Дисфункції біліарного тракту: симптоми і лікування

148

Дисфункції біліарного тракту – являє собою патологічний процес, пов’язаний з порушенням протікання координованих рухових процесів м’язових тканин жовчного міхура і жовчних проток. Найбільш часто це відбувається на тлі розладу сфінктерного апарату, коли він не відводить жовч з печінки в ДПК.

Така патологія може бути вродженою і набутою, чому причини її виникнення будуть дещо відрізнятися. Однак у будь-якому випадку її розвиток буде пов’язано з плином інших захворювань.

Клінічна картина у такої хвороби неспецифічна і включає в себе больові відчуття в області правого підребер’я, підвищене потовиділення, швидку стомлюваність, нудоту і розлад стільця.

Правильний діагноз ставиться на підставі результатів лабораторно-інструментального обстеження організму. Крім цього, враховується інформація, отримана лікарем під час проведення первинної діагностики.

Для нормалізації функціонування застосовуються консервативні терапевтичні методики, серед яких: прийом лікарських препаратів та дотримання щадного раціону.

У міжнародній класифікації хвороб десятого перегляду подібного недузі відведено окремий шифр – код за МКХ-10: К82.8.

Етіологія

В даний час точні причини, чому розвивається дисфункції біліарного тракту, залишаються невідомими. Необхідно зазначити, що така патологія переважно діагностується у дітей, проте, її розвиток може відбутися в абсолютно будь-якому віці. Хлопчики і дівчатка схильні до такої недуги в рівній мірі. Тим не менш, це зовсім не виключає ймовірність її появи у осіб інших вікових категорій.

Найбільш вірогідними сприяючими факторами прийнято вважати:

  • ускладнений перебіг вагітності або пологової діяльності;
  • тривале штучне вигодовування;
  • пізнє введення прикорму;
  • нераціональне харчування дітей старшого віку;
  • присутність аналогічного захворювання у одного з близьких родичів;
  • перенесені в ранньому віці інфекційні недуги, наприклад, вірусний гепатит, паразитарні або глистні інвазії;
  • присутність хронічних хвороб ШЛУНКОВО-кишкового тракту, такі як виразкова хвороба, гастрит або дуоденіт;
  • наявність в історії хвороби патологічних процесів алергічного характеру – атопічна форма дерматиту та індивідуальна непереносимість того чи іншого продукту харчування;
  • патології ендокринної та нервової системи;
  • перебіг запального захворювання печінки;
  • порушення функціонування сфінктера Одді;
  • перенесене хірургічне втручання на печінці;
  • гормональний дисбаланс;
  • гіпотонія жовчного міхура;
  • зниження тиску в жовчному міхурі і в протоковою системою;
  • проблеми з синтезом жовчі;
  • резекція шлунка.

Первинну форму недуги можуть викликати:

  • атрезія або гіпоплазія жовчного міхура;
  • формування кістозного новоутворення в жовчному міхурі;
  • вроджений фіброз, який нерідко призводить до пороків сфінктерного апарату;
  • сегментарне розширення жовчних шляхів;
  • вроджені вади розвитку жовчного міхура – подвоєння цього органу, його фіксовані перегини, агенезія та перетяжки, дивертикули і гіперплазія.

Крім цього, не виключається ймовірність впливу:

  • холециститу і холангіту, що протікає в хронічній формі;
  • структурних пошкоджень підшлункової залози;
  • злоякісних і доброякісних пухлин з локалізацією в жовчовивідних шляхах або в підшлунковій залозі;
  • захворювань гастродуоденальної області;
  • хронічних психоемоційних розладів.

Всі вищевказані етіологічні фактори призводять до того, що порушується функціонування сфінктерного апарату, який не відводить жовч з печінки в 12-палу кишку.

З-за цього формуються наступні порушення:

  • гальмування рухової функції кишечника;
  • зменшення всмоктування вітамінів, кальцію та інших поживних речовин;
  • зниження рівня фібриногену і гемоглобіну;
  • розвиток такого розладу, як функціональна диспепсія;
  • утворення виразок, цирозу печінки і проблем в роботі статевих залоз;
  • підвищення ризику виникнення остеопорозу.

Незалежно від етіологічного фактора відбувається тимчасове або постійне порушення іннервації жовчовивідних протоків та жовчного міхура.

Дисфункції біліарного тракту: симптоми і лікування
Будова біліарного тракту

Класифікація

Спираючись на час походження, дисфункції біліарного тракту ділиться на:

  • первинну – зустрічається лише в 10-15% випадків;
  • вторинну – частота діагностування досягає 90%.

В залежності від локалізації, такий патологічний процес може виникнути в:

  • жовчному міхурі;
  • сфінктера Одді.

За функціональним особливостям недуга може протікати з такого типу:

  • Знижена функція або гіпофункція – характеризується виникненням тупих болів, тиском і розпиранням в області під правими ребрами. Болючість може збільшуватися при зміні положення тіла, оскільки при цьому змінюється тиск в черевній порожнині.
  • Підвищена функція або гіперфункція – відрізняється появою колючих болей, які нерідко іррадіюють в спину чи поширюються по всьому животу.

Симптоматика

Дисфункції біліарного тракту у дітей не має специфічних симптомів, які б на 100% вказували на протікання саме такої недуги. Ступінь вираженості клінічних проявів може дещо відрізнятися в залежності від вікової категорії дитини.

Головними зовнішніми ознаками прийнято вважати:

  • Зниження апетиту і повна відраза до деяких продуктів або страв.
  • Больові відчуття у верхньому відділі живота. Біль може посилюватися при глибокому вдиху, фізичному навантаженні, нераціональному харчуванні і вплив стресових ситуацій. Нерідко больовий синдром турбує дітей в нічний час доби.
  • Іррадіація болю в поперек, живіт або лопатку.
  • Нудоту і повторну блювоту – найчастіше такі симптоми виникають після вживання в їжу жирних або гострих страв.
  • Розлад стільця – скарги на діарею виникають частіше, ніж на запори.
  • Порушення сну.
  • Підвищене потовиділення.
  • Зниження працездатності.
  • Примхливість і збудливість.
  • Дратівливість і підвищену стомлюваність.
  • Здуття живота.
  • Гіркий присмак у роті.
  • Почастішання частоти серцевого ритму.
  • Головні болі.

Виникнення одного або декількох вищевказаних симптомів – привід для негайного звернення за медичною допомогою. В іншому випадку підвищується ймовірність розвитку ускладнень, серед яких функціональна диспепсія.

Діагностика

Правильний діагноз можна поставити тільки після комплексного обстеження організму.

Таким чином, перший етап діагностування включає в себе маніпуляції, що проводяться безпосередньо гастроентерологом:

  • аналіз сімейного анамнезу – для встановлення факту присутності аналогічного розлади у близьких родичів;
  • ознайомлення з історією хвороби – для пошуку найбільш характерного патологічного етіологічного фактора;
  • збір і вивчення життєвого анамнезу – клініцисту необхідна інформація про харчування пацієнта;
  • ретельний фізикальний огляд, який передбачає здійснення глибокої пальпації і перкусії передньої стінки черевної порожнини;
  • детальний опитування хворого чи його батьків – для встановлення першого часу, коли з’явилися клінічні ознаки і з якою силою вони виражаються.

Лабораторні дослідження в даному випадку представлені:

  • загальноклінічні аналізом крові та сечі;
  • біохімією крові;
  • печінковими пробами;
  • ПЛР-тестами.

Серед інструментальних процедур, які несуть найбільшу діагностичну цінність, варто виділити:

  • ЕРХПГ;
  • ЕКГ;
  • ФГДС;
  • ультрасонографію черевної порожнини;
  • дуоденальне зондування;
  • рентгенографію із застосуванням контрастної речовини або без нього;
  • КТ та МРТ.

Дисфункції біліарного тракту: симптоми і лікування
Дуоденальне зондування

Лише після цього для кожного пацієнта буде складена індивідуальна тактика терапії.

Лікування

Щоб позбавитися від такого захворювання, достатньо застосування консервативних терапевтичних методик, серед яких:

  • прийом лікарських препаратів;
  • фізіотерапевтичні процедури;
  • дотримання щадного харчування;
  • народні засоби медицини.

Медикаментозне лікування об’єднує в собі такі препарати, як:

  • холеретики;
  • холекінетики;
  • жовчогінні речовини;
  • вітамінно-мінеральні комплекси;
  • спазмолітики і інші ліки, спрямовані на купірування симптоматики.

Що стосується фізіотерапевтичних процедур, то вони включають в себе:

  • вплив магнітного поля;
  • мікрохвильову терапію;
  • УВЧ.

Застосування рецептів нетрадиційної медицини показано тільки після попередньої консультації з лікарем.

У домашніх умовах готують цілющі відвари і настої на основі:

  • квіток безсмертника;
  • кукурудзяних рилець;
  • перцевої м’яти;
  • шипшини;
  • петрушки.

Не останнє місце в терапії займає дієта, яка володіє власними правилами:

  • часте і дробове вживання їжі;
  • введення в раціон рослинних олій;
  • збагачення меню клітковиною рослинного походження (міститься у свіжих фруктах і овочах);
  • повне виключення жирної і гострої їжі, а також прянощів і газованих напоїв.

Повний перелік рекомендацій про харчування дає тільки гастроентеролог.

Можливі ускладнення

Якщо симптоми дисфункції біліарного тракту залишаться непоміченими або ж лікування буде зовсім відсутнім, то велика ймовірність розвитку таких ускладнень, як:

  • виразкова хвороба;
  • цироз печінки;
  • гіповітаміноз;
  • порушення функціонування статевих залоз;
  • функціональна диспепсія.

Профілактика і прогноз

Оскільки точні причини формування такого захворювання в даний час залишаються невідомими, то і специфічних профілактичних заходів не існує.

Тим не менш, є рекомендації, які допоможуть у значній мірі знизити ймовірність розвитку цієї хвороби:

  • здорове і повноцінне харчування;
  • своєчасне введення прикорму;
  • зміцнення імунної системи;
  • уникнення впливу стресових ситуацій;
  • раннє виявлення і лікування патологій, які можуть призвести до такого розладу;
  • регулярне відвідування педіатра, а при необхідності і інших дитячих спеціалістів.

Прогноз хвороби в переважній більшості випадків сприятливий – хвороба добре піддається терапії, а вищевказані ускладнення розвиваються досить рідко. Більш того, іноді дисфункції біліарного тракту може самостійно пройти по мірі дорослішання дитини. Однак це не означає, що батьки повинні залишити без уваги таке порушення.