Пієлонефрит у дітей: симптоми і лікування

498

Пієлонефрит у дітей – захворювання неспецифічного характеру, що проявляється мікробно-запальним процесом в області ниркової паренхіми і чашково-мискової системи. Слід зазначити, що ця недуга діагностується як у новонароджених, так і у дітей старшого віку і у дорослих людей.

Клінічна картина цього захворювання виявляється у вигляді таких симптомів, як біль в області попереку, порушення сечовипускання та загальне погіршення самопочуття малюка. Однак зважаючи на те, що захворювання проявляється неспецифічними симптомами (тобто такими, які характерні для будь-якого захворювання з ураженням нирок), точний діагноз може встановити тільки лікар шляхом лабораторно-інструментальних методів дослідження.

Гострий пієлонефрит найчастіше діагностується у дітей дошкільного віку і, за статистикою, в три рази частіше у дівчаток. Останнє зумовлено фізіологічними особливостями будови сечостатевої системи.

Лікування пієлонефриту у дітей ґрунтується на медикаменти та фітотерапії. В окремих випадках може знадобитися дотримання дієтичного харчування. За умови, що терапевтичні заходи будуть початі своєчасно, ускладнень, в тому числі і хронізації хвороби, вдається уникнути.

За міжнародною класифікацією захворювань десятого перегляду ця недуга належить до розділу «Інфекції нирок» і має своє власне значення. Таким чином, код за МКХ-10 – О23.0.

Етіологія

Причини виникнення цього захворювання у дітей можуть бути зумовлені як зовнішніми етіологічними чинниками, так і внутрішніми. До останніх слід віднести наявність певних патологічних процесів в організмі або вроджені патології будови сечостатевої системи. Зокрема, виділяють такі:

  • попадання інфекційних організмів в сечовипускальний канал або в нирки;
  • сечокам’яна хвороба;
  • вроджені аномалії будови сечостатевої системи;
  • нейрогенний сечовий міхур;
  • міхурово-сечовідний рефлюкс;
  • глистні інвазії;
  • цукровий діабет;
  • хронічні вогнища інфекції;
  • хронічні захворювання, які призводять до зниження імунітету дитини.

Пієлонефрит у дітей: симптоми і лікування
Гострий пієлонефрит у дітей

Крім цього, причиною пієлонефриту у дітей можуть виступати такі фактори:

  • переохолодження або тривале перебування у вогкості;
  • недотримання інтимної гігієни. Зважаючи віку дитини за цим повинні стежити і батьки;
  • запущені захворювання, а саме цистит та уретрит;
  • запалення зовнішніх статевих органів.

У немовляти пієлонефрит може бути обумовлений наступними етіологічними факторами:

  • неправильне введення прикорму;
  • перехід на штучне вигодовування;
  • прорізування зубів;
  • захворювання, які знижують захисні функції організму. А зважаючи на те, що в цьому віці імунна система надзвичайно слабка, проникнути інфекції в організм і почати запальний процес не складе праці.

При перших же проявах клінічної картини потрібно звертатися за компетентної медичної допомогою, а не проводити лікування на свій розсуд. Такі заходи можуть привести до того, що можуть початися ускладнення, в тому числі і хронізація. Хронічний пієлонефрит у дітей вилікувати набагато складніше, ніж гостру форму на початковій стадії розвитку.

Класифікація

За характером виникнення використовують наступну класифікацію пієлонефриту:

  • первинний;
  • вторинний пієлонефрит;

За клініко-морфологічними ознаками виділяють:

  • обструктивний пієлонефрит;
  • необструктивний пієлонефрит.

За характером перебігу запального процесу захворювання може бути:

  • гострим;
  • хронічним.

Хронічна форма пієлонефриту у дітей, в свою чергу, поділяється на два типи:

  • рецидивуючий, тобто такий, який характеризується частими загостреннями;
  • латентний – спостерігається стійка фаза ремісії, загострення спостерігаються вкрай рідко.

Однак слід зазначити, що латентна форма патологічного процесу у дитини зустрічається вкрай рідко.

Симптоматика

Ознаки пієлонефриту дуже схожі з іншими запальними захворюваннями сечостатевої системи, тому встановити точний діагноз може тільки лікар.

В цілому клінічна картина хвороби характеризується наступним чином:

  • безпричинне підвищення температури до 38-39 градусів. На тлі цього може бути озноб і лихоманка;
  • біль в області живота чи поперекової області. Дитина часто не може точно пояснити характер болю, тому вказує на весь живіт або в область пупка;
  • порушення процесу сечовипускання – прискорені позиви, які не приносять полегшення, можуть супроводжуватися болем;
  • сеча стає мутного кольору, має різкий неприємний запах. При приєднанні вторинної інфекції може бути кров;
  • слабкість, нездужання;
  • нудота, яка рідко супроводжується блювотою;
  • погіршення апетиту, дитина може відмовлятися навіть від улюблених страв;
  • блідість шкірних покривів;
  • у ранковий час може бути легка набряклість на обличчі;
  • сонливість, апатичний настрій.

Слід зазначити, що чим молодше буде дитина, тим більш вираженими будуть симптоми загальної інтоксикації організму.

У новонароджених дітей клінічна картина може проявлятися наступним чином:

  • висока температура, на тлі чого можуть з’являтися фебрильні судоми;
  • відмова від їжі;
  • сухість і в’ялість шкіри;
  • зригування та блювання;
  • примхливість, постійний плач.

Хронічний пієлонефрит у дітей характеризується чергуванням періодів загострення і ремісії. У періоди загострення клінічна картина буде ідентична тій, що проявляється в період гострого пієлонефриту. Однак якщо буде проводитися профілактика хронічного пієлонефриту у дітей, частоту рецидивів можна звести до мінімуму.

Пієлонефрит у дітей: симптоми і лікування
Здорова нирка і після пієлонефриту

Діагностика

В першу чергу слід звертатися за медичною допомогою до педіатра, який після первинного огляду направить дитину до профільного лікаря, в цьому випадку, нефролога. Додатково може знадобитися консультація гінеколога/уролога, імунолога, алерголога, ендокринолога.

Діагностична програма включає в себе:

  • ОАК і БАК;
  • загальний аналіз сечі;
  • аналіз сечі за Нечипоренком та Зимницьким;
  • посів сечі на чутливість до антибіотиків і стерильність;
  • УЗД сечостатевої системи;
  • урофлоуметрія;
  • сцинтиграфія;
  • доплерографія ниркового кровотоку;
  • КТ, МРТ органів сечостатевої системи.

За результатами діагностичних заходів буде ясно, як лікувати пієлонефрит у дітей, які препарати і дієту використовувати.

Лікування

Лікування гострого пієлонефриту у дітей ґрунтується тільки на комплексному підході, а саме:

  • прийом ліків;
  • дотримання постільного режиму;
  • дотримання дієти;
  • фітотерапія.

Медикаментозна частина лікування включає в себе прийом таких препаратів:

  • антибіотики (при пієлонефриті, як і при будь-якому іншому захворюванні, призначає тільки лікар);
  • уроантисептики;
  • жарознижуючі;
  • нестероїдні протизапальні;
  • спазмолітики.

Лікування хронічного пієлонефриту здійснюється за такою ж схемою, з тією лише різницею, що дієти потрібно дотримуватися постійно, а прийом медикаментів необхідний тільки в періоди загострення.

Дієта при пієлонефриті у дітей призначається лікарем індивідуально, але найчастіше вдаються до столу №5 по Певзнеру. Слід зазначити, що харчування при пієлонефриті у разі хронічної форми дає можливість максимально продовжити стадію ремісії і уникнути розвитку важких наслідків.

В цілому за умови, що всі терапевтичні заходи будуть початі своєчасно, ускладнення пієлонефриту у дітей не спостерігається.

Профілактика

Профілактика пієлонефриту у дітей полягає в попередженні хвороб, які входять в етіологічний перелік. Крім цього, слід виділити і такі загальні рекомендації:

  • стежити за інтимною гігієною дитини;
  • не допускати тривалого перебування у вогкості і переохолодження;
  • зміцнювати імунну систему малюка.

Крім цього, потрібно систематично проходити профілактичний огляд у педіатра.