Говорячи про дислексії, важливо відзначити, що загальноприйнятого визначення цього захворювання на сьогоднішній день не існує, між тим, Міжнародною асоціацією дислексії все-таки дається своя його розшифровка. Так, дислексія, симптоми якої полягають у нездатності правильності та оперативності розпізнавання слів, здійснення декодування і освоєння навичок правопису, є специфічної різновидом порушень у навчанні. Даного типу труднощі мають неврологічну природу і пов’язані вони з неповноцінністю, якою володіють фонологічні компоненти мови.
Іншими словами, дислексія є специфічним розладом читання, що виникають через порушення в процесі обробки мозком одержуваних графічних символів.
Загальний опис
Незважаючи на спільність основної симптоматики, дислексія поряд з труднощами в оволодінні читанням не є супутником розумової відсталості і навпаки, як це не стосується порушень зору і слуху. Зазначені стани викликаються іншими причинами, що визначає порушення читання як неспецифічних (вторинних) симптомів. Повертаючись до дислексії, слід зауважити, що вона є складним для діагностування розладом. При цьому в процесі діагностики слід враховувати безліч чинників. Фіксування показників читання проводиться лікарем, він також робить відмітки і там, де проявляються порушення читання.
Різні тести, які проводить фахівець, орієнтовані на перевірку слуху, а також здатності до можливості відтворення мови. Перевіряється також і те, яким чином дитиною краще сприймається інформація, в усному вигляді (в процесі розмови) або ж в тактильному (при власноручному виконанні дій). Дослідження також передбачають висновок щодо того, наскільки ефективно діють три основні складові, які включає в себе сенсорна система.
Види дислексії
Дислексія, симптоми якої можуть виражатися по-різному, в деяких випадках визначається як «словесна сліпота». Пов’язують її з пониженням в певній ділянці мозку активності, при цьому відомо, що дислексія – актуальний діагноз у тій чи іншій її формі для людей в межах 5-12% загальної їх кількості. Тепер детальніше розглянемо основні форми, в яких може виявлятися дане захворювання.
- Фонематическая дислексія. Дана форма порушення читання є найбільш поширеною серед школярів молодших класів. Пов’язана вона з недорозвиненістю функцій, характерних для фонематичної системи. Так, відзнакою однієї фонеми від іншої є маса смыслоразличительных особливостей (м’якість-твердість, глухість-дзвінкість, місце й спосіб освіти тощо). При зміні в слові одного з фонем (будинок – ком, кози – коси тощо) або ж при зміні їх послідовності (пила – липа), змінюється зміст. При цій формі дислексії дитиною на слух змішуються ті звуки, які відрізняються по одному смыслоразличительному ознакою (ж-ш, с-ш, з-ц). Крім того, виділяють тут також побуквенность читання і спотворення, яким наділяється звукослоговая структура (перестановка складів і звуків, пропуск вставки, букв).
- Семантична дислексія. Інша її визначення звучить як «механічне читання». У цьому випадку актуальним стає порушення в розумінні прочитаного (пропозиції, тексти, слова), при цьому технічно читання є правильним. Дане порушення провокує появу двох таких факторів як труднощі в звукослоговом синтезі і нечіткість у поданнях щодо синтаксичних зв’язків, які є в реченні (тобто слова сприймаються при читанні в ізольованому вигляді, що призводить до втрати зв’язку з іншими словами).
- Дислексія аграмматическая. Найбільш частий діагноз для дітей, які володіють системним недорозвиненням мовлення. Характеризується ця форма дислексії наступними особливостями: зміна у відмінкових закінченнях, а також у числі іменників; неправильність погоджень щодо відмінка, числа, роду іменника з прикметником; зміна в закінченнях дієслів, що належать до третій особі минулого часу.
- Оптична дислексія. Її прояви полягають у труднощах, пов’язаних із засвоєнням і змішуванні схожих графічних букв. Змішуються букви можуть відрізнятися в одному лише елементі (М – Л, З – В), крім того, букви можуть складатися з елементів однакового типу але при різному їх розташуванні в просторі (П-Н-І, Ь-Р, Р-Т).
- Дислексія мнестическая. Дана форма виникає у вигляді проявів, пов’язаних з труднощами в засвоєнні букв. Тобто, дитина не розуміє, яка з букв відповідає конкретному звуку.
Дислексія: симптоми
Дане захворювання, як і будь-яка інша, має характерні свої симптоми і їх правильніше назвати конкретними проблемами, з якими дислектики в тій чи іншій мірі змушені стикатися. До найбільш поширених з них належать такі:
- Затримка в розвитку, відзначається в здатності писати і читати, а також в здатності до запам’ятовування правопису;
- Дезорганізація;
- Просторова дезорієнтація;
- Труднощі, які відзначаються у сприйнятті інформації;
- Труднощі, що виникають у засвоєнні слів;
- Нерозуміння прочитаної інформації;
- Порушення координації, незграбність;
- Синдром, який виник на ґрунті нестачі уваги, що в деяких випадках проявляється в гіперактивності.
Слід зазначити, що всіма симптомами дислексії є симптоми дезорієнтації. Саме захворювання розпізнати окремо неможливо, на відміну від дезорієнтації. Так, в якості результату орієнтації виступає точність сприйняття обстановки, навколишнього людини, в тому числі і двокамерних слів, надрукованих на папері. Враховуючи той факт, що друковані символи і слова дитина не здатний образно уявити, що його сприйняття набуває характерні порожнечі. У підсумку виникає неприйняття навколишньої реальності в тому її вигляді, в якому сприймають її інші.
До інших симптомів дислексії визначають такі прояви, характерні для дислектиков:
- Інтелект на високому рівні при одночасно поганих навички читання;
- Повторення помилок, що виникає в процесі письма/читання (пропуск, перестановка літер/слів);
- Відсутність здатності до успішності виконання завдання у відведений на нього час;
- Труднощі у письмі;
- Погана пам’ять у цілому і короткочасність слухової пам’яті зокрема;
- Можливі проблеми із зором – часто воно не відповідає вимогам до його характеристиками для читання;
- Труднощі у визначенні низу і верху, правої і лівої сторін.
Причини дислексії
На підставі численного ряду досліджень визначено, що основу дислексії становлять причини нейробіологічного характеру. У цьому випадку певні ділянки мозку володіють меншою функціональністю (зокрема йдеться про задній частині середньої лівої скроневої звивини). Є також і певні відмінності у структурі мозкових тканин. При цьому, як з’ясувалося, дислексія є спадково зумовленим захворюванням, що також підтверджується виявленими в ході досліджень генами, які відповідальні за його появу.
Лікування дислексії
Дислексія може залишатися проблемою протягом усього життя, одночасно з цим нерідкі випадки розвитку функціональних навичок читання. Переважно ж певна частина дислектиков належного рівня грамотності не досягає ніколи.
Особливість лікування полягає у коригуванні всього навчального процесу, в тому числі і в прямому/непрямому навчанні розпізнавання слів поряд з навичками, які передбачають виділення компонентів у словах. У прямому навчанні застосовуються спеціального типу фонетичні методи, що йдуть окремо від навчання читання. Що стосується непрямого навчання, то воно передбачає впровадження в програми з навчання читання спеціального типу фонетичних методів.
Застосовуватися можуть підходи, в які входить навчання читанню виразами і словами в цілому, а також підходи, в яких використовується ієрархія по придбанню навичок починаючи зі звукових одиниць і далі, за зростанням, слів і речень. Додатково рекомендується використання підходів з впливом відразу на кілька видів органів почуттів. У багатьох випадках корисним є освоєння дитиною комп’ютера для допомоги у виділенні в тексті слів або для сприйняття ним слів у процесі читання письмовій промови.
Що стосується інших способів лікування (оптометрический тренінг тощо), а також медикаментозного лікування, то їх ефективність не є доведеною, більше того, на цьому підставі використовувати їх не рекомендується.
При будь-якого типу порушення мови і при підозрі на дислексію зокрема необхідно звернутися до логопеда.