Серозний менінгіт: симптоми і лікування

375

Серозний менінгіт — гострий запальний процес, який розвивається в м’якій оболонці головного мозку. У деяких клінічних випадках, запальний процес може торкнутися спинного мозку. В основній групі ризику-діти до 10 років. Це обумовлено тим, що імунна система в цьому віці не здатна протистояти вірусу такого характеру. Але хвороба може діагностуватися і у дорослих.

Етіологія

Основним етіологічним чинником є ентеровірус. У свою чергу, вірус може потрапити в організм і почати розвиватися за таких факторах:

  • ослаблена імунна система;
  • важкі інфекційні або вірусні захворювання;
  • злоякісні пухлини, онкологічні недуги;
  • тривалий прийом «важких» медикаментів.

Вірус може жити в таких місцях:

  • відкриті водойми, які не чистять;
  • місця загального користування (сауни, басейни, лазні).

Крім цього, рознощиком вірусу можуть виступати миші, щури, кліщі. Тому відвідувати громадські місця слід тільки у своїй взуття. При виході на природу, слід обробити шкірні покриви спеціальним захисним кремом.

Слід зазначити, що потрапляння вірусу в організм ще не гарантує розвитку серозного менінгіту. Запальний процес розвивається тільки при зазначених вище етіологічних факторах.

Загальна симптоматика

На початковому етапі розвитку, серозний менінгіт по клінічній картині нагадує ГРВІ чи грип. Зважаючи на це, на даному етапі хворий не звертається за медичною допомогою, що тягне за собою тяжкі наслідки.

Початкові симптоми серозного менінгіту у дорослих або дітей такі:

  • біль і ломота в тілі;
  • незначне підвищення температури;
  • кашель і нежить.

По мірі розвитку запального процесу у дорослого можуть бути такі ознаки:

  • мігрені, які не припиняються навіть після прийому знеболюючих;
  • нудота і блювання;
  • озноб і пропасниця;
  • розлади психологічного характеру;
  • судоми.

У більш важких випадках можлива втрата свідомості, і навіть частковий параліч.

У дорослих інкубаційний період триває від 6 до 14 днів. Що стосується прояву хвороби у дітей, то недуга може розвиватися більш повільно. Клінічна картина при цьому може бути стертою. Примітно, що у дітей, крім вищеописаних симптомів, може діагностуватися порушення в роботі центральної і периферійної нервової системи. В такому випадку можуть розвинутися тяжкі наслідки у вигляді психічних розладів.

Форми і характер розвитку

Серозний менінгіт у дітей може протікати як у гострій, так і в хронічній формі. Гострий серозний менінгіт характеризується яскраво вираженою симптоматикою і нетривалим інкубаційним періодом.

Хронічна форма може тривалий час не подавати ознак, що значно ускладнює діагностику. Що стосується прогнозів лікування, то більш сприятливо проходить лікування гострої форми. У будь-якому випадку при серозному менінгіті летальний результат вкрай рідко зустрічається. Важких наслідків у дорослих практично не спостерігається.

Діагностика

Діагностика при серозному менінгіті потрібна не тільки для точної постановки діагнозу, але й для коректного визначення курсу лікування.

Після особистого огляду і з’ясування анамнезу терапевтом або невропатологом, призначаються інструментальні та лабораторні методи діагностики.

У стандартну програму лабораторних досліджень входить наступне:

  • загальний аналіз сечі і крові;
  • біохімічне дослідження крові;
  • тест на рівень лейкоцитів.

Що стосується інструментальних методів дослідження, то лікар може призначити такі:

  • пункція спинномозкової рідини;
  • КТ;
  • МРТ;
  • рентгенографія грудної клітки;
  • дослідження крові на наявність вірусів.

Зважаючи на те, що симптоматика даного вірусного захворювання схожа з іншими недугами, іноді проводитися диференціальна діагностика.

Тільки на підставі отриманих аналізів компетентний фахівець може поставити точний діагноз і призначити правильний курс лікування.

Серозний менінгіт: симптоми і лікування
Серозний менінгіт

Лікування

Якщо в ході дослідження діагноз буде підтверджений, то обов’язкова госпіталізація хворого до повного одужання.

Лікування серозного менінгіту передбачає медикаментозну терапію. Хірургічне втручання застосовується вкрай рідко. У деяких клінічних випадках проводитися пункція спинномозкової рідини.

Медикаментозна терапія включає в себе прийом препаратів такого спектру дії:

  • глюкокортикостероїди;
  • анальгетики;
  • протизапальні;
  • імуноглобуліни;
  • препарати для купірування судом;
  • жарознижуючі;
  • для загального зміцнення імунної системи.

Якщо стан хворого не дозволяє приймати медикаменти орально, то ліки можуть вводити внутрішньовенно.

Крім медикаментозної терапії хворий повинен суворо дотримуватися постільного режиму і правильно харчуватися. Особливої дієти, в даному випадку, немає. Але їжа хворого повинна бути збалансована, перевага віддається вареним і приготованим на пару страв. Споживання алкоголю повністю виключається.

При своєчасно розпочатому лікуванні тяжких наслідків немає, недугу можна повністю вилікувати. В середньому термін лікування становить 14-18 днів. Після проходження курсу лікування хворому слід протягом 2-3 місяців проходити обстеження у невропатолога або терапевта.

При таких клінічних заходах важких наслідків не спостерігається.

Можливі ускладнення

Як правило, тяжких наслідків серозний менінгіт не має. У деяких випадках після лікування у хворого можуть спостерігатися такі ознаки:

  • головні болі;
  • нездужання;
  • слабкість.

Як правило, такі наслідки проходять вже через місяць після закінчення курсу лікування.

При відсутності лікування можуть утворитися більш важкі наслідки:

  • розлади психічного характеру;
  • порушення мови;
  • параліч – повний або частковий;
  • коматозний стан.

Також не виняток летальний результат. Тому при перших же симптомах слід негайно звернутись за кваліфікованою медичною допомогою. Самолікування неприпустимо.

Профілактика

Зважаючи на те, що дане захворювання носить вірусний характер, його можна запобігти, якщо застосовувати на практиці заходи профілактики.

У програму профілактичних заходів входить наступне:

  • коректне лікування усіх інфекційних і вірусних захворювань;
  • зміцнення імунітету;
  • регулярне вологе прибирання і провітрювання приміщень;
  • правильне зберігання і обробка харчових продуктів.

Застосування на практиці таких нескладних заходів профілактики дає можливість якщо не повністю виключити, то істотно знизити ризик розвитку захворювання.