Мідріаз (син. розширення зіниці) – захворювання, яке може мати як фізіологічну, так і патологічну основу. З цього випливає, що подібного розладу схильний абсолютно кожна людина, незалежно від вікової категорії та статі.
В якості головної причини виступає зниження тонусу циркулярної м’язи або зростання тонусу радіальної м’язи, розташованої в оці. Це вказує на те, що патологія може носити або односторонній або двосторонній характер.
Збільшені обсяги зіниці викликають появу великої кількості неприємних відчуттів, наприклад, різь і печіння у хворому оці. Крім цього, симптоматика включає в себе відсутність реакції на світло і порушення рухливості очного яблука.
Діагноз ставиться на підставі офтальмологічного огляду за допомогою спеціального інструментарію. Однак для з’ясування патологічного джерела може знадобитися комплексне обстеження організму.
Тактика того, як прибрати подібне порушення, в повній мірі залежить від етіологічного фактора. Проте в переважній більшості випадків застосовуються консервативні методики лікування.
Міжнародна класифікація хвороб десятого перегляду відводить для такої недуги окреме значення. Код за МКХ-10 – Н57.0.
Етіологія
Як було сказано вище, мідріаз зіниці формується на тлі великої кількості причин, які можуть бути патологічними та фізіологічними.
Безневинними провокаторами є:
- недостатня освітленість приміщення;
- емоційно-психічне збудження;
- реакція на несподіваний гучний звук;
- глибокий вдих;
- застосування контактних лінз;
- підвищена увага до чого-небудь;
- нераціональне застосування лікарських препаратів;
- радість чи здивування.
Найчастіше природне розширення зіниці симетрично і нетривало. При цьому площа такого сегмента ока самостійно приходить в норму, а також не наноситься шкоди органам зору.
Куди більш широким переліком володіє друга категорія провокаторів – протікання того чи іншої недуги.
У таких випадках мідріаз причини має наступні:
- важке отруєння хімічними речовинами або чадним газом;
- злоякісні та доброякісні новоутворення головного мозку;
- патології з боку ЦНС;
- офтальмологічні хвороби – найбільш часто описувана проблема виникає при глаукомі;
- підвищення внутрішньочерепний тиск;
- параліч війкового м’яза;
- переломи орбіти черепа або його заснування;
- туберкульоз;
- цукровий діабет;
- аневризма задньої сполучної артерії;
- дислокаційної синдром;
- ботулізм;
- киснева недостатність у гострій формі;
- широкий спектр вірусних інфекцій;
- якесь ушкодження спинного мозку;
- широкий спектр травм очного яблука;
- наявність деяких захворювань внутрішніх органів, а саме: нирок, печінки, серця, легенів, жовчного міхура та ШЛУНКОВО-кишкового тракту;
- симпатикотонія злоякісної або доброякісної течії;
- короткозорість;
- синдром Бумке;
- запальне ураження очних нервів або райдужної оболонки ока;
- окремі різновиди сліпоти;
- хвороба Паркінсона;
- деякі форми епілепсії;
- нейросифіліс;
- розсіяний склероз;
- коматозний або передсмертний стан;
- мігрень;
- енцефалопатія;
- порушення функціонування щитовидної залози;
- синдром Пурфюр дю Пті;
- иридоплегия;
- дифтерія;
- прееклампсія у вагітних;
- уремія;
- синдром Эйди.
Подібне захворювання може бути спровоковано багаторічним пристрастю до шкідливих звичок – у переважній більшості випадків саме нікотин викликає описуване розлад.
Що стосується передозування лікарськими препаратами, то до основних з них варто віднести:
- «Атропін»;
- «Ефедрин»;
- «Платифілін»;
- «Скополамін».
Будь-який препарат повинен застосовуватися тільки по видимих причин і за приписом лікаря.
До провокаторам також варто віднести отруєння грибами, самостійне застосування деяких рослин в лікувальних цілях, тривале використання очних крапель, використання барбітуратів і галюциногенів, а також наркотичну залежність від кокаїну.
Класифікація
Спираючись на вищевказані етіологічні фактори, існують наступні різновиди патології:
- травматичний мідріаз;
- паралітична форма;
- симпатичний тип;
- медикаментозний мідріаз;
- спастична форма.
За ступенем поширеності відхилення, виділяють:
- двосторонній мідріаз;
- однобічний мідріаз.
Крім цього, патологія може бути:
- симетричною;
- асиметричною.
Характер збільшення площі зіниць поділяється на постійний і тимчасовий.
Симптоматика
Головним клінічним проявом виступає розширення зіниці (в нормі його діаметр становить від 2 до 5 міліметрів), на тлі чого виникають додаткові неприємні ознаки.
Ознаки мідріазу
Таким чином, основними симптомами є:
- підвищена світлочутливість;
- деформація зіниць при нормальному положенні речей вони мають круглої або злегка овальної формою, однак, при протіканні такого захворювання вони стають грушоподібними або різко овальними;
- проблеми з рухливістю органів зору по відношенню до однієї, кількох або всіх площинах;
- відсутність реакції на рухомий на око предмет;
- зниження гостроти зору;
- головний біль або запаморочення;
- печіння і болю в ушкодженому оці;
- розлади сну;
- підвищене занепокоєння;
- емоційна нестабільність;
- відсутність фотореакции;
- птоз;
- косоокість;
- швидка стомлюваність очей;
- больові відчуття;
- рясне сльозотеча;
- дискомфорт при читанні, роботі за комп’ютером або тривалому перегляді телевізора.
Крім вищевказаної симптоматики, клініка включає в себе зовнішні прояви базового недуги.
В цілому такі симптоми характерні як для дорослої людини, так і для дитини. Єдина відмінність може полягати в інтенсивності їх вираженості.
Діагностика
Незважаючи на те, що мідріаз має досить специфічною симптоматикою, для виявлення причин і встановлення правильного діагнозу потрібно тільки комплексний підхід.
В першу чергу клініцисту необхідно:
- ознайомитись з історією хвороби для пошуку патологічного джерела;
- зібрати та проаналізувати життєвий анамнез – це допоможе діагностувати медикаментозний йди травматичний мідріаз;
- провести ретельний офтальмологічний огляд;
- детально опитати пацієнта для отримання повної клінічної інформації щодо перебігу хвороби, що іноді допомагає виявити базове захворювання.
Серед інструментальних процедур виділяються:
- КТ і МРТ голови;
- рентгенографія грудної клітки;
- ультрасонографія внутрішніх органів;
- офтальмоскопія під мідріазом – для отримання більш детальної інформації про стан очного дна.
Офтальмоскопія
Що стосується лабораторних тестів, то вони обмежуються здійсненням:
- загальноклінічного аналізу крові;
- гормональними пробами;
- загальним аналізом урини;
- біохімією крові.
Крім офтальмолога, в процесі діагностування беруть участь:
- невролог;
- травматолог;
- ендокринолог;
- нейрохірург.
Лікування
Специфічної терапії для такої патології не існує – лікування повністю залежить від етіологічного фактора. Єдиним винятком є фізіологічна форма недуги, яка самостійно проходить без лікарського втручання.
У деяких випадках пацієнтам досить змінити спосіб життя, а саме: відмовитися від шкідливих звичок, адекватно використовувати медикаменти, зокрема, «Атропін» і «Платифілін». Будь-який препарат повинен бути виписаний клініцистом, при цьому необхідно строго дотримувати тривалість прийому та добову дозу.
Медикаментозна терапія підбирається у відповідності з базовою хворобою – хворим можуть бути призначені:
- діуретики;
- ноотропні речовини;
- нейротрофики;
- антиагреганти;
- вазоактивні речовини;
- цукрознижувальні ліки.
Хірургічне втручання може виконуватися, якщо сформувався посттравматичний вид недуги, а також за такими показаннями:
- пухлини головного мозку;
- гематоми;
- судинна аневризма;
- абсцеси або кісти.
Необхідно враховувати, що народні засоби не допоможуть прибрати розширений зіниця з очей, а, навпаки, тільки посилять проблему.
Профілактика і прогноз
Фізіологічний мідріаз не передбачає застосування будь-яких профілактичних рекомендацій, а для зниження ризиків розвитку такого недуги необхідно дотримуватися нескладних правил.
Профілактика такої хвороби включає в себе:
- повна відмова від спиртних напоїв, нікотину та наркотичних речовин;
- недопущення будь-яких травм очей;
- раціональне використання медикаментів, особливо таких, як «Атропін», «Платифілін» і «Скополамін»: будь препарат не слід приймати без схвалення лікаря;
- вживання в їжу тільки якісних продуктів;
- раннє виявлення та комплексне лікування будь-яких захворювань, які можуть призвести до розвитку описуваного порушення;
- регулярне відвідування офтальмолога та інших фахівців, а також проходження лабораторно-інструментального обстеження в клініці.
Прогноз такої патології буде сприятливим, якщо хвороба сформувалася на тлі провокаторів, які не мають під собою патологічної основи. В іншому випадку результат буде повністю залежати від етіологічних чинників та їх своєчасного лікування.
