Ринолалія – являє собою патологію, при якій порушується і спотворюється вимова звуків зокрема, і мови в цілому. Це досить рідкісне розлад, яке діагностується у 1-2 дітей на 1000. Подібна різновид мовного дефекту може носити як вроджений, так і набутий характер, через що і сприятливі фактори розвитку також будуть відрізнятися.

Недуга має специфічну симптоматику, ігнорувати яку батьки не можуть. Основними симптомами прийнято вважати невиразну або невиразну мову, пізніше вимову перших слів малюком, а також велика кількість психологічних ознак.

У переважній більшості випадків встановлення правильного діагнозу не є проблемою, однак можуть виникнути труднощі з визначенням різновиди захворювання. Саме на цьому тлі діагностика носить комплексний характер і включає в себе консультування фахівців з різних галузей медицини.

Лікування у дітей найчастіше ґрунтується на консервативних методик, однак при деяких формах захворювання в обов’язковому порядку звертаються до хірургічного втручання.

Етіологія

Патогенез недуги полягає в неправильному взаємодії між носовою порожниною і ротоглоткой. Це стає причиною того, що під час утворення звуків потік повітря йде неправильним шляхом, на тлі чого спотворюється вимову.

Порушення тембру голосу і звуковимови може носити первинний чи набутий характер — у кожному разі сприятливі фактори будуть відрізнятися.

Причини вродженої форми недуги представлені:

  • порушенням цілісності м’якого чи твердого піднебіння, що в медичній сфері носить назву синдром «вовчої пащі»;
  • расщеплениями верхньої щелепи або верхньої губи – такий розлад широко відомо як «заяча губа»;
  • дефектами м’якого піднебіння, а саме його укороченням;
  • патологіями маленького язичка – сюди варто віднести його повна відсутність чи, навпаки, роздвоєння;
  • ущелинами твердого піднебіння, які носять прихований характер.

Ринолалія: симптоми і лікування
Причини ринолалії

Крім цього, викликати первинну ринолалию можуть важкі захворювання, перенесені жінкою під час виношування плоду в першому триместрі. До таких хвороб варто віднести:

  • токсоплазмоз і краснуху;
  • епідемічний паротит;
  • грип та інші інфекційні процеси.

Не останню роль у виникненні такого розлади мовної функції також грають:

  • вплив токсичних речовин на організм вагітної;
  • пристрасть майбутньої матері до наркотичних речовин, алкоголю чи нікотину – далеко не всі представниці жіночої статі, дізнавшись про те, що чекають дитину, вважають за потрібне позбавлятися від згубних пристрастей;
  • часті стресові ситуації, яким піддаються жінки в положенні;
  • перебіг розладів ендокринного характеру до або вчасно вагітності.

Варто зазначити, що вищевказані дефекти, що провокують виникнення ринолалії, утворюються у плода на ранніх етапах внутрішньоутробного розвитку, а саме на сьомий чи восьмий тижня.

Також вважається, що не останнє місце займає обтяжена спадковість. Висока ймовірність розвитку у дитини такого порушення мови, якщо в одного з батьків присутні:

  • ущелина губи або піднебіння;
  • несиметричність кінчика носа;
  • асиметрія крил носа.

Механізми розвитку набутої ринолалії будуть диктуватися різновидом недуги. Наприклад, сприяти розвитку вторинної відкритою органічною ринолалії будуть:

  • деформації неба рубцевого характеру;
  • такі стани, як параліч або парез м’якого піднебіння;
  • здавлювання пухлиною таких нервів, як блукаючий і язикоглоткового.

Відкрита функціональна придбана ринолалія розвивається на тлі:

  • перенесеного раніше втручання з висіченню аденоїдів;
  • парез м’якого піднебіння, що виник на тлі дифтерії.

Закрита ринолалія органічної природи найчастіше виникає із-за широкого спектру анатомічних змін у носі або носоглотці. З цього випливає, що джерелами можуть виступати

  • викривлення перегородки, розташована в носовій порожнині;
  • поява доброякісних новоутворень або поліпів;
  • гіпертрофія слизової носа;
  • злоякісні пухлини носа;
  • освіта непарної мигдалини.

Функціональна форма закритій ринолалії представлена таким етіологічним чинником, як високий тонус м’якого неба. Подібний стан виражається в тому, що неможливий повноцінний вихід струменя повітря через ніс. Це порушення може виникнути із-за:

  • аденоидэктомии, тобто операції з висіченню аденоїдів;
  • різних відхилень неврологічного походження;
  • банального копіювання гугнявості мови оточуючих людей.

Класифікація

Ринолалія, визначення якої полягає в неправильному функціональному взаємовідносини носової порожнини і ротоглотки, має кілька різновидів.

Ринолалія: симптоми і лікування
Класифікація ринолалії

Основна класифікація ділить подібне захворювання на дві форми:

  • відкрита ринолалія – повітря одночасно проходить через рот і ніс;
  • закрита ринолалія – відрізняється тим, що повітря проходить не через ніс, що обумовлюється присутністю перешкоди в носовій порожнині або в зоні носоглотки. Це стає причиною того, що в значній мірі спотворюються звуки «м» і «н». Крім цього, голосні піддаються змінам, а саме втрачають свою тональність і дзвінкість;
  • змішана ринолалія – присутні ознаки двох вищезгаданих форм, а голос у дитини набуває носове звучання.

Примітно те, що відкрита ринолалія діагностується в кілька разів частіше закритого або змішаного типу недуги.

За причинами виникнення як відкрита, так і закрита ринолалія буває:

  • органічною. Для відкритої форми виникнення обумовлюється вродженими, рідше набутими дефектами ротоглотки або носової порожнини. Закритий тип недуги викликають деформації носа;
  • функціональної – функціональна відкрита ринолалія обумовлена перенесеної раніше якоюсь хворобою носоглотки. При закритій різновиди хвороби повітряний потік направлений через рот, а сприятливі фактори часто представлені неврологічними розладами.

Крім цього, існують такі види ринолалії:

  • передня – в переважній більшості випадків виражається на тлі разращения аденоїдів, чого вони призводять до перекриття хоани;
  • задня – розвивається з-за хронічного нежитю, поліпів або викривлення перегородки носа.

Симптоматика

Структура мовного дефекту при ринолалії, тобто симптоматика хвороби, буде трохи відрізнятися залежно від її різновиди.

Наприклад, для відкритої форми патології будуть характерні такі симптоми:

  • порушення дихальної функції;
  • труднощі під час грудного вигодовування дитини або самостійного харчування дітей від двох років;
  • недолік маси тіла новонародженого;
  • присутність вроджених ущелин особи;
  • опущення верхньої повіки;
  • тиха мова;
  • мимовільні коливальні рухи очей;
  • гіперрефлексія;
  • затримка мовного розвитку – перші слова діти часто вимовляють у віці двох років;
  • поява гримас під час спілкування;
  • скупий словниковий запас, що ще більше ускладнює мовний опис того, що відбувається в житті дитини;
  • олігофренія;
  • дратівливість і замкнутість;
  • підвищена схильність до таких хвороб, як отит і бронхіт, пневмонія або євстахіїт.

Характеристику закритої форми ринолалії складають наступні клінічні прояви:

  • зміна тембру голосу;
  • порушення у вимові носових звуків;
  • труднощі при спілкуванні зі сторонніми людьми;
  • неприродність і тьмяність голосу;
  • необхідність у постійному диханні через рот;
  • схильність до простудних недуг;
  • розвиток астенічного синдрому;
  • порушення листи, що виражається в дислексії або дисграфії;
  • недостатній запас слів, порівняно з однолітками аналогічної вікової категорії.

Діагностика

Дитину з ринолалией і виразом вищевказаної симптоматики необхідно відвести на консультацію до логопеда. Проте з причини того, що подібне порушення може розвиватися на тлі великої кількості різноманітних факторів, то в обстеженні пацієнта також беруть участь такі фахівці:

  • щелепно-лицьовий хірург;
  • невролог;
  • отоларинголог;
  • ортодонт;
  • фониатр;
  • дефектолог;
  • психолог.

Первинна діагностика включає в себе:

  • вивчення історії хвороби і життєвого анамнезу пацієнта – при цьому також враховується інформація щодо перебігу вагітності. Це дасть можливість клініцисту не тільки встановити причину розвитку захворювання, але і визначити його різновид;
  • проведення ретельного фізикального огляду – для виявлення зовнішніх порушень, наприклад, заячої губи або вовчої пащі;
  • детальний опитування батьків або дорослого пацієнта.

Логопедичний обстеження ґрунтується на оцінюванні:

  • артикуляційного апарату, зокрема його будови і рухливості;
  • дихання — фізіологічного і фонационного;
  • голосу та вимови всіх звуків;
  • стани читання та письма – визначається у дітей шкільного віку.

Іноді для встановлення етіологічного чинника можуть знадобитися інструментальні обстеження, серед яких виділяють:

  • рентгенографію носоглотки;
  • риноскопию;
  • Ринолалія: симптоми і лікування
    Риноскопія

  • електроміографію;
  • фарингоскопию;
  • КТ та МРТ.

Лабораторні дослідження крові й інших біологічних рідин людини не мають діагностичної цінності.

Лікування

Корекція ринолалії буде повністю диктуватися різновидом протікання подібного мовного дефекту.

У випадках діагностування органічної різновиди патології показано усунення анатомічних дефектів, що виконується за допомогою:

  • застосування глоткового обтуратора;
  • хірургічної коригування деформацій особи – сюди варто віднести уранопластику, велофарингопластику і хейлопластику;
  • видалення аденоїдів і поліпів у носі;
  • видалення новоутворень глотки;
  • септопластики.

Терапія функціональної ринолалії ґрунтується на:

  • фізіотерапевтичних процедурах;
  • психотерапії;
  • тривалій роботі логопеда з пацієнтом.

Крім цього, в лікуванні також беруть участь:

  • логопедичний масаж – особливості логопедичної роботи полягають у здійсненні пальцевого масажу окремих частин твердого неба і вібраційного масажу м’якого піднебіння;
  • дихальна гімнастика;
  • артикуляційні вправи.

Найбільш ефективними вправами артикуляційної гімнастики виступають:

  • «удав» — при цьому мова згортають в трубочку і неспішно висовують з рота. Кількість повторень – сім разів
  • «голка» — рот закритий, а мовою необхідно по черзі торкатися внутрішньої поверхні кожної щоки;
  • «годинник» — широко розкривають рот, язик складають у трубочку і роблять їм кругові рухи;
  • «ліана» — мова свешивают до підборіддя і утримують в такому положенні приблизно на п’ять секунд;
  • «метроном» — рот широко відкритий, а мова пересувають з одного кута рота до іншого;
  • «зліт-посадка» — відрізняється від попередньої вправи тим, що мова, наскільки це можливо, витягають до носа, після чого максимально опускають до підборіддя.

Якщо корекція такого порушення вимагала здійснення операції, то після втручання в обов’язковому порядку здійснюється робота логопеда, щодо особливостей постановки звуків при ринолалії в нових для пацієнта анатомічних умовах.

Корекційні роботи з лікарем краще всього починати якомога раніше, для того щоб до того часу, як дитині виповниться 12-15 років досягти позитивних результатів терапії.

Профілактика і прогноз

Специфічні профілактичні заходи, що попереджають розвиток ринолалії, включають в себе:

  • ведення здорового способу життя під час виношування дитини;
  • уникання при вагітності важких інфекційних захворювань;
  • своєчасну ліквідацію анатомічних дефектів у дітей;
  • повноцінне навчання малюка правильній вимові звуків;
  • запобігання щелепно-лицьових травм у дітей і переохолодження дитячого організму;
  • регулярне відвідування логопеда – це потрібно для контролю над правильним розвитком мовлення.

Прогноз при різних типах недуги буде відрізнятися. При функціональної різновиди ринолалії результат у переважній більшості випадків сприятливий і безпосередньо залежить від професіоналізму логопеда. Що стосується органічної ринолалії, то все залежить від успіху хірургічного втручання і раннього початку корекційної роботи з логопедом.