Хронічний тонзиліт: симптоми і лікування

654

Хронічний тонзиліт – патологічний стан, при якому відбувається періодичне запалення піднебінних мигдалин. З-за цього гланди стають постійним вогнищем інфекції, що призводить до хронічної інтоксикації та алергізації організму.

  • Діагностика
  • Ускладнення
  • Лікування
  • Симптоми патології у дорослого або дитини найбільш яскраво проявляються в період загострення. Різко підвищується температура тіла, збільшуються регіональні лімфовузли, починає боліти горло. Варто відзначити той факт, що при зниженій реактивності організму і наявності такого хронічного вогнища інфекції, у пацієнтів на тлі хронічного тонзиліту можуть розвинутися наступні патології:

    • аднексит;
    • ревматизм;
    • пієлонефрит;
    • простатиту та інше.

    Хронічний тонзиліт є однією з найбільш поширених патологій в отоларингологічній практиці. Згідно з медичною статистикою, захворювання виникає у дорослих пацієнтів в 4-37% випадків, а у дітей – у 15-63% випадків. У дітей хронічний тонзиліт протікає більш важко, і часто розвиваються супутні патології.

    Причини

    Хронічний тонзиліт – це інфекційно-залежний запальний процес, який розвивається внаслідок патогенної діяльності мікроорганізмів. У нормі мигдалини в організмі існують для того, щоб затримувати інфекційних агентів і не давати їм проникати глибше в дихальні шляхи. Якщо ж відбувається зниження місцевих або загальних захисних сил організму, то патогенні мікроорганізми, які затрималися на мигдалинах, починають активно розвиватися й розмножуватися, провокуючи прогресування хронічного тонзиліту.

    Фактори, які сприяють розвитку хронічного тонзиліту у дорослих і дітей:

    • алергічний риніт;
    • викривлення носової перегородки;
    • зниження місцевого і загального імунітету;
    • частий нежить;
    • запальні недуги, які розвиваються в інших ЛОР-органах;
    • карієс;
    • наявність в організмі вогнищ хронічної інфекції;
    • алергічна настроєність організму.

    Класифікація:

    Хронічний тонзиліт поділяють на три види (залежно від симптоматики):

    • проста форма;
    • токсико-алергічна форма 1 ступеня;
    • токсико-алергічна форма 2 ступеня.

    Симптоми хронічного тонзиліту у дітей і дорослих ідентичні. Тільки варто відзначити, що загальний стан дитини погіршується набагато швидше, ніж у дорослого. Також ризик розвитку ускладнень у нього набагато вище, ніж у дорослої людини. Це обумовлено тим, що імунна система дитини ще недостатньо сформована і не може повноцінно боротися з інфекцією.

    Хронічний тонзиліт: симптоми і лікування
    Хронічний тонзиліт

    Проста форма

    Особливості:

    • ускладнень не виникає;
    • загострення патології відбуваються 1-2 рази на рік, не більше;
    • симптомів інтоксикації організму не спостерігається;
    • період ремісії протікає без симптомів. Стан пацієнта задовільний;
    • лікування можна проводити в домашніх умовах.

    Симптоми:

    • гній на лакунах;
    • візуально спостерігаються гнійні пробки;
    • краї дужок набряклі;
    • регіональні лімфовузли збільшуються в розмірах;
    • у дитини або дорослого з’являється відчуття, що у нього в горлі присутній сторонній предмет;
    • дискомфорт при ковтанні;
    • сухість у роті;
    • з’являється неприємний запах з рота;
    • у деяких випадках спостерігається підвищення температури, але вкрай рідко. Частіше це відбувається у дітей.

    Токсико-алергічна форма

    Особливості:

    • загострення патології виникають часто;
    • в період ремісії загальний стан пацієнта порушено. Можливі імунологічні зміни та інше;
    • лікування в домашніх умовах виключено. Обов’язкова госпіталізація в стаціонар.

    Симптоми токсико-алергічної форми 1 ступеня:

    • місцеві запальні реакції;
    • підвищується температура тіла;
    • болі в серці. Якщо в цей час зробити ЕКГ, то на ній ніяких відхилень від норми не буде зафіксовано;
    • болі в суглобах;
    • швидка втомлюваність;
    • якщо така форма розвинулася у дитини, то він стає примхливим, відмовляється вживати їжу;
    • пацієнт важче переносить ГРВІ та грип.

    Симптоми токсико-алергічної форми 2 ступеня:

    • мигдалини стають джерелом інфекції є високий ризик того, що інфекція пошириться і на інші органи (найчастіше це трапляється у дітей у вигляді зниження реактивності організму);
    • усі зазначені вище симптоми загострюються;
    • через поширення інфекційних агентів спостерігаються збої в роботі нирок, печінки, серця. У важких випадках можливий розвиток набутих вад серця, ревматизму. Особливо небезпечно, якщо діагностується хронічний тонзиліт при вагітності. Розвиток такої форми може призвести до викидня.

    Діагностика

    Діагностика при підозрі на розвиток хронічного тонзиліту у дорослих і дітей включає в себе такі дослідження:

    • фарингоскопия. Лікар оглядає мигдалини і області, розташовані поряд з ними, щоб виявити характерні симптоми патології;
    • аналіз крові. Він дає можливість оцінити вираженість запальної реакції;
    • біохімія крові;
    • бактеріальне дослідження виділень з мигдалин. Під час проведення аналізу визначається чутливість мікроорганізмів до певних груп антибіотиків.

    Ускладнення

    У тому випадку, якщо діагностика та лікування хронічного тонзиліту у дорослих і дітей не було проведено вчасно, починають розвиватися ускладнення:

    • гломерулонефрит;
    • паратонзіллярний абсцес;
    • ревматизм;
    • порушується робота імунної системи внаслідок постійної алергізації.

    Варто відзначити, що хронічний тонзиліт може стати специфічною «основою» для розвитку багатьох патологічних процесів з боку органів і систем. Тому дуже важливо вчасно його виявити і провести грамотне лікування. Діагностикою цього захворювання займається ЛОР. Якщо є підозра на прогресування недуги у дитини, то слід негайно звернутися до педіатра.

    Лікування

    Лікування хронічного тонзиліту у дорослих і дітей проводиться за двома методиками – оперативної та консервативної. Як правило, курс лікування починають з консервативної терапії, яка включає в себе:

    • промивання уражених мигдаликів за допомогою антисептичних розчинів, які проникають в лакуни. Ця маніпуляція проводиться з метою знищити мікроорганізми, які спровокували розвиток патології;
    • фізіотерапевтичні процедури. Застосовують УЗ, УВЧ-терапію, а також ультрафіолетове опромінення. Дані процедури можна проводити і дітям, але під суворим контролем лікаря.

    Антибіотики в план лікування хронічного тонзиліту включають в тому випадку, якщо відбувається загострення патологічного процесу. Перевага віддається макролідів, напівсинтетичним пеніцилінів, цефалоспоринів. Також терапію доповнюють антизапальними препаратами. Їх лікар призначає в тому випадку, якщо спостерігається підвищення температури до високих цифр, болі в суглобах та інші прояви інтоксикаційного синдрому. Дитині найчастіше призначають нурофен або парацетамол в сиропі, дорослому – фенілефрин.

    До хірургічного лікування хронічного тонзиліту вдаються в таких випадках:

    • два курсу зазначеної вище терапії не дали належного ефекту;
    • на тлі даної патології розвивається паратонзіллярний абсцес;
    • розвинувся ревматизм;
    • на тлі тонзиліту з’явилися ознаки гломерулонефриту;
    • сепсис тонзиллогенного походження;
    • у лікаря є підозра, що патологічний процес озлокачествился.

    Протипоказання для проведення видалення піднебінних мигдалин:

    • захворювання крові, які можуть спровокувати розвиток кровотечі;
    • патології серцево-судинної системи;
    • цукровий діабет некомпенсованого типу;
    • ниркова недостатність;
    • артеріальна гіпертензія.

    Хронічний тонзиліт: симптоми і лікування
    Тонзилектомія

    Ускладнення після проведення тонзилектомії:

    • гематома глотки;
    • кровотеча з рани;
    • запальні ускладнення;
    • проникнення повітря під слизову.

    Лікування хронічного тонзиліту можна проводити в домашніх умовах. Але перед цим варто все ж завітати до кваліфікованого фахівця, який точно скаже, чи є необхідність госпіталізації в стаціонар. У разі простої форми недуги лікування в домашніх умовах припустимо, але періодично необхідно показуватися свого лікаря. Медикаментозну терапію можна доповнити народними засобами. Але їх також краще узгодити з лікарем.

    Для лікування недуги в домашніх умовах, використовують різні настої. Їх готують з цілющих трав. Найбільш ефективними є:

    • настій з кореня алтеи, материнки і кори дуба;
    • настій з квіток ромашки і липи;
    • відвар з шавлії, кореня алтеи і квіток бузини.

    Для лікування дитини в домашніх умовах можна вдаватися до інгаляціям. Цей метод безпечний і дуже ефективний. Активні речовини при вдиханні потрапляють безпосередньо на мигдалини. Для інгаляцій використовують листя алое і квітки звіробою.

    Варто зазначити, що лікування дитини в домашніх умовах можна проводити тільки при простій формі хронічного тонзиліту. Якщо розвинулася токсико-алергічна форма, то терапія повинна проводитися тільки в умовах стаціонару, щоб якомога швидше усунути патологію і не допустити ризику розвитку супутніх патологій. Також від лікування в домашніх умовах варто відмовитися в тому випадку, якщо спостерігається підвищення температури тіла.