Пелагра – це рідкісна хвороба, ігнорування симптоматики якої може призвести до летального результату. Проблема полягає в тому, що організм людини отримує недостатню кількість вітаміну В3, В1, В6 і В2, а також нікотинової кислоти. Крім основного джерела недуги, клініцисти виділили досить широкий перелік факторів, що привертають. До них варто віднести нераціональне харчування, пристрасть до шкідливих звичок, перебіг недуг ШЛУНКОВО-кишкового тракту й інші причини.
Недуга має специфічну симптоматику, оскільки призводить до змін з боку шкірного покриву, волосся і нігтьових пластин. Також він може проявлятися запамороченнями, розладом стільця і частими змінами настрою.
Діагностуванням займається дерматовенеролог, який ґрунтується на даних, отриманих в ході фізикального огляду. На додаток проводяться лабораторно-інструментальні обстеження.
Лікувати хворобу можна за допомогою консервативних методик, а саме шляхом прийому лікарських препаратів та дотримання щадного раціону. Однак, незважаючи на успіх терапії, подібна патологія призводить до розвитку небажаних ускладнень.
Етіологія
Основною причиною, що викликає пелагру, виступає гострий недолік в людському організмі таких речовин:
- вітаміну В3, який також носить назву нікотинова кислота, вітамін РР і нікотинамід;
- вітаміну В1 або тіаміну;
- вітаміну В2 або рибофлавіну;
- вітаміну В6 або піридоксину;
- триптофану.
До подібної різновиди авітамінозу можуть призвести:
- нераціональне харчування, а саме переважання в меню жирної їжі;
- розлади обмінних процесів, особливо білка;
- часте або тривале вплив стресових ситуацій, а також перебування в депресивних станах;
- хвороби органів травної системи, зокрема гастрити будь-якої природи, панкреатит і дуоденіт, вірусні гепатити, виразкові ураження ДПК або шлунка;
- прогресування таких захворювань інфекційного характеру, як туберкульоз або дизентерія;
- тривалий вплив на організм прямих сонячних променів;
- зловживання алкогольними напоями і викурювання сигарет;
- хронічне перевтома в поєднанні з неповноцінним харчуванням;
- наявність онкологічних новоутворень будь-якої локалізації;
- період виношування дитини грудного вигодовування малюка.
Патогенез хвороби полягає в тому, що при нестачі в організмі вищевказаних речовин, відбувається порушення:
- формування гемоглобіну і еритроцитів;
- відновлювально-окислювальних реакцій;
- виділення жовчі та шлункового соку;
- контролю вмісту цукру в крові;
- функціонування ЦНС;
- синтезу гормонів підшлункової залози, щитовидної залози;
- процесів, що відповідають за зниження кількості «поганого» холестерину в крові;
- формування нервової системи плоду – при протіканні пелагри у жінки в положенні;
- концентрації і пам’яті у дітей.
Симптоматика
Подібне захворювання проявляється в трьох основних ознаках:
- діарея та інші симптоми неправильної роботи ШКТ;
- деменція;
- дерматит.
До першої категорії, крім зміни консистенції калових мас варто віднести такі ознаки:
- утворення виразок на слизовій оболонці ротової порожнини – в гастроентерології подібне прояв носить назву стоматит;
- постійне печіння у роті;
- періодичне виникнення присмаку солі в порожнині рота;
- поява в куточках рота тріщинок – примітно те, що позбутися від них неможливо навіть шляхом спеціально призначених лікарських засобів;
- зміна відтінку мови – він стає малиновим і має блискучу поверхню;
- обкладеність язика білим нальотом, через що на ньому видніються відбитки зубів;
- чергування проносу і запору;
- тривала нудота, закінчується блювотними позивами;
- збільшення розмірів живота.
Найбільш часто саме зміни стану шкірного покриву змушують людей звертатися за кваліфікованою допомогою. Симптоми пелагри за типом дерматиту представлені:
- поява червоних плям на шкірі кінцівок, обличчя та шиї. У деяких випадках відзначається їх набряклість, а ще рідше формування на ураженій ділянці бульбашок, що містять каламутну рідину. При прогресуванні недуги, такі новоутворення набувають бурий або коричневий відтінок, а в кінцевому рахунку трансформуються в незагойні виразки;
- нездорове почервоніння шкіри за типом «шкарпеток», «рукавичок» або «очок»;
- печіння шкірного покриву, виявляється при тривалому перебуванні під прямими сонячними променями;
- лущення окремих областей шкіри, що згодом призводить до ороговіння. З-за цього шкірний покрив набуває сірий колір;
- запалення слизових оболонок статевих органів, ротової порожнини та носових пазух;
- «комір» Касаля – при цьому шкіра навколо шиї покривається вузьким плямою червоного відтінку, який спускає до грудей;
- освіта червоних і набряклих «браслетів» навколо зап’ястя і гомілковостопного суглоба.
Симптоми пелагри
Деменція або порушення нервово-м’язової діяльності виражається в:
- повної втрати чутливості шкірного покриву на деяких зонах тіла;
- підвищеної стомлюваності і зниження працездатності;
- апатії і депресивному стані;
- порушення пам’яті та концентрації;
- розлади сну;
- необґрунтованою дратівливості;
- поліневритах;
- відчуття оніміння і поколювання не тільки кінцівок, але і всього тіла;
- слухових і зорових галюцинаціях;
- психомоторному збудженні;
- параноїдальному бреде, що також носить назву психоз;
- замутненности свідомості;
- підвищеному тонусі м’язів;
- порушення контролю за смоктальним або хапальним рефлексом.
Менш поширена симптоматика, якої може проявлятися пелагра, включає в себе:
- облисіння або плішивість;
- параліч кінцівок;
- деформацію або розшарування нігтьових пластин;
- інтенсивні головні болі і запаморочення;
- слабоумство.
Варто відзначити, що загострення клінічних ознак має сезонний характер. Найбільш часто це відбувається в літній період, коли практично неможливо уникнути контакту шкіри з ультрафіолетовим випромінюванням, а також взимку – на тлі того, що у людини немає можливості вживати свіжі фрукти і овочі.
Діагностика
Щоб поставити правильний діагноз і провести диференціальну діагностику необхідно здійснення цілого комплексу заходів. Таким чином, при пелагрі потрібні такі діагностичні заходи:
- вивчення дерматовенерологом історії хвороби і життєвого анамнезу пацієнта – це допоможе клініцисти встановити найбільш імовірний етіологічний фактор;
- проведення ретельного фізикального огляду з обов’язковим вивченням стану шкірного покриву, волосся і нігтів, а також пальпацією передньої стінки черевної порожнини;
- детальне опитування пацієнта – для з’ясування ступеня вираженості симптоматики і складання повної картини перебігу подібного захворювання;
- загальноклінічний аналіз крові – для визначення зміни її складу;
- біохімія крові – для виявлення ознак протікання патологічного процесу в організмі;
- загальний аналіз урини – покаже присутність нікотинової кислоти і вітамінного комплексу;
- ендоскопічні процедури – для оцінювання стану внутрішньої поверхні органів травного тракту. Завдяки такій процедурі можна встановити наявність атрофії слизової оболонки або кровоточивих виразок;
- УЗД, КТ і МРТ – для виявлення наявності злоякісних новоутворень, які можуть мати різну локалізацію;
- рентгенографія як із застосуванням контрастної речовини, так і без нього.
Захворювання пелагра повинно бути диференційовано від:
- бешихового запалення;
- порфірії;
- сонячного дерматиту;
- хворобі Хартнупа;
- цинги.
Лікування
На тлі того, що подібна патологія розвивається на тлі гострої недостатності вітаміну В, то під час терапії в переважній більшості випадків пацієнтам показаний прийом медикаментів, що мають у своєму складі нікотинову кислоту.
Найчастіше комплексне лікування проходить в умовах стаціонару і базується на декількох принципах:
- повний спокій – потрібно щоб пацієнти уникали не тільки фізичного, а також емоційного і розумового перенапруження. Це необхідно для того, щоб організм відновив свої захисні функції і самостійно запобіг прогресування симптоматики. Крім цього, забезпечення спокою зводить до мінімуму додатковий витрата вітамінів – спочатку це призведе до уповільнення течії пелагри, після чого буде сприяти швидкому одужанню хворого;
- застосування лікарських препаратів;
- дотримання щадного раціону.
Медикаментозна терапія спрямована на:
- внутрішньом’язове введення ліків, що містять нікотинову кислоту;
- пероральний прийом вітамінів В1, В12, В6, В2 і С, а також білка;
- використання антибактеріальних і протидіарейний коштів;
- обробку уражених ділянок шкірного покриву мазями, до складу яких входять кортикостероїди;
- прийом заспокійливих речовин або транквілізаторів;
- переливання крові – необхідно при сильному виснаженні організму.
Якщо в ході діагностики були виявлені які-небудь внутрішні патології, то паралельно з лікуванням пелагри здійснюється їх ліквідація.
Дієта при пелагрі передбачає збагачення раціону такими інгредієнтами:
- субпродукти;
- риба жирних сортів;
- молочна продукція;
- яйця в будь-якому вигляді, крім смажених;
- сир і горіхи;
- сухофруктів і висівок;
- гранат і персики, авокадо і диня;
- бобові і капуста, томати та картопля, морква та зелень;
- цільні злаки.
Крім цього, необхідно дотримувати наступні правила:
- готувати страви шляхом пропарювання, але кілька разів на тиждень допускається тушкована і запечена їжа;
- часте і дробове споживання їжі;
- добова енергетична цінність повинна становити не більше 2500 кілокалорій;
- рясний питний режим – більше 2 літрів на добу.
Можливі ускладнення
Пелагра – це досить небезпечне захворювання, оскільки ігнорування симптоматики і відсутність лікування може призвести до розвитку важких наслідків, до яких варто віднести:
- інфаркт та інсульт;
- цингу і енцефалопатії;
- дизентерію і черевний тиф;
- глосит і хейліт;
- периферичний неврит.
Профілактика і прогноз
Попередити розвиток недуги можна за допомогою дотримання нескладних правил, а саме:
- довічний відмова від згубних пристрастей;
- повноцінне харчування і вживання великої кількості фруктів і овочів в сирому вигляді;
- прийом вітамінних комплексів в холодну пору року – для зміцнення імунної системи і збагачення організму необхідними речовинами;
- по можливості виключення стресів;
- використання захисних засобів при тривалому перебуванні під прямими сонячними променями – це основне запобігає умова;
- своєчасне усунення недуг ШЛУНКОВО-кишкового тракту та інфекційних захворювань;
- регулярне проходження профілактичного огляду в медичній установі.
Пелагра – це хвороба, що виявляється великою кількістю яскраво вираженою і специфічної симптоматики, деякі люди воліють ігнорувати її або боротися самостійно. Це призводить до того, що відсутність лікування загрожує не тільки розвитком ускладнень, але і призводить до летального результату – найчастіше це трапляється приблизно через вісім років з моменту першого вираження симптомів. Однак рання діагностика та комплексне лікування призводить до повного одужання.