Нейросифіліс – недуга венеричного характеру, порушує працездатність деяких внутрішніх органів, а при несвоєчасному лікуванні, за короткий проміжок часу, може поширюватися на нервову систему. Найчастіше виникає на будь-якому етапі перебігу сифілісу. Прогресування нейросифіліса проявляється такими симптомами, як приступи сильного запаморочення, слабкість м’язів, виникнення судом, нерідко спостерігається параліч кінцівок і слабоумство.

Основний шлях зараження – статевий, після чого інфекційний процес поширюється по організму разом з потоком крові. Організм зараженої людини виробляє антитіла, але з розвитком патологічного процесу їх кількість зменшується, після чого вірус проникає в центральну нервову систему. Незважаючи на це, хвороба може бути не тільки придбаної. Також існує вроджене розлад, при якому спостерігається внутрішньоутробне зараження плоду. Діагностика грунтується на симптоматичному прояві захворювання, обстеженнях невролога та окуліста, апаратному обстеженні за допомогою МРТ і КТ мозку, а також на результатах аналізу крові на сифіліс. Усунення хвороби здійснюється шляхом введення в організм людини препаратів з високим вмістом пеніциліну.

Етіологія

Оскільки головним чинником виникнення хвороби є бактерія, це означає, що інфікування здійснюється безпосередньо від зараженої людини. Таким чином, головними причинами виникнення хвороби є:

  • статевий акт – найпоширеніший спосіб передачі захворювання. Вірус проникає через слизову або невеликі пошкодження на шкірі. Контрацептиви знижують ступінь інфікування, але повністю не відкидають його;
  • переливання крові;
  • різні хірургічні втручання, зокрема у лікарів стоматологів;
  • побутовий шлях передачі – спостерігається тільки при тісному контакті з хворим. Найчастіше зараження здійснюється через користування одними столовими приладами або банними приладдям;
  • внутрішньоутробне інфікування – передача недуги безпосередньо від матері до плоду.

Крім цього, існує кілька факторів прогресування хвороби:

  • неправильна тактика або несвоєчасне лікування сифілісу;
  • сильний емоційний сплеск або часті стреси;
  • знижений імунітет внаслідок вірусних або запальних захворювань;
  • широкий спектр травм головного мозку;
  • розумове перенапруження;
  • професійна діяльність – зону ризику складають працівники медичної сфери, постійно контактують з різними біологічними виділеннями людини, серед яких кров, сперма, слина. В даних випадках зараження може відбутися при різних хірургічних операціях, розкритті або родової діяльності.

Характерною ознакою є те, що найбільш заразними людьми вважаються ті, хто переносить хворобу на ранніх стадіях, зокрема у перші два роки прогресування недуги. На більш пізніх стадіях, тривалістю більше п’яти років, хворі несуть меншу загрозу.

Різновиди

Нейросифіліс: симптоми і лікування
Форми нейросифілісу

У медицині нейросифіліс прийнято розділяти залежно від часу зараження. Виділяють:

  • ранній нейросифіліс – це захворювання, що розвивається протягом перших п’яти років після зараження основним захворюванням. Уражаються нервові волокна і кровоносні судини;
  • пізній нейросифіліс – від зараження до розвитку хвороби проходить більше п’яти років. У патологічний процес залучені нервові клітини;
  • вроджений нейросифіліс – характерні ознаки виражаються протягом першого року життя малюка.

Крім цього, дане захворювання має характеристику, що залежить від ступеня вираження симптомів, і може бути:

  • латентним – дуже часто діагностика здійснюється випадково, при плановому обстеженні або встановлення іншого діагнозу. При цьому особливих ознак недуги не спостерігається, а виявляється вірус шляхом дослідження ліквору;
  • сифілітичним менінгітом – найчастіше спостерігається у молодих людей. Основними симптомами є слабкість організму і нудота, нерідко спостерігається незначне зниження гостроти зору;
  • спинний сухоткой – виявляються ушкодження корінців і канатиків спинного мозку;
  • менинговаскулярным сифілісом – при якому порушується звертання крові в головному мозку. Присутні проблеми зі сном і погіршенням пам’яті;
  • гуммозным нейросифілісом – характеризується паралічем прогресуючого характеру. Ця форма притаманна такого виду захворювання, як пізній нейросифіліс.

У будь-якому випадку, якщо вчасно не звернутися до фахівця для діагностики та лікування, хвороба може призвести до інвалідизації, повного паралічу або смертельного результату.

Симптоми

Як було вказано вище, для кожної з форм недуги існують специфічні ознаки. Ранній нейросифіліс має такі симптоми як:

  • напади нудоти, які нерідко закінчуються блювотою;
  • сильний головний біль і запаморочення;
  • зниження гостроти слуху та зору;
  • забудькуватість;
  • слабкість м’язів;
  • погіршення концентрації і пам’яті;
  • порушення сну виникають на тлі нічних судом;
  • епілептичні напади;
  • зниження чутливості тазових органів.

Пізній нейросифіліс супроводжується проявом наступних ознак:

  • повною втратою зору. Спочатку зачіпає тільки одне око, але по мірі прогресування сліпота буде носити двосторонній характер;
  • підвищеною дратівливістю;
  • зміною почерку та ходи хворого людини;
  • підвищенням температури тіла (яке не турбує хворого на ранній стадії недуги);
  • тремором мови;
  • неадекватною поведінкою;
  • виникнення галюцинацій.

З часом формуються паралічі, припадки і порушення роботи органів тазу.

Симптоми нейросифіліса вродженого характеру:

  • запальні процеси рогівки обох очей;
  • втрата слуху, від незначній мірі до повного його відсутності;
  • деформація зубного ряду.

При правильній діагностиці і терапії вродженого недуги можна зупинити прогресування інфекції, але порушення з боку нервової системи залишаться на все життя.

Діагностика

Для підтвердження правильного діагнозу спеціаліст відштовхується від кількох головних критеріїв клінічної картини, позитивного результату аналізу на сифіліс та лабораторного вивчення ліквору. Важливу інформацію несе неврологічне обстеження і додатковий огляд окулістом пацієнта. У діагностиці відіграють важливу роль лабораторні аналізи крові – РІФ і РІБТ. При необхідності вони можуть виконуватися багаторазово.

Крім цього при латентній стадії нейросифіліса застосовується дослідження цереброспінальної рідини – при цьому недугу виявиться підвищений рівень білка. Апаратні обстеження у вигляді КТ або МРТ головного або спинного мозку спрямовані на виявлення патологічних змін в оболонках даних органів, місць локалізації хвороботворного процесу. Важливою частиною діагностики є диференціація нейросифіліса від інших хвороб, які мають схожу симптоматику. До таких хвороб відносяться – васкуліт, менінгіт різної природи, саркоїдоз, злоякісні новоутворення в спинному або головному мозку.

Лікування

Лікування нейросифіліса здійснюється тільки в умовах стаціонару за допомогою введення в організм пацієнта спеціальних лікарських препаратів з високим вмістом пеніциліну. Тривалість курсу становить не менше двох тижнів. Для більшої засвоюваності призначають додатковий прийом пробеніциду – речовини, гальмує виведення пеніциліну нирками. У випадках, коли у пацієнтів присутній алергія на даний терапевтичне речовина, їм необхідно приймати цефтриаксон. Перші добу лікування даними речовиною характеризуються більш яскравим вираженням симптомів з боку неврології, зростанням температури тіла, частішанням серцевого ритму і нестерпним головним болем. При цьому до прийому пеніциліну додається вживання протизапальних засобів і кортикостероїдів.

Ефективність терапії оцінюється ступенем вираження ознак захворювання і поліпшенням стану ліквору. Після лікування здійснюється контроль за станом пацієнтів протягом наступних двох років, за допомогою вивчення цереброспінальної рідини кожні шість місяців. При виникненні нових ознак або посилення старих, призначається повторний курс медикаментозної терапії.

На ранніх стадіях хвороба вдається практично повністю ліквідувати. При значному ураженні судин і нервів деякі симптоми можуть залишитися у хворого на все життя. Вроджене захворювання тягне за собою довічну глухоту, а в деяких випадках – інвалідність.

Специфічної профілактики хвороби не існує. Необхідно лише уважно ставитися до виконання процедур особистої гігієни, відмовитися від незахищених статевих актів, не користуватися загальними приладами і речами з зараженим людиною. Для запобігання виникнення вродженого типу патології, майбутньої матері необхідно не пропускати планові огляди у акушера-гінеколога.