Виразка дванадцятипалої кишки – це хронічне захворювання рецидивуючого характеру, прояви якого полягають в утворенні виразки, сосредотачиваемой в стінці ураженої органу. Виразка дванадцятипалої кишки, симптоми якої з’являються у хворих переважно на тлі зараження бактерією хелікобактер пілорі, має схильність до прогресування, в результаті якого патологічний процес також може захопити шлунок та інші органи травної системи.
Загальний опис
Статистика по даному захворюванню вказує на те, що виразка дванадцятипалої кишки, як, до речі, і виразка шлунка, значно частіше відзначається у міських жителів, ніж у сільських жителів. Причиною тому можна визначити вплив, який чиниться особливим великою кількістю стресів, які й провокують розвиток зазначених захворювань.
У людей з підвищеною чутливістю виразка дванадцятипалої кишки з’являється внаслідок впливу, що чиниться на слизову оболонку тонкої кишки в області початкового відділу пепсину (виробляється слизової шлунка ферменту) в комплексі з шлункової кислотою. З-за цього впливу слизова оболонка дванадцятипалої кишки трансформується, що супроводжується порушенням її цілісності.
Перебіг виразкової хвороби, як ми вже зазначили вище, має рецидивуючий характер, відповідно, захворюванню властиві періоди чергування загострень з «затишшям» (тобто з ремісією).
В основному виразка дванадцятипалої кишки з’являється у чоловіків, в середньому ж, за світовими показниками, це захворювання актуально для 10% населення. Слід відмітити також і те, що в дванадцятипалої кишці виразки з’являються значно частіше, ніж виразки в шлунку. Якщо ж запалення утворюється з одночасним ураженням шлунка і дванадцятипалої кишки, то тут вже мова йде про так званих поєднаних виразках.
Розвиватися виразкові процеси можуть почати не тільки під впливом вищезгаданої бактерії хелікобактер пілорі, але і при регулярному вживанні певних протизапальних медпрепаратів нестероїдної групи (диклофенак, ібупрофен, ацетилсаліцилова кислота (аспірин) тощо). Нерідко такі препарати вживаються при м’язових болях, артритах, а аспірин з їх числа застосовується також і в якості захисного засобу від формування кров’яних згустків. Між тим, важливо враховувати, що саме ці препарати в деяких випадках і є основними факторами руйнівного впливу на дванадцятипалу кишку.
Сприяти розвитку виразкової хвороби дванадцятипалої кишки також може неправильне харчування, алкоголь і куріння. Нічні зміни у роботі, за доведення низки досліджень, збільшують ризик утворення виразки на 50%.
Розташування виразкових дефектів при виразці дванадцятипалої кишки і при виразці шлунку
Причини виразки дванадцятипалої кишки
Виразка дванадцятипалої кишки в більшості випадків виникає саме на тлі впливу зазначеної нами раніше бактерії хелікобактер пілорі (Helicobacter Pylori). Особливості процесів її життєдіяльності протікають не тільки з виробленням речовин, з-за яких пошкоджується слизова оболонка дванадцятипалої кишки і шлунка, але і з виробленням аміаку, який, в свою чергу, призводить до підвищеного вироблення організмом соляної кислоти.
До відносно недавнього часу бактерія хелікобактер пілорі вважалася виключно збудником гастриту (хронічної його форми), однак пізніше була доведена її роль у виникненні і розвитку виразки шлунка і, відповідно, виразки дванадцятипалої кишки. Враховуючи цей факт, лікування виразки дванадцятипалої кишки не можна назвати адекватним у тому випадку, якщо воно не орієнтоване на відповідні заходи щодо знищення цієї бактерії.
Окрім також зазначеного раніше куріння, алкоголю, вживання певних медпрепаратів та інших факторів, не можна виключати і спадковість в якості можливих провісників настання цього захворювання в майбутньому. Статистика вказує на те, що наявність у батьків виразки визначає для їх дитини схильність до неї близько до 40%.
Що стосується причин рецидивів виразкової хвороби розглянутої області, то в якості таких можна виділити кровотечі, а також порушення хворим тих приписів, які визначив для нього лікар.
Види виразок дванадцятипалої кишки
Виразка дванадцятипалої кишки гостра:
- з кровотечею;
- з проривом;
- з проривом і кровотечею;
- без прориву і кровотечі.
Хронічна виразка дванадцятипалої кишки:
- неуточненная з кровотечею;
- неуточненная з проривом;
- неуточненная з проривом і кровотечею;
- без прориву і кровотечі.
Не уточнена виразка дванадцятипалої кишки, без прориву або кровотечі як гостра або хронічна.
Для початку розглянемо симптоми, супутні основному захворюванню, трохи нижче розглянемо, що собою окремо представляє виразка з кровотечею і виразка з проривом.
Виразка дванадцятипалої кишки: симптоми
Виразка дванадцятипалої кишки володіє цілим рядом симптомів. Зокрема ставляться до них наступні:
- Больові відчуття у верхній частині живота, трохи нижче грудини. Цей симптом є доволі поширеним при даному захворюванні. Найчастіше біль з’являється під час голоду (так звані «голодні болі»), припиняючись після їжі. В одних випадках характер больових відчуттів можна визначити як пронизливий або сильний, в інших – як ниючий. Крім цього біль може віддавати до серця або до спини.
- Нерідко почуття голоду з’являється вже через кілька годин з моменту прийняття їжі.
- Нерідко хворі відзначають часті нічні пробудження із-за вираженого болю в животі. До речі, біль у сні виступає також одним з найбільш поширених симптомів при виразці дванадцятипалої кишки – з нею стикається близько 80% хворих. Пояснюється така біль тим, що вироблення соляної кислоти в шлунку досягає піку в обсязі приблизно до двох годин ночі, і саме з цієї причини нічна біль може розглядатися в якості звичайної захисної реакції з боку організму на ситуацію з підвищенням кислотності.
- Нудота.
- Відрижка.
- Здуття живота.
- Метеоризм.
- Блювота з кров’ю. Цей симптом виразки дванадцятипалої кишки свідчить про запущеній стадії захворювання, чий розвиток дійшло до подібних проявів з причини відсутності належного лікування. Крім цього кров може бути виявлена також і в калі хворого. В цілому поява крові вказує на внутрішню кровотечу, ігнорувати яке неприпустимо – саме на цьому етапі розвитку захворювання можливий летальний результат при виразці дванадцятипалої кишки.
- У деяких випадках розглянуте захворювання взагалі ніяк себе не проявляє, тобто симптоми виразки як такої відсутні. Відповідно, можна говорити про прихованій формі її перебігу, що також буває досить часто, особливо у випадках захворюваності категорії хворих похилого віку.
Підводячи підсумки з розгляду загальної симптоматики, можна помітити, що в цілому це захворювання характеризується різноманітними клінічними картинами, а тому тільки на підставі комплексного діагностування можна співвідносити виразку дванадцятипалої кишки з симптомами, актуальними для пацієнта.
Розташування виразки дванадцятипалої кишки: вид при проведенні процедури ендоскопії
Виразка дванадцятипалої кишки з кровотечею: симптоми
Повертаючись до особливостей видів виразок дванадцятипалої кишки, хотілося б зупинитися на проривної виразки і виразки з кровотечею. Для початку розглянемо симптоми виразки з кровотечею і зокрема те, що вона собою являє.
Розвиток кровотечі провокує при виразці дванадцятипалої кишки освіта нейтрофических поразок в області стінок даного органу, а також гіповітаміноз К, Р і З, психічні і фізичні перенапруження, ураження судин на тлі атеросклерозу в області гастродуоденальної зони, травми живота та ін Що стосується даних статистики щодо поширеності такого прояву, як кровотеча при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки, то на цей рахунок є певні розбіжності – в одних джерелах дані зводяться до показника в 4,4%, в інших досягають 37% і більше.
Ускладнення виразки кровотечею в першу чергу відзначається у чоловіків, по більшій своїй частині вони відбуваються у осіб 40-50 років. Смертність за таких кровотеч є і по сьогоднішній день більш ніж високою, досягаючи по різним країнам і віком близько 1-24%, причому найчастіше подібний результат спостерігається у осіб 45-річного віку.
Слід також зазначити, що перенесення хворим раніше кровотечі визначає для нього більший ризик повторної кровотечі, прогнозування можливих ризиків вже на його тлі не є можливим. Вкрай тяжким ускладненням перебігу виразкової хвороби дванадцятипалої кишки зазначаються ранні повторні кровотечі, що виникають вони у межах перших шести тижнів з моменту завершення гострого передує кровотечі. Відповідно, пізні повторні кровотечі виникають вже в термін після 6 тижнів з моменту такого попереднього кровотечі.
Ранні повторні кровотечі вказують на досить високий рівень смертності, причому це актуально навіть у разі проведення хворому термінової операції. Збільшується ризик летального результату і з кожним з наступних кровотеч, причому передбачення їх також є неможливим.
Особливості прояву кровотеч у хворих з виразкою дванадцятипалої кишки:
- Раптове масивна кровотеча. Вказує на чергове загострення.
- Незначна кровотеча. Як правило, виникає в результаті надмірного вживання медпрепаратів, непридатних до застосування. Виразка невеликих розмірів кровоточити може практично щодня, втрата крові відбувається для хворого з калом (без зміни його кольору на чорний). В якості єдиного симптому нерідко в цьому випадку визначається сильна втома, нічим не обумовлена.
Клініка, супутня масивного виразкового кровотечі, має досить характерні ознаки. Так, сюди відноситься рідкий стілець чорного кольору, нудота і невеликий озноб, деякі випадки вказують на свідомість після дефекації або під час неї.
При втраті крові більше 350мл, відповідно, знижується загальний її обсяг, тому виникають відповідні компенсаторні реакції у формі судинного спазму, стрімкого падіння артеріального тиску, блідість. У разі проведення ЕКГ може бути виявлена гіпоксія міокарда.
В результаті масивних кровотеч швидко розвивається судинний колапс, який, в свою чергу, супроводжується запамороченням та слабкістю хворого, блідістю та зниженим артеріальним тиском, тахікардією. Температура субфебрильна (37,5-38°C), може відзначатися припинення болю.
Блювота з кров’ю супроводжується виділенням згустків темного кольору, що пояснюється впливом соляної кислоти шлунка на гемоглобін.
Примітно, що до дегтеобразного стільця з кривавою блювотою також можна визначити внутрішня кровотеча, відштовхуючись від його загальних ознак (що можливо при відсутності захворювань серцево-судинної системи у важкій формі у хворого). Так, гастродуоденальні кровотечі не супроводжуються характерним напругою м’язів області живота, також іншої вираженою симптоматикою, що вказує на подразнення очеревини. При проведенні аналізів визначається зменшення кількості еритроцитів, рівня гематокриту і гемоглобіну.
Прогноз виразкової хвороби дванадцятипалої кишки часто досить скрутний, особливо він стає при появі разом з баріться чорним стільцем кривавої блювоти.
Своє значення в прогнозі визначає і характер больових відчуттів до кровотеч, а також після них, не береться в ньому і вік хворого. Так, наприклад, затверділа і втратила притаманну їй еластичність ерозивна артерія, що піддалася також і склеротичним змінам, втрачає можливість скорочення (що актуально для літніх хворих), відповідно, шанси на зупинку кровотечі значно знижуються, причому навіть у разі застосування методів консервативної терапії.
Також слід зазначити і те, що болі в животі, настільки виснажують хворого до кровотечі, після нього найчастіше зникають. Якщо ж цього не відбувається, то прогноз, відповідно, погіршується. Справа в тому, що тут уже мова йде про каллезной або про пенетрирующей виразці, кожна з цих виразок, у свою чергу, визначає незначні шанси на самостійне завершення кровотечі або на позитивний результат його зупинки з використанням засобів біологічної або хімічної терапії.
Проривна виразка дванадцятипалої кишки: симптоми
Проривна виразка дванадцятипалої кишки є вкрай важким ускладненням цього захворювання, розвиток її відбувається в результаті утворення наскрізного дефекту стінки досліджуваного органа, що відкривається в простір черевної порожнини або в заочеревинний простір.
Найчастіше перфорація виразки відзначається серед чоловіків, причому переважно їх вік потрапляє під рамки вікової категорії від 20 до 40 років, хоча в цілому це прояв не виключається і серед хворих, які представляють інші вікові групи.
Діагностика цього стану в деяких випадках дається досить важко. Наприклад, якщо мова йде про прикритої перфорації або перфорації до області сальникової сумки. Актуальні такі труднощі і при спробі встановлення діагнозу у пацієнтів похилого віку і пацієнтів, які перебувають в ослабленому стані.
Переважно прорив виразки – результат тривалого перебігу виразкового захворювання, порядку 10% випадків – це прорив так званої «німої» виразки, найчастіше відзначаються у молодих пацієнтів, а також у людей похилого віку. Розвинутися прорив і його симптоми, зокрема, може і на тлі кровотечі при виразковій хворобі, що, відповідно, переключає увагу лікаря на останній прояв.
Симптоматика проривної виразки визначає окрему класифікацію:
- Етіологія. Залежно від особливостей етіології, визначають хронічну перфорацію або перфорацію гостру симптоматичну (стресова, гормональна тощо).
- Локалізація. Бульбарна або постбульбарная.
- Клінічна форма. 1) прорив до черевної порожнини (прикрите і типове прорив); 2) перфорація атипова (до сальникової сумки, великому або малому сальнику); 3) поєднана перфорація, що протікає в комплексі з кровотечею в ШКТ.
- Клінічні періоди. Відповідає фазі перитоніту (первинний шок, уявне благополуччя, важкий абдомінальний сепсис).
Виділяють три стадії перебігу даного захворювання, тобто клінічні періоди, зазначені у класифікації:
- I стадія. Це стадія шоку, яка зазначається в перших 6 годин. Для неї характерні симптоми у вигляді різкої болі в області епігастрію, аналогічної «удару кинджала», блювота на самому початку, нерухомість хворого. У частих випадках хворі знаходяться в позі з підведеними до живота ногами. Відзначається блідість шкіри та незначний ціаноз (синюшність) губ, поверховість дихання, виступ холодного поту. Пульс на даній стадії або нормальний або дещо занижений, артеріальний тиск також знижений. При простукуванні області живота відзначається різка болючість. Обмацування визначає напруженість області сідниць, живіт набуває жорсткість, що виявляє аналогію з дошкою.
- II стадія. Дана стадія характеризується уявним поліпшенням. Її наступ відбувається в найближчі 6 годин з моменту завершення стадії попередньої. Як можна зрозуміти з початкової характеристики, стан хворого в рамках цієї стадії дещо стабілізується, біль зменшується, спадає м’язове напруження, що дозволяє судити про загальне поліпшення. Тут важливо звернути увагу на симптоматику, що вказує на розвиток перитоніту, яка полягає в явищах тахікардії і ейфорії, сухості мови і підвищення температури, можливу затримку газів та стільця з-за парезу, актуального для кишечника. Лейкоцитоз, якого не було в першій стадії, в цій стадії поступово наростає. Пальпація визначає найбільшу ступінь хворобливості з боку здухвинній ділянці (праворуч), у результаті може бути неправильно витлумачено стан хворого з діагностуванням на тлі таких проявів гострого апендициту.
- III стадія. Розвивається через близько 12 годин з моменту завершення попередньої стадії, ця стадія відповідає вираженій клініці проявів дифузного перитоніту. Встановлення причини, що стала початковим фактором розвитку захворювання, значною мірою ускладнено, для цього необхідно спиратися в комплексі на весь анамнез, зібраний за станом хворого. Стан же його на цьому етапі захворювання стрімко погіршується. Перший симптом, який вказує на дану стадію – це блювота, систематично повторювана і призводить до поступового зневоднення хворого і до втрати сил. Відзначається занепокоєння хворого, сухість слизових та шкірних покривів. Підвищується температура, тиск падає, пульс досягає 120 ударів в хвилину. Дихання стає прискореним. Знову ж таки, виникає здуття живота. Язик стає сухим, на ньому з’являється наліт брудно-коричневого кольору. Визначення діагнозу, як і надання хірургічної допомоги, стають діями не тільки запізнілі, але і, можна сказати, марними.
Діагностування
Найбільш поширеним і достовірним методом для встановлення діагнозу на сьогоднішній день є ендоскопія. Незважаючи на те, що процедура досить неприємна в реалізації, саме з її допомогою лікаря доступна повна картина стану хворого і процесів, що відбуваються в його шлунку на конкретному етапі.
Сучасне обладнання, яке застосовується для ендоскопії, оснащене спеціальними пристроями, за допомогою яких може бути взята проба шлункового вмісту і тканин у ньому, що, в свою чергу, дозволить виявити інфекцію, яка спровокувала захворювання (хелікобактер пілорі). Крім того, цей метод дозволяє вивчити шлунковий сік на предмет показників рівня його кислотності.
Також використовується спеціальне тестування на визначення бактерії хелікобактер пілорі, що включає в себе тести блювотних мас, крові і калу або матеріалу, отриманого раніше при біопсії.
Додаткову роль у діагностуванні захворювання відіграє і рентгенологічне дослідження, яке, незважаючи на певну його застарілість, також доповнює картину захворювання. І, нарешті, пальпація (промацування відповідних областей), яка в застосуванні хорошого діагноста дає можливість поставити діагноз, виключаючи необхідність в додаткових методах дослідження.
Лікування виразки дванадцятипалої кишки
Лікування даного захворювання визначається комплексно, виходячи із загального стану хворого, лабораторних даних та ряду інших умов, відповідно, визначення в нашій статті конкретних варіантів лікування є недоцільним через їх виняткової складності і сугубій індивідуальності в підборі.
Зазначимо лише, що хірургічне лікування, колись таке популярне в боротьбі з виразкою, сьогодні проводиться лише в разі кровотеч або проривної виразок. Що стосується фармакологічної терапії, то вона полягає у зорієнтованості на знищення бактерії хелікобактер пілорі, відновлення слизової оболонки ураженого органу і на недопущення ускладнень на тлі даного захворювання. В якості основних препаратів, що застосовуються в лікуванні, можна виділити Омез і Де Нол, а також деякі антибіотики.
Для діагностування виразки дванадцятипалої кишки при актуальність для хворого перерахованих симптомів, необхідно звернутися до гастроентеролога. Виникнення критичних станів (сильні болі, кривава блювота) потребує термінового виклику «швидкої допомоги».
