Хронічна серцева недостатність – грізна патологія серця, пов’язана з виникненням проблем з харчуванням органу внаслідок недостатнього його кровопостачання при навантаженні або в спокої. Даний синдром має цілий комплекс типових симптомів, тому його діагностика звичайно не становить труднощів. При цьому основним механізмом даного порушення є нездатність органу перекачувати кров внаслідок ураження серцевого м’яза. У результаті недостатнього кровообігу страждає не тільки серце, але й інші органи і системи організму, недоодержують кисень і поживні речовини.
Причини
Синдром ХСН розвивається на тлі інших патологій ССС. Зокрема, вона може розвинутися через:
- ураження клапанів серця;
- ураження міокарда;
- захворювань перикарда;
- порушень робочого ритму серця.
До патологій, пов’язаних з ураженням міокарда, відносяться ІХС (з інфарктом міокарда або без нього), міокардіодистрофії, стійке підвищення АТ, кардіоміопатії, ендокринні захворювання, у тому числі порушення роботи щитовидної залози і хвороби надниркових залоз, інфільтративні захворювання (амілоїдоз, саркоїдоз), а також ВІЛ-інфекція.
До хвороб, пов’язаних з порушеннями ритму серця, відносяться:
- миготлива аритмія;
- блокади серця.
Також причиною, по якій розвивається цей синдром, є вроджені і набуті вади серцевих клапанів. Що ж стосується хвороб перикарда, що викликають даний синдром, то до них можна віднести:
- сухий і випотной перикардити;
- конструктивний перикардит.
Існують також сприятливі фактори, які можуть призвести до того, що розвинеться даний синдром, це:
- куріння;
- зловживання алкоголем;
- ожиріння;
- цукровий діабет;
- ниркова недостатність;
- старіння організму;
- захворювання бронхолегеневої системи (бронхіальна астма, хронічна обструктивна хвороба легень).
Класифікація
Хронічна серцева недостатність
У медичній практиці існує певна класифікація ХСН. Зокрема, синдром класифікується за функціональними класами (ФК), і може бути 4 видів (I, II, III і IV).
При хронічній серцевій недостатності I ФК, людина добре себе почуває при фізичному навантаженні, і симптоми захворювання при ній не з’являються — зазначається хіба що незначна задишка. При цьому період відновлення у людини з такою патологією збільшується в порівнянні зі здоровими людьми.
При такій патології, як синдром ХСН II ФК симптоми хвороби відсутні в спокої, але при навантаженні людина відчуває задишку, у нього частішає серцебиття і відзначається підвищена стомлюваність.
При ХСН III функціонального класу симптоми патології виявляються навіть при незначному навантаженні, притому що в спокої вони відсутні. Людям з даним видом патології потрібно помітне обмеження фізичної активності.
Ну і останній тип – ХСН IV ФК. При такому типі захворювання людина не може виконати жодної фізичної роботи без прояву симптомів. Тобто симптоматика, властива захворювання, проявляється як при фізичному навантаженні, так і в спокої.
Також існує класифікація за стадіями хвороби – їх виділяють 4:
- 1 початкова;
- 2А;
- 2В;
- 3 кінцева.
При першій стадії майже немає симптоматичних проявів, тому незначні функціональні порушення виявляються виключно на УЗД серця. При стадії 2А є яскраво виражені симптоми порушення току крові у великому і малому колі кровообігу. Стадія 2В характеризується вираженими змінами у двох колах кровообігу, а також появою порушень в роботі серця і судин. При 3 кінцевої стадії відзначаються незворотні зміни структури органів-мішеней (нирок, серця, легень тощо).
Наступна класифікація цієї недуги – це класифікація за зону застою крові. Розрізняють наступні види такого захворювання, як синдром ХСН:
- правошлуночкова;
- лівошлуночкова;
- бивентрикулярную.
При правошлуночковій ХСН порушення кровообігу відбувається переважно в судинах легень, тобто в малому колі кровообігу. При лівошлуночкової – в судинах великого кола (усіх органів, окрім легенів), а при бивентрикулярной – застій крові спостерігається у двох колах кровообігу.
І остання класифікація даної патології ґрунтується на фазах порушення серцевої діяльності. В залежності від того, які порушення відбуваються в процесі роботи серця, буває систолічна хронічна серцева недостатність, діастолічна і змішана.
Симптоматика
Якщо говорити про симптоми хронічної серцевої недостатності, то вони залежать від тяжкості перебігу патології та залучених в процес органів. Є кілька основних ознак даної патології, до яких відносяться:
- порушення глибини і частоти дихання (розвиток задишки);
- підвищена стомлюваність під дією фізичного навантаження (і навіть у спокої);
- почастішання серцебиття;
- набряки, розвиваються спочатку на нижніх кінцівках, а потім набряки поширюються вгору по тілу, і досягають стегон, попереку, передньої черевної стінки;
- поява сухого кашлю (при розвитку процесу кашель стає вологим, з виділенням слизової мокроти).
Ще одним вираженим симптомом, яким проявляється синдром ХСН, є вимушене положення хворого – ортопное. При цьому людина може лежати тільки в положенні з піднятою головою, в іншому випадку у нього відзначається посилення кашлю і задишки.
В залежності від того, яка у людини стадія захворювання, розрізняються і його скарги. На початковій пацієнти зазвичай скаржаться на підвищену втомлюваність і порушення сну. При фізичній активності у них відзначається прискорення серцебиття і поява задишки. Іноді відзначаються набряки стоп і гомілок після активної фізичного навантаження (після довгого трудового дня, після занять спортом і т. д.).
На другій стадії клінічні прояви посилюються. Тахікардія і задишка спостерігаються при будь-яких видах фізичного навантаження, спостерігається прояв набряків на ступнях і гомілках, зменшення кількості сечі, що виділяється. На УЗД можна побачити збільшення камер серця, при візуальному огляді – невиражену синюшність губ, кінчика носа і кінчиків пальців. Також з’являється кашель з мокротою — при аускультації у пацієнтів визначаються дріднопузирчасті вологі хрипи. Набряки на другій стадії більш виражені, і зачіпають не тільки ступні і гомілки, але і стегна пацієнтів.
Стадія 2А кінцева характеризується ще більшою вираженістю вищеописаних симптомів – значно посилюється ціаноз, хворому стає все важче дихати, заснути людина може тільки в положенні сидячи. Крім того, наростають набряки з розвитком асциту і гідроторакс, а також страждають інші внутрішні органи, що призводить до появи таких симптомів, як:
- порушення апетиту;
- діарея;
- різке зниження маси тіла (серцева кахексія);
- нудота і блювання;
- збільшення серцевих ритмів;
- слабке наповнення пульсу та інші.
Без своєчасного й адекватного лікування на тлі наростання симптомів відзначається високий відсоток смертності пацієнтів.
Симптоми хронічної серцевої недостатності
Діагностика
Хронічна серцева недостатність серед усіх патологій ССС є найпоширенішою причиною госпіталізації, інвалідизації і смертності пацієнтів. Тому величезну роль у зниженні цих показників відіграє своєчасна діагностика хвороби, яка грунтується на проведенні інструментальних обстежень, що дозволяють отримати об’єктивні дані для постановки чи підтвердження діагнозу.
Головними критеріями діагностики є визначення серйозних змін в серці та дисфункції міокарда.
Також діагностика ХСН здійснюється шляхом проведення клінічних досліджень (газового та електролітного складу крові, показників білків, креатиніну, вуглеводів, сечовини тощо). Електрокардіографія дає можливість виявити ішемію і гіпертрофію міокарда, а також будь-які аритмические зміни.
Рентгенографічне дослідження застосовується в діагностиці даної патології з метою виявлення застійних явищ у легенях, а вентрикулографія дозволяє оцінити скоротливу здатність шлуночків. Ехокардіографія дає можливість встановити причину розвитку цього синдрому у людини, як і МРТ.
Особливості лікування
Якщо говорити про лікування хронічної серцевої недостатності, то його основною метою є уповільнення прогресування патології і полегшення симптоматики недуги.
Основним способом є медикаментозне лікування хронічної серцевої недостатності, яка призначається на тривалий період з регулюванням необхідної дозування в залежності від стану здоров’я пацієнта.
До препаратів, якими лікують даний синдром, відносяться:
- сечогінні засоби, що дозволяють зменшити набряки, властиві даній патології і розвантажити органи, в яких спостерігаються застійні явища;
- інгібітори АПФ знижують рівень тиску в судинах кров’яного русла і захищають ті органи, які найбільше страждають при порушеннях роботи серця (нирки, печінка, серце, головний мозок);
- бета-адреноблокатори знижують ЧСС і загальний опір судин, що дозволяє крові безперешкодно текти по кровоносній системі;
- антикоагулянти, що розріджують кров, і антиагреганти – препарати, що перешкоджають утворенню тромбів;
- серцеві глікозиди, спрямовані на підвищення скоротливості міокарда і зниження частоти серцевих скорочень;
- нітрати, які надають розслаблюючу дію на вени і зменшують приплив крові до серця;
- антагоністи кальцієвих каналів, також впливають на судини і розслаблюючі їх, що сприяє зниження сили серцевих скорочень і зменшення артеріального тиску в судинах.
Дуже часто лікарі комбінують різні препарати для отримання оптимального ефекту від терапії. Комбінація залежить від стадії хвороби і характеру її перебігу, і підбирається індивідуально для кожного конкретного пацієнта.
Важливе значення в лікуванні такої патології, як синдром ХСН, є нормалізація режиму фізичної активності та дотримання певної дієти. Зокрема, норми фізичної активності для пацієнта з різними функціональними категоріями ХСН будуть різними, але дієта однакова для всіх і передбачає виключення таких продуктів, як:
- алкоголь;
- міцний чай;
- міцна кава.
Їжу рекомендується вживати малими порціями 5-6 разів на добу (не пізніше 19 годин). Крім того, їжа повинна бути калорійною, але легко засвоюватися і містити мінімальну кількість солі. При будь-якій стадії патології допускається прийом 1 літра чистої води, при одночасному зниженні кількості надходить солі. Обмеження солі, а не зміна кількості рідини, дозволяє зменшити набряки, що є основним симптомом ХСН.
У деяких випадках, коли симптоми захворювання виражені або медикаментозне лікування не має належного ефекту, показано хірургічне втручання, яке полягає в хірургічній корекції первинної патології, викликала ХСН. До таких операцій належить аортокоронарне шунтування, хірургічна корекція клапанів, трансплантація серця та інші.
Ускладнення
Даний синдром є вкрай важкою патологією, що призводить до множинних ускладнень. Серед найпоширеніших слід відзначити:
- зупинку серця;
- розвиток тромбозів і тромбоемболій;
- розвиток печінкової недостатності;
- повне виснаження організму.
Профілактика
Існує первинна та вторинна профілактика такого патологічного стану, як хронічна серцева недостатність. Первинна дозволяє запобігти розвитку серцевих патологій, які згодом призводять до ХСН, а вторинна – дає можливість запобігти прогресування вже наявної хронічної недостатності.
Первинними профілактичними заходами є:
- відмова від куріння;
- відмова від прийому алкоголю;
- нормована фіз. активність;
- правильне харчування і т. д.
Вторинна профілактика полягає у лікуванні наявних патологій ССС і неухильне дотримання всіх рекомендацій лікаря щодо лікування хронічної серцевої недостатності.
