Вертеброгенная торакалгий є станом, для якого характерна поява больових відчуттів різного ступеня вираженості у грудній клітці, але при цьому відзначається ураження хребта. Викликати подібне розлад можуть як цілком нешкідливі фактори, так і перебіг важких захворювань. Найбільш часто провокаторами виступають малорухливий спосіб життя, міжхребцеві грижі, остеохондроз і викривлення хребетного стовпа.

Головним клінічним ознакою вважаються больові відчуття, на тлі яких можуть з’являтися зниження чутливості, відчуття «мурашок» на шкірі і відчуття нестачі повітря.

Поставити правильний діагноз може тільки клініцист на підставі інформації, отриманої в ході вивчення результатів лабораторно-інструментальних обстежень, а також детального опитування пацієнта.

Лікування такого патологічного процесу ґрунтується на консервативних методах, серед яких прийом медикаментів, фізіотерапевтичні процедури та проходження курсу лікувальної фізкультури.

У міжнародній класифікації захворювань десятого перегляду подібної хвороби відведено окреме значення. Таким чином, код за МКХ-10 буде М54.6.

Етіологія

Торакалгий вертеброгенного генезу є наслідком протікання в людському організмі різних дегенеративно-дистрофічних процесів, що негативно впливають на кісткову систему, зокрема, на хребет. На цьому тлі найбільш часто уражаються міжхребетні диски, руйнування яких тягне за собою:

  • порушення амортизуючої здатності хребта;
  • звуження проміжку між хребцями;
  • обмеження спинномозкових корінців.

Основними причинами розвитку такого порушення вважаються:

  • остеохондроз;
  • формування міжхребцевих гриж;
  • викривлення хребта, яке існує в декількох формах – кіфоз, лордоз і сколіоз;
  • широкий спектр травми грудного відділу хребетного стовпа;
  • спондилоартроз;
  • герпетичну інфекцію, провокує виникнення оперізувального лишаю;
  • спазмування м’язового каркаса спини, що також відоме під назвою м’язово-тонічний синдром;
  • надмірно сильну навантаження на хребет, викликану підняттям тягарів або професійним заняттям спортом. Сюди також варто віднести малорухливий спосіб життя або сидячі умови праці – в таких ситуаціях перевантаженість хребта обумовлюється постійним сидінням;
  • хвороба Шейермана-Мау – це захворювання, при якому деформація хребетного стовпа відбувається на етапі внутрішньоутробного розвитку плода;
  • злоякісні та доброякісні утворення в спинному мозку або на хребцях;
  • переломи ребер;
  • протрузія грудного відділу хребта;
  • остеопороз;
  • серцеві захворювання;
  • обмінні хвороби;
  • патології сполучної тканини;
  • нераціональне харчування.

Крім цього в якості предрасполагающего фактора вертебральної торакалгии прийнято розглядати генетичну схильність.

Класифікація

Поділ недуги, спираючись на характер формування, що передбачає існування таких форм вертеброгенной торакалгии:

  • травматична – є наслідком надриву нервового корінця;
  • компресійна – виникає через защемлення нервового корінця;
  • запальна – утворюється на тлі локалізації запального процесу в нервової тканини корінця.

За клінічним варіантом перебігу подібне розлад ділиться на:

  • торакалгию хребетного стовпа в нижньому шийному відділі – у таких ситуаціях вогнище болю знаходиться надключичной або підключичної ямці. Біль може іррадіювати в район шиї, нижньої щелепи або верхньої кінцівки на стороні ураження;
  • торакалгию хребта в області верхнього грудного відділу – біль за грудною найчастіше носять ниючий характер і ніяк не пов’язані з рухом тулуба;
  • торакалгию лопатково-реберної області – ниючий або колючий больовий синдром, що виникає в грудній клітці зліва, а також віддає в пахвову западину, в зону між лопатками і сосок
  • торакалгию передньої грудної стінки – тривалі болі, що посилюються при русі або в процесі дихання.

Крім цього, вертеброгенная торакалгий буває гостра і хронічна.

Симптоматика

Виходячи з назви такого патологічного стану, стає зрозуміло, що головним клінічним ознакою виступають больові відчуття, які мають такі характеристики:

  • специфіка вираженості – загрудінні, колючі і стискаючі болі;
  • тривалість нападу складає не більше декількох хвилин;
  • посилення болю спостерігається в процесі рухової активності, під час дихання, а також в стані спокою, при кашлі або чханні.

В якості додаткових симптомів виступають:

  • поява характерного хрускоту під час рухів;
  • цервікалгія;
  • відчуття «мурашок» на шкірному покриві в області грудей і між лопатками;
  • напруга м’язів спини і шиї;
  • імітація серцевих болів;
  • оніміння шкірного покриву в зоні ураженого нервового корінця;
  • панічні атаки;
  • стійке підвищення тонусу м’язів;
  • відчуття недостатнього надходження повітря;
  • зниження або повна відсутність чутливості по всій протяжності защемленого нерва;
  • розлади сну;
  • порушення постави;
  • деформація грудини;
  • клубок у горлі;
  • зниження апетиту.

Всі вищевказані симптоми без винятку спостерігаються у кожного пацієнта, незалежно від вікової категорії та статевої приналежності.

Вертеброгенная торакалгий: симптоми і лікування
Симптоми вертеброгенной торакалгии

Діагностика

Симптоматика вертеброгенной торакалгии неспецифічна, чому процес встановлення правильного діагнозу вимагає ретельного і комплексного підходу. В першу чергу, фахівець з галузі вертебрології повинен самостійно виконати кілька маніпуляцій, зокрема:

  • вивчити історію хвороби – для виявлення найбільш ймовірного первопричинного фактор, що має патологічну основу;
  • ознайомитися з життєвим анамнезом;
  • провести ретельний фізикальний огляд хворого з обов’язковою пальпацією і перкусією грудного відділу хребта;
  • детально опитати пацієнта – для складання повної симптоматичної картини і ступеня вираженості клінічних проявів.

В якості інструментальних процедур виступають:

  • КТ і МРТ хребетного стовпа;
  • рентгенографія грудини;
  • денситометрія;
  • сцинтиграфія;
  • ЭНМГ;
  • ЕКГ.

Загальні лабораторні дослідження необхідні тільки для виключення протікання запального процесу.

Також варто враховувати, що практично аналогічною симптоматикою, властивої вертеброгенной торакалгии, має ряд інших недуг. Саме з цієї причини такого стану варто диференціювати від:

  • ішемічної хвороби серця;
  • стенокардії;
  • інфаркту міокарда;
  • пролапсу мітрального клапана;
  • патологій органів травної системи;
  • хвороб дихальної системи.

Лікування

У терапії подібного недуги беруть участь тільки консервативні методики. В першу чергу, після підтвердження діагнозу, пацієнтам показаний прийом наступних медикаментів:

  • протизапальних засобів;
  • міорелаксантів;
  • нейропротекторов;
  • глюкокордикоиды;
  • вітамінних комплексів.

Серед фізіотерапевтичних процедур варто виділити:

  • лікарський електрофорез;
  • кріотерапію;
  • хівамат;
  • Вертеброгенная торакалгий: симптоми і лікування
    Хівамат-терапія

  • голкорефлексотерапію;
  • магнітотерапію;
  • УВЧ;
  • лазерну терапію.

Крім цього, лікування вертеброгенной торакалгии може включати в себе:

  • лікувальну іммобілізацію;
  • новокаїнові блокади;
  • використання спеціально призначених ортопедичних конструкцій;
  • ручний або апаратний масаж;
  • мануальну терапію;
  • витягування хребта;
  • лікувальну гімнастику.

Не виключається терапія за допомогою народних засобів, але це можливо лише після попередньої консультації з лікарем. Альтернативне лікування спрямоване на:

  • прогрівання гірчичниками, грілкою або мішечками, наповненими нагрітою сіллю;
  • розтирання спиртовими настоянками;
  • прийом всередину трав’яних чаїв на основі ромашки, валеріани і меліси;
  • втирання соку чорної редьки у вогнище болю.

Подібні засоби допоможуть на деякий час позбутися від симптоматики, але не можуть повністю вилікувати торакалгию вертеброгенной природи.

Хірургічне втручання проводиться тільки за індивідуальними показаннями, але може бути спрямовано на:

  • висічення міжхребцевої грижі;
  • декомпресію нервового корінця;
  • пластику рухового сегмента хребта;
  • протезування хребців або дисків;
  • ліквідацію ускладнень.

Профілактика і прогноз

Щоб уникнути розвитку вертеброгенной торакалгии, а також супутньої їй цервикоторакалгии не існує специфічних профілактичних заходів. Однак знизити ймовірність розвитку больового синдрому можуть такі рекомендації:

  • ведення помірно активного способу життя;
  • правильне і збалансоване харчування;
  • зведення до мінімуму стресів;
  • уникнення травм грудного або шийного відділу хребта;
  • відмова від шкідливих звичок;
  • своєчасне діагностування і повноцінне лікування хвороб, які можуть викликати вертеброгенні торакалгию;
  • регулярне проходження повного медичного обстеження з відвідуванням усіх фахівців.

Адекватна терапія дає змогу досягти позитивного ефекту за досить короткий проміжок часу і призведе до сприятливого прогнозу. Однак повна відсутність лікування вертеброгенной торакалгии може призвести порушення рухової функції та інвалідності. Крім цього, не варто забувати, що кожен базовий недуга, що провокує такий больовий синдром, володіє рядом власних ускладнень.