Рак щитовидної залози – це така злоякісна патологія, при якій формується ущільнення (вузлик), що вражає щитовидну залозу і розвивається на основі її фолікулярного епітелію або епітелію парафолликулярного. Рак щитовидної залози, симптоми якого переважним чином виявляються у жінок у віці від 40 до 60 років, діагностується в середньому в 1,5% випадків при розгляді будь-якого типу злоякісних пухлинних утворень тій чи іншій області локалізації.
Загальний опис
Як уже зазначено, рак щитовидної залози переважним чином діагностується у жінок у віці від 40 до 60 років, при цьому у чоловіків це захворювання виявляється на порядок рідше – в 3,5 рази. Що примітно, Чорнобильська катастрофа виступила в якості основного фактора, який спровокував зростання захворюваності на рак щитовидної залози в рамках останніх років, особливо дана тенденція торкнулася дітей, що, у свою чергу, пояснюється більшим ступенем чутливості їх щитовидної залози щодо впливу, обуславливаемого накопиченням радіоактивного йоду. Якщо ж не має місця фактор радіоактивного впливу, то зростання захворюваності обумовлюється фактором іншого типу – віком (тобто з плином часу ризик розвитку розглянутої форми раку збільшується).
В якості основних особливостей, притаманних раку щитовидної залози, можна окреслити те, що клінічна картина цього захворювання має стертий характер прояву, утворені вузли при їх промацуванні безболісні, а метастазування до лімфовузлів і до інших органів відбувається при певних формах прояви цього захворювання досить рано. Крім того, зазначимо, що доброякісні утворення в щитовидній залозі виявляються набагато частіше, ніж злоякісні утворення (при співвідношенні 95% до 5-10% у відповідному порядку). На підставі цього, диференціальна діагностика (дозволяє визначити характер пухлини) повинна бути проведена ретельним чином.
У деяких випадках рак щитовидної залози може бути спадковим захворюванням. Буває і так, що даної патології передують доброякісні новоутворення (такі як зоб, проліферуюча цистаденома або аденома). В якості непрямого підтвердження цього твердження може виступати, наприклад, той факт, що найчастіше рак щитовидної залози проявляється в тих районах, в яких поширення набула така патологія, як ендемічний зоб. Особливо схильним до озлокачествлению варіантом є таке захворювання, як папілярна проліферуюча цистаденома.
Іншою особливістю пухлинних утворень, що формуються в середовищі щитовидної залози, є те, що вони досить варіабельні в частині власного будови, проте переважаючим варіантом, між тим, є епітеліальна форма раку (тобто такого раку, пухлинне утворення при якому формується на основі епітеліальної тканини ураженої ним органу).
Залежно від ступеня злоякісності раку він може відповідати одному з трьох варіантів, під такі ступені визначених. Так, невисока злоякісність пухлин (потенційно злоякісну пухлину) визначена для папілярних цистаденом, вони ж, незважаючи на те, що з власного будовою є доброякісними, схильні до повторного рецидивування. Крім того, досить часто відбувається і їх вростання в кровоносні судини. Їх малігнізація призводить до розвитку папілярних аденокарцином або злоякісних аденом, які, в свою чергу, визначають групу утворень, ступінь злоякісності яких відповідає середній. І, нарешті, высокозлокачественная група пухлин, до неї, зокрема, відносяться анаплазированные і мелкоклеточные форми патології. В основному даній групі відповідає саркома щитовидної залози, а також лімфосаркоми.
Розташування щитовидної залози
Рак щитовидної залози: причини
Як вже було виділено, як передує раку щитовидної залози захворювання може виступати іншого типу доброякісне захворювання. Зокрема відомо, що приблизно у 80% загального числа випадків раку даного типу розвивається він саме на тлі існуючого зобу. Крім цього виділяють також ряд причин, які визначають підвищений ризик розвитку цього захворювання. Зокрема до них належать наступні:
- хронічні запальні процеси, що вражають щитовидну залозу (розвиваються в ній);
- спадкова схильність до цього типу раку, а також до дисфункції залоз внутрішньої секреції і до пухлин в них;
- тривалий перебіг запального процесу або пухлинного процесу в молочних залозах або в статевій сфері;
- певні спадково обумовлені генетичні стану (синдром Гарднера, сімейний поліпоз, сімейна форма медуллярной карциноми тощо);
- вплив загального іонізуючого або рентгенівського випромінювання, аналогічне місцевий вплив (тобто вплив, спрямований на область шиї і голови);
- актуальна аденома щитовидної залози (ця патологія сама по собі розцінюється як передракового захворювання);
- стани, обумовлені порушенням гормонального фону, зокрема даний пункт стосується жінок і станів такого типу у них (вагітність, клімакс, годування грудьми).
В основному до розвитку раку щитовидної залози призводить поєднання одного або декількох факторів, перерахованих нами вище.
Рак щитовидної залози: види
Пухлинні утворення в щитовидній залозі можуть бути за характером патологічного процесу доброякісними (сюди відноситься фолікулярна аденома та папілярна аденома) або ж злоякісними. Протягом раку щитовидної залози обумовлюється конкретним типом патологічного процесу, зокрема він може проявлятися в якості одного з наступних варіантів:
- папілярний рак (дана форма діагностується частіше інших, в середньому на неї припадає близько 76% випадків захворювання);
- фолікулярний рак (діагностується в середньому в 14% випадків);
- медулярний рак (на нього припадає близько близько 6% випадків);
- анапластичний і недиференційований рак (до 4% випадків).
Ще рідше діагностується лімфома, саркома, метастатичний рак, епідермоїдний рак – в середньому до 2% випадків по всіх злоякісних новоутворень, вражаючим щитовидну залозу.
Розглянемо основні особливості кожного із зазначених варіантів.
- Папілярний рак щитовидної залози
Папілярний рак, або карцинома, як вже було зазначено, діагностується частіше інших форм раку щитоподібної залози. Папілярні карциноми при мікроскопічному їх розгляді мають вигляд численних сосочкообразных виступів, це, власне, і послужило основою для визначення цього виду раку (з латинської papilla перекладається як «сосочок»). Розвиток пухлинного освіти відбувається виключно повільно, в основному воно локалізується в залозі в одній з часток, хоча допускається варіант двостороннього ураження органу (у середньому це відбувається в 10-20% випадків).
Папілярний рак хоча і розвивається повільно, але це, між тим, не виключає його метастазування до області шийних лімфовузлів. Пояснимо, що під метастазуванням розуміється такий процес, при якому утворюються вторинні вогнища росту пухлинного утворення, тобто метастази, обумовлюється цей процес поширення ракових клітин від первинного осередку до інших тканин (тобто в даному випадку, як зазначено, це шийні лімфовузли).
При цій формі раку для пацієнтів здебільшого визначається прогноз щодо сприятливого змісту, проте значна його обтяження зазначається при метастазуванні до лімфовузлів і до віддалених органів. У середньому метастазування трапляється в 30% випадків. По загальній картині пацієнтів з даною формою захворювання можна визначити, що воно зустрічається і у дітей (хоча у них рідше діагностується рак), і у дорослих пацієнтів. Основний пік захворюваності припадає на вік від 30 до 40 років. Відмічено, що у дітей до досягнення ними пубертатного віку ця форма раку протікає в значно більш агресивній формі (у порівнянні з його перебігом у дорослої групи пацієнтів). Крім цього, у дітей значно частіше розвивається метастазування, в основному воно відбувається до шийних лімфовузлів і легким.
- Фолікулярний рак щитовидної залози
Дана форма раку займає за частотою захворюваності на другу позицію. Пухлинне утворення в даному випадку розвивається за рахунок фолікулярних клітин, вони ж, у свою чергу, є складовою нормальної структури ураженого органу, власне щитовидної залози. Природа розвитку даної форми раку обумовлюється нестачею йоду в їжі. Характерна особливість полягає в уповільненому зростанні. Переважно поширення раку до областях за межами щитовидної залози не відбувається, метастазування до легким, лімфовузлів і до кісток діагностується рідко. Зустрічається дане захворювання у дорослих пацієнтів, в основному їх вік становить 50-60 років. Зважаючи більшої агресивності перебігу патологічного процесу при цій формі раку прогноз менш сприятливий, якщо порівнювати його з формою попередньої.
- Медулярний рак щитовидної залози
Пухлина при цій формі раку розвивається за рахунок C-клітин щитовидної залози (парафолікулярних клітин). Характерною особливістю є те, що ще до моменту виявлення у пацієнта наявності первинної пухлини у нього вже може відбуватися метастазування до легким, лімфовузлів і до печінки. Прогресування захворювання ще більш агресивне у порівнянні з попередніми формами раку, метастазування, як зрозуміло з виділення його особливостей, відбувається досить рано, в першу чергу воно відбувається до лімфовузлів, може поширюватися до м’язів і до трахеї, метастазування до легень та інших внутрішніх органів відбувається рідше. В якості супроводжуючих клініку захворювання проявів можна позначити «припливи», синдром Іценко-Кушинга, діарею, почервоніння обличчя.
- Анапластичний рак щитовидної залози
Пухлина в даній її формі розвивається досить рідко, існує тенденція до стрімкого розростання, а також до ураження шийних структур і до подальшого поширення по організму. Враховуючи особливості захворювання, прогноз по ньому виключно несприятливий. В основному анапластичний рак розвивається у пацієнтів літнього віку, з попереднім йому тривалим проявом вузлового зоба. З-за стрімкості росту пухлини, за рахунок чого порушення підлягають структури середостіння (що супроводжується задухою, порушення ковтання, осиплість голосу), а також з-за проростання до прилеглих органам протягом року при цьому діагнозі настає летальний результат.
- Лімфома щитовидної залози
В даному випадку пухлина розвивається на основі лімфоцитів при такому захворюванні як аутоімунний тиреоїдит, крім цього допускається і самостійне її прояв. Щитовидна залоза збільшується дуже швидко, при цьому в патологічний процес втягуються лімфатичні вузли, що також як і в попередньому випадку супроводжується симптоматикою, супутньої здавлення середостіння.
Рак щитовидної залози: симптоми
Клініка проявів розглянутого нами захворювання в рамках початкових стадій практично не проявляється. Між тим, важливо враховувати, що тривале існування доброякісного зоба може розглядатися в якості предрасполагающего фактора до розвитку раку, тому протягом цього захворювання вимагає відповідного підходу і контролю.
Перші симптоми раку щитовидної залози в основному зводяться до виявлення хворими невеликого вузлика (ущільнення) на ураженому органі. Наявності цього вузлика не супроводжує біль або якісь інші відчуття, сама заліза в розмірах до певного етапу не змінюється. Виявлення такого вузла супроводжується виділенням його при діагностиці як попередньо злоякісної пухлини, хоча одинично утворені вузли в більшості своїй доброякісні.
Якщо такий вузол з’являється раніше при нормальному (здоровому) стан залози, область його формування в основному зосереджується на одній з її частин, з боку нижнього полюса. Дещо рідше пухлинне утворення формується в області перешийка залози з подальшим розповсюдженням до обох часток. Спочатку пухлина має округлу форму, консистенція її щільна, поверхня гладка. Поступове її зростання супроводжується структурними змінами, при яких пухлина стає горбистою, втрачає чіткість властивих їй кордонів і поширюється до однієї або до обох часток залози.
Зростання пухлини переважним чином відбувається вкінці, тут, проростаючи через капсулу органу, нею здавлюється трахея і нерв, в результаті чого голос хворих стає осиплым, дихання утруднюється, а фізичне навантаження супроводжується виникненням стійкої задишки. При подальшому прогресуванні захворювання здавлення на тлі зростання пухлини підлягає стравохід, через що порушується ковтання. Через залучення м’язів шиї в патологічний процес, а також нервово-судинного пучка і клітковини на шкірі формується мережа з виражено розширених вен.
Якщо з боку ураження збільшуються лімфовузли, то це вказує на малігнізація патологічного процесу. Що примітно, приблизно в 50% випадків діагностується рак щитовидної залози у дітей саме за цією ознакою, тобто за збільшення шийних лімфовузлів.
Як вірної ознаки, що вказує на рак щитовидної залози, розглядається параліч голосової зв’язки, що відзначається з боку розташування ущільнення, в цьому випадку поразки піддається гортанний нерв. Враховуючи те, що паралічу зв’язки не завжди супроводжує порушення голосу, виділення цієї ознаки відбувається при проведенні відповідного діагностичного дослідження.
В якості додаткових симптомів, по мірі прогресування захворювання, можуть проявлятися й інші, загального типу симптоми, зокрема це кашель, біль у ділянці ураження, пітливість, втрата ваги, слабкість.
Протягом раку щитовидної залози у дітей характеризується відносно повільним прогресуванням і сприятливим характером процесу. Молоді пацієнти переважно мають схильність до метастазування, особи більш старшого віку – до поступового проростання пухлини до органів шиї. Пацієнти літнього віку переносять захворювання з проявом загальних ознак, при стрімкому прогресуванні патології і при переважанні особливо злоякісних форм захворювання.
Перебіг захворювання і потрапляє під певні стадії. Так, I стадія раку щитовидної залози визначає одиничний характер пухлинного утворення, капсула органу залози при ньому не деформується, метастазування немає. II стадія раку щитовидної залози супроводжується також відсутністю метастазування, пухлинне утворення може бути як одиничним, так і множинним, капсула органу в даному випадку підлягає поразки. Далі – III стадія раку щитовидної залози. Для неї характерне ураження лімфовузлів, що знаходяться в безпосередній близькості до залозі, сама ж вона підлягає на даному етапі прогресування процесу деформації, відбувається також здавлення тканин, що знаходяться в безпосередній близькості. І, нарешті, IV стадія раку щитовидної залози, вона супроводжується метастазуванням пухлинного процесу, розповсюдженням до лімфовузлів і до інших органів. На I та II стадії захворювання прогноз найбільш сприятливий.
Пухлина при раку щитовидної залози
Діагностування і лікування
В діагностиці раку існує кілька основних етапів, найпростіший з них – пальпація, тобто звичайне обмацування ураженої пухлинним освітою області. Далі, для отримання більш інформативною картини станом щитовидної залози пацієнта направляють на УЗД і на магнітно-резонансну томографію (МРТ). З допомогою радіоізотопів проводиться функціональне дослідження. В якості основного варіанту діагностики використовується біохімічний метод, тобто біопсія, при якій тонкою голкою проводиться вилучення внутрішніх тканин залози для подальшого їх вивчення.
Що стосується такого питання, як лікування раку щитовидної залози, то тут найкращих результатів можна досягти за рахунок хірургічного видалення ураженого органу. Надалі пацієнтам пропонується гормонозаместітельная терапія (довічно). Якщо пухлинне утворення володіє невеликими розмірами, то оперативне втручання може бути вироблено при збереженні органу, але при частковому видаленні зазнали поразки тканин. Покращена картина щодо подальшого прогнозом на даний варіант лікування досягається за рахунок реалізації додаткових заходів лікування, приміром, терапія із застосуванням радіоактивного йоду. Таке вплив характеризується власною ефективністю, а також повною безпекою для людей, що оточують хворого.
Запущені форми раку щитовидної залози потребують комбінованої терапії при частковому або повному видалення ураженого органу, а також при використанні хіміотерапії та терапії з застосуванням радіоактивного йоду. Додатково систематично проводиться сканування залози, що дозволяє контролювати її стан і загальну динаміку стану на тлі впливу через зазначені методи лікування. Мала ступінь впливу терапії вимагає збільшення дози застосовуваних препаратів.
Поява симптомів, що вказують на можливий рак щитовидної залози, вимагає звернення до ендокринолога.
