Карциноїдний синдром: симптоми і лікування

626

Існує певний вид нейроендокринних пухлин – карциноиды, які викидають у кров певні гормони (найчастіше це серотонін, простагландин, гістамін та інші). Із-за попадання в кров цих гормонів у людини і розвивається карциноїдний синдром, який характеризують певні симптоми.

Виходить, що першопричиною розвитку такого патологічного стану є пухлина в будь-якому з органів. При цьому пухлина, яка продукує гормони, може розташовуватися:

  • в апендиксі;
  • у тонкому або товстому кишечнику;
  • у шлунку.

Причини

Як вже ясно з визначення патології, причини розвитку карціноідного синдрому полягають у наявності нейроендокринної пухлини в організмі пацієнта. На щастя, ці пухлини ростуть дуже повільно, тому при виявленні патології на ранній стадії можливо повне лікування або продовження життя людини на 10 і більше років. Тому так важливо регулярно проходити обстеження і звертати увагу на будь-які підозрілі симптоми, які можуть вказувати на карциноїдний синдром – ознака онкологічного захворювання в організмі.

Сприятливими факторами для розвитку даного патологічного стану можуть бути:

  • спадкова схильність (зокрема множинні ендокринні неоплазії);
  • статева приналежність – патологія частіше відзначається у чоловіків;
  • надмірне вживання алкоголю та куріння;
  • певні види нейрофіброматозу;
  • хвороби шлунка в анамнезі.

Крім того, різні форми карцином зустрічаються у людей різної раси. Так, афроамериканці частіше стикаються з пухлинами шлунка, а у європейців відзначаються карциноми легенів.

Симптоми

При пухлинах різної локалізації симптоми карціноідного синдрому проявляються з певною часткою ймовірності. Наприклад, пухлини тонкої кишки з усіх нейроендокринних пухлин зустрічаються в 10% випадків. При цьому ознаки карціноідного синдрому при такому онкологічному захворюванні будуть наступними:

  • діарея;
  • болі в животі нападів характеру;
  • нудота і блювання.

Карциноїдний синдром: симптоми і лікування
Симптоми синдрому карціноїдного

Пухлини апендикса зустрічаються ще рідше і найчастіше прогноз видалення апендикса сприятливий у тих випадках, коли пухлина має невеликі розміри і не дає метастази.

Найбільш часто зустрічається нейроендокринної карциномою є шлункова, яка буває трьох типів і володіє високою ймовірністю метастазування:

  • I тип – це пухлина розміром менше 1 див. Вона найчастіше доброякісна, тому прогноз при лікуванні патології сприятливий;
  • II тип – новоутворення розміром до 2 см, яке вкрай рідко перероджується в злоякісну пухлину;
  • III тип найбільш поширений – це пухлини розміром до 3 см, є злоякісними і часто проростають у навколишні тканини. Прогноз, навіть при своєчасній діагностиці, несприятливий. Але, якщо виявити пухлину на ранній стадії в процесі профілактичного огляду і лікувати її комплексно, тоді можна забезпечити людині 10-15 років повноцінного життя, що вже чимало з урахуванням важкого діагнозу.

При інших місцях локалізації новоутворень карциноїдний синдром розвивається практично відразу після появи пухлини, тому своєчасне звернення до лікаря і лікування основної патології може врятувати людині життя. Якщо говорити про симптоми карціноідного синдрому, то вони типові, але при цьому не є діагностично важливими, так як окремо вони можуть проявлятися при безлічі інших патологій внутрішніх органів.

Отже, основні симптоми такого стану, як карциноїдний синдром, це:

Карциноїдний синдром: симптоми і лікування
Гіперемія при карциноїдному синдромі

  • діарея;
  • гіперемія;
  • біль у животі;
  • хрипи;
  • патологія ССС;
  • припливи.

Крім того, у деяких людей може розвиватися карциноїдний криз – загрозливе життя стан з тяжкими наслідками.

Діарея спостерігається у більшості пацієнтів з карциноидным синдромом. Вона виникає з двох причин – або з-за впливу гормону серотоніну, або із-за розташування пухлини в кишечнику. Гіперемія при такому стані, як карциноїдний синдром, характерна. У людини червоніє обличчя в області щік і шиї, підвищується температура тіла, з’являється запаморочення і частішає серцебиття, хоча АТ знаходиться в межах норми.

Інші симптоми, такі як біль у животі, хрипи в легенів і набряк кінцівок або скупчення рідини в черевній порожнині (що буває при патологіях серця) не є характерними – вони можуть виникати при будь-яких захворюваннях, тому вони не представляють діагностичної цінності. А ось припливи, схожі на ті, з якими жінки стикаються при клімаксі, можуть характеризувати карциноїдний синдром, так як не виникають при інших захворюваннях. На відміну від клімактеричних припливів, вони бувають чотирьох типів:

  • при першому типі виникає почервоніння в області обличчя і шиї, яке триває протягом декількох хвилин;
  • при другому особа набуває ціанотичний відтінок, який тримається 5-10 хвилин, при цьому ніс набухає і стає багряно-червоним;
  • при третьому типі тривалість припливу може становити від кількох годин до кількох днів – стан характеризується сльозотечею, появою глибоких зморшок на обличчі, розширенням судин обличчя та очей;
  • при четвертому типі припливів на шиї і руках людини з’являються червоні плями неправильної форми.

Діагностика та лікування

Діагностика такого стану, як карциноїдний синдром, представляє складність, так як всі симптоми патології загальні, і якщо немає характерної гіперемії особи або припливів, визначити порушення, що викликало ці симптоми важко, тому пацієнтам призначається комплексне обстеження, яке включає в себе:

  • здачу аналізів на біохімію;
  • иммунофлюоресцентные дослідження;
  • інструментальні методи дослідження.

Найбільш інформативними інструментальними методами є КТ та магнітнорезонансна томографія, які дозволяють виявити новоутворення в органах навіть на ранній стадії розвитку, що збільшує шанси пацієнта на одужання. Але призначаються також і інші інструментальні методи, які має у своєму розпорядженні діагностика: рентгенографія, сцинтиграфія, ендоскопія, флебо – і артеріографія.

Лікування такого патологічного стану, як карциноїдний синдром, що включає в себе лікування першопричини, тобто пухлини. Метод лікування дозволяє визначити діагностика, оскільки вона показує локалізацію пухлини, її стадію розвитку й інші критерії, важливі для вироблення плану лікування.

Основними способами лікування онкології сьогодні є:

  • хірургічне висічення пухлини;
  • хіміотерапія;
  • променева терапія;
  • симптоматичне лікування.

Основним методом є хірургічне видалення новоутворення, яке може бути радикальним, паліативним і малоінвазивним. Радикальне висічення передбачає видалення ураженого пухлиною ділянки, прилеглих тканин і лімфовузлів, а також наявних у тілі метастаз.

Паліативне хірургічне втручання передбачає видалення лише первинної пухлини і найбільш великих метастаз. Малоінвазивна хірургічна операція включає в себе легування печінкової вени, що дає можливість позбутися від таких симптомів, як припливи та діарея. Після хірургічного висічення призначається комплекс хіміопрепаратів, що дозволяють знищити метастази в організмі і залишки пухлини (якщо такі є). Комплексне застосування хірургічних методів і хіміотерапії дозволяє продовжити життя пацієнта, а в деяких випадках (коли пухлина виявлена на ранній стадії) і повністю вилікуватися.

Що стосується симптоматичного лікування, то воно необхідно для полегшення стану пацієнта. З цією метою призначають антагоністи серотоніну, блокатори Н1 і Н2 рецепторів, антидепресанти, альфа-інтерферон та інші препарати за показаннями.