Отит у дітей: симптоми і лікування

598

Отит у дитини – вважається найпоширенішою патологією серед такої вікової категорії, яка вражає всі структури слухового каналу. Фахівці з галузі дитячої отоларингології стверджують, що до 7 років переносять таку хворобу приблизно 95% дітей.

Найбільш часто таке захворювання викликає патологічний вплив хвороботворних мікроорганізмів. Крім цього, запальне ураження вуха нерідко виступає в якості ускладнень великої кількості інших недуг.

Першим і основним клінічним ознакою виступає больовий синдром, на тлі якого розвивається зниження слуху, перебіг запального ексудату, підвищення температури тіла, зміна поведінки і інша симптоматика.

Головними діагностичними заходами є інструментальні обстеження, які в обов’язковому порядку повинні доповнюватися лабораторними дослідженнями та оглядом вушного проходу за допомогою спеціального інструментарію.

Способи того, як лікувати отит безпосередньо залежать від тяжкості та форми патологічного процесу, чому терапія може бути консервативної або хірургічної, в деяких випадках необхідний комплексний підхід.

Міжнародна класифікація хвороб десятого перегляду виділяє для такого захворювання кілька шифрів. Негнійний отит код за МКХ-10 має Н65, а гнійний та неуточнений – Н66 і Н66.9 відповідно.

Етіологія

В переважній більшості ситуацій, в якості провокуючого фактора зовнішнього отиту вуха у дитини виступає інфекційне ураження волосяних фолікулів, що перебувають у хрящевом відділі слухового проходу. Хвороботворними агентами прийнято вважати:

  • синьогнійну паличку;
  • протеї;
  • стафілокока;
  • кишкові палички;
  • грибки.

Підвищити ймовірність розвитку інфекції може:

  • порушення структурної цілісності зовнішнього вуха – сюди варто віднести садна і подряпини;
  • перебіг цукрового діабету;
  • укуси комах;
  • формування гнійника або фурункула в слуховому проході;
  • імунодефіцитні стани.

Середній отит дуже часто є ускладненням після перенесеної раніше однією з таких хвороб:

  • ГРВІ та грип;
  • аденовірусна інфекція;
  • кір і скарлатина;
  • дифтерія і ангіна;
  • аденоїдити;
  • риніт і синусит;
  • тонзиліт і фарингіт.

Крім цього, сприяти виникненню недуги можуть:

  • попадання стороннього предмета в вухо;
  • нераціональне застосування вушних паличок;
  • травмування барабанної перетинки.

Середнього отиту схильний навіть новонароджений малюк – на це можуть впливати патології, перенесені майбутньою матір’ю в період вагітності, а саме:

  • мастит;
  • пієлонефрит;
  • ендометрит.

Під час вивчення виділень при ексудативному отиті в області середнього вуха часто виявляють присутність:

  • пневмококів;
  • гемолітичного стрептокока;
  • грибків;
  • гемофільної палички;
  • моракселлы.

Запальне ураження внутрішнього вуха часто виступає в якості наслідки гнійного отиту у дитини або інших інфекційних процесів бактеріальної природи, наприклад, гаймориту або менінгіту, сепсису або туберкульозу. Також нерідко розвивається після хірургічного втручання на органах слуху.

Часті рецидиви хвороби обумовлюються:

  • алергією;
  • неспроможністю імунітету;
  • недоношеністю;
  • недостатнім приростом маси тіла по відношенню до показників зростання і віку;
  • діатез ексудативно різновиди;
  • бронхолегеневими патологіями;
  • недоліком вітамінів в організмі;
  • рахіт;
  • занадто низькою масою тіла;
  • хронічними недугами ЛОР-органів;
  • специфічною будовою слухової труби – вона ширше і коротше, ніж у дорослих, а також не має вигинами і розташовується горизонтально щодо носоглотки.

Не останнє місце в освіті запального процесу у вусі дитини займає банальне переохолодження організму.

Класифікація

Основні різновиди такого захворювання:

  • зовнішній отит у дитини – характеризується тим, що вогнище запалення знаходиться в зовнішньому слуховому проході. У свою чергу, буває обмеженим або розлитим;
  • середній отит – протікає із залученням барабанної порожнини і євстахієвої труби. Існує в таких формах, як гнійний отит (гнійне ураження оболонки), ексудативний отит (спостерігається скупчення рідини, але без симптомів перебігу запалення) і катаральний отит у дитини (запалюється лише оболонка середнього вуха);
  • внутрішній отит.

За специфікою перебігу розрізняють:

  • гострий отит у дітей – вважається таким, якщо протікає менше місяця;
  • Отит у дітей: симптоми і лікування
    Гострий отит у дітей

  • підгострий отит у дітей – триває від 1 до 3 місяців;
  • хронічний отит у дітей – довше 3 місяців.

Грунтуючись на вплив патологічного агента, запальне ураження органів слуху буває:

  • вірусне;
  • бактеріальне;
  • грибкове.

За поширеністю запалення хвороба ділиться на:

  • односторонній отит у дитини – з ізольованим ураженням правого або лівого вушка у дітей;
  • двосторонній отит у дитини – найбільш поширений варіант перебігу.

Симптоматика

Види отитів у дитини також можуть відрізнятися по своїй клінічній картині. Таким чином, обмежена запальне ураження зовнішнього вуха виражається в:

  • пульсуючих больових відчуттях, які схильні до збільшення інтенсивності під час трапези, при різких поворотах головою або під час розмови;
  • незначне зниження гостроти слуху;
  • гіпертермії шкірного покриву;
  • формування фурункула – під час його розтину виділяється гній жовтуватого або зеленуватого кольору, нерідко з неприємним запахом.

Зовнішній отит дифузного характеру володіє такими ознаками:

  • сильні болі у вусі;
  • підвищення температурних показників до 39 градусів;
  • відчуття закладеності слухового каналу;
  • і свербіж у вусі;
  • потовщення і набряклість шкірного покриву;
  • закінчення прозорою, білої або жовтої рідини.

Середній катаральний отит у дітей симптоми має наступні:

  • біль пульсуючого і стріляючого характеру;
  • слабкість і нездужання;
  • головні болі;
  • розлад сну;
  • зниження апетиту.

У таких ситуаціях температура при отиті у дитини не зростає.

Отит у дітей: симптоми і лікування
Симптоми отиту у дітей

Середній отит гнійного типу представлений:

  • лихоманкою;
  • підвищеним занепокоєнням і плаксивістю дитини;
  • дзвоном і шумом у вухах;
  • поступовим наростанням болю;
  • іррадіацією болю в скроню і тім’яну область;
  • значним зниженням слуху;
  • перфорацією барабанної перетинки, чого спостерігається витікання гнійної рідини, нерідко з домішками крові;
  • нападами нудоти, призводять до блювоти;
  • розладом стільця;
  • напругою кінцівок;
  • возбуханием тім’ячка.

Ексудативний середній отит відрізняється появою:

  • відчуття здавленості хворого вуха;
  • виділень з вуха;
  • почуття переливу рідини в вушному каналі, що найбільш яскраво виражено під час руху головою.

Найбільш характерними симптомами лабиринтита можуть виступати:

  • яскраво виражений шум у вусі;
  • тимчасова втрата слуху;
  • інтенсивні запаморочення;
  • нудота, що супроводжується блювотними позивами;
  • хиткість ходи.

Отит у дітей: симптоми і лікування
Симптоми лабиринтита у дітей

Варто відзначити, що вкрай складно запідозрити протягом отиту у немовлят, оскільки вони не можуть у словесній формі висловити те, що вони відчувають. У таких ситуаціях батькам варто пильно спостерігати за поведінкою малюка – постійний плач і відмова від їжі можуть вказувати на формування запалення у вушній раковині.

Діагностика

Поставити правильний діагноз може дитячий отоларинголог на підставі присутності характерних клінічних проявів. Тим не менш діагностування секреторного отиту у дитини і інших форм хвороби повинне носити комплексний характер.

В першу чергу, фахівцеві варто самостійно провести кілька заходів, зокрема:

  • вивчити історію хвороби;
  • зібрати та проаналізувати життєвий анамнез маленького пацієнта;
  • провести ретельний огляд слухового проходу за допомогою спеціальних ЛОР-інструментів. Сюди також варто віднести аудіометрію, тобто оцінювання слуху;
  • детально опитати батьків хворого – для встановлення першого часу і ступеня вираженості ознак отиту у дитини. Це дасть можливість скласти повну симптоматичну картину і визначити різновид патології.

Найціннішими в діагностичному плані є такі інструментальні обстеження:

  • отоскопія;
  • рентгеноскопія та КТ скроневих кісток;
  • акустична імпедансометрія;
  • продування вуха – для оцінювання прохідності слухової труби.

Лабораторні дослідження ґрунтуються на бактеріальному посіві виділяється з вуха рідини.

Лікування

Тактика того, чим лікувати отит вуха у дітей може бути консервативним і хірургічним. Медикаментозна терапія включає в себе:

  • застосування місцевих засобів з антибактеріальною і протизапальною ефектом;
  • пероральний прийом жарознижуючих і противоаллергенных таблеток, а також противірусних і знеболюючих речовин. Антибіотики при отиті у дітей використовуються курсами, але не більш 5 доби;
  • вітамінотерапію.

Отит у дітей: симптоми і лікування
Вушні краплі для лікування гострого отиту у дитини

Ефективними засобами фізіотерапії є:

  • УВЧ і УФО;
  • НВЧ і пневмомасаж;
  • електрофорез та ультрафонофорез;
  • лазеротерапію.

Лікарське втручання при отиті передбачає здійснення:

  • катеризации;
  • шунтування;
  • парацентезу;
  • тимпанопластики;
  • ревізійної тимпанотомии;
  • тимпанопункции і миринготомии.

Лікування отиту у дітей в домашніх умовах обмежується ретельним гігієнічним доглядом і оберігання хворого вуха від попадання в нього води. Всі вище вказані маніпуляції, а також застосування народних засобів медицини, виконуються строго під контролем клініциста.

Можливі ускладнення

Самостійні спроби батьків вилікувати подібне розлад і відмова від кваліфікованої допомоги може призвести до того, що отит ускладниться:

  • переходом запалення в хронічну форму;
  • частковим зниженням слуху або повною глухотою;
  • руйнуванням слухових кісточок;
  • отогенной формою менінгіту і сепсису;
  • мастоідитом;
  • формуванням холестеатоми;
  • невритом лицевого нерва.

Профілактика і прогноз

В незалежності від різновиди та причини отиту у дітей профілактичні заходи будуть носити загальний характер. Таким чином, для зниження ймовірності розвитку запалення в органах слуху необхідно:

  • уникати тривалого впливу низьких температур на дитячий організм;
  • своєчасно і повноцінно лікувати будь-які хвороби ЛОР-органів;
  • регулярно здійснювати гігієну вушних раковин;
  • недопущення контакту з алергеном, що викликає алергічний отит у дитини;
  • постійно зміцнювати імунітет дитини;
  • не пропускати відвідування педіатра.

Рання діагностика та адекватна терапія забезпечує сприятливий прогноз отитів у дітей і повне одужання пацієнта. Дотримання правил профілактики отиту у дітей зведе до мінімуму ризик рецидиву хвороби.