхурі або в печінці провокує:

  • багаторічна пристрасть до спиртних напоїв і выкуриванию сигарет;
  • різка зміна характеру повсякденного меню;
  • нераціональне харчування, а саме вживання великої кількості жирної і гострої їжі;
  • тривалий вплив стресових ситуацій або сильне емоційне потрясіння;
  • безладне вживання лікарських препаратів, зокрема антибактеріальних речовин;
  • малорухливий спосіб життя;
  • генетична схильність.

Основну групу ризику складають особи старше 40 років, однак це зовсім не означає, що патологія не буде розвиватися у людей іншої вікової категорії. Варто зазначити, що чоловіки схильні до застою жовчі в більшій мірі, ніж жінки.

Застій жовчі: симптоми і лікування
Причини холестазу

Класифікація

Поділ хвороби за варіантом перебігу передбачає існування:

  • гострого застою жовчі – при цьому характерна симптоматика виражається раптово і інтенсивно, що призводить до значного погіршення стану людини;
  • хронічного застою жовчі – клінічні прояви слабо виражені і наростають поступово, протягом декількох тижнів або місяців.

По локалізації застою жовчі в організмі виділяють такі форми патології:

  • внутрипеченочную – застійні явища локалізуються в жовчних протоках, розташованих усередині клітин печінки;
  • внепеченочную – розвивається при закупорці протоки жовчного міхура.

Класифікація за механізмом формування патологічного процесу передбачає присутність таких шляхів розвитку:

  • парціального – відбувається зменшення обсягів виділеної жовчі;
  • диссоциативного – відзначається затримка в секреції лише деяких компонентів жовчі;
  • тотального – виражається в порушенні транспортування жовчі в ДПК.

Крім цього, застій жовчі у дитини і дорослого може протікати в жовтяничній і безжовтяничній формі.

Симптоматика

На ступінь вираженості клінічних проявів впливає декілька факторів, серед яких:

  • етіологічний фактор;
  • тяжкість токсичного ураження гепатоцитів або клітин жовчних проток;
  • вікова категорія хворого.

Головні симптоми застою жовчі представлені:

  • постійною нудотою, рідко призводить до блювотним позивів;
  • відрижкою з неприємним запахом;
  • гіркотою в ротовій порожнині;
  • болями, тяжкістю і дискомфортом в зоні під правими ребрами;
  • розладом сну;
  • печією;
  • неприємним запахом з рота;
  • обложенностью мови нальотом, мають білий або жовтий відтінок;
  • порушенням акту дефекації, а саме діареєю;
  • іррадіацією больових відчуттів в спину;
  • підвищеним потовиділенням;
  • слабкістю і млявістю;
  • холелітіазом, при якому відзначається формування конкрементів у жовчному міхурі або жовчних протоках.

Якщо захворювання протікає в жовтяничній формі, то вищевказана симптоматика доповнюється такими ознаками:

  • придбання шкірними покривами, видимими слизовими оболонками і склерами жовтуватого відтінку;
  • незрозумілі висипання;
  • шкірний свербіж різного ступеня вираженості;
  • знебарвлення фекалій;
  • потемніння урини;
  • постійна спрага.

У випадках хронічного перебігу недуги відзначається присутність:

  • ксантом і ксантелазмів – являють собою невеликі вузлики, які мають жовтим або коричневим відтінком, що локалізуються в ділянці грудей, спини, ліктях, а також століттях;
  • гіперпігментації шкіри;
  • підвищеної кровоточивості;
  • розлади сутінкового зору;
  • зниження щільності кісткової тканини, чому людина схильний до частих переломів, у тому числі і патологічним;
  • м’язової слабкості;
  • чоловічого і жіночого безпліддя;
  • значного зниження маси тіла.

Всю симптоматику доцільно відносити як до дорослих, так і дітей.

Застій жовчі: симптоми і лікування
Жовтий колір обличчя і слизових при застої жовчі

Діагностика

Застій жовчі в печінці вимагає проведення цілого комплексу лабораторних та інструментальних діагностичних заходів. Однак, перш за все, гастроентеролога варто самостійно виконати кілька маніпуляцій:

  • вивчити історію хвороби – це допоможе в пошуку патологічної причини застою жовчі;
  • проаналізувати життєвий анамнез – сюди варто віднести інформацію щодо харчування, пристрасті до шкідливих звичок і прийому медикаментів;
  • провести ретельний фізикальний огляд, який в обов’язковому порядку повинен включати в себе пальпацію передньої стінки черевної порожнини, при цьому лікар звертає увагу на реакцію пацієнта під час дотиків до зони правого підребер’я. Крім цього, дуже важливо оцінити стан шкіри, слизових і склер;
  • детально опитати хворого – це дозволить клініцисту скласти повну симптоматичну картину.

Найбільше діагностичної інформації надають такі лабораторні дослідження:

  • біохімія крові;
  • загальноклінічний аналіз крові і урини;
  • тести для визначення активності ферментів;
  • мікроскопічні вивчення биопата;
  • копрограма.

Проте основу діагностики становлять інструментальні процедури, серед яких:

  • ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія;
  • ультрасонографія печінки і жовчного міхура;
  • черезшкірна чреспеченочная холангіографія;
  • МРХПГ і ПЕТ;
  • біопсія;
  • КТ та МРТ.

Застій жовчі: симптоми і лікування
МРХПГ

Застій жовчі слід диференціювати від тих захворювань, які мають схожу симптоматику:

  • вірусного і лікарського гепатиту;
  • холангіту і перихолангита;
  • внутрішньопечінковий освіти;
  • холангіокарцинома;
  • холедохолітіаз;
  • паразитарні інвазії;
  • атрезія жовчовивідних проток;
  • первинний склерозуючий холангіт;
  • метастазування раку на печінку або жовчний міхур.

Лікування

Після підтвердження діагнозу пацієнтам насамперед показано дотримання щадного раціону. Дієта при застої жовчі в жовчному міхурі або печінки володіє такими правилами:

  • повна відмова від жирної і гострої їжі;
  • ретельне пережовування продуктів;
  • часті і дробові трапези;
  • заміна тваринних жирів на рослинні;
  • приготування страв шляхом варіння і тушкування, пропарювання і запікання;
  • рясний питний режим.

За основу харчування береться дієтичний стіл №5, що передбачає виключення:

  • алкоголю та кави;
  • прянощів, майонез і гострих соусів;
  • маринадів і копченостей;
  • консерви та субпродуктів;
  • кислих сортів ягід і фруктів;
  • смажених яєць;
  • морозива і шоколаду;
  • кондитерських виробів;
  • жирних сортів м’яса і риби;
  • кулінарних жирів і сала;
  • наваристих і грибних бульйонів;
  • щавлю і шпинату, цибулі та часнику, редиски і редьки.

Меню повинно бути збагачене жовчогінними продуктами, серед яких:

  • некислі соки, киселі і компоти;
  • зелений чай і какао з молоком;
  • знежирена молочна продукція;
  • житній і пшеничний хліб;
  • зелень, овочі і фрукти;
  • каші і відварені яйця;
  • домашнє варення і мед;
  • дієтичне м’ясо і риба.

Всі рекомендації щодо харчування будуть носити індивідуальний характер, чого складаються тільки лікарем.

Медикаментозне лікування застою жовчі направлено на прийом:

  • препаратів урсодезоксихолевої кислоти;
  • полівітамінних засобів;
  • цитостатиків;
  • гепатопротекторів;
  • антигістамінних речовин;
  • антиоксидантів.

Консервативна терапія може бути доповнена:

  • фізіотерапевтичними процедурами;
  • масажем жовчного міхура;
  • ЛФК;
  • народними засобами.

Показаннями до хірургічного втручання виступають:

  • неефективність вищевказаних методів лікування;
  • виявлення конкрементів або кістозних утворень у жовчному міхурі;
  • наявність онкологічних або доброякісних пухлин;
  • стеноз жовчовивідний шляхів.

Суть операції може полягати в накладенні анастомозу, зовнішньому дренуванні жовчних проток, розтині жовчного міхура або його повне висічення.

Профілактика і прогноз

Щоб у дорослого і дитини не виникло проблем із застоєм жовчі показано дотримання загальних профілактичних заходів:

  • ведення здорового та активного способу життя;
  • раціональне застосування медикаментів, виписаних клініцистом;
  • повноцінне і збалансоване харчування;
  • уникання стресових ситуацій;
  • рання діагностика і комплексна терапія захворювань, що призводять до подібного розладу;
  • регулярне відвідування всіх фахівців для проходження профілактичного огляду – особливо це необхідно осіб з генетичною схильністю до застою жовчі.

Своєчасне виявлення, адекватна і комплексна терапія, а також виконання рекомендацій лікаря – запорука сприятливого результату хвороби, а саме повного одужання або стійкої ремісії. Виникнення ускладнень у вигляді цирозу, ниркової недостатності і внутрішніх крововиливів відзначається вкрай рідко.