Нецукровий діабет є синдромом, зумовленим дефіцитом вазопресину в організмі, який також визначають як антидіуретичний гормон. Нецукровий діабет, симптоми якого полягають у порушенні водного обміну і проявляються у вигляді постійної спраги при одночасно прискореному поліурії (збільшеному утворенні сечі), є, між тим, досить рідкісним захворюванням.
Загальний опис
Розвиток нецукрового діабету відбувається з причини актуальності патологій гіпофіза, які, у свою чергу, виникають через злоякісних доброякісних або метастатичних пухлин. У числі інших можливих причин утворення деструктивних процесів відзначаються також невдало проведені оперативні втручання, що торкнулися головний мозок. Так, у кожному п’ятому випадку нецукровий діабет виникає саме з причини невдалого нейрохірургічного оперативного втручання.
Спадковим захворюванням нецукровий діабет не є, але деякі аутосомно-рецесивні успадковані синдроми (наприклад, захворювання Вольфраму, повний нецукровий діабет або ж неповний нецукровий діабет) являють собою частину клініки, що вказує на генетичну мутацію.
Як ми вже відзначили, нецукровий діабет є досить рідкісним захворюванням, яке являє собою лише близько близько 0,7% загального числа актуальних ендокринних патологій. Відзначається однакова частота захворюваності серед представників обох статей. Що стосується дитячої захворюваності, то в цьому випадку нецукровий діабет нерідко проявляється у вродженій формі, причому діагностування його може бути вироблено досить пізно – найчастіше це відбувається близько, а то і після 20 років. Серед дорослих найчастіше діагностується набутий цукровий діабет.
Нецукровий діабет: класифікація
Крім зазначених вище вродженою і набутою форм, виокремлюють такі різновиди захворювання, як центральний нецукровий діабет, нирковий нецукровий діабет і идиопатические нецукровий діабет.
Центральний нецукровий діабет
Розвиток центрального або ж гіпоталамо-гіпофізарного нецукрового діабету відбувається через нездатність нирок до накопичення рідини. Дана патологія виникає внаслідок порушень, що виникають у функціях дистальних канальців нефрона. У результаті хворий з даною формою нецукрового діабету страждає прискореним сечовипусканням в комплексі з полідипсією (тобто, синдромом невгамовним спраги).
Слід зауважити, що якщо хворий має можливість необмеженого споживання води, то ніяких загроз для його стану немає. Якщо ж така можливість з тих чи інших причин відсутній, і хворий не може втамувати вчасно спрагу, у нього починає стрімко розвиватися зневоднення (чи гіперосмолярна дегідратація). Досягнення крайньої стадії цього синдрому є небезпечним для життя хворого, оскільки наступною стадією стає перехід в гиперсомолярную кому.
Тривалий перебіг центрального нецукрового діабету для пацієнта переростає в ниркову нечутливість щодо штучно вводиться в лікувальних цілях антидіуретичного гормону. З цієї причини, чим раніше почнеться лікування цієї форми нецукрового діабету, тим, відповідно, більш сприятливий характер набувають прогнози подальшого стану хворого.
Також слід зауважити, що значні обсяги споживаної хворим рідини можуть стати причиною появи таких супутніх цього захворювання станів, як дискінезія жовчних шляхів, розвиток синдрому роздратованого кишечника або опущення шлунку.
Ідіопатичний нецукровий діабет
Захворюваність нецукровий діабет у цій формі становить третину випадків. Тут зокрема йдеться про відсутність у процесі діагностичної візуалізації гіпофіза будь-яких видів органічних патологій органу. Іншими словами, зазначена частота захворюваності нецукровий діабет невідома. У деяких випадках можлива його передача у спадок.
Нирковий нецукровий діабет
Захворювання нецукровий діабет у даній формі провокується органічними або рецепторными патологіями нирок, у тому числі і ферментативним ферментом. Форма досить рідкісна, і якщо вона спостерігається у дітей, то, як правило, в цьому випадку вона має вроджений характер. Викликають її мутації в гені аквапорин-2 або мутації рецептора вазопресину. Якщо мова йде про придбаної формі при захворюваності дорослих, то тут доцільно зазначати в якості причин ниркову недостатність, провокує дану форму діабету, причому незалежно від особливостей її етіології. Крім цього також виникнути нирковий нецукровий діабет може внаслідок тривалого проведеної терапії з використанням препаратів літію та інших специфічних аналогів.
Симптоми нецукрового діабету
Основні симптоми нецукрового діабету, як ми вже виділяли, полягають у поліурії (тобто, в прискореному сечовипусканні), а також у полідипсії (у синдромі спраги). Що стосується вираженості даних проявів, то тут можна говорити про різну їх інтенсивності.
Зупиняючись на особливостях симптоматики, слід зауважити, що поліурія проявляється у збільшенні загального обсягу виділеної за добу сечі (що найчастіше становить близько 4-10 літрів, а в деяких випадках може досягати до 30 літрів). Виділяється сеча прозора, в ній наголошується незначна кількість солей і іншого типу елементів. Всі порції характеризуються низькою питомою вагою.
Невгамовне почуття спраги у випадку з актуальних цукровий діабет призводить, відповідно, до полідипсії, при якій споживаються значні обсяги рідини, в деяких випадках вони можуть бути зрівняні з об’ємом втрачається сечі.
Вираженість безпосередньо нецукрового діабету в комплексі характеризується ступенем нестачі в організмі антидіуретичного гормону.
Розвиток ідіопатичною форми нецукрового діабету відбувається вкрай гостро і несподівано, в рідких випадках перебіг процесу визначається поступовим наростанням. До маніфестації захворювання (тобто, до розвитку виразності властивих йому клінічних проявів слідом за стертою або безсимптомною формою перебігу) може призвести вагітність.
Через частого виникнення позивів до сечовипускання (які визначаються як полакіурія) з’являються порушення сну і неврози (тобто порушення психічного стану), зазначається також підвищена фізична стомлюваність і емоційна неврівноваженість. Раннє прояв нецукрового діабету у дітей виражається в енурезі, згодом до проявів захворювання приєднуються затримки в рості і в статевому дозріванні.
До пізніх проявів захворювання відносяться розширення, що виникають у нирках, сечовому міхурі і сечоводах. Із-за значної водної перевантаження настає перерозтягання шлунка та його опущення, крім цього відзначається також розвиток дискінезії жовчовивідних шляхів і хронічне подразнення кишечника.
У хворих нецукровим діабетом відзначається значна сухість шкіри і секреція слини, поту. Апетит знижений. Дещо пізніше приєднуються такі прояви як зневоднення, головні болі, блювання, схуднення, зниження артеріального тиску. Нецукровий діабет, обумовлений поразкою в області відділів головного мозку, що протікає з розвитком неврологічних порушень, а також з симптоматикою, що вказує на гіпофізарну недостатність.
Крім перерахованої симптоматики при нецукровому діабеті у чоловіків спостерігається ослаблення потенції, а у жінок – менструальні порушення.
Ускладнення нецукрового діабету
Небезпека нецукрового діабету полягає у ризику розвитку дегідратації організму, що відбувається в тих ситуаціях, при яких втрата рідини з сечею з організму відповідним чином не заповнюється. Для зневоднення характерними проявами є загальна слабкість і тахікардія, блювання, порушення психічного масштабу. Відзначаються також згущення крові, неврологічні порушення і гіпотензія, яка може досягати стану колапсу. Примітно, що навіть сильне зневоднення супроводжується збереженням поліурії.
Діагностування нецукрового діабету
Діагностування нецукрового діабету передбачає необхідність проведення відповідного тесту на поліурію. При нормальному стані організму обсяг виділеної сечі в добу не перевищує трьох літрів. Відповідно, хворі нецукровий діабет перевищують цей показник, крім цього тут же відзначається низька ступінь щільності сечі, що виділяється.
Застосовується й інший тест для діагностування нецукрового діабету, що визначається як тест з сухоядением. У цьому випадку хворий повинен утриматися від вживання пиття протягом восьми годин. При різкому зниженні за даний відрізок часу ваги при щільності сечі не більше 300мосм/літр діагноз «нецукровий діабет» підтверджується.
У диференціальної діагностики нецукрового діабету передбачається виключення інсулінозалежній форми діабету, а також наявності в гіпоталамо-гіпофізарної області пухлин, невротичних і психічних розладів і патологій нирок органічного характеру.
Лікування нецукрового діабету
Якщо мова йде про необхідність лікування симптоматичного виду нецукрового діабету, тобто нецукрового діабету, що виник в якості одного з симптомів того чи іншого типу захворювання, то терапія зосереджується, насамперед, на усунення першопричини (наприклад, пухлини).
Незалежно від форми нецукрового діабету хворим призначається замісна терапія з використанням синтетичного аналога антидіуретичного гормону (АДГ). Застосування такого роду засобів здійснюється всередину або за допомогою закапування носа. Також застосовуються пролонговані препарати. Центральна форма нецукрового діабету передбачає призначення препаратів, чиє дію стимулює секрецію АДГ.
Додатково проводять корекцію, орієнтовану на відновлення водно-сольового балансу, для чого інфузійно вводяться сольові розчини в значних обсягах. З допомогою застосування діуретиків серйозним чином зменшується діурез.
Що стосується особливостей харчування при лікуванні нецукрового діабету, то в ньому передбачається обмеження споживання білка, що дозволяє знизити навантаження, що надаються на нирки. Крім цього має бути достатнім вживання жирів і вуглеводів. Їжа повинна прийматися часто, акцент робиться і на збільшення загальної кількості споживаних фруктових і овочевих страв. Для втамування спраги рекомендуються до вживання компоти, морси, соки.
Для діагностування нецукрового діабету у разі появи характерних насторожуючих симптомів необхідно звернутися до ендокринолога.
