Эутиреоз – стан щитовидної залози, при якому робота органу порушується, незважаючи на те, що рівень тиреоїдних і тиреотропних гормонів знаходиться в нормі. Даний термін клініцисти зазвичай використовують для характеристики результатів отриманих аналізів. Але, незважаючи на те, клінічний эутиреоз є фізіологічним станом, на його тлі можуть почати прогресувати серйозні недуги, такі як ендемічний зоб або аутоімунний тиреоїдит.
Дані патології мають яскраву клінічну картину, щитовидка збільшується в розмірах (ступінь збільшення безпосередньо залежить від тяжкості хвороби). При эутиреозе, як і при гіпертиреозі і гіпотиреозі, у пацієнта відзначається дифузне зміна залози, а також формування специфічних вузлів (вузловий зоб). Якщо формується одночасно кілька таких патологічних утворень, то в такому випадку мова йде про багатовузловому зобі еутиреозу.
Етіологія
Причини прогресування еутиреозу досить різноманітні. Вся справа в тому, що органи ендокринної системи є дуже чутливими до різних ендогенних і екзогенних факторів. Особливо вразливою є щитовидка. Эутиреоз ж багато клініцисти називають прикордонним станом.
Співвідношення тиреоїдних гормонів може змінитися в будь – який момент рівень може і знизитися, і зрости, внаслідок чого починають прогресувати патології (наприклад, аутоімунний тиреоїдит).
Причини еутиреозу:
- недостатня концентрація йоду в організмі. Ця причина є основною у прогресуванні патологій щитовидної залози аутоімунного тиреоїдиту, гіпертиреозу, гіпотиреозу, ендемічного зобу та інше;
- несприятливе навколишнє середовище;
- спадковість;
- патології щитоподібної залози, які супроводжуються вираженим запаленням (у цьому випадку симптоми недуги будуть виражені дуже яскраво);
- стрес;
- підвищені фізичні та психологічні навантаження;
- прийом лікарських засобів, які пригнічують функціонування щитовидної залози;
- попадання в тіло людини деяких активних речовин – миш’яку, стронцію, кобальту та інше.
Симптоматика
Симптоми еутиреозу безпосередньо пов’язані з проявами основного захворювання. Перший симптом, який виникає у людини – нервозність. Далі приєднується підвищена стомлюваність. Пізніше приєднуються такі симптоми:
- дискомфорт в зоні шиї;
- характерний симптом патологій щитовидної залози – відчуття грудки в горлі;
- почуття розбитості;
- можлива поява головного болю;
- сонливість;
- збільшення розмірів щитовидної залози. Даний симптом може вказувати не тільки не эутиреоз, але і на більш серйозні патології залози;
- людина дуже швидко набирає вагу, притому що продовжує дотримуватися свій звичайний раціон харчування;
- зміна голосу. Цей симптом з’являється на тлі збільшення розмірів щитовидної залози. Надалі можлива поява сухого кашлю.
Вузловий зоб
Окремо варто виділити найбільш поширену форму еутиреозу – вузловий зоб. Даний стан характеризується появою на залозі патологічних виростів. Клініцисти виділяють 5 різновидів вузлового зоба:
- ендемічний зоб, який прогресує внаслідок недостатньої концентрації йоду в організмі;
- вузловий зоб, для якого характерно зв’язування вузликових утворень;
- зоб з єдиним вузлом;
- зоб з численними вузликами.
Ступеня:
- 1 ступінь. На даному ступені розвитку щитовидка не збільшена і пропальпувати її можливості немає;
- 2 ступінь. Залозу можна промацати;
- 3 ступінь. Контури залози можна побачити при ковтанні;
- 4 ступінь. Зоб локалізується на значній ділянці шиї;
- 5 ступінь. Залоза збільшена настільки, що починає тиснути на навколишні тканини та органи.
У разі прогресування вузлового зобу, загальна клінічна картина доповнюється наступними симптомами:
- дискомфорт в області грудини;
- тахікардія;
- аритмія.
Лікування
Лікування еутиреозу можна проводити тільки після того, як лікар проведе УЗД щитовидної залози, а також направити пацієнта на здачу аналізу крові. В залежності від отриманих результатів, эутиреоз може і не вимагати специфічного лікування. Мова йде про тих випадках, коли залоза не збільшена і гормональний фон стабільний. Рекомендовано регулярно відвідувати ендокринолога.
Якщо ж пацієнта турбують певні симптоми, описані вище, то лікар вдається до медикаментозного лікування, основна мета якого – відновити функціонування залози, а також нормалізувати її розміри.
Лікування проводять за допомогою:
- курсу левотироксину;
- препаратів, активною речовиною яких є йод.
Іноді можуть одночасно призначатись і препарати йоду, і левотироксин. У разі стрімкого збільшення щитовидної залози, показано хірургічне лікування. Також операцію призначають при вузловому зобі з великою кількістю вузликів.
