Назофарингіт – являє собою запальне ураження слизового шару носоглотки. Пік захворюваності припадає на осінньо-весняний період, при цьому від такої хвороби страждає приблизно 80% людей різного віку, як чоловіки, так і жінки. В переважній більшості ситуацій джерелом хвороби виступає патологічний агент, проник в людський організм. Крім цього, на розвиток хвороби впливають алергічні реакції і ряд факторів, що підвищують ймовірність його виникнення.
Патологія має неспецифічної симптоматикою, а основними клінічними ознаками прийнято вважати закладеність носа, сухий кашель, сухість слизової оболонки рота і погіршення загального самопочуття. Тому самостійно співставляти симптоми і лікування не можна.
Процес діагностування включає в себе ряд інструментальних досліджень і лабораторних тестів. Допоміжними методами є маніпуляції, що проводяться отоларингологом. Тільки після цього лікар може поставити діагноз назофарингіт.
Лікування хвороби обмежується застосуванням консервативних терапевтичних методик, а саме використанням медикаментів місцевої і загальної дії.
Згідно міжнародної класифікації хвороб десятого перегляду недуга володіє власним кодом. Код за МКХ-10 – J00.
Етіологія
Основним фактором розвитку такого захворювання як у дитини, так і у дорослого, є потрапивши в людський організм збудник інфекційного процесу.
Найбільш поширеними провокаторами хвороби виступають:
- риновіруси – викликає формування інфекції в 50% випадків. Така категорія мікробів включає в себе більше 10 різновидів бактерій;
- стрептокок, а саме бета-гемолітична бацила, що відноситься до групи А. вона Передається повітряно-краплинним або контактним шляхом. Не виключається безсимптомне носійство. Найбільш часто піддаються інфікуванню діти у віці від 1 року до 15 років;
- стафілокок – це умовно-патогенний мікроорганізм, який складає нормальну мікрофлору організму, але під впливом сприятливих для нього факторів, що провокує виникнення різних патологій;
- пневмокок;
- менінгокок.
В кілька разів рідше хвороботворної бактерією є:
- грибок роду кандида;
- аденовірус;
- диплокок;
- РС-вірус;
- ЕСНО-вірус;
- збудник грипу і парагрипу;
- коронавірус.
Назофарингіт відноситься до категорії найбільш поширених проявів алергічних реакцій. До основних алергенів відносяться:
- шерсть домашніх тварин;
- пил і пилок;
- продукти харчування;
- лікарські препарати;
- засоби побутової хімії;
- тютюновий дим.
До провокуючих факторів, які сприяють розвиток такої хвороби, зараховуються:
- аденоїди;
- викривлення носової перегородки;
- травмування оболонки ротової порожнини, наприклад, споживання надмірно холодних або сильно гарячих страв;
- тривалий вплив низьких температур на організм;
- недостатнє надходження вітамінів;
- пристрасть до шкідливих звичок, зокрема, до выкуриванию сигарет;
- ослаблення опірності імунної системи;
- широкий спектр травм носа;
- порушення нейроендокринної регуляції в судинах;
- патології з боку таких внутрішніх органів, як серце, печінка і нирки;
- фізична перевтома;
- неправильне харчування;
- вдихання забрудненого повітря.
Запальний процес часто бере свій початок в порожнині носа, після чого поширюється на глотку, однак можливий і зворотний варіант шляху розвитку такого захворювання.
Класифікація
Фахівцями в галузі отоларингології прийнято виділяти такі основні форми недуги:
- гострий – у переважній більшості випадків має вірусну природу, але також не виключається ймовірність впливу алергічних або бактеріальних факторів;
- хронічний назофарингіт – є наслідком відсутності адекватного лікування гострої різновиди хвороби.
Уповільнене протікання такого захворювання має власну класифікацію і поділяється на:
- катаральний – поверхневий ураження слизової носоглотки;
- атрофічний – характерно витончення слизового шару;
- гіпертрофічний – виражається в набряку і потовщенні оболонки носоглотки.
Спираючись на етіологічний фактор, прийнято виділяти:
- менінгококовий назофарингіт;
- стрептококовий;
- микоплазменный;
- стафілококовий;
- грибковий;
- хламідійний;
- алергічний назофарингіт.
Гострий назофарингіт у дітей і дорослих проходить декілька послідовних стадій розвитку:
- стадія сухого роздратування – відзначається сухість та гіперемія слизової оболонки носової порожнини. Тривалість варіюється від декількох годин до 2 діб;
- стадія серозних виділень;
- стадія дозволу – розвивається приблизно на 5 день з моменту початку перебігу запального процесу.
Симптоматика
Клінічна картина залежить від вікової категорії пацієнта і варіанту перебігу такої патології.
Гострий перебіг хвороби у немовлят і старших дітей виражається в:
- підвищення температури до 38 градусів;
- приступи головного болю;
- частому чханні;
- сильному сухому кашлі, що посилюється в нічний час доби;
- сильному свербінні і печіння в порожнині носа;
- сухості рота;
- гугнявості голосу;
- неможливість дихати через ніс;
- задишці;
- м’язових і суглобових болях;
- збільшення обсягів регіональних лімфатичних вузлів;
- слабкості і плаксивості;
- зниження апетиту;
- розладах сну.
Симптоми назофарингіту
Назофарингіт у дорослих відрізняється тим, що можуть повністю відсутні такі прояви:
- висока температура;
- кашель;
- зміни з боку голосу;
- загальне нездужання.
Хронічний назофарингіт представлений такими симптомами:
- постійне першіння в горлі;
- свербіж у носовій порожнині;
- сильний непродуктивний кашель;
- біль під час ковтання;
- підвищена сльозоточивість;
- виділення рідкою і прозорою носовій слизу;
- сухість у горлі;
- неможливість розрізнити смак і запах;
- порушення процесу ковтання;
- відчуття комку в горлі;
- головні болі;
- неприємний запах з рота;
- дратівливість;
- хрипи під час дихання;
- формування кірочок у носі, що складаються з засохлою слизу.
При гострому перебігу хвороби вся симптоматика зникає приблизно через 2 тижнів з моменту появи перших ознак та за умови адекватного лікування, а при хронічному клінічні прояви зберігаються протягом місяця.
Діагностика
Правильне діагностування назофарингіту вимагає комплексного підходу, визначення за кодом класифікації. В першу чергу отоларинголог повинен самостійно провести:
- вивчення історії хвороби – для можливого встановлення етіологічного фактора;
- збір і аналіз життєвого анамнезу;
- прослуховування хворого за допомогою спеціального інструменту;
- перкусію грудної клітки і вимірювання температури;
- детальний опитування хворого чи його батьків – для складання повної клінічної картини і з’ясування ступеня вираженості симптоматики.
Лабораторні дослідження представлені:
- загальноклінічні аналізом крові;
- мікроскопічним вивченням мокротиння;
- бактеріальним посівом мазка, взятого з носової порожнини;
- ПЛР-тестами;
- біохімією крові.
Серед інструментальних обстежень варто виділити:
- риноскопию;
- фарингоскопию;
- рентгенографію і ультрасонографію навколоносових пазух;
- КТ та МРТ.
Фарингоскопия
У деяких випадках додатково може знадобитися консультація:
- інфекціоніста;
- гастроентеролога;
- кардіолога;
- ендокринолога;
- педіатра;
- терапевта.
Перед тим, як ставити остаточний діагноз необхідно провести диференціацію з такими недугами:
- синусит;
- аденоїдит;
- алергічні реакції;
- сторонні предмети в носі.
Лікування
Назофарингіт лікування має на увазі тільки комплексне. Купірувати симптоматику такої хвороби можна за допомогою консервативних терапевтичних методик, основу яких становить застосування лікарських засобів, серед яких:
- судинозвужувальні краплі назальні;
- протикашльові та жарознижувальні речовини;
- антигістамінні та антибактеріальні медикаменти;
- антисептичні розчини для полоскання рота.
Крім цього, лікування назофарингіту у дорослих і дітей передбачає проходження хворими таких фізіотерапевтичних процедур:
- лікарський електрофорез;
- УВЧ;
- вплив ультрафіолету;
- лазерна терапія.
Позитивним ефектом також володіє дотримання щадного раціону. Дієтотерапія володіє такими правилами:
- рясний питний режим;
- збагачення меню білкової їжею;
- споживання тільки легкозасвоюваних продуктів;
- прийом в їжу великої кількості вітамінів.
Можливі ускладнення
У тих ситуаціях, коли симптоми назофарингіту пропускає людьми, а лікування повністю відсутнім, не виключається ймовірність формування ускладнень. До них варто віднести:
- синусит і отит;
- ларингіт і бронхіт;
- запалення легенів;
- бронхіальну астму;
- кон’юнктивіт;
- бронхоектатична хвороба;
- трахеїт і помилковий круп.
Профілактика і прогноз
На сьогоднішній день не існує профілактичних рекомендацій, спеціально призначених для попередження розвитку такого недуги. Тим не менш, уникнути розвитку назофарингіту можна за допомогою дотримання таких простих правил:
- повна відмова від згубних пристрастей;
- повноцінний відпочинок;
- уникнення переохолодження організму;
- зміцнення імунітету;
- недопущення фізичного і емоційного виснаження;
- правильне і здорове харчування;
- обмеження контакту з алергенами;
- виконання правил особистої гігієни;
- щоденне здійснення прогулянок на свіжому повітрі;
- регулярне зволоження і провітрювання житлового приміщення;
- прийом всередину не менше 2 літрів рідини на добу;
- своєчасне лікування патологій, що призводять до гострого нежитю;
- проходження профілактичного огляду не рідше 2 разів на рік.
Прогноз назофарингіту найчастіше носить сприятливий характер – вдається досягти повного одужання. Тим не менше, необхідно пам’ятати, що діти найбільш часто піддаються розвитку ускладнень або хронізації хвороби.
