Дисфункції біліарного тракту – являє собою патологічний процес, пов’язаний з порушенням протікання координованих рухових процесів м’язових тканин жовчного міхура і жовчних проток. Найбільш часто це відбувається на тлі розладу сфінктерного апарату, коли він не відводить жовч з печінки в ДПК.
Така патологія може бути вродженою і набутою, чому причини її виникнення будуть дещо відрізнятися. Однак у будь-якому випадку її розвиток буде пов’язано з плином інших захворювань.
Клінічна картина у такої хвороби неспецифічна і включає в себе больові відчуття в області правого підребер’я, підвищене потовиділення, швидку стомлюваність, нудоту і розлад стільця.
Правильний діагноз ставиться на підставі результатів лабораторно-інструментального обстеження організму. Крім цього, враховується інформація, отримана лікарем під час проведення первинної діагностики.
Для нормалізації функціонування застосовуються консервативні терапевтичні методики, серед яких: прийом лікарських препаратів та дотримання щадного раціону.
У міжнародній класифікації хвороб десятого перегляду подібного недузі відведено окремий шифр – код за МКХ-10: К82.8.
Етіологія
В даний час точні причини, чому розвивається дисфункції біліарного тракту, залишаються невідомими. Необхідно зазначити, що така патологія переважно діагностується у дітей, проте, її розвиток може відбутися в абсолютно будь-якому віці. Хлопчики і дівчатка схильні до такої недуги в рівній мірі. Тим не менш, це зовсім не виключає ймовірність її появи у осіб інших вікових категорій.
Найбільш вірогідними сприяючими факторами прийнято вважати:
- ускладнений перебіг вагітності або пологової діяльності;
- тривале штучне вигодовування;
- пізнє введення прикорму;
- нераціональне харчування дітей старшого віку;
- присутність аналогічного захворювання у одного з близьких родичів;
- перенесені в ранньому віці інфекційні недуги, наприклад, вірусний гепатит, паразитарні або глистні інвазії;
- присутність хронічних хвороб ШЛУНКОВО-кишкового тракту, такі як виразкова хвороба, гастрит або дуоденіт;
- наявність в історії хвороби патологічних процесів алергічного характеру – атопічна форма дерматиту та індивідуальна непереносимість того чи іншого продукту харчування;
- патології ендокринної та нервової системи;
- перебіг запального захворювання печінки;
- порушення функціонування сфінктера Одді;
- перенесене хірургічне втручання на печінці;
- гормональний дисбаланс;
- гіпотонія жовчного міхура;
- зниження тиску в жовчному міхурі і в протоковою системою;
- проблеми з синтезом жовчі;
- резекція шлунка.
Первинну форму недуги можуть викликати:
- атрезія або гіпоплазія жовчного міхура;
- формування кістозного новоутворення в жовчному міхурі;
- вроджений фіброз, який нерідко призводить до пороків сфінктерного апарату;
- сегментарне розширення жовчних шляхів;
- вроджені вади розвитку жовчного міхура – подвоєння цього органу, його фіксовані перегини, агенезія та перетяжки, дивертикули і гіперплазія.
Крім цього, не виключається ймовірність впливу:
- холециститу і холангіту, що протікає в хронічній формі;
- структурних пошкоджень підшлункової залози;
- злоякісних і доброякісних пухлин з локалізацією в жовчовивідних шляхах або в підшлунковій залозі;
- захворювань гастродуоденальної області;
- хронічних психоемоційних розладів.
Всі вищевказані етіологічні фактори призводять до того, що порушується функціонування сфінктерного апарату, який не відводить жовч з печінки в 12-палу кишку.
З-за цього формуються наступні порушення:
- гальмування рухової функції кишечника;
- зменшення всмоктування вітамінів, кальцію та інших поживних речовин;
- зниження рівня фібриногену і гемоглобіну;
- розвиток такого розладу, як функціональна диспепсія;
- утворення виразок, цирозу печінки і проблем в роботі статевих залоз;
- підвищення ризику виникнення остеопорозу.
Незалежно від етіологічного фактора відбувається тимчасове або постійне порушення іннервації жовчовивідних протоків та жовчного міхура.
Будова біліарного тракту
Класифікація
Спираючись на час походження, дисфункції біліарного тракту ділиться на:
- первинну – зустрічається лише в 10-15% випадків;
- вторинну – частота діагностування досягає 90%.
В залежності від локалізації, такий патологічний процес може виникнути в:
- жовчному міхурі;
- сфінктера Одді.
За функціональним особливостям недуга може протікати з такого типу:
- Знижена функція або гіпофункція – характеризується виникненням тупих болів, тиском і розпиранням в області під правими ребрами. Болючість може збільшуватися при зміні положення тіла, оскільки при цьому змінюється тиск в черевній порожнині.
- Підвищена функція або гіперфункція – відрізняється появою колючих болей, які нерідко іррадіюють в спину чи поширюються по всьому животу.
Симптоматика
Дисфункції біліарного тракту у дітей не має специфічних симптомів, які б на 100% вказували на протікання саме такої недуги. Ступінь вираженості клінічних проявів може дещо відрізнятися в залежності від вікової категорії дитини.
Головними зовнішніми ознаками прийнято вважати:
- Зниження апетиту і повна відраза до деяких продуктів або страв.
- Больові відчуття у верхньому відділі живота. Біль може посилюватися при глибокому вдиху, фізичному навантаженні, нераціональному харчуванні і вплив стресових ситуацій. Нерідко больовий синдром турбує дітей в нічний час доби.
- Іррадіація болю в поперек, живіт або лопатку.
- Нудоту і повторну блювоту – найчастіше такі симптоми виникають після вживання в їжу жирних або гострих страв.
- Розлад стільця – скарги на діарею виникають частіше, ніж на запори.
- Порушення сну.
- Підвищене потовиділення.
- Зниження працездатності.
- Примхливість і збудливість.
- Дратівливість і підвищену стомлюваність.
- Здуття живота.
- Гіркий присмак у роті.
- Почастішання частоти серцевого ритму.
- Головні болі.
Виникнення одного або декількох вищевказаних симптомів – привід для негайного звернення за медичною допомогою. В іншому випадку підвищується ймовірність розвитку ускладнень, серед яких функціональна диспепсія.
Діагностика
Правильний діагноз можна поставити тільки після комплексного обстеження організму.
Таким чином, перший етап діагностування включає в себе маніпуляції, що проводяться безпосередньо гастроентерологом:
- аналіз сімейного анамнезу – для встановлення факту присутності аналогічного розлади у близьких родичів;
- ознайомлення з історією хвороби – для пошуку найбільш характерного патологічного етіологічного фактора;
- збір і вивчення життєвого анамнезу – клініцисту необхідна інформація про харчування пацієнта;
- ретельний фізикальний огляд, який передбачає здійснення глибокої пальпації і перкусії передньої стінки черевної порожнини;
- детальний опитування хворого чи його батьків – для встановлення першого часу, коли з’явилися клінічні ознаки і з якою силою вони виражаються.
Лабораторні дослідження в даному випадку представлені:
- загальноклінічні аналізом крові та сечі;
- біохімією крові;
- печінковими пробами;
- ПЛР-тестами.
Серед інструментальних процедур, які несуть найбільшу діагностичну цінність, варто виділити:
- ЕРХПГ;
- ЕКГ;
- ФГДС;
- ультрасонографію черевної порожнини;
- дуоденальне зондування;
- рентгенографію із застосуванням контрастної речовини або без нього;
- КТ та МРТ.
Дуоденальне зондування
Лише після цього для кожного пацієнта буде складена індивідуальна тактика терапії.
Лікування
Щоб позбавитися від такого захворювання, достатньо застосування консервативних терапевтичних методик, серед яких:
- прийом лікарських препаратів;
- фізіотерапевтичні процедури;
- дотримання щадного харчування;
- народні засоби медицини.
Медикаментозне лікування об’єднує в собі такі препарати, як:
- холеретики;
- холекінетики;
- жовчогінні речовини;
- вітамінно-мінеральні комплекси;
- спазмолітики і інші ліки, спрямовані на купірування симптоматики.
Що стосується фізіотерапевтичних процедур, то вони включають в себе:
- вплив магнітного поля;
- мікрохвильову терапію;
- УВЧ.
Застосування рецептів нетрадиційної медицини показано тільки після попередньої консультації з лікарем.
У домашніх умовах готують цілющі відвари і настої на основі:
- квіток безсмертника;
- кукурудзяних рилець;
- перцевої м’яти;
- шипшини;
- петрушки.
Не останнє місце в терапії займає дієта, яка володіє власними правилами:
- часте і дробове вживання їжі;
- введення в раціон рослинних олій;
- збагачення меню клітковиною рослинного походження (міститься у свіжих фруктах і овочах);
- повне виключення жирної і гострої їжі, а також прянощів і газованих напоїв.
Повний перелік рекомендацій про харчування дає тільки гастроентеролог.
Можливі ускладнення
Якщо симптоми дисфункції біліарного тракту залишаться непоміченими або ж лікування буде зовсім відсутнім, то велика ймовірність розвитку таких ускладнень, як:
- виразкова хвороба;
- цироз печінки;
- гіповітаміноз;
- порушення функціонування статевих залоз;
- функціональна диспепсія.
Профілактика і прогноз
Оскільки точні причини формування такого захворювання в даний час залишаються невідомими, то і специфічних профілактичних заходів не існує.
Тим не менш, є рекомендації, які допоможуть у значній мірі знизити ймовірність розвитку цієї хвороби:
- здорове і повноцінне харчування;
- своєчасне введення прикорму;
- зміцнення імунної системи;
- уникнення впливу стресових ситуацій;
- раннє виявлення і лікування патологій, які можуть призвести до такого розладу;
- регулярне відвідування педіатра, а при необхідності і інших дитячих спеціалістів.
Прогноз хвороби в переважній більшості випадків сприятливий – хвороба добре піддається терапії, а вищевказані ускладнення розвиваються досить рідко. Більш того, іноді дисфункції біліарного тракту може самостійно пройти по мірі дорослішання дитини. Однак це не означає, що батьки повинні залишити без уваги таке порушення.
