Нефритом в медицині називають цілу групу різних запальних захворювань нирок. Всі вони мають різну етіологію, а також механізм розвитку, симптоматичні та патоморфологічні особливості. В дану групу клініцисти відносять місцеві або поширені процеси, в ході яких розростається, частково або повністю руйнується ниркова тканина.
Хвороба може виникнути у людей різних вікових груп. Також розвивається нефрит у дітей та літніх людей, але трохи рідше. Це патологічний стан може бути як самостійною хворобою, так і розвинутися на тлі вже наявних в організмі людини захворювань.
Види
Нефрити в медицині підрозділяються на кілька видів, що мають свою етіологію, симптоматику та особливості перебігу. Всі види небезпечні для здоров’я і життя, тож, як тільки людина виявить у себе перші симптоми розвитку хвороби, рекомендовано негайно звернутися в медичний заклад.
- гломерулонефрит. При цьому захворюванні уражаються ниркові клубочки. У частих випадках даний вид нефриту розвивається внаслідок раніше перенесеної ангіни та інших недуг, виникнення яких було спровоковано гемолітичним стрептококом. Характерна ознака гломерулонефриту – гематурія. Розвиваються набряки, виникає біль у попереку, підвищується артеріальний тиск;
- пієлонефрит (гнійний нефрит). Запальний процес вражає ниркові миски, чашки і паренхіму нирок. Збудниками хвороби є стафілококи, кишкова паличка та інші бактерії. В нирки патогенна мікрофлора потрапляє з інших відділів сечостатевої системи, але також вона може бути принесена струмом крові з інших вогнищ інфекції, вже наявних в організмі. При пієлонефриті підвищується температура, з’являється сильний головний біль і біль у попереку. Часті і хворобливі сечовипускання;
- інтерстиціальний. Запальний процес охоплює канальці і межуточную тканина нирок. Дане захворювання може бути викликане прийомом деяких груп синтетичних медичних препаратів. Також причиною розвитку можуть стати вірусні інфекції. Перші симптоми: набряки, кров у сечі, слабкість, підвищення АТ, поліурія, біль в області, де розташовані нирки;
- променевої. Хвороба розвивається після тривалого впливу на організм іонізуючого випромінювання. Як правило, це призводить до того, що запальний процес вражає ниркові канальці;
- шунтовый. Для нього характерне поєднання комплексів антитіл біля клубочків нирок;
- спадковий. Його поява в організмі людини безпосередньо пов’язане з наявними вродженими патологіями нирок.
Класифікація
Для того щоб віднести хворобу до того чи іншого виду, в кожному клінічному випадку необхідно спочатку виявити характер та поширеність запального процесу в нирках, характер перебігу хвороби. Клініцисти для більш точної постановки діагнозу використовують певну класифікацію нефриту.
Згідно з локалізації та поширення патологічного процесу, недуга ділиться на:
- Осередковий. Запальний процес «атакує» ниркову межуточную тканину;
- Дифузний. Уражаються ниркові клубочки.
Згідно перебігу хвороби виділяють такі види:
- Гострий нефрит. В цьому випадку відбувається гостре порушення функціонування нирок. Як правило, це відбувається внаслідок негативного впливу патогенної мікрофлори. Але також це може статися під впливом токсичних імунних причин;
- Хронічний нефрит. При даній формі захворювання уражаються відразу дві нирки. Процес носить хронічний характер. Ураження ниркових клітин пов’язано з імунними, метаболічними, токсичними та інфекційними факторами.
- Підгострий.
- Субхронический.
Будова здорової нирки
Згідно етіології недуга ділять на:
- первинний;
- вторинний.
Згідно відсутності або наявності функцій нирок нефрити ділять на:
- недуга із збереженням функціонування нирок;
- недуга з недостатністю ниркових функцій.
Дана класифікація є загальноприйнятою і дозволяє більш точно поставити діагноз і надалі призначити адекватне лікування.
Причини
Як було зазначено вище, хвороба з причин розвитку може бути первинною чи вторинною. У першому випадку нефрит формується внаслідок первинних ниркових захворювань. Первинна форма займає близько 80% всіх клінічних випадків захворюваності.
Вторинна форма нефриту розвивається на тлі наявних патологічних процесів в організмі.
Збудники нефриту:
- гонокок;
- стрептокок;
- пневмокок;
- менінгокок.
Основні причини нефриту:
- аутоімунні захворювання;
- нефропатія при вагітності;
- цукровий діабет;
- амілоїдна дистрофія;
- цукровий діабет інсулінозалежний;
- онкозахворювання;
- захворювання інфекційної природи;
- деякі захворювання жіночої репродуктивної системи;
- тромбози;
- уртикарний висипання;
- тривалий прийом деяких груп синтетичних медичних препаратів;
- інтоксикація організму отрутами або ж важкими металами.
Симптоматика
Гострий нефрит — це недуга, що часто вражає людей молодого віку, а також дітей. У більшої частини клінічних ситуацій процес розвивався через 10-12 днів після перенесення людиною якого-небудь інфекційного захворювання. Перші ознаки розвитку гострого нефриту – гіпертермія, слабкість і розбитість, в області попереку виникає ниючий біль.
Основні симптоми:
- підвищення артеріального тиску;
- сильна спрага;
- сухість в ротовій порожнині;
- з’являються набряки. Спочатку вони локалізуються на обличчі, переважно на століттях. По мірі прогресування захворювання, набряки переходять і на все тіло. Набряклість за короткий період часу може придбати значні обсяги. У важких випадках є ймовірність розвитку асциту або ж скупчення ексудату в плевральній і серцевої порожнини.
При гострому нефриті страждають не тільки нирки. Також уражається серцево-судинна система організму, зокрема, судини самих нирок.
Протягом гострої форми цієї недуги в більшій частині випадків є сприятливим. Лікування може бути тривалим (до трьох місяців), але, як правило, воно завершується повним одужанням пацієнта. У деяких випадках протягом 6 місяців може спостерігатися незначне підвищення тиску. Для здоров’я це не небезпечно і лікувати цей стан не потрібно.
Негативне завершення захворювання – його перехід в хронічну стадію. Таке можливо в тому випадку, якщо протягом 9 місяців від початку розвитку захворювання, не зникають основні його симптоми. Зазвичай це відбувається в тому випадку, якщо людині був неправильно поставлений діагноз або ж призначено неправильне лікування. Для хронічного нефриту характерне чергування періодів загострення з періодами затишшя.
Хронічний нефрит протікає дуже довго. Сам пацієнт при цьому відчуває постійну слабкість, розбитість, втома. Також у нього з’являються головні болі, незначно підвищується артеріальний тиск, знижується апетит. Якщо провести аналіз сечі, в ній виявляються еритроцити у невеликій кількості, білок і циліндри.
Небезпека хронічного нефриту таїться в тому, що з кожним загостренням гине все більше ниркових клубочків. Самі ж нирки «зморщуються» і зменшуються в розмірах. Якщо не провести адекватне лікування нефриту, то загине значна кількість тканин нирок і розвинеться ниркова недостатність.
Наслідки нефриту
Інші симптоми нефриту:
- гіпертермія;
- ламкість волосся і нігтьових пластин;
- дизурія;
- виражена інтоксикація організму;
- діарея;
- здуття живота;
- активність хворого в значно мірою обмежена;
- блювота і нудота;
- шкірний покрив сухий, жовтяничний, може лущитися;
- м’язові болі;
- судоми;
- парестезія;
- сеча мутна, в ній можуть «плавати» пластівці.
Діагностика
Для того щоб правильно поставити діагноз, слід відвідати відразу кілька фахівців – нефролога, уролога і терапевта. Для дітей треба ще сходити на консультацію до педіатра.
Основні методики діагностики:
- збір анамнезу життя і скарг пацієнта;
- ОАК;
- ОАМ;
- біохімія крові;
- аналіз сечі по Нечипоренко;
- УЗД нирок;
- рентгенографія;
- радіонуклідна діагностика.
Лікування
Лікування нефриту проводиться тільки в стаціонарних умовах із суворим дотриманням постільного режиму. В обов’язковому порядку лікарем призначається дієта при нефриті. Пацієнту протягом перших двох діб слід випити тільки 400 мл води і з’їсти 100 грам цукру. Дозу перевищувати не можна! Це перший етап дієти при нефриті. Далі прописується дієта з обмеженим вживанням в їжу солі. Дозволено на добу з’їдати не більше п’яти грамів солі і випивати до 1500 мл рідини. Також в раціоні харчування слід обмежити тваринні білки. Повністю виключаються жирні бульйони, гостра і солона їжа. Все це замінюється нежирними сортами риби, яку рекомендовано вживати тільки в пропареному вигляді. Також пацієнту показано їсти фрукти, овочі та молочні продукти.
При нефриті показано їсти фрукти і овочі
Консервативна терапія передбачає призначення наступних груп синтетичних медичних препаратів:
- антибактеріальних;
- серцевих;
- антигіпертензивних;
- діуретичних;
- антиалергічних;
- імунодепресантів;
- кальцію;
- рутина;
- аскорбінової кислоти.
При складному перебігу нефриту лікування повинно бути тільки комплексним. До вищезгаданих ліків тугіше додають цитостатики та глюкокортикостероїди. В екстрених випадках показано проводити гемосорбцію і плазмаферез. Також застосовують і хірургічне лікування, яке буде спрямоване на видалення джерела інфекції з організму.
Якщо розвинулася виражена ниркова недостатність, то в такому випадку єдино вірним способом лікування буде трансплантація нирки.
Профілактика
Профілактика гострого нефриту головним чином полягає в тому, щоб вчасно санувати вогнища інфекції. Також необхідно гартувати свій організм і вести здоровий спосіб життя.
Профілактичні заходи включають в себе:
- регулярні фізичні вправи;
- уникнення переохолодження;
- зміцнення імунітету;
- уникання стресових ситуацій;
- своєчасно лікувати хронічний тонзиліт та інші інфекційні захворювання.
