Гострий простатит – захворювання гострого запального характеру, яке вражає передміхурову залозу, може бути як самостійним патологічним процесом, так і ускладненням після аденоми передміхурової залози. Захворювання найчастіше діагностується у віці від 20 до 45 років, однак не виключається розвиток гострої форми простатиту і в літньому віці.
Для постановки точного діагнозу проводяться лабораторно-інструментальні методи обстеження. Лікування, в більшості випадків, здійснюється за допомогою консервативних методів, однак не виключається і хірургічне втручання.
Згідно Міжнародної класифікації хвороб гострий простатит класифікується під окремим значенням. Код за МКХ-10 – N41.0.
Етіологія
Причиною гострого простатиту у чоловіків можуть виступати наступні етіологічні фактори:
- травми органів малого тазу і передміхурової залози;
- інфекційні процеси в сечостатевій системі;
- запальні захворювання;
- тривале переохолодження;
- проникнення інфекції в сечовипускальний канал через уретру;
- наслідки медичного обстеження, яке здійснювалося через сечовипускальний канал;
- ускладнення після променевої або хіміотерапії.
Найчастіше діагностується гострий бактеріальний простатит, причиною якого є попадання інфекції.
Класифікація
В залежності від ступеня ураження передміхурової залози виділяють наступні форми розвитку патологічного процесу:
- катаральний – інфекція потрапляє на вивідні протоки, вражає тільки слизову оболонку, не проникає вглиб тканин;
- фолікулярний – найчастіше діагностується як ускладнення від катаральної форми;
- дифузний або паренхіматозний – запальний процес переходить в гнійний, уражається паренхіма передміхурової залози.
Види простатиту
Дифузна форма захворювання має найбільш несприятливі прогнози, так як може стати причиною переходу захворювання в хронічну форму або призвести до абсцесу простати.
Симптоматика
При гострому простатиті клінічна картина характеризується наступним чином:
- утруднене сечовипускання, відчуття неповного спорожнення сечового міхура;
- часті позиви до сечовипускання;
- якщо причиною недуги виступає інфекція, то буде присутній свербіж і печіння;
- біль тупого ниючого характеру в області голівки статевого члена, яка віддає в анус. У міру посилення патологічного процесу біль буде носити хронічний характер;
- біль під час акту дефекації;
- підвищення температури тіла до 37 градусів, при дифузній формі, можливо, до 40 градусів;
- зниження статевого потягу, проблеми з ерекцією;
- у сечі може бути кров, гній;
- загальне погіршення самопочуття.
Подібна клінічна картина може бути і при інших інфекційних або запальних захворюваннях сечостатевої системи, не виключається і ЗПСШ, тому самостійно співставляти симптоми з методами лікування не можна, це може призвести до розвитку серйозних ускладнень.
Діагностика
При підозрі на гострий бактеріальний простатит або будь-яку іншу його форму, слід звертатися за консультацією до уролога, так як саме цей фахівець може встановити точну причину недуги, підібрати ефективні препарати для його усунення.
В першу чергу лікар проводить фізикальний огляд, під час якого повинен встановити наступне:
- як давно почали проявлятися симптоми, їх характер, інтенсивність;
- приймає в даний час хворий які-небудь препарати, в тому числі для зняття гострої симптоматики;
- є в анамнезі хронічні захворювання сечостатевої системи;
- образ життя пацієнта, в тому числі і статевої.
Також під час первинного огляду здійснюється пальпація простати через пряму кишку.
Крім фізикального огляду, проводяться такі лабораторно-інструментальні методи дослідження:
- забір крові для загального і біохімічного аналізу;
- загальний аналіз сечі;
- ПЛР дослідження мазка;
- бакпосів сечі;
- антибіотикограма;
- урофлоуметрія;
- УЗД передміхурової залози;
- КТ або МРТ органів малого таза;
- аналіз на ЗПСШ;
- взяття мазка з уретри для мікроскопічного дослідження.
За результатами діагностичних заходів буде зрозуміло, як лікувати гострий простатит, які раціонально використовувати антибіотики.
Лікування
Гостра форма простатиту, на відміну від хронічної, добре піддається лікуванню, рідко призводить до серйозних ускладнень. Виняток становить дифузна форма гострого простатиту, так як сама по собі є попереднім етапом хронічної форми.
Курс терапевтичних заходів може включати в себе:
- прийом препаратів;
- фізіотерапевтичні процедури;
- дієта;
- зміна способу життя.
Не виключається і лікування засобами народної медицини, але тільки як доповнення до основної медикаментозної терапії і після схвалення лікаря.
Лікування гострого простатиту може включати в себе наступні препарати:
- антибіотики, які призначаються з урахуванням встановленої раніше до них чутливості;
- нестероїдні протизапальні;
- препарати для поліпшення кровообігу;
- речовини для зняття спазмів у сечівнику і поліпшення обміну речовин у передміхуровій залозі;
- імуномодулятори;
- вітамінно-мінеральний комплекс.
Антибіотики слід приймати тільки за приписом лікаря, самостійно вносити коригування в курс не можна.
Абсцес простати
Якщо лікування простатиту антибіотиками та іншими препаратами не дає належного ефекту або має місце розвиток серйозних ускладнень, то проводиться хірургічне втручання.
Показаннями до операції є:
- розвиток абсцесу передміхурової залози;
- гостра затримка сечі.
Після проведення операції додатково розписується лікування простатиту ліками і фітотерапією.
Також лікар може призначити спеціальну дієту, яка передбачає наступне:
- виключаються жирні, гострі, кислі страви, маринади і соління;
- рекомендуються каші, кисломолочні продукти невисокої жирності, нежирне м’ясо і риба, соки і компоти;
- харчування має бути частим, але невеликими порціями;
- алкоголь виключається.
Також на час лікування слід виключити статеві контакти.
Можливі ускладнення
Відсутність лікування може призвести до таких наслідків гострого простатиту:
- перехід гострої форми в хронічну;
- імпотенція;
- безпліддя;
- абсцес;
- залучення в інфекційний процес інших органів;
- зморщування передміхурової залози;
- проблеми психологічного характеру.
Таких ускладнень можна уникнути, якщо почати лікування гострого простатиту своєчасно.
Профілактика
Профілактичні рекомендації полягають у наступному:
- регулярний секс;
- використання бар’єрних методів контрацепції;
- ретельне дотримання інтимної гігієни;
- збалансоване харчування;
- профілактичні огляди у уролога.
Крім цього, дуже важливо своєчасно лікувати всі інфекційні і запальні захворювання, не допускати переохолодження.
