Застій жовчі – це досить рідкісний патологічний процес, при якому сповільнюється або повністю припиняється виділення подібного речовини або його транспортування желчевыводящим протоках. В медичній сфері таке порушення також відоме під назвою холестаз.
Викликати формування такого порушення може широкий спектр факторів, причому далеко не у всіх випадках вони мають під собою патологічну основу. Однак найбільшу роль у розвитку патології відіграють надмірна пристрасть до спиртного, тривала відмова від їжі і нераціональне харчування.
Клініка захворювання досить специфічна та характерна для вузького кола недуг. Основу симптоматичної картини складають такі ознаки застою жовчі, як сильний свербіж шкіри, присмак гіркоти у роті, больові відчуття і важкість у зоні під правими ребрами.
Процес діагностування поєднує в собі велику кількість лабораторних та інструментальних обстежень, а також маніпуляції, що виконуються безпосередньо клініцистом.
Схема того, як позбавитися від застою жовчі часто включає в себе консервативні терапевтичні методики. Хірургічне лікування здійснюється за індивідуальними показаннями.
Етіологія
Факторів, що призводять до подібного недузі настільки багато, що фахівцями в галузі гастроентерології прийнято розділяти їх на кілька груп:
- спровоковані порушенням функціонування печінки йди жовчних проток;
- викликані захворюваннями інших внутрішніх органів і систем;
- фізіологічні, тобто не пов’язані з протіканням якого-небудь патологічного процесу.
Перша категорія причин застою жовчі може включати в себе:
- дискінезію або перегин жовчного міхура;
- запальне ураження шийки цього органу;
- новоутворення доброякісного або злоякісного перебігу;
- формування конкрементів у таких органах, як печінка або жовчний міхур;
- освіта кістозної пухлини безпосередньо в загальному жовчному протоці чи в ДПК;
- порушення функціонування клапанної системи біліарного каналу;
- склерозуючий холангіт або запальне ураження стінок жовчних шляхів первинної або вторинної форми;
- жовчокам’яна хвороба;
- здавлювання або стеноз початкового відділу загального печінкового протоку;
- цироз печінки або вірусне ураження цього органу;
- патологічне розширення жовчних проток;
- туберкульоз печінки;
- відторгнення донорського органу;
- хірургічне висічення жовчного міхура.
Серед інших захворювань, що приводять до застою жовчі у дітей або дорослих, варто виділити:
- паразитарну або гельминтную інвазію;
- саркоїдоз;
- зараження крові;
- застійну серцеву недостатність;
- перебіг будь-яких патологій ШКТ, наприклад, холециститу або панкреатиту, виразкової хвороби чи гастриту;
- недуги з боку нервової системи;
- атопічний діатез;
- цукровий діабет;
- гормональний дисбаланс, найбільш часто розвивається у вагітних;
- гострі інтоксикації організму медикаментами, спиртними напоями або хімічними речовинами;
- інфекційне ураження кишечника;
- хвороби органів малого таза.
Крім вищезгаданих факторів, застій жовчі в жовчному міхурі або в печінці провокує:
- багаторічна пристрасть до спиртних напоїв і выкуриванию сигарет;
- різка зміна характеру повсякденного меню;
- нераціональне харчування, а саме вживання великої кількості жирної і гострої їжі;
- тривалий вплив стресових ситуацій або сильне емоційне потрясіння;
- безладне вживання лікарських препаратів, зокрема антибактеріальних речовин;
- малорухливий спосіб життя;
- генетична схильність.
Основну групу ризику складають особи старше 40 років, однак це зовсім не означає, що патологія не буде розвиватися у людей іншої вікової категорії. Варто зазначити, що чоловіки схильні до застою жовчі в більшій мірі, ніж жінки.
Причини холестазу
Класифікація
Поділ хвороби за варіантом перебігу передбачає існування:
- гострого застою жовчі – при цьому характерна симптоматика виражається раптово і інтенсивно, що призводить до значного погіршення стану людини;
- хронічного застою жовчі – клінічні прояви слабо виражені і наростають поступово, протягом декількох тижнів або місяців.
По локалізації застою жовчі в організмі виділяють такі форми патології:
- внутрипеченочную – застійні явища локалізуються в жовчних протоках, розташованих усередині клітин печінки;
- внепеченочную – розвивається при закупорці протоки жовчного міхура.
Класифікація за механізмом формування патологічного процесу передбачає присутність таких шляхів розвитку:
- парціального – відбувається зменшення обсягів виділеної жовчі;
- диссоциативного – відзначається затримка в секреції лише деяких компонентів жовчі;
- тотального – виражається в порушенні транспортування жовчі в ДПК.
Крім цього, застій жовчі у дитини і дорослого може протікати в жовтяничній і безжовтяничній формі.
Симптоматика
На ступінь вираженості клінічних проявів впливає декілька факторів, серед яких:
- етіологічний фактор;
- тяжкість токсичного ураження гепатоцитів або клітин жовчних проток;
- вікова категорія хворого.
Головні симптоми застою жовчі представлені:
- постійною нудотою, рідко призводить до блювотним позивів;
- відрижкою з неприємним запахом;
- гіркотою в ротовій порожнині;
- болями, тяжкістю і дискомфортом в зоні під правими ребрами;
- розладом сну;
- печією;
- неприємним запахом з рота;
- обложенностью мови нальотом, мають білий або жовтий відтінок;
- порушенням акту дефекації, а саме діареєю;
- іррадіацією больових відчуттів в спину;
- підвищеним потовиділенням;
- слабкістю і млявістю;
- холелітіазом, при якому відзначається формування конкрементів у жовчному міхурі або жовчних протоках.
Якщо захворювання протікає в жовтяничній формі, то вищевказана симптоматика доповнюється такими ознаками:
- придбання шкірними покривами, видимими слизовими оболонками і склерами жовтуватого відтінку;
- незрозумілі висипання;
- шкірний свербіж різного ступеня вираженості;
- знебарвлення фекалій;
- потемніння урини;
- постійна спрага.
У випадках хронічного перебігу недуги відзначається присутність:
- ксантом і ксантелазмів – являють собою невеликі вузлики, які мають жовтим або коричневим відтінком, що локалізуються в ділянці грудей, спини, ліктях, а також століттях;
- гіперпігментації шкіри;
- підвищеної кровоточивості;
- розлади сутінкового зору;
- зниження щільності кісткової тканини, чому людина схильний до частих переломів, у тому числі і патологічним;
- м’язової слабкості;
- чоловічого і жіночого безпліддя;
- значного зниження маси тіла.
Всю симптоматику доцільно відносити як до дорослих, так і дітей.
Жовтий колір обличчя і слизових при застої жовчі
Діагностика
Застій жовчі в печінці вимагає проведення цілого комплексу лабораторних та інструментальних діагностичних заходів. Однак, перш за все, гастроентеролога варто самостійно виконати кілька маніпуляцій:
- вивчити історію хвороби – це допоможе в пошуку патологічної причини застою жовчі;
- проаналізувати життєвий анамнез – сюди варто віднести інформацію щодо харчування, пристрасті до шкідливих звичок і прийому медикаментів;
- провести ретельний фізикальний огляд, який в обов’язковому порядку повинен включати в себе пальпацію передньої стінки черевної порожнини, при цьому лікар звертає увагу на реакцію пацієнта під час дотиків до зони правого підребер’я. Крім цього, дуже важливо оцінити стан шкіри, слизових і склер;
- детально опитати хворого – це дозволить клініцисту скласти повну симптоматичну картину.
Найбільше діагностичної інформації надають такі лабораторні дослідження:
- біохімія крові;
- загальноклінічний аналіз крові і урини;
- тести для визначення активності ферментів;
- мікроскопічні вивчення биопата;
- копрограма.
Проте основу діагностики становлять інструментальні процедури, серед яких:
- ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія;
- ультрасонографія печінки і жовчного міхура;
- черезшкірна чреспеченочная холангіографія;
- МРХПГ і ПЕТ;
- біопсія;
- КТ та МРТ.
МРХПГ
Застій жовчі слід диференціювати від тих захворювань, які мають схожу симптоматику:
- вірусного і лікарського гепатиту;
- холангіту і перихолангита;
- внутрішньопечінковий освіти;
- холангіокарцинома;
- холедохолітіаз;
- паразитарні інвазії;
- атрезія жовчовивідних проток;
- первинний склерозуючий холангіт;
- метастазування раку на печінку або жовчний міхур.
Лікування
Після підтвердження діагнозу пацієнтам насамперед показано дотримання щадного раціону. Дієта при застої жовчі в жовчному міхурі або печінки володіє такими правилами:
- повна відмова від жирної і гострої їжі;
- ретельне пережовування продуктів;
- часті і дробові трапези;
- заміна тваринних жирів на рослинні;
- приготування страв шляхом варіння і тушкування, пропарювання і запікання;
- рясний питний режим.
За основу харчування береться дієтичний стіл №5, що передбачає виключення:
- алкоголю та кави;
- прянощів, майонез і гострих соусів;
- маринадів і копченостей;
- консерви та субпродуктів;
- кислих сортів ягід і фруктів;
- смажених яєць;
- морозива і шоколаду;
- кондитерських виробів;
- жирних сортів м’яса і риби;
- кулінарних жирів і сала;
- наваристих і грибних бульйонів;
- щавлю і шпинату, цибулі та часнику, редиски і редьки.
Меню повинно бути збагачене жовчогінними продуктами, серед яких:
- некислі соки, киселі і компоти;
- зелений чай і какао з молоком;
- знежирена молочна продукція;
- житній і пшеничний хліб;
- зелень, овочі і фрукти;
- каші і відварені яйця;
- домашнє варення і мед;
- дієтичне м’ясо і риба.
Всі рекомендації щодо харчування будуть носити індивідуальний характер, чого складаються тільки лікарем.
Медикаментозне лікування застою жовчі направлено на прийом:
- препаратів урсодезоксихолевої кислоти;
- полівітамінних засобів;
- цитостатиків;
- гепатопротекторів;
- антигістамінних речовин;
- антиоксидантів.
Консервативна терапія може бути доповнена:
- фізіотерапевтичними процедурами;
- масажем жовчного міхура;
- ЛФК;
- народними засобами.
Показаннями до хірургічного втручання виступають:
- неефективність вищевказаних методів лікування;
- виявлення конкрементів або кістозних утворень у жовчному міхурі;
- наявність онкологічних або доброякісних пухлин;
- стеноз жовчовивідний шляхів.
Суть операції може полягати в накладенні анастомозу, зовнішньому дренуванні жовчних проток, розтині жовчного міхура або його повне висічення.
Профілактика і прогноз
Щоб у дорослого і дитини не виникло проблем із застоєм жовчі показано дотримання загальних профілактичних заходів:
- ведення здорового та активного способу життя;
- раціональне застосування медикаментів, виписаних клініцистом;
- повноцінне і збалансоване харчування;
- уникання стресових ситуацій;
- рання діагностика і комплексна терапія захворювань, що призводять до подібного розладу;
- регулярне відвідування всіх фахівців для проходження профілактичного огляду – особливо це необхідно осіб з генетичною схильністю до застою жовчі.
Своєчасне виявлення, адекватна і комплексна терапія, а також виконання рекомендацій лікаря – запорука сприятливого результату хвороби, а саме повного одужання або стійкої ремісії. Виникнення ускладнень у вигляді цирозу, ниркової недостатності і внутрішніх крововиливів відзначається вкрай рідко.