Трихінельоз являє собою гострий гельмінтоз, що виникає як у людини, так і ссавців. Важливість медико-соціального значення даного захворювання обумовлюється тяжкістю клінічних проявах, які досить часто виражаються у втраті працездатності, в деяких випадках – і летальним результатом.
Загальний опис
Трихінельоз у своїх проявах характеризується такими станами як гарячка і набряк обличчя, м’язові болі і шкірні висипання, еозинофілія і, при важкому перебігу, ураженням легень, міокарда, нервової системи. Збудниками захворювання виступають трихінел. Локалізуючись в м’язах тварин, личинки трихинелла зберігають свою інвазивність (здатність до проникнення в інший організм для подальшого в ньому поширення) протягом багатьох років. Потрапляння ж у трупний матеріал приводить до їх загибелі при дії дуже високих або дуже низьких температур (+80/-40-50°C). Копчення, як і соління м’яса не сприяють якого-небудь впливу на личинок.
В якості джерела інвазії для людей виступають тварини (свійські, дикі), уражені трихінельоз. Найчастіше до таких тварин ставляться свині і кабани, лисиці, нутрії, борсуки, в деяких народності це можуть бути і собаки.
М’ясо, заражене трихінельозом
Що стосується механізму зараження, то він є пероральним, причому сприйнятливість людини до цього захворювання дуже велика. Так, досить спожити близько 15 грамів м’яса, ураженого трихінельоз. Примітно, що найчастіше зараження відбувається через вживання недостатньо провареного або сирого м’яса зараженої тварини. В основному це м’ясо і сало, а також окіст, грудинка, бекон корейки, виготовлені з зараженої свинини ковбаси, м’ясо диких тварин. Також слід відмітити, що захворюваність на трихінельоз є груповий, відповідно, уражаються всі члени сім’ї, які беруть участь у застіллі з таким м’ясом.
Особливості перебігу трихінельозу
Перебіг даного захворювання характеризується власною складністю і являє собою цілий комплекс супутніх патологічних реакцій, для яких пусковим механізмом стає збудник.
Виділяють такі фази, властиві розвитку патологічного процесу:
- Ферментно-токсична фаза (перші два тижні з моменту зараження);
- Алергічна фаза (кінець другого тижня після зараження – третя і четверта тиждень після нього);
- Імунопатологічна фаза.
Зупинимося детальніше на кожній з зазначених фаз.
Фаза ферментативно-токсична. Течією даної фази супроводжує проникнення в слизову кишечника трихинелла при подальшому освіту тут дорослих гельмінтів. Вплив їх метаболітів і ферментів призводить до розвитку в даній області запальної реакції.
Фаза алергічна. Для цієї фази характерним стає освіта загального типу алергічних проявів, які полягають у лихоманці і в набряках, кон’юнктивіті і формуванні катарального синдрому в легенях, а також в інших патологіях. До завершення періоду першої тижні дорослі сформовані трихінел починають розмножуватися, після чого юні личинки через кров і лімфу потрапляють до поперечно-смугастій мускулатурі.
Проявлена в пригніченому вигляді захисна реакція з боку організму людини через імуносупресивної дії, що чиниться дорослими паразитами, не стає перешкодою для активності, що виникає в циркуляції личинок. Завершення другої/третьої тижня захворювання характеризується наростанням в сироватці зараженого трихинеллами людини рівня антитіл специфічного характеру. Це в комплексі провокує виникнення бурхливої алергічної реакції. Алергічне запалення, що виникає, таким чином, в кишечнику, призводить до загибелі в ньому дорослих трихинелла, а також до формування навколо личинок трихинелла, які опинилися в м’язах, гранульом. З цих гранульом після формуються фіброзні капсули, які виступають в якості перешкоди для надходження в організм людини антигенів паразитів.
Загальна ступінь вираженості, властивої імунологічних реакцій, визначається виходячи з імунореактивності організму людини та дози антигену, а також з мірою, що визначає адаптацію до людини (господаря) паразита. При збільшеннях доз зараження відбувається, відповідно, наростання в інтенсивному порядку м’язової і кишкової інвазії (вторгнення паразитів в дані галузі).
Таким чином, тяжкість хвороби також піддається посилення, імунологічні процеси за рахунок цього пригнічуються. Це супроводжується системними ураженнями тканин і органів, що відбувається внаслідок сенсибілізації організму (тобто, придбання їм специфічного типу підвищеної чутливості характеру щодо впливу трихинелла).
При цьому сенсибілізація відбувається не тільки внаслідок впливу продуктів метаболізму паразитів, але і за рахунок впливу, що чиниться продуктами розпаду тканин, пошкоджених або зруйнованих ними у господаря. Прояви даної фази полягають в м’язових болях, лихоманці, респіраторних порушеннях, кон’юнктивіті, набряках.
Фаза імунопатологічна. Ця фаза, як правило, слідує за інтенсивним забрудненням. Для неї характерне утворення системних алергічних васкулітів (запалень, що виникають у стінках кровоносних судин), а також органних поразок у важкій ступені їх прояву. Мозок, міокард, печінка та інші органи характеризуються виникненням у них вузликових інфільтратів (скупчень клітинних елементів в тканинах з домішками в них у вигляді лімфи і крові).
Захворювання ускладнюється дифузно-вогнищевим алергічним міокардитом, вогнищевою пневмонією, менингитоэнцифалитом та іншими органними ураженнями не менш важкою специфіки. При цьому такого роду ураження нерідко один з одним поєднуються, що супроводжується лихоманкою і значними м’язовими болями, набряклими распространениями і шкірними висипаннями.
П’ята-шоста тиждень перебігу захворювання з моменту зараження характеризується зміною запального процесу, що відбувається в паренхіматозних органах порушеннями дистрофічного масштабу, відновлення яких згодом відбувається вкрай повільно. Так, для нього потрібно близько півроку-року.
Трихінельоз: симптоми
Характерні клінічні прояви, властиві трихинеллезу полягають у реміттірующей лихоманці (при якій добові коливання температури складають близько 1-1,5°C), м’язових болях, шкірних висипаннях, високою еозинофілії (характерним виявом при алергічних реакціях), набряклості особи.
Низька інтенсивність поширення зараження нерідко може протікати безсимптомно, причому єдиною ознакою може виступати в результаті еозинофільна реакція з боку крові, що вказує на нього.
Клінічна вираженість варіантів захворювання може відрізнятися тяжкості власного течії, а також у тривалості інкубаційного періоду гарячкового стану і, власне, результату. На підставі цього прийняті наступні форми інвазії (зараження):
- Стерта інвазія;
- Інвазія легка;
- Інвазія середнього ступеня тяжкості;
- Інвазія важка.
Протягом розповсюдження визначається наступними періодами, що характеризуються власною симптоматикою:
- Інкубаційний період;
- Період гострих проявів;
- Період ускладнень;
- Період реконваленсценции/рецидивів.
Інкубаційний період захворювання складає в цілому близько від 10 до 25 днів. Між тим, зараження природними штамами сприяє збільшенню цього періоду до 45 діб. На підставі клінічних спостережень визначено, що тривалість інкубаційного періоду в зворотному пропорційна ступеня тяжкості, з якою протікає в цілому захворювання. Так, важкого перебігу трихінельозу може супроводжувати інкубаційний період тривалістю близько до 10 днів, а особливо злоякісний перебіг захворювання і зовсім може характеризуватися терміном інкубаційного періоду в 1-3 дня.
Стерта форма захворювання може проходити при інкубаційному періоді терміном на 4-5 тижнів. Дана форма зараження характеризується відсутністю яскраво вираженої симптоматики, що визначає складність діагностування трихінельозу. У числі основних симптомів:
- Субфебрильна лихоманка;
- Незначні м’язові болі;
- Набряклість обличчя в нечіткою формою прояву;
- Нездужання.
Периферична кров визначає вміст у ній порядку до 12% еозинофілії при нормальних показниках кількості лейкоцитів. Тривалість захворювання становить до тижня, причому будь-які прояви (за винятком еозинофілії) за цей час зникають.
Легка форма трихінельозу характеризується тривалістю інкубаційного періоду порядку до 5 тижнів. Початок захворювання гострий, температура підвищується до позначки в 38-39 градусів, з’являються головні болі, нездужання. Потім спостерігається швидке зниження температури (до субфебрильної) за її збереженням до тижня. Виникають болі в області жувальних, поперекових і литкових м’язів. Особа набуває одутлість, повіки набрякають. Будь-які хворобливі прояви можуть самостійно зникнути протягом тижня-двох.
Середня тяжкість трихінельозу характеризується інкубаційним періодом в межах 2-3 тижнів. Характерна виражена симптоматика, властива синдрому загального типу алергічних реакцій. Хвороба починається гостро, з підвищення температури до 40° при її збереженні на високому рівні протягом декількох годин і подальшому падінні до 38,5°. Дані показники утримуються протягом тижня, до другої спостерігається перехід до субфебрильної лихоманці. Для цього гарячкового періоду властивими проявами стають болю потиличних, поперекових, жувальних і литкових м’язів.
Характерні симптоми полягають також у вираженості набряків повік, одутлість особи, кон’юнктивіті. Нерідко на тлі гарячкових станів у хворих виникають шкірні висипання. 1/3 частина випадків відзначається виникненням бронхолегеневої патології. Симптоматика в цьому випадку проявляється у формі запалень в області верхніх дихальних шляхів, бронхіту, пневмонії, плевриту.
При лихоманці також виникає наростання симптоматики, що вказує на ураження в області серцево-судинної системи. Такими проявами стають тахікардія, глухість в сердечних тонах, систолічні шуми. Посилюється серцебиття, виникає задишка.
У деяких випадках трихінельоз супроводжується симптоматикою, що вказує і на ураження ШЛУНКОВО-кишкового тракту, що проявляється в болях в животі, нудоті і блюванні, проносі.
Максимум проявів в симптоматиці середньої тяжкості трихінельозу доводиться до завершення першого тижня, завершується захворювання за період в 3-4 тижні.
Важка форма трихінельозу характеризується, як ми відзначали раніше, стислістю інкубаційного періоду (від 1 до 10 днів). Досить часто захворювання проявляється у нетипових для нього симптоми, маючи схожість з грипом і ГРЗ, черевний або висипним тифом, харчовим отруєнням.
Для перших днів захворювання властива наявність проявів інтоксикації загального типу, а також уражень ЦНС. Поступово підвищуючись до 40-41°, температура згодом утримується протягом 2-3 тижнів. З’являються сильні головні болі, безсоння, збудження, прояви менінгізму в комплексі з наростанням м’язових болів з вираженою набряклістю є супутниками лихоманки. Примітно, що м’язові болі характеризуються поширеністю, зачіпаючи очні, литкові і жувальні м’язи, переходячи згодом на поперекові м’язи і плечові. За рахунок інтенсивності больових відчуттів супутніми явищами стають контрактури, обмеження рухливості, повне знерухомлення.
Поширення набряків припадає на кінцівки і тулуб, а також на пухку клітковину у внутрішніх органах, паренхіму і мозкові оболонки. Це, в свою чергу, провокує виникнення функціональних порушень ЦНС та інші прояви. Нерідкі серцево-судинні патології, страждають при важкій формі трихінельозу і органи дихання, але більшою усиленности проявів, ніж при середній формі захворювання.
Одним з варіантів цієї форми перебігу стає абдомінальний синдром, який, поряд з іншими проявами, характеризується болями в животі, рідким стільцем (з домішками слизу та крові), нудотою і блювотою. Причиною летального результату можуть виступати виразково-некротичні ураження, актуальні для кишечника і шлунка, при яких виникають критичні прояви у вигляді перфорації і кровотечі.
Нерідка симптоматика, аналогічна властивим уражень ЦНС у вигляді енцефаломієліту та менінгоенцефаліту, проявляється у вигляді сильних головних болів і безсоння, а у важких станах – у вигляді марення, судоми, епілептичних припадків і психічних розладів. Виникають системні і органні ураження нерідко стають причиною смерті, при цьому основна причина летального результату при даному захворюванні полягає в міокардиті з раптовими порушеннями серцевої діяльності. Друга причина летальних випадків у випадку з трихінельозом – пневмонія (в деяких випадках з супутнім астмоидным бронхітом або з плевритом). Третє ускладнення, що провокує при трихінельозі летальний результат, полягає в ураженні ЦНС (епілептиформні напади, тяжкі форми істерії, паралічі, вказують на глибокі ураження спинного та головного мозку).
Лікування трихінельозу
Будь-які форми трихінельозу, за винятком стертих форм, що вимагають стаціонарного лікування. Причиною тому є можливе прогресування захворювання поряд з важкими побічними реакціями, що виникають як відповідь на специфічну терапію.
При стертій і легкої форми, а також при реконвалесценції на тлі среднетяжелой форми призначається протизапальна терапія з використанням препаратів нестероїдного типу. Середньотяжка та тяжка форма захворювання передбачають необхідність специфічної терапії. Призначення препаратів поряд з протизапальними засобами проводиться з урахуванням можливих побічних явищ у формі алергії на трихинелла вже загиблих в організмі. Важка форма з актуальними ураженнями органів вимагає лікування захворювання в комплексі зі специфічними препаратами, включаючи глюкокортикоїдні гормони.
При наявності вказаних симптомів слід негайно звернутися до лікаря-інфекціоніста.
