Трихомоніаз (трихомоноз) являє собою захворювання запального характеру, при якому ураження піддається сечостатева система чоловіків і жінок. Провокує його виникнення піхвова трихомонада, що виступає в якості найпростішого – тобто не мікроб, а одноклітинна істота. Трихомоніаз, симптоми якого провокуються цим істотою, на відміну від мікробів, більшою мірою пристосована до умов середовища організму, а також до спроб впливу на нього протимікробними препаратами.
Загальний опис
Найчастіше захворювання, що розглядається нами, визначається за помилку трипер, що абсолютно невірно. Справа в тому, що трипер є іншим запальним захворюванням, хоча і зачіпає, поряд з трихомоніазом сечостатеву систему. Трипер – не що інше, як гонорея, провокує гонококом. Передача трихомоніазу, про який йде мова, здійснюється статевим шляхом, причому сюди відносяться не тільки контакти в традиційному їх варіанті, але і анальні контакти і оральні. Слід зауважити, що зараження трихомоноз у 2/3 загального відзначається числа випадків відбувається в результаті позашлюбних зв’язків.
Трихомонади бувають трьох видів, будучи кишковими, ротовими і вагінальними. Перші два різновиди відносяться до сапрофитам, що, в свою чергу, визначає їх в якості мікроорганізмів, особливості впливу яких на організм не призводять до розвитку тих або інших видів захворювань.
Таким чином, призводить до трихомонозу, тобто патогенної трихомонадою, є вагінальна трихомонада, вона ж, у свою чергу, також може існувати в трьох різновидах форм. Зокрема це округла, амебовидная і округла форми, крім них існує ще й атипова форма (або, як ще її визначають, цистная), яку, незважаючи на переважну несприйняття серед вчених, виключати не варто. Найважче піддаються лікуванню такі форми трихомонад, як округла і цистная, найагресивнішою формою є форма амебовидная.
Трихомоніаз: шляхи передачі
Безумовно, статевий шлях передачі захворювання є основним, однак і інші шляхи також відкидати не слід, незважаючи на в цілому незначний відсоток таких. З тих варіантів, які будуть перераховані нижче, контактно-побутовий шлях передачі, на відміну від статевого, на сьогоднішній день не доведено клінічно.
- Статевий шлях. В даному випадку інфікування відбувається в результаті безпосереднього генітального контакту. Інші варіанти статевого зносини також не виключаються (петінг, генитально-анальний, генитально-оральний).
- Контакт з біологічного типу рідинами. Тут передача інфекції здійснюється шляхом контакту з рідинами типу крові, слини, сперми, що належать хворому. Враховуючи це, навіть поцілунки можуть стати способом передачі інфекції до здоровій людині.
- Контактно-побутовий варіант інфікування. Враховуючи здатність інфекції до збереження власної життєздатності в умовах зовнішнього середовища на протязі декількох годин, інфікування не виключається при таких варіантах, як використання кришки унітазу (спільне з хворою людиною, природно), використання предметів особистої гігієни, білизни хворого людини (це ж стосується купальника, банного халата тощо).
- Вертикальний шлях передачі. Цей спосіб актуальний при народженні дитини, причому особливий ризик тут припадає на новонароджених дівчаток. Що стосується можливості внутрішньоутробного інфікування, то вона, так само як і особливості вагітності при трихомоніазі, буде розглянута нами трохи нижче.
Трихомоніаз: особливості перебігу
Тривалість інкубаційного періоду для даного захворювання становить близько двох-чотирьох тижнів після зараження пацієнта, вже після завершення цього періоду, відповідно, з’являються перші симптоми трихомоніазу. Перебіг запального процесу цього захворювання гостре, воно характеризується також появою рясних виділень в комплексі з досить вираженими больовими відчуттями.
Слід зауважити, що виключення лікування, неправильність у визначенні заходів для нього або недостатня реалізація їх з боку хворого може призвести до трихомониазу в хронічній формі, що часто і відбувається. У цьому випадку запалення є основою для подальших кольпітів, уретритів, цервицитов, вульвовагинитов і пр. Не зайвим буде відзначити і той факт, що трихомоноз істотним чином позначається на якості життя, порушуючи при цьому менструальну і сексуальну функцію хворих пацієнтів.
Нерідко трихомоніаз також сприяє і мікст-інфекції, що особливо виражено у проявах при актуальності поєднання з гонококами. Мікроорганізми, виділяючи відповідні продукти життєдіяльності, провокують активацію процесу токсичного впливу, здійснюваного на адресу тканин організму хворого. Крім цього вони надають сприяє вплив процесу проникнення до підлягає тканин інших патогенів.
Актуальне взаємодія, що виникає між трихомонадами і бактеріями, на практиці вкрай важливо, бо при поглинанні патогенних мікроорганізмів трихомонади можуть виступати в ролі провідників інфекції не тільки до верхніх відділах статевої системи, але навіть і до черевної порожнини.
На підставі сучасних досліджень є всі передумови для припущення існування опосередкованої і прямий зв’язків між трихомонадної інфекцією і безпліддям. Найчастіше інфекція призводить до стійкого чоловічого безпліддя, що пояснюється порушенням життєздатності і загальної рухливості сперматозоїдів.
У деяких випадках початок трихомоніазу проявляється мляво (або торпидной), що супроводжується незначною симптоматикою або повною її відсутністю. Більш того, при подібному перебігу хворі можуть навіть не підозрювати про наявність у них цього захворювання, хоча навіть в цьому випадку появи запального процесу це не виключає, як не виключає і зараження захворюванням сексуальних партнерів.
Примітно, що характер перебігу цього захворювання визначається конкретними чинниками, вони ж, у свою чергу, визначають і актуальний стан клінічної картини. До таких факторів, зокрема, відноситься інтенсивність впливу інфекції, характерні для трихомонади властивості, рівень кислотності піхви, а також стан слизових в комплексі з складом мікрофлори, їм супутніх.
Початок гострого запального процесу переважно характеризується появою виділень з піхви, а також виділень із сечовивідного каналу. Саме виділення, що виникають із статевих шляхів, є головним і найпоширенішим симптомом розглянутого нами захворювання, причому відзначаються такі виділення порядку в 75% випадків. Даний показник значно підвищений серед жінок, відповідно, дещо знижений у чоловіків. Враховуючи те, що трихомоніаз у жінок характеризується більшою виразністю проявів, саме з симптоматики цього захворювання у них ми і почнемо.
Трихомоніаз: симптоми у жінок
До числа найбільш явних і виражених симптомів розглянутого нами захворювання у жінок можна віднести наступні прояви:
- почервоніння в області геніталій, загальна їх набряклість;
- освіта дрібних виразок і крововиливів;
- поява значних слизових виділень;
- поява водянистих або пінистих по консистенції виділень з характерним запахом риби.
Для виділень може бути характерна їх їдкість, що стосується кольору, то вона може змінюватись в межах від білого до зеленувато-жовтого. Найчастіше піхвовим виділенням супроводжує відчуття печіння в комплексі з загостреною хворобливістю в області вульви, також нерідко з’являється свербіння в області статевих органів, останній, в свою чергу, може поширитися навіть до внутрішньої поверхні стегнової. При особливо сильному свербінні і подразненні можуть з’являтися незначні вагінальні кровотечі.
В деяких випадках можливі скарги з боку хворих на біль і печіння, що виникають в процесі сечовипускання, причому дані прояви можуть супроводжувати і статевий акт.
Примітно, що больові відчуття, які супроводжують запалення, можуть відчуватися хворими не лише в рамках статевих органів, але і в області низу живота або спини. Що стосується видимих змін слизової матки і стінок піхви, то вони, як правило, відсутні, якщо, звичайно, мова не йде про важких випадках, при яких запальний процес в області промежини і вульви може супроводжуватися набряком статевих губ.
Якщо говорити про конкретні симптоми цього захворювання, то вони в більшості своїй визначаються тим, яка саме із зон сечостатевої системи зазнала поразки трихомонадою. Так, наприклад, якщо ураження зазнало піхву, то з’являються виділення, печіння і свербіж, а також болі внизу живота тягнучого характеру і болі при статевому контакті. Якщо ж поразки зазнав сечовий міхур і сечівник, то симптоматика, відповідно, відображається на основних функціях, властивих даним галузям, проявляючись у вигляді порушення сечовипускання та його почастішання, а також у вигляді больових відчуттів, що супроводжують, знову ж таки, сечовипускання.
Ураження внутрішніх органів (яєчників, матки і маткових труб) трихомонадами відбувається вкрай рідко. Пояснюється це тим, що природа відповідним чином подбала про забезпечення своєрідною перепони з боку внутрішньої частини шийки матки, що перешкоджає поширенню урогенітальної форми тріхомоноза. Забезпечується така перешкода циркулярним стисненням мускулатури, виробленим шийкою матки, а також різкістю лужної реакції з боку секрету порожнини самої матки.
Між тим, певні чинники (пологи, аборти, менструації) призводять до того, що властива цій перешкоді природна неприступність щодо інфекційного впливу втрачається, внаслідок чого виключати можливість проникнення в матку трихомонад вже не доводиться. У кінцевому результаті з-за такого перебігу процесу може розвинутися ендометрит – важке захворювання, при якому відбувається запалення матки з подальшим розвитком ряду серйозних ускладнень.
Якщо трихомонади потрапляють у маткові труби, то може розвинутися таке захворювання як сальпінгіт, яке нерідко протікає в поєднанні із запаленням яєчників, при якому утворюються спайки і кістозні утворення.
Крім цього, за твердженням деяких фахівців, поглинання трихомонадою різних видів бактерій (але не їх умертвіння нею) є причиною перенесення їх до внутрішніх статевих органів, в результаті чого, при їх подальшому звільненні, утворюється запальний процес відповідного характеру течії.
Крім конкретної області локалізації трихомонад, симптоми тріхомоноза визначаються ще й тим, в якому стані в цілому знаходиться організм хворого. Зокрема, найбільш гострі прояви даної інфекції відзначаються при ослабленні імунітету хворого, а також при актуальності іншого типу запалень і т. д. Примітно, що вже потрапляння в організм трихомонад призводить до негативного впливу на адресу імунної системи, що, відповідно, призводить до загострення всіх тих захворювань, які вже є у хворого, що особливо актуально за наявності таких у межах області сечостатевої системи.
Наостанок розгляд такого захворювання як трихомоноз у жінок, симптоми якого ми виділили вище, визначає не зайвим виділення тих особливостей, які характерні для цієї інфекції в одиночному або комплексному її перебігу з іншими видами інфекцій.
Так, на підставі даних ВООЗ за певного періоду часу було виявлено, що лише 10,5% загального числа хворих стикаються з плином цієї інфекції в одиничному її варіанті, тобто без приєднання інших різновидів інфекцій. На інші ж випадки захворювання припадають варіанти змішування до певного варіанту комбінування. До числа найпоширеніших супутників цього захворювання (в порядку від більшої поширеності варіанти до меншої) відносяться микроплазмы, гонококи, гарднерели, уреаплазми, хламідії, а також різні різновиди грибів.
Майже завжди трихомоніаз перебігає з порушеннями нормального стану мікрофлори в області піхви, в результаті чого вміст потрібних тут біфідобактерій схильне до зниження, зникнення підлягають молочнокислі бактерії, і зростання, відповідно, припадає на патогенні мікроорганізми. Одночасно з цим відзначається збільшення і по кількості стафілококів, дріжджоподібних грибів, спірохет, ентерококів і т. д. В результаті комплексу перерахованих процесів загальна картина захворювання помітним чином ускладнюється, це, в свою чергу, позначається і на можливості діагностування, і на подальшому лікуванні трихомоніазу.
Трихомоніаз у чоловіків: симптоми
Не зайвим, звичайно ж, є і розгляд трихомоніазу у чоловіків, однак відразу слід зауважити, що симптомів цього захворювання у них або обмаль, або вони зовсім відсутні. Як би там не було, навіть відсутність симптоматики цього захворювання зовсім не є показником нешкідливості існування в організмі інфекції.
Безсимптомний перебіг трихомоніазу у чоловіків може спровокувати, наприклад, «раптовий» простатит (прояви якого, як, можливо, вам відомо, полягають в ураженні передміхурової залози), протягом якого, у свою чергу, провокує безпліддя. Примітно, що справа в цьому випадку навіть не стільки в можливу появу простатиту. Так, активне розмноження трихомонад в насінної рідини призводить до виділенню ними специфічних продуктів життєдіяльності, в результаті чого відбувається гальмування росту сперматозоїдів при паралельному їх знерухомлення. Крім цього, природно, навіть безсимптомне носійство інфекції чоловіками в цій ситуації визначає можливість її передачі їх статевим партнеркам.
Що стосується тих небагатьох проявів, які все-таки можливі при трихомоніазі у чоловіків, то до них, наприклад, можуть ставитися болючість сечовипускання, що супроводжується характерною різзю і печінням. Також з’являються раптові або часті позиви до нього, особливо це прояв актуально часу для раннього ранку. У деяких випадках не виключається поява з уретри пінистих виділень білого кольору або виділень гнійного характеру, можливо і поява крові – її домішка виявляється в сечі, спермі також можна виявити кров’яні прожилки.
В результаті розвитку запального процесу на тлі трихомоніазу в промежині або в більш глибинної області тазу може відмічатися біль і печіння, дискомфорт і відчуття тяжкості. У разі поразки трихомонадами сечівника може відбутися його запалення, що визначається як уретрит. Якщо протягом уретриту має тривалий характер, то це згодом призводить до звуженням уретри. Висхідний по характеру перебіг запального процесу може спровокувати цистит або пієлонефрит.
Як правило, симптоми гострої форми трихомоніазу проявляються порядку близько 1-2 тижнів, після чого клініка проявів або підлягає зниженню, або зникнення, або переходу до хронічній формі захворювання.
Трихомоніаз і вагітність, трихомоніаз у дітей: симптоми
Більшість фахівців дотримуються позиції щодо того, що трихомоніаз – не те захворювання, яке може фатальним чином позначитися на стані плода, однак у будь-якому випадку трихомоніаз при вагітності, звичайно ж, є вкрай небажаним станом. В якості пояснення можна виділити кілька причин.
Так, трихомоноз у вагітних може спровокувати передчасні пологи, відповідно, виступаючи в якості фактора, що збільшує ризик подібного розвитку вагітності. Крім цього, саме трихомоніаз може призвести до передчасного вилиття вод, що оточують плід.
Слід зауважити, що трихомонади через плаценту до плоду не потрапляють, однак проходження його згодом вздовж родових шляхів, ними побитими, визначає можливість зараження трихомоноз. Трихомоноз у дитини можна лікувати вже протягом першого тижня з моменту народження, проте це, в свою чергу, може призвести до ураження імунної системи, про становлення якої як такої в принципі говорити рано. Та й у цілому, якщо на початок життя дитини доводиться необхідність у вживанні медпрепаратів, то це не є найкращим для нього варіантом.
Як би там не було, але значно гірше, коли дитячий організм піддається впливу на нього трихомонад, відповідно, лікування цього захворювання необхідно почати якомога раніше – в переважній більшості випадків досягається позитивний його результат. У цьому випадку, як, до речі, і для дорослих, важливу роль відіграє подальше лікування, орієнтований на зміцнення імунітету і на нормалізацію мікрофлори організму.
Небезпека розглядуваного нами захворювання для дитини не особливо велика, а от куди серйозніші наслідки його перебігу позначаються на здоров’я вагітної і плода. Запущені випадки тріхомоноза можуть призвести до того, що інфекція пошириться на матці, після чого вже можливо і її перехід до оболонок плода. В результаті запалення останніх виникає вкрай небезпечна ситуація, наслідком якої може стати навіть викидень або мертвонародження. Між тим, така ситуація спостерігається виключно рідко, при запущеному захворюванні. Виключення такого результату можливо при проведенні відповідних обстежень, рекомендованих при плануванні вагітності стосовно наявності інфекцій, що передаються статевим шляхом, трихомоноз до них, як можна здогадатися, також відноситься.
Буває і так, що до настання вагітності ознаки трихомоніаза у жінки не виявлялися, а виявлення відповідної симптоматики сталося вже під час неї. Подібний результат можливий при пасивному носійства інфекції, яка за рахунок ослаблення імунітету (що властиво вагітним в цілому) проявила себе вже в гострій формі. Ця ситуація вимагає повторної перевірки діагнозу з подальшим призначенням того лікування, яке включає облік чинника вагітності.
Діагностування
Діагностика захворювання грунтується на бактеріологічному виявленні інфекції після проведення фарбування мазків по Граму, або на виявленні їх у свіжих (або нативних) препаратах.
В останньому варіанті все гранично просто: на поверхню предметного скла наноситься спеціальний ізотонічний розчин, потім додається крапля піхвових виділень пацієнтки, після чого проводиться розгляд препарату з використанням мікроскопа. Між тим, виявлення трихомонади даним методом не завжди відбувається відразу ж, відповідно, не виключається необхідність повторних проведення цього дослідження.
В якості сучасної методики виявлення в організмі трихомонад застосовується метод пошуку генетичних маркерів, в чому застосовна полімеразна ланцюгова реакція (відома більшості у вигляді скорочення – ПЛР).
Лікування трихомоніазу
Лікування розглянутого нами захворювання передбачає необхідність дотримання таких основних принципів, до їх числа відносяться наступні:
- лікування захворювання в одночасному порядку, тобто воно має на увазі під собою лікування обох статевих партнерів;
- заборона на ведення статевого життя на час лікування захворювання;
- усунення чинників, що провокують зниження опірності організму, що має на увазі під собою необхідність у лікуванні від супутніх захворювань, гіповітамінозу та інших аналогічних їх різновидів;
- застосування протитрихомонадних препаратів в комплексі з місцевими і загальними гігієнічними процедурами.
У разі появи симптоматики, властивої трихомониазу, необхідна консультація декількох фахівців: гінеколога/уролога, а також венеролога.
