Абсцес сідниці: симптоми і лікування

386

Абсцес сідниці (син. постін’єкційних абсцес) — патологічний стан, на фоні якого зазначається формування вогнища запального процесу в області проведеного раніше уколу. Відзначається скупчення гнійного ексудату і розплавлення тканин.

Головна причина розвитку патології обумовлюється недотриманням медичним персоналом правил асептики і антисептики. Утворення гнійника може бути спровоковано перебігу патологічних процесів у людському організмі.

Клінічні прояви специфічні і множинні, починаючи від почервоніння шкірного покриву в області введення ін’єкції і закінчуючи формуванням внутрішніх або зовнішніх свищів.

Діагностика, як правило, не викликає проблем у досвідченого клініциста, чому правильний діагноз ставлять вже на етапі первинного обстеження. Лабораторно-інструментальні процедури носять допоміжний характер.

Лікування полягає в проведенні хірургічного втручання, спрямованого на розтин абсцесу. Однак при діагностуванні проблеми на ранніх стадіях терапія може обмежитися консервативними способами.

Згідно міжнародної класифікації хвороб десятого перегляду подібного недузі відведено окреме значення. Код за МКХ-10 буде L02.3.

Етіологія

Основна причина того, що формується абсцес від уколу на сідниці, полягає не в дотриманні стерильності медичними працівниками.

Існує лише 3 способи проникнення інфекційного агента в м’які тканини людини:

  • необроблені руки персоналу;
  • витратні медичні матеріали, якими виступають шприц, вата і лікарська речовина;
  • шкірний покрив, який не був повноцінно оброблений як до, так і після ін’єкційного введення медикаменту.

Абсцес сідниці має такі сприятливі чинники:

  • помилка лікаря при введенні препарату;
  • порушення техніки здійснення уколу;
  • введення великої кількості ліків в одну і ту ж область — це джерело інфекції відзначається у пацієнтів, які перебувають на тривалому ін’єкційному лікуванні;
  • тривале використання речовин, що володіють дратівливою дією — сульфат магнію і антибіотики;
  • великий шар підшкірного жиру, що відзначається в осіб із зайвою масою тіла;
  • ураження шкіри гнійними або інфекційними процесами;
  • проникнення голки у кровоносну судину, на тлі чого відбувається утворення гематоми;
  • розчісування пацієнтом місця уколу брудними руками — людина самостійно провокує формування гнійника в області сідниці;
  • пролежні у лежачих або знерухомлених хворих;
  • перебіг різних аутоімунних захворювань;
  • підвищений аллергостатус людини;
  • імунодефіцитні стани;
  • надмірна товщина шкірного покриву;
  • перебіг цукрового діабету.

Варто відзначити, що часто абсцес м’яких тканин розвивається у осіб похилого віку, однак це зовсім не означає, що патологія не може з’явитися у людей іншої вікової категорії.

Симптоматика

На ступінь вираженості клінічних проявів абсцесу сідниці після уколу впливає глибина запального процесу. Це означає, що чим глибша проблема, тим більш інтенсивно будуть проявлятися симптоми.

Для хвороби характерна виникнення різної симптоматики: ознаки інфекції прийнято розділяти на дві групи (місцеві та загальні).

Загальні ознаки абсцесу:

  • слабкість;
  • швидка втомлюваність;
  • зниження працездатності;
  • зростання температурних показників аж до 40 градусів;
  • підвищене потовиділення;
  • порушення сну;
  • зниження апетиту.

Місцеві симптоми при абсцесі:

  • почервоніння шкірного покриву в місці ін’єкції;
  • припухлість проблемної області;
  • поява больових відчуттів при натисканні або дотику до гнійника;
  • підвищення місцевої температури — шкіра на сідницях гаряча в порівнянні з іншими ділянками шкірних покривів;
  • симптом флуктуації;
  • подразнення шкіри між сідницями — через витікання гнійного інфільтрату;
  • поширення інфекції на сусідні тканини — провокатором служить свищ, який може бути зовнішнім чи внутрішнім;
  • скупчення гнійного інфільтрату — попередити нагноєння можна за допомогою своєчасного звернення за кваліфікованою допомогою.

Чим раніше буде розпочато адекватне лікування, тим нижче ймовірність ускладнень.

Діагностика

Симптоми абсцесу після уколу специфічні і яскраво виражені, в результаті чого в процесі діагностування не виникає проблем. Проте з точністю поставити остаточний діагноз неможливо без проведення лабораторно-інструментальних обстежень.

В першу чергу клініцист повинен самостійно виконати кілька маніпуляцій:

  • вивчення історії хвороби — для пошуку патологічного етіологічного фактора;
  • збір і аналіз життєвого анамнезу;
  • пальпація проблемної зони;
  • оцінка стану шкірного покриву в ураженій області;
  • вимірювання значень температури;
  • детальний опитування — допоможе дізнатися, як давно з’явився абсцес сідниці і наскільки сильно виражені симптоми такого захворювання.

Найбільшою діагностичною інформацією володіють наступні лабораторні дослідження:

  • загальноклінічний аналіз крові;
  • біохімія крові;
  • бактеріальний посів гнійного інфільтрату, що виділяється з гнійника;
  • загальний аналіз сечі.

Для підтвердження або спростування розвитку ускладнень можуть знадобитися такі інструментальні процедури:

  • УЗД;
  • КТ;
  • МРТ.

Абсцес сідниці: симптоми і лікування
Абсцес сідниці

Лікування

У більшості ситуацій лікування здійснюється хірургічним шляхом. Єдине виключення — раннє звернення за медичною допомогою при появі перших ознак.

Принципи консервативної терапії:

  • негайне припинення введення ліків в проблемну зону;
  • здійснення фізіотерапевтичних процедур — вплив динамічних струмів і лікарський електрофорез;
  • пероральний прийом антибіотиків та протизапальних речовин.

Не забороняється лікування народними засобами. Незважаючи на те, що курс проводиться в домашніх умовах, така тактика повинна бути повністю узгоджена з доктором і проконтрольована лікуючим лікарем.

Методи альтернативної медицини припускають застосування компресів з таких засобів:

  • капустяний лист;
  • хлібний м’якуш;
  • суміш на основі меду і тертого лука;
  • кукурудзяна мука і гаряча вода;
  • аспірин, розчинений у спирті.

Якщо після 4 сеансів фізіотерапії не буде позитивної динаміки, показано хірургічне розтин абсцесу.

Подібне лікування виконується кількома способами:

  • некректомія з ферментативним некролизом, що передбачає формування первинного шва і вакуумну аспірацію гнійного вмісту через дренажі з подальшим проточно-промывным дренуванням;
  • відкрита техніка ведення рани — без формування первинного шва;
  • пункція гнійного вогнища.

Можливі ускладнення

Якщо не лікувати абсцес, який з’явився після ін’єкції на сідниці, високий ризик виникнення ускладнень:

  • освіта флегмони;
  • гнійні затекло;
  • вторинне інфікування;
  • перехід хвороби в хронічну стадію;
  • сепсис;
  • остеомієліт.

Профілактика і прогноз

Постін’єкційних абсцес має специфічні причини виникнення, тому узгоджені профілактичні заходи, спрямовані на попередження розвитку патології.

Заходи профілактики:

  • контроль медичного персоналу — лікарі і медсестри повинні користувався тільки стерильними засобами для уколів, а перед процедурою ретельно мити руки, обробляти шкіру пацієнта антисептичними розчинами;
  • дотримання правил введення ліків і техніки виконання ін’єкції;
  • недопущення дотику брудних рук до місця уколу як до, так і після процедури;
  • масаж області ін’єкції — щоб лікарська речовина краще розсмокталося;
  • правильне визначення точок для введення голки;
  • усунення будь-якого вищевказаного етіологічного фактора, який підвищує ймовірність розвитку гнійника;
  • виняток введення медикаментів в одну і ту ж точку на сідницях;
  • раннє звернення за кваліфікованою допомогою при виникненні перших ознак.

Прогноз абсцесу сідниці багато в чому залежить від провокатора, однак своєчасна діагностика і комплексне лікування дають можливість добитися повного одужання.

Розвиток ускладнень не тільки погіршує прогноз, але і може стати причиною летального результату. Тим не менш, постін’єкційних абсцес вкрай рідко призводить до смерті.