Гіперурикемія – патологічний стан, для якого характерно високий вміст сечової кислоти в організмі. Ця хвороба є однією з причин, що підвищує ризик виникнення у людини подагри (різновид артриту, при якій вражаються нирки і суглоби). Такий стан зумовлено порушенням пуринового обміну і діагностується практично у кожного п’ятого дорослого людини з усього населення земної кулі. У дітей такий розлад зустрічається вкрай рідко. У міжнародній класифікації хвороб (МКБ-10) гіперурикемія має власне значення – Е79.0.
Зростання частоти прояви недуги обумовлюється несприятливими умовами проживання, забрудненим довкіллям. Одним з головних симптомів такого захворювання є підвищення концентрації сечової кислоти в крові. У дорослих людей часто протікає безсимптомно, а у дітей виражається запорами, значним зростанням показників маси тіла і підвищеним потовиділенням. Діагностика хвороби складається з лабораторних досліджень аналізів крові. Лікування полягає в прийомі лікарських препаратів та дотримання спеціальної дієти.
Етіологія
Гіперурикемія прогресує внаслідок швидкого утворення в тілі індивіда сечової кислоти. Це нерідко обумовлено наступними причинами:
- участю пурину у метаболізмі;
- порушенням функціонування нирок;
- високим вмістом фруктози в раціоні.
Основними факторами виникнення такого розладу є:
- зловживання продуктами, які містять в собі високий відсоток пурину;
- прийом великої кількості смажених і жирних страв, а також висококалорійного фаст-фуду;
- тривалий відмова від їжі або дотримання строгих дієт. Голодування призводить до того, що організму не вистачає поживних речовин, і він починає використовувати власну м’язову масу. З цієї причини пурин потрапляє в кров, що виявляється за його високим показникам при біохімічному обстеженні крові;
- онкологічні пухлини;
- широкий спектр захворювань, які негативно впливають на функціонування нирок;
- надмірний прийом алкоголю і деяких лікарських препаратів без призначення лікаря;
- цукровий діабет;
- атеросклероз у літніх людей;
- гіпертонія;
- широкий спектр захворювань крові, для яких характерний розпад нуклеотидів.
Крім цього, гіперурикемія супроводжує безліч захворювань, серед яких:
- недолік заліза в організмі;
- токсикоз при важкому протіканні вагітності;
- інтоксикація організму спиртними напоями;
- хронічна екзема;
- злоякісні пухлини, що вражають кістковий мозок при лейкозі;
- псоріаз або лускатий лишай;
- порушення кислотно-лужного балансу;
- кропив’янка;
- гострий перебіг різних інфекційних захворювань.
Механізм розвитку гіперурикемії
Різновиди
Для діагностики та встановлення правильної тактики лікування необхідно правильно визначити вид гіперурикемії, яка може бути:
- метаболічною – характеризується високим вмістом сечової кислоти не тільки в крові, але і в урині;
- ниркової – визначається порушенням виділення сечової кислоти;
- змішаною – виражається в поєднанні двох вищезазначених типів недуги і діагностується на тлі уратурії.
За етіологічним фактором це захворювання ділиться на:
- вроджену форму – зустрічається вкрай рідко;
- вторинну або придбану – становить практично всі випадки гіперурикемії.
Симптоми
Найчастіше зустрічається безсимптомна гіперурикемія. Саме з-за цього частіше вдається діагностувати хворобу на стадіях її трансформації в пієлонефрит або в сечокам’яну хворобу. Вважається, що сечова кислота може призвести до зниження імунітету. У дорослих патологія супроводжується больовим синдромом або протікає зовсім без вираження яких-небудь ознак. Для дітей характерними симптомами гіперурикемії є:
- болі в суглобах і м’язах;
- тики, тобто мимовільні посмикування м’язів обличчя або кінцівок;
- часті позиви до сечовипускання в нічний час;
- інтоксикація;
- порушення моторики жовчовивідних шляхів;
- непереносимість яскравого світла, різких запахів і гучних звуків.
Діагностика
Основа діагностичних заходів — біохімічний аналіз крові. Крім цього, план діагностики включають:
- аналіз сечі;
- виявлення сечової кислоти в сироватці крові;
- рентгенографію нирок і уражених суглобів, але тільки у випадках підозри лікаря на подагру;
- УЗД цього органу і сечоводів.
Перед тим як здавати аналізи крові і урини, пацієнту необхідно дотримуватися кількох правил – за чотири дні до здачі рідин необхідно обмежити вживання в їжу білків і повністю відмовитися від спиртних напоїв. За вісім годин до аналізів забороняється приймати їжу.
Аналізи будуть готові через кілька діб, після чого фахівець призначає індивідуальну тактику лікування і застосування медикаментів (що залежить від причин виникнення недуги і ступеня прояву симптомів).
Лікування
Основу лікування гіперурикемії складають прийом медикаментів і призначення спеціальної дієти. Перший спосіб передбачає прийом пацієнтом лікарських препаратів, спрямованих на зниження концентрації сечової кислоти.
Дієта при гіперурикемії передбачає відмову від таких продуктів, як:
- алкоголь. Допустимо лише прийом невеликої кількості сухого вина;
- риба і м’ясо будь-яких сортів, зокрема, смажені або запечені;
- жирні бульйони і супи, приготовлені з них;
- копченості;
- ковбаси;
- консерви;
- бобові культури;
- твердий сир і гриби;
- шоколад і какао;
- редис, щавель і шпинат;
- цвітна капуста.
Суворе харчування не обмежує вживання:
- дієтичних сортів м’яса, таких як курка, індичка або кролик;
- кисломолочних та молочних продуктів;
- овочевих супів;
- яєць, але тільки у відварному вигляді;
- ягід, зелені, фруктів і овочів, крім заборонених. Вітаються гарбуз і диня, яблука і груші, виноград і горошок, абрикоси і моркву, черешня і вишня, баклажани і огірки, моркву і перець, калина і білокачанна капуста;
- морсів, фрешів і компотів. Необхідно вживати більше двох літрів рідини в день.
Під час лікування можна приймати лужну мінеральну воду, але не більше двотижневого строку. Також сприятливим впливом володіють розвантажувальні дні, які необхідно влаштовувати один раз в тиждень.
