Пієлонефрит у дітей – захворювання неспецифічного характеру, що проявляється мікробно-запальним процесом в області ниркової паренхіми і чашково-мискової системи. Слід зазначити, що ця недуга діагностується як у новонароджених, так і у дітей старшого віку і у дорослих людей.
Клінічна картина цього захворювання виявляється у вигляді таких симптомів, як біль в області попереку, порушення сечовипускання та загальне погіршення самопочуття малюка. Однак зважаючи на те, що захворювання проявляється неспецифічними симптомами (тобто такими, які характерні для будь-якого захворювання з ураженням нирок), точний діагноз може встановити тільки лікар шляхом лабораторно-інструментальних методів дослідження.
Гострий пієлонефрит найчастіше діагностується у дітей дошкільного віку і, за статистикою, в три рази частіше у дівчаток. Останнє зумовлено фізіологічними особливостями будови сечостатевої системи.
Лікування пієлонефриту у дітей ґрунтується на медикаменти та фітотерапії. В окремих випадках може знадобитися дотримання дієтичного харчування. За умови, що терапевтичні заходи будуть початі своєчасно, ускладнень, в тому числі і хронізації хвороби, вдається уникнути.
За міжнародною класифікацією захворювань десятого перегляду ця недуга належить до розділу «Інфекції нирок» і має своє власне значення. Таким чином, код за МКХ-10 – О23.0.
Етіологія
Причини виникнення цього захворювання у дітей можуть бути зумовлені як зовнішніми етіологічними чинниками, так і внутрішніми. До останніх слід віднести наявність певних патологічних процесів в організмі або вроджені патології будови сечостатевої системи. Зокрема, виділяють такі:
- попадання інфекційних організмів в сечовипускальний канал або в нирки;
- сечокам’яна хвороба;
- вроджені аномалії будови сечостатевої системи;
- нейрогенний сечовий міхур;
- міхурово-сечовідний рефлюкс;
- глистні інвазії;
- цукровий діабет;
- хронічні вогнища інфекції;
- хронічні захворювання, які призводять до зниження імунітету дитини.
Гострий пієлонефрит у дітей
Крім цього, причиною пієлонефриту у дітей можуть виступати такі фактори:
- переохолодження або тривале перебування у вогкості;
- недотримання інтимної гігієни. Зважаючи віку дитини за цим повинні стежити і батьки;
- запущені захворювання, а саме цистит та уретрит;
- запалення зовнішніх статевих органів.
У немовляти пієлонефрит може бути обумовлений наступними етіологічними факторами:
- неправильне введення прикорму;
- перехід на штучне вигодовування;
- прорізування зубів;
- захворювання, які знижують захисні функції організму. А зважаючи на те, що в цьому віці імунна система надзвичайно слабка, проникнути інфекції в організм і почати запальний процес не складе праці.
При перших же проявах клінічної картини потрібно звертатися за компетентної медичної допомогою, а не проводити лікування на свій розсуд. Такі заходи можуть привести до того, що можуть початися ускладнення, в тому числі і хронізація. Хронічний пієлонефрит у дітей вилікувати набагато складніше, ніж гостру форму на початковій стадії розвитку.
Класифікація
За характером виникнення використовують наступну класифікацію пієлонефриту:
- первинний;
- вторинний пієлонефрит;
За клініко-морфологічними ознаками виділяють:
- обструктивний пієлонефрит;
- необструктивний пієлонефрит.
За характером перебігу запального процесу захворювання може бути:
- гострим;
- хронічним.
Хронічна форма пієлонефриту у дітей, в свою чергу, поділяється на два типи:
- рецидивуючий, тобто такий, який характеризується частими загостреннями;
- латентний – спостерігається стійка фаза ремісії, загострення спостерігаються вкрай рідко.
Однак слід зазначити, що латентна форма патологічного процесу у дитини зустрічається вкрай рідко.
Симптоматика
Ознаки пієлонефриту дуже схожі з іншими запальними захворюваннями сечостатевої системи, тому встановити точний діагноз може тільки лікар.
В цілому клінічна картина хвороби характеризується наступним чином:
- безпричинне підвищення температури до 38-39 градусів. На тлі цього може бути озноб і лихоманка;
- біль в області живота чи поперекової області. Дитина часто не може точно пояснити характер болю, тому вказує на весь живіт або в область пупка;
- порушення процесу сечовипускання – прискорені позиви, які не приносять полегшення, можуть супроводжуватися болем;
- сеча стає мутного кольору, має різкий неприємний запах. При приєднанні вторинної інфекції може бути кров;
- слабкість, нездужання;
- нудота, яка рідко супроводжується блювотою;
- погіршення апетиту, дитина може відмовлятися навіть від улюблених страв;
- блідість шкірних покривів;
- у ранковий час може бути легка набряклість на обличчі;
- сонливість, апатичний настрій.
Слід зазначити, що чим молодше буде дитина, тим більш вираженими будуть симптоми загальної інтоксикації організму.
У новонароджених дітей клінічна картина може проявлятися наступним чином:
- висока температура, на тлі чого можуть з’являтися фебрильні судоми;
- відмова від їжі;
- сухість і в’ялість шкіри;
- зригування та блювання;
- примхливість, постійний плач.
Хронічний пієлонефрит у дітей характеризується чергуванням періодів загострення і ремісії. У періоди загострення клінічна картина буде ідентична тій, що проявляється в період гострого пієлонефриту. Однак якщо буде проводитися профілактика хронічного пієлонефриту у дітей, частоту рецидивів можна звести до мінімуму.
Здорова нирка і після пієлонефриту
Діагностика
В першу чергу слід звертатися за медичною допомогою до педіатра, який після первинного огляду направить дитину до профільного лікаря, в цьому випадку, нефролога. Додатково може знадобитися консультація гінеколога/уролога, імунолога, алерголога, ендокринолога.
Діагностична програма включає в себе:
- ОАК і БАК;
- загальний аналіз сечі;
- аналіз сечі за Нечипоренком та Зимницьким;
- посів сечі на чутливість до антибіотиків і стерильність;
- УЗД сечостатевої системи;
- урофлоуметрія;
- сцинтиграфія;
- доплерографія ниркового кровотоку;
- КТ, МРТ органів сечостатевої системи.
За результатами діагностичних заходів буде ясно, як лікувати пієлонефрит у дітей, які препарати і дієту використовувати.
Лікування
Лікування гострого пієлонефриту у дітей ґрунтується тільки на комплексному підході, а саме:
- прийом ліків;
- дотримання постільного режиму;
- дотримання дієти;
- фітотерапія.
Медикаментозна частина лікування включає в себе прийом таких препаратів:
- антибіотики (при пієлонефриті, як і при будь-якому іншому захворюванні, призначає тільки лікар);
- уроантисептики;
- жарознижуючі;
- нестероїдні протизапальні;
- спазмолітики.
Лікування хронічного пієлонефриту здійснюється за такою ж схемою, з тією лише різницею, що дієти потрібно дотримуватися постійно, а прийом медикаментів необхідний тільки в періоди загострення.
Дієта при пієлонефриті у дітей призначається лікарем індивідуально, але найчастіше вдаються до столу №5 по Певзнеру. Слід зазначити, що харчування при пієлонефриті у разі хронічної форми дає можливість максимально продовжити стадію ремісії і уникнути розвитку важких наслідків.
В цілому за умови, що всі терапевтичні заходи будуть початі своєчасно, ускладнення пієлонефриту у дітей не спостерігається.
Профілактика
Профілактика пієлонефриту у дітей полягає в попередженні хвороб, які входять в етіологічний перелік. Крім цього, слід виділити і такі загальні рекомендації:
- стежити за інтимною гігієною дитини;
- не допускати тривалого перебування у вогкості і переохолодження;
- зміцнювати імунну систему малюка.
Крім цього, потрібно систематично проходити профілактичний огляд у педіатра.