Хвороба Рейно: симптоми і лікування

436

Хвороба Рейно являє собою розлади нападів типу в артеріальному кровопостачанні стоп і/або кистей, що виникають на фоні тривалого впливу стресів, холоду і деяких інших факторів. Хвороба Рейно, симптоми якої виявляються частіше серед жінок, що виділяється, насамперед, симетричністю ураження кінцівок.

Загальний опис

Хвороба Рейно, як правило, являє собою феномен вторинний, чий розвиток відбувається на тлі різного типу дифузних захворювань, що виникають в сполучної тканини (зокрема це склеродермія), а також уражень в області шийного відділу хребта. Крім цього відзначається можливість появи хвороби Рейно і на тлі захворювань периферичної нервової і ендокринної систем, артеріовенозних аневризми і пальцевих артериитов, захворювань додаткових шийних ребер та ін.

Рейно, французький лікар, який вперше описав це захворювання, дотримувався думки про те, що це – не що інше, як невроз, що виник в результаті надмірної збудливості, актуальною для судиноруховий спинномозкових центрів.

Дещо пізніше було визначено, що властивий захворювання симптомокомплекс може виступати і в якості самостійної хвороби, як синдром, що виникає внаслідок певних нозологічних форм (наприклад, спондилогенних патологія).

Важливу роль можуть грати також порушення ендокринного масштабу (надниркові порушення, порушення в роботі щитовидної залози), інфекції, а також вроджена недостатність області бічних рогів спинного мозку. Виникає порушення функціональності на різному рівні в судиноруховий центри, що зачіпає великий мозок (кору півкуль), стовбур мозку, гіпоталамус і спинний мозок. Це, в свою чергу, провокує підвищення тонусу вазоконстрикторів.

Примітно, що хвороба Рейно – захворювання, якому в особливій мірі схильні піаністи і друкарки.

Хвороба Рейно: симптоми

За рахунок утворення властивого прояви захворювання у вигляді спазму судин дистальні відділи кінцівок (ніг, рук) піддаються побледнению, в деяких випадках воно також може зачіпати губи, вуха і ніс. Розвивається асфіксія – задуха на фоні кисневого голодування у поєднанні з підвищенням у складі крові і в тканинах вуглекислоти, іншими словами, функція дихання різким чином обмежується. В області ураженої ділянки температура знижується, утворюється некроз тканин.
Хвороба Рейно: симптоми і лікування
Можливі варіанти прояви хвороби Рейно на руках

Виникає біль обумовлена роздратуванням, яке відчувають чутливі нервові волокна зважаючи впливу токсичних речовин, що виробляються в ішемічному ділянці.

Як нами вже було зазначено, хвороба Рейно частіше зустрічається у жінок (приблизно в п’ять разів), ніж у чоловіків. В основному захворюваність відзначається серед жінок від 20 до 40 років, можливо поєднання перебігу захворювання з мігренню. Класичні форми хвороби Рейно визначають три основні стадії цього захворювання.

  • I стадія. Дана стадія характеризується виникненням раптового спазму артерій і капілярів в певній ділянці. Як правило, цю ділянку набуває мертвенную блідість, на дотик стає холодним, зазначається також і зниження в ньому загальної чутливості. Тривалість перебігу нападу може становити від декількох хвилин до 1 години (в деяких випадках можливо більш тривале його перебіг). Потім спазм завершується, після чого раніше уражену ділянку набуває свій звичайний вигляд. Напади можуть повторюватися через різні часові проміжки.
  • II стадія. Дана стадія обумовлюється явищами у вигляді асфіксії. Проявляється спазм у вигляді синьо-фіолетового забарвлення шкірного покриву. Одночасно з цим виникає поколювання, в деяких випадках – сильні болі. Місця асфіксії втрачають властиву їм чутливість. Значна роль у механізмі розвитку розглянутої нами стадії відводиться парезу (часткове ослаблення, неповний параліч) вен. Вже через деякий час ці прояви зникають. Не виключаються випадки, в яких хвороба Рейно протікає тільки з першою стадією, а також випадки з перебігом захворювання тільки з другої його стадії. Також актуальна можливість переходу з першої стадії до другої.
  • III стадія. Розвиток цієї стадії відбувається слідом за тривалим перебігом прояви асфіксії. В даному випадку кінцівку набуває набряклість і стає фіолетово-синій, крім цього, на ній утворюються пухирі з характерним кров’яним вмістом. Розтин такого міхура дозволяє виявити на його місці некроз тканин, у випадках важких некроз зачіпає не тільки шкіру, але і всі тканини, аж до кістки. Завершення процесу характеризується рубцюванням сформувалася виразкової поверхні. Найчастіше характерна симптоматика зосереджується в області пальців рук і ніг, при вкрай рідкісний зосередженні в областях кінчика носа і вух.

Що стосується хронічної форми перебігу захворювання, то в цьому випадку його тривалість може становити не одне десятиліття. Освіта гангрени – досить рідкісне розвиток хвороби Рейно, в цьому випадку омертвіння охоплює нігтьові фаланги або їх частини. Пароксизми (посилення проявів, періодичне повернення властивою симптоматики захворювання) можуть повторюватися у одних хворих – кілька разів за день, у інших – з інтервалами в один і більше місяців.

Діагностування хвороби Рейно

Діагностування захворювання проводиться відповідно з урахуванням основних його клінічних проявів. Насамперед, слід визначити, про що саме йде мова, про хвороби Рейно або синдром Рейно. Хвороба зокрема характеризується наявністю симптомів у вигляді нападів збліднення пальців або їх ціанозу (синюшності), що зазвичай актуально для другої і третьої стадії захворювання. Крім цього дані прояви можуть зачіпати також вищестоящі частині особи, що актуально при сильному охолодженні і впливі подразників емоційного та іншого характеру. Хвороба Рейно також характеризується відсутністю гангрени в області шкіри пальців і тривалістю перебігу захворювання від двох років.

Що стосується синдрому Рейно, то тут типовим є наявність ознак, властивих основному захворюванню. До них зокрема належить спондилогенный синдром області передньої сходової м’язи, ендокринні захворювання, сирингомиелия, інтоксикації, отримані внаслідок впливу тих чи інших хімічних речовин, вібраційна хвороба та ін Всі перераховані клінічні форми не мають типовою картиною, властивої хвороби Рейно.

В цілому ж конкретного і однозначного клінічного прояву, що вказує на наявність хвороби Рейно, немає. Фахівець може додатково провести деякі дослідження кінцівок хворого для виключення можливого стиснення кровоносних судин, що може виступати в якості імітує розглянутого фактора захворювання. Крім того, диференціальна діагностика визначає необхідність виключення ще близько 70 видів флебологических і аутоімунних захворювань, що супроводжуються синдромом Рейно і відповідної йому симптоматиці.

Іншим етапом діагностування захворювання є холодові проби, при яких проводиться оцінка стану кінцівок з моменту їх занурення у воду при її температурі 10 градусів на кілька хвилин.

Лікування хвороби Рейно

Актуальність діагнозу «синдром Рейно» передбачає орієнтованість терапії в сторону захворювання, що є при цьому захворюванні основним. Хвороба Рейно, в свою чергу, передбачає лікування в дещо іншому напрямку, що полягає у купіруванні симптоматики даного захворювання, а також у запобіганні тих причин, які викликають напади цієї хвороби.

Перша стадія лікування хвороби Рейно полягає в застосуванні консервативних методик. Так, напад ангіоспазму може бути легко усунути за рахунок застосування теплих ванночок і укутувань, застосовується також і масаж ураженої ділянки кінцівки. Що стосується медикаментозної терапії, то вона зводиться до прийому препаратів судинорозширювальної дії. Крім цього слід максимально виключити можливість переохолоджень та травмування кінцівок, намагатися уникати стресових ситуацій, контролюючи власне ставлення до них.

Стадія утворення виразок при супутньому некрозі тканин вимагає призначення відповідної ранозагоювальної терапії. Тривалість медикаментозного лікування при хворобі Рейно може становити близько кількох років, тобто, практично до того періоду, поки напади ангіоспазмів не втратять чутливість до використовуваних у терапії судинорозширювальну медпрепаратів.

При розвитку захворювання в подібному напрямку потрібне хірургічне втручання (симпатектомія). Воно зокрема полягає у купіруванні або у видаленні нервових волокон області симпатичного стовбура, які є основною причиною виникнення спазмів артерій. Менша травматичність відзначається при ендоскопічної симпатектомії. Крім цього, допоміжними методами терапії захворювання є сеанси плазмаферезу, що дозволяють усунути з крові метаболічні та токсичні компоненти, що роблять негативний вплив.

При появі характерних для хвороби Рейно симптомів слід звернутися до судинного хірурга.