Назофарингіт – являє собою запальне ураження слизового шару носоглотки. Пік захворюваності припадає на осінньо-весняний період, при цьому від такої хвороби страждає приблизно 80% людей різного віку, як чоловіки, так і жінки. В переважній більшості ситуацій джерелом хвороби виступає патологічний агент, проник в людський організм. Крім цього, на розвиток хвороби впливають алергічні реакції і ряд факторів, що підвищують ймовірність його виникнення.

Патологія має неспецифічної симптоматикою, а основними клінічними ознаками прийнято вважати закладеність носа, сухий кашель, сухість слизової оболонки рота і погіршення загального самопочуття. Тому самостійно співставляти симптоми і лікування не можна.

Процес діагностування включає в себе ряд інструментальних досліджень і лабораторних тестів. Допоміжними методами є маніпуляції, що проводяться отоларингологом. Тільки після цього лікар може поставити діагноз назофарингіт.

Лікування хвороби обмежується застосуванням консервативних терапевтичних методик, а саме використанням медикаментів місцевої і загальної дії.

Згідно міжнародної класифікації хвороб десятого перегляду недуга володіє власним кодом. Код за МКХ-10 – J00.

Етіологія

Основним фактором розвитку такого захворювання як у дитини, так і у дорослого, є потрапивши в людський організм збудник інфекційного процесу.

Найбільш поширеними провокаторами хвороби виступають:

  • риновіруси – викликає формування інфекції в 50% випадків. Така категорія мікробів включає в себе більше 10 різновидів бактерій;
  • стрептокок, а саме бета-гемолітична бацила, що відноситься до групи А. вона Передається повітряно-краплинним або контактним шляхом. Не виключається безсимптомне носійство. Найбільш часто піддаються інфікуванню діти у віці від 1 року до 15 років;
  • стафілокок – це умовно-патогенний мікроорганізм, який складає нормальну мікрофлору організму, але під впливом сприятливих для нього факторів, що провокує виникнення різних патологій;
  • пневмокок;
  • менінгокок.

В кілька разів рідше хвороботворної бактерією є:

  • грибок роду кандида;
  • аденовірус;
  • диплокок;
  • РС-вірус;
  • ЕСНО-вірус;
  • збудник грипу і парагрипу;
  • коронавірус.

Назофарингіт відноситься до категорії найбільш поширених проявів алергічних реакцій. До основних алергенів відносяться:

  • шерсть домашніх тварин;
  • пил і пилок;
  • продукти харчування;
  • лікарські препарати;
  • засоби побутової хімії;
  • тютюновий дим.

До провокуючих факторів, які сприяють розвиток такої хвороби, зараховуються:

  • аденоїди;
  • викривлення носової перегородки;
  • травмування оболонки ротової порожнини, наприклад, споживання надмірно холодних або сильно гарячих страв;
  • тривалий вплив низьких температур на організм;
  • недостатнє надходження вітамінів;
  • пристрасть до шкідливих звичок, зокрема, до выкуриванию сигарет;
  • ослаблення опірності імунної системи;
  • широкий спектр травм носа;
  • порушення нейроендокринної регуляції в судинах;
  • патології з боку таких внутрішніх органів, як серце, печінка і нирки;
  • фізична перевтома;
  • неправильне харчування;
  • вдихання забрудненого повітря.

Запальний процес часто бере свій початок в порожнині носа, після чого поширюється на глотку, однак можливий і зворотний варіант шляху розвитку такого захворювання.

Класифікація

Фахівцями в галузі отоларингології прийнято виділяти такі основні форми недуги:

  • гострий – у переважній більшості випадків має вірусну природу, але також не виключається ймовірність впливу алергічних або бактеріальних факторів;
  • хронічний назофарингіт – є наслідком відсутності адекватного лікування гострої різновиди хвороби.

Уповільнене протікання такого захворювання має власну класифікацію і поділяється на:

  • катаральний – поверхневий ураження слизової носоглотки;
  • атрофічний – характерно витончення слизового шару;
  • гіпертрофічний – виражається в набряку і потовщенні оболонки носоглотки.

Спираючись на етіологічний фактор, прийнято виділяти:

  • менінгококовий назофарингіт;
  • стрептококовий;
  • микоплазменный;
  • стафілококовий;
  • грибковий;
  • хламідійний;
  • алергічний назофарингіт.

Гострий назофарингіт у дітей і дорослих проходить декілька послідовних стадій розвитку:

  • стадія сухого роздратування – відзначається сухість та гіперемія слизової оболонки носової порожнини. Тривалість варіюється від декількох годин до 2 діб;
  • стадія серозних виділень;
  • стадія дозволу – розвивається приблизно на 5 день з моменту початку перебігу запального процесу.

Симптоматика

Клінічна картина залежить від вікової категорії пацієнта і варіанту перебігу такої патології.

Гострий перебіг хвороби у немовлят і старших дітей виражається в:

  • підвищення температури до 38 градусів;
  • приступи головного болю;
  • частому чханні;
  • сильному сухому кашлі, що посилюється в нічний час доби;
  • сильному свербінні і печіння в порожнині носа;
  • сухості рота;
  • гугнявості голосу;
  • неможливість дихати через ніс;
  • задишці;
  • м’язових і суглобових болях;
  • збільшення обсягів регіональних лімфатичних вузлів;
  • слабкості і плаксивості;
  • зниження апетиту;
  • розладах сну.

Назофарингіт: симптоми і лікування
Симптоми назофарингіту

Назофарингіт у дорослих відрізняється тим, що можуть повністю відсутні такі прояви:

  • висока температура;
  • кашель;
  • зміни з боку голосу;
  • загальне нездужання.

Хронічний назофарингіт представлений такими симптомами:

  • постійне першіння в горлі;
  • свербіж у носовій порожнині;
  • сильний непродуктивний кашель;
  • біль під час ковтання;
  • підвищена сльозоточивість;
  • виділення рідкою і прозорою носовій слизу;
  • сухість у горлі;
  • неможливість розрізнити смак і запах;
  • порушення процесу ковтання;
  • відчуття комку в горлі;
  • головні болі;
  • неприємний запах з рота;
  • дратівливість;
  • хрипи під час дихання;
  • формування кірочок у носі, що складаються з засохлою слизу.

При гострому перебігу хвороби вся симптоматика зникає приблизно через 2 тижнів з моменту появи перших ознак та за умови адекватного лікування, а при хронічному клінічні прояви зберігаються протягом місяця.

Діагностика

Правильне діагностування назофарингіту вимагає комплексного підходу, визначення за кодом класифікації. В першу чергу отоларинголог повинен самостійно провести:

  • вивчення історії хвороби – для можливого встановлення етіологічного фактора;
  • збір і аналіз життєвого анамнезу;
  • прослуховування хворого за допомогою спеціального інструменту;
  • перкусію грудної клітки і вимірювання температури;
  • детальний опитування хворого чи його батьків – для складання повної клінічної картини і з’ясування ступеня вираженості симптоматики.

Лабораторні дослідження представлені:

  • загальноклінічні аналізом крові;
  • мікроскопічним вивченням мокротиння;
  • бактеріальним посівом мазка, взятого з носової порожнини;
  • ПЛР-тестами;
  • біохімією крові.

Серед інструментальних обстежень варто виділити:

  • риноскопию;
  • фарингоскопию;
  • рентгенографію і ультрасонографію навколоносових пазух;
  • КТ та МРТ.

Назофарингіт: симптоми і лікування
Фарингоскопия

У деяких випадках додатково може знадобитися консультація:

  • інфекціоніста;
  • гастроентеролога;
  • кардіолога;
  • ендокринолога;
  • педіатра;
  • терапевта.

Перед тим, як ставити остаточний діагноз необхідно провести диференціацію з такими недугами:

  • синусит;
  • аденоїдит;
  • алергічні реакції;
  • сторонні предмети в носі.

Лікування

Назофарингіт лікування має на увазі тільки комплексне. Купірувати симптоматику такої хвороби можна за допомогою консервативних терапевтичних методик, основу яких становить застосування лікарських засобів, серед яких:

  • судинозвужувальні краплі назальні;
  • протикашльові та жарознижувальні речовини;
  • антигістамінні та антибактеріальні медикаменти;
  • антисептичні розчини для полоскання рота.

Крім цього, лікування назофарингіту у дорослих і дітей передбачає проходження хворими таких фізіотерапевтичних процедур:

  • лікарський електрофорез;
  • УВЧ;
  • вплив ультрафіолету;
  • лазерна терапія.

Позитивним ефектом також володіє дотримання щадного раціону. Дієтотерапія володіє такими правилами:

  • рясний питний режим;
  • збагачення меню білкової їжею;
  • споживання тільки легкозасвоюваних продуктів;
  • прийом в їжу великої кількості вітамінів.

Можливі ускладнення

У тих ситуаціях, коли симптоми назофарингіту пропускає людьми, а лікування повністю відсутнім, не виключається ймовірність формування ускладнень. До них варто віднести:

  • синусит і отит;
  • ларингіт і бронхіт;
  • запалення легенів;
  • бронхіальну астму;
  • кон’юнктивіт;
  • бронхоектатична хвороба;
  • трахеїт і помилковий круп.

Профілактика і прогноз

На сьогоднішній день не існує профілактичних рекомендацій, спеціально призначених для попередження розвитку такого недуги. Тим не менш, уникнути розвитку назофарингіту можна за допомогою дотримання таких простих правил:

  • повна відмова від згубних пристрастей;
  • повноцінний відпочинок;
  • уникнення переохолодження організму;
  • зміцнення імунітету;
  • недопущення фізичного і емоційного виснаження;
  • правильне і здорове харчування;
  • обмеження контакту з алергенами;
  • виконання правил особистої гігієни;
  • щоденне здійснення прогулянок на свіжому повітрі;
  • регулярне зволоження і провітрювання житлового приміщення;
  • прийом всередину не менше 2 літрів рідини на добу;
  • своєчасне лікування патологій, що призводять до гострого нежитю;
  • проходження профілактичного огляду не рідше 2 разів на рік.

Прогноз назофарингіту найчастіше носить сприятливий характер – вдається досягти повного одужання. Тим не менше, необхідно пам’ятати, що діти найбільш часто піддаються розвитку ускладнень або хронізації хвороби.

Аптека доброго дня - Акційні пропозиції