Анизакидоз вважається відносно новим захворюванням гельминтозного типу, оскільки вперше був діагностований у 1955 році. Хвороба може вразити будь-якої людини: статева приналежність і вікова категорія не стануть обмеженнями для проникнення паразита.
Основна причина виникнення захворювання полягає в проникненні в організм патологічного агента, в ролі якого виступають анизакиды або тріскові черв’яки. Існує кілька способів зараження, але основний — харчової.
Клінічна картина заснована на вираженні алергічних ознак, які доповнюються больовим синдромом з локалізацією в епігастрії, нудотою, кашель і першіння в горлі.
Діагностика вимагає комплексного підходу, але клініцисти приймають остаточне рішення, спираючись на дані лабораторних досліджень. Дуже важливий ретельний фізикальний огляд хворого.
Специфічне лікування анизакидоза на сьогоднішній день не розроблено. Часто фахівці з галузі гастроентерології приймають рішення про хірургічне висічення пошкодженої ділянки кишки, особливо якщо антигельмінтні препарати не дали належного ефекту.
Етіологія
Провокаторами хвороби виступають анизакиды — нематоди, які володіють невеликими розмірами. Небезпечні для людини личинки, які надають паразитарне вплив.
Личинкова стадія збудника має декілька особливостей:
- витримує температуру до 45 градусів за Цельсієм;
- смерть настає при кип’ятінні протягом 10 хвилин при температурі 60 градусів;
- життєдіяльність може зберігатися аж до -18 градусів протягом двотижневого строку;
- при -30 градусів смерть настає протягом півгодини.
Людина — остаточний господар паразита, а проникнення глиста в організм відбувається наступними способами:
- вживання в їжу заражених проміжних господарів, якими можуть бути молюски, ракоподібні й риба, особливо якщо морепродукти не пройшли повноцінну термічну обробку;
- попадання анізакід в організм під час купання;
- споживання страв з морепродуктів на голодний шлунок або в якості закуски перед прийомом їжі;
- надмірна пристрасть людини до погано просоленої або копченої риби.
Основну групу ризику становлять особи з звичкою часто їсти суші.
Анизакиды можуть вражати велика кількість морських і океанських мешканців, але для людини головними джерелами гельмінтозу виступають:
- сьомга і горбуша;
- форель і кета;
- всі різновиди оселедця;
- скумбрія і сардина;
- плямистий головень;
- хек і мойва;
- атлантична тріска;
- палтус і путасу;
- сайда і терпуг;
- ікра будь-якої риби;
- кальмари.
Життєвий цикл анізакід
При проникненні в організм людини збудник призводить до таких порушень:
- механічне пошкодження слизової оболонки органів травного тракту — при сильному порушенні цілісності відбувається розвиток запального процесу, набряклість хворого сегмента і формування гранулематозних эозинофильных інфільтратів;
- непрохідність кишечнику;
- сенсибілізуючу дію на організм обумовлює виникнення алергічної симптоматики.
Класифікація
За характером протікання анизакидоз буває:
- гострим — характеризується різким появою клінічних ознак з яскравою ступенем вираженості, що призводить до значного погіршення стану;
- підгострим;
- хронічний — відмічається хвилеподібний перебіг, що передбачає чергування фаз ремісії та загострення.
Спираючись на тяжкість симптомів, існує кілька форм перебігу такого захворювання:
- легка;
- середньотяжка;
- важка — несвоєчасна діагностика або неадекватна медична допомога можуть призвести до формування ускладнень, які виступають причиною летального результату.
Анизакидоз має кілька форм залежно від локалізації патологічного процесу:
- кишкова зустрічається найбільш часто;
- шлункова — відбувається впровадження личинок в стінку шлунка.
Серед нетипових локалізацій анізакід варто виділити:
- печінка;
- сальник;
- жовчовивідні протоки;
- легеневу тканину;
- мова;
- мигдалини;
- гортань.
Симптоматика
З моменту проникнення агента до появи перших скарг може пройти від 1 до 2 тижнів, але часто інкубаційний період анизакидоза у людини складає приблизно 10 діб.
На ступінь вираженості симптомів впливає кількість личинок. Іноді на початкових стадіях прогресування симптоматика може повністю бути відсутнім.
Основні симптоми анизакидоза при шлункової формі гельмінтозу:
- больові відчуття в області шлунку;
- нудота з періодичною рвотою — в блювотних масах можуть бути прожилки крові;
- важка алергічна реакція — висипання за типом кропив’янки;
- зростання температурних показників.
У тих випадках, коли стався ретроградний занесення збудника з шлунка в глотку, присутні:
- болючість в ділянці грудної клітки;
- першіння в горлі;
- проблеми з проковтуванням їжі;
- хрипи при диханні;
- кашель.
Анизакидоз людини кишкової форми володіє наступною симптоматикою:
- больові відчуття в передній стінці черевної порожнини з чіткою локалізацією (в околопупочной області) — болі нерідко носять гострий і інтенсивний характер;
- збільшення розмірів живота;
- підвищене газоутворення;
- бурчання і бурління в животі;
- розлад дефекації;
- поява патологічних домішок в твердих або рідких калових масах (мова йде про вкрапленнях слизу та крові).
Основні симптоми при переході хвороби в хронічну форму :
- порушення функціонування кишечника;
- болі в животі;
- тривала субфебрильна температура може зберігатися протягом декількох років.
Протягом подібного захворювання у дорослих і дітей однакові.
Діагностика
З вищезазначеного випливає, що анизакидоз у людини не має зовнішніми ознаками, які б з точністю вказували на суть проблеми. З цієї причини діагностика повинна включати цілий комплекс відповідних заходів.
Перший етап діагностування:
- вивчення історії хвороби;
- збір і аналіз життєвого анамнезу, зокрема інформації щодо харчових пристрастей;
- пальпація і перкусія передньої стінки черевної порожнини;
- оцінка стану шкірного покриву;
- вимірювання показників температури;
- детальний опитування хворого — лікар з’ясовує, коли з’явилися перші ознаки хвороби, який ступенем вираженості мають симптоми.
Лабораторна діагностика:
- загальноклінічний аналіз крові;
- мікроскопічне вивчення калових мас;
- біохімія крові;
- імунологічні тести;
- серологічні проби;
- загальний аналіз урини.
Інструментальні процедури:
- ЕФГДС;
- ультрасонографія черевної порожнини;
- рентгенографія очеревини, в тому числі із застосуванням контрастної речовини.
Ультрасонографія черевної порожнини
Лікування
Чим лікувати анизакидоз, знає лікар-гастроентеролог. Незважаючи на те, що специфічної терапії на сьогоднішній день не існує, клініцисти призначають людині з анизакидозом лікування як медикаментозним, так і хірургічним способом.
Консервативна терапія грунтується на прийомі антигельмінтних засобів:
- «Немозол»;
- «Зентел»;
- «Вормин»;
- «Саноксал»;
- «Вермокс».
Які саме ліки призначити і тривалість його прийому визначає тільки лікар в індивідуальному порядку.
На додаток до вищезгаданих ліків можуть бути виписані такі препарати:
- антациди;
- спазмолітики;
- топічні ГКС;
- антигістамінні речовини;
- глюкокортикостероїди;
- вітамінно-мінеральні комплекси;
- жарознижуючі речовини і медикаменти, спрямовані на усунення інших клінічних проявів.
Ефективність лікування контролюється інструментальними обстеженнями, здійснюваними через 1, 3, 6 і 12 місяців після початку консервативного лікування. При відсутності позитивного результату необхідно хірургічне втручання.
Можливі ускладнення
Якщо лікування анизакидоза буде проведено несвоєчасно або зовсім відсутніми, не виключається можливість розвитку таких ускладнень:
- кишкова непрохідність;
- прорив стінки кишки;
- перитоніт.
Кожне з таких наслідків небезпечно для життя.
Профілактика і прогноз
Звести до мінімуму ймовірність розвитку такого захворювання, як анизакидоз у людини, можна за допомогою дотримання нескладних профілактичних заходів.
До основних правил можна віднести:
- повна відмова від споживання сирих або погано оброблених морепродуктів;
- дотримання правил зберігання риби;
- контроль над тим, щоб риба, кальмари і ікра проходили повноцінну термічну обробку;
- уникнення випадкового або спеціального попадання забрудненої води в організм;
- дотримання правил оброблення риби;
- утримання від знайомств з національною кухнею тієї або іншої країни, що передбачає поїдання сирих морепродуктів;
- регулярне проходження повноцінного лабораторно-інструментального обстеження в медичному закладі.
Звернення до лікаря при перших симптомах анизакидоза і лікування, призначене грамотним лікарем, диктують прогноз гельмінтозу. Своєчасне звернення за кваліфікованою допомогою дасть можливість не тільки уникнути хірургічного втручання та формування ускладнень, але і переходу хвороби в хронічну форму. Ігнорування клінічних проявів загрожує розвитком наслідків, що викликають летальний результат.
