Вібраційна хвороба: симптоми і лікування

738

Вібраційна хвороба – патологічний процес, який виникає на тлі тривалого впливу на організм вібрації, що, в кінцевому рахунку, призводить до змін у рецепторном апараті та деяких відділах центральної нервової системи.

Слід зазначити, що дане захворювання носить професійний характер, так як розвивається тільки у людей, діяльність яких тісно пов’язана з ручним механізованим працею, з роботою на ударних або обертальних механізмах.

Клінічна картина вібраційної хвороби носить досить специфічний характер, так як включає в себе відразу кілька синдромів. Точна постановка діагнозу здійснюється тільки після проведення необхідних лабораторно-інструментальних заходів.

Що стосується терапевтичних заходів, то вони будуть ґрунтуватися на проявляються синдромах, тому можна сказати, що при вібраційної хвороби лікування носить комплексний характер.

Згідно міжнародної класифікації захворювань десятого перегляду вібраційна хвороба включена в третю групу професійних захворювань, які виникають під впливом тих чи інших фізичних факторів. Код за МКХ 10 – Т 75.2.

Етіологія

Етіологічні фактори, які можуть стати причиною розвитку такого захворювання умовно можна розділити на дві групи – місцеві і загальні. До місцевих провокаційним факторів слід віднести ті випадки, коли травмує ефект виявляється тільки на одну певну частину тіла (частіше всього це кисті рук). Що стосується загального типу етіологічних причин, то в даному випадку мова йде про вплив вібрації на все тіло (наприклад, при роботі на важкій спецтехніці). У деяких випадках можуть бути присутні етіологічні причини змішаного типу, що суттєво погіршує перебіг клінічної картини і, відповідно, прогнози.

Само собою зрозуміло, що далеко не всі типи вібрації можуть надавати такий негативний вплив на організм. В цьому випадку слід враховувати частоту коливання (одиниця виміру герці):

  • до 15 Гц – зміщення внутрішніх органів, порушення роботи вестибулярного апарату;
  • від 15 до 25 Гц – симптоматика паллестезии, відбувається зміна в кістковій тканині і суглобах;
  • від 50 до 250 Гц – порушення в роботі нервової та серцево-судинної системи.

Крім цього, слід виділити і фактори ризику щодо розвитку вібраційної хвороби:

  • патології, які знижують резистентність організму до навантажень, негативним зовнішнім чинникам;
  • тривале перебування в незручному положенні;
  • тривалі статичні навантаження, які поєднуються з вібраційним впливом на окремі частини тіла;
  • індивідуальна чутливість до навантажень такого типу.

Найчастіше дане захворювання діагностується у людей, які працюють в наступних сферах:

  • гірничодобувна;
  • будівельна;
  • авіація;
  • металургія;
  • транспортна галузь.

Профілактика вібраційної хвороби для людей цих професій особливо важлива.

Класифікація

Згідно розподілу в клінічній неврології розрізняють такі форми даного патологічного процесу:

  • локальна – вплив вібрації на один певний ділянку;
  • загальна – вібрація розповсюджується на все тіло;
  • комбінована – етіологія та симптоматика двох вищевказаних форм.

За характером перебігу патологічний процес може бути як гострим, так і хронічним. Однак слід зазначити, що гостра форма вібраційної хвороби зустрічається вкрай рідко, так як розвиток цього процесу триває кілька років. Спочатку клінічні ознаки відсутні або протікають в латентній формі, що не викликає стурбованості у пацієнта.

Крім цього, прийнято класифікувати захворювання за клінічним розвитку, кожна з яких характеризується своєю клінічною картиною. Так, виділяють наступні стадії вібраційної хвороби:

  • початкова;
  • помірної вираженості;
  • виражена;
  • генералізована.

Слід зазначити, що генералізована форма хвороби зустрічається вкрай рідко і, найчастіше, це обумовлено наявністю обтяжуючих клінічних ознак або при супутніх хронічних/системних захворюваннях.

Симптоматика

Найчастіше діагностика цього захворювання здійснюється вже в вираженій формі, так як початковий розвиток патологічного процесу протікає безсимптомно.

В цілому слід зазначити, що в цьому випадку немає загальної клінічної картини. Для кожного ступеня розвитку патології притаманний свій симптоматичний комплекс. Так, для початкової стадії патології характерні наступні ознаки:

  • зрідка відчувається спазмування пальців;
  • загальна слабкість, нездужання;
  • зниження чутливості в пальцях рук;
  • відчуття болю в м’язах, особливо після тривалої фізичного навантаження.

Слід зазначити, що на цьому етапі всі патологічні процеси в організмі носять оборотний характер, а ускладнення, за умови початку правильного лікування, відсутні.

Стадія помірної вираженості прояви патологічного процесу може характеризуватися наступним чином:

  • зниження температури тіла;
  • погіршення чутливості в пальцях рук;
  • різке побіління або посиніння пальців рук, в деяких випадках це може бути реакцією на зміну температури;
  • деформація нігтьових пластин;
  • відчуття поколювання, «мурашок» на шкірі;
  • відчуття холоду в нижніх і верхніх кінцівках, що може бути зумовлено поганим кровообігом;
  • підвищена стомлюваність, навіть за умови повноцінного і тривалого відпочинку;
  • різкі перепади настрою. Відчуття тривожності і нервозність.

На третій стадії розвитку патологічного процесу клінічна картина може характеризуватися більш вираженою і тяжкою симптоматикою:

  • часті судомні напади в області литкових м’язів, стоп і кистей;
  • підвищена сприйнятливість до низьких температур;
  • тугоподвижность пальців, ригідність м’язів;
  • витончення нігтьових пластин;
  • зниження чутливості м’язів плечового поясу, що може бути ознакою ураження спинного мозку;
  • порушення гормонального характеру.

Дана стадія розвитку патологічного процесу досить складно піддається лікуванню, в деяких випадках має місце необоротність патологічних процесів.

Вібраційна хвороба: симптоми і лікування
Нейрорасстройства при вібраційної хвороби

Четверта або генералізована стадія розвитку вібраційної хвороби характеризується наступним чином:

  • порушення мозкового кровообігу, що буде проявлятися у погіршенні пам’яті, зниження когнітивних здібностей, порушення мови, координації рухів;
  • утворення трофічних виразок на нижніх кінцівках, що призводить до некротизації тканин;
  • розвиток захворювань опорно-рухового апарату.

Крім цього, слід виділити декілька загальних клінічних ознак, які характерні як для третьої, так і для четвертої стадії розвитку захворювання:

  • часті головні болі;
  • порушення сну, часті напади безсоння;
  • порушення з боку психоемоційного здоров’я;
  • при тривалому знаходженні в транспорті може бути нудота з блювотними позивами;
  • порушення у функціонуванні шлунково-кишкового тракту;
  • збої в роботі гормонального фону.

Що стосується останньої стадії розвитку вібраційної хвороби, то в цьому випадку застосовується тільки паліативне лікування, так як велика частина клінічних порушень носить характер незворотності.

Діагностика

Зважаючи на те, що клінічна картина цього захворювання носить досить неоднозначний характер, для точної постановки діагнозу потрібне проведення широкого спектру діагностичних заходів.

Використовують наступні методи діагностики вібраційної хвороби:

  • ОАК і БАК;
  • ЕКГ;
  • рентгенографія грудної клітки;
  • рентген стоп і кистей рук у двох проекціях;
  • проба білої плями;
  • холодова проба;
  • тест на реактивну гіперемію;
  • альгезиметрия;
  • шкірна термометрія;
  • капіляроскопія;
  • кистьова динамометрія;
  • Вібраційна хвороба: симптоми і лікування
    Кистьовий силомір

  • УЗДГ;
  • проба Боголєпова.

Слід зазначити, що дана діагностична програма — це лише загальний перелік, точний перелік визначається індивідуально, залежно від клінічної картини.

На підставі отриманих результатів аналізів, а також беручи до уваги дані, які були зібрані в ході первинного огляду, лікар може встановити точний діагноз, форму та стадію розвитку патологічного процесу і, отже, визначити подальші терапевтичні заходи.

Лікування

Програма лікування вібраційної хвороби буде повністю залежати від її стадії і форми. Однак у будь-якому випадку в першу чергу потрібно виключити вібраційні навантаження.

Курс базисної терапії грунтується на наступних заходах:

  • медикаментозна терапія;
  • фізіотерапевтичні процедури;
  • курс ЛФК і лікувальний масаж. Також може бути прописаний курс мануальної терапії.

Після закінчення активного курсу терапії хворому рекомендується проходження реабілітації в медичному закладі санаторно-курортного типу.

Медикаментозна частина терапії може включати в себе наступні препарати:

  • для поліпшення кровообігу;
  • судинорозширювальні;
  • знеболюючі;
  • поліпшують трофіку тканин;
  • вітамінно-мінеральний комплекс.

Що стосується фізіотерапевтичних процедур, то у даному випадку може призначатися наступне:

  • магнітотерапія;
  • УВЧ;
  • грязелікування;
  • голковколювання;
  • УФ-опромінення.

За умови своєчасного початку терапевтичних заходів і дотримання всіх рекомендацій лікаря, ускладнень можна уникнути. Однак якщо терапевтичні заходи будуть розпочаті вже на третій стадії, то виключити ускладнення і необоротність патологічних процесів вже не вдасться.

Профілактика

У якості профілактичних заходів слід виділити такі рекомендації:

  • дотримуватися правил безпечної праці;
  • використовувати спеціальну захисну амуніцію;
  • відвідувати масажиста в профілактичних цілях;
  • харчуватися своєчасно і збалансовано.

Крім цього, потрібно систематично проходити профілактичний медичний огляд і не займатися самолікуванням.