Галюциноз (син. галюцинаторний синдром) — патологічний стан, який характеризується появою у людини галюцинацій. Примітним вважається, що свідомість хворого зберігається і не змінюється.
Параноїдальний синдром може бути як самостійним захворюванням, так і розвиватися вдруге, на тлі протікання інших патологій. Найбільш часто до такого порушення призводять зловживання спиртними напоями, епілепсія і шизофренія.
Симптоматична картина буде дещо відрізнятися в залежності від варіанту перебігу галлюциноза. Головною ознакою виступає поява у людини зорових, слухових, тактильних або нюхових галюцинацій, супроводжуваних маячний стан.
Діагностика проводиться фахівцями в галузі неврології і психіатрії одночасно і полягає у вивченні клінічних проявів, виконанні специфічних тестів та спостереженні за хворим. До лабораторно-інструментальним процедур найчастіше не звертаються.
Лікування такого порушення носить тільки консервативний характер і полягає в прийомі лікарських препаратів і роботі психотерапевта або психіатра з пацієнтом. Однак терапія не буде повноцінною без усунення основного захворювання.
Міжнародна класифікація хвороб десятого перегляду не передбачає для подібної хвороби окремий код, а відносить галюциноз до категорії «Інші психічні розлади». Таким чином, код за МКХ-10 буде F06.0.
Етіологія
Головна особливість галлюцинаторного синдрому в тому, що у людини зберігається ясна свідомість. Якщо слухові, зорові, тактильні галюцинації розвиваються на тлі помутніння свідомості, такий стан не називають галлюцинозом.
Існує ймовірність як ізольованого розвитку патології, наприклад, галюциноз Шарля Бонні, що виникає у осіб похилого віку, так і формування хвороби на тлі перебігу деяких психічних чи органічних (органічний галюциноз) захворювань.
Найбільш часті причини виникнення галлюциноза:
- епілепсія — галюцинації вказують на наближення напад, а відмінною рисою вважається переважання блакитних і червоних відтінків у неіснуючій картинці;
- черепно-мозкові травми;
- патології центральної нервової системи;
- кістозні, злоякісні та доброякісні утворення в головному мозку;
- шизофренія і одна з її різновидів — гебефрения;
- тяжкий перебіг інфекцій;
- енцефаліт;
- абстинентний синдром;
- внутрішньочерепний крововилив.
Не останнє місце у формуванні такого порушення займають багаторічна пристрасть до шкідливих звичок або хронічний алкоголізм. У таких випадках розвивається гострий алкогольний галюциноз.
Класифікація
По варіанту перебігу клініцистами прийнято виділяти:
Залежно від клінічної картини виділяють:
Спираючись на етіологічний фактор, існує такий галлюцинаторно-параноидный синдром:
Прийнято виділяти галлюцинаторно-параноидный синдром і галюцинаторно-маячний синдром. Перша різновид поєднує в собі такі форми:
- паранояльна;
- парафренная;
- параноїдна;
- синдром Кандинського-Клерамбо.
Всі варіанти можуть зустрічатися ізольовано, але нерідко розглядаються як стадії протікання одного психічного розладу. Однак параноїдальний педункулярный синдром носить другорядний характер.
Симптоматика
Кожна з різновидів хвороби буде відрізнятися своєю клінічною картиною. Наприклад, для синдрому Шарля Бонні характерні:
- галюцинації у вигляді мультфільмів;
- поява людей з перекрученими рисами особи;
- спонтанне поява і зникнення бачень;
- збереження зображення в повному обсязі.
Хвороба Лермітта виражається такими проявами:
- виникнення неіснуючих картинок в темний час доби;
- галюцинації у вигляді розпливчастих фігур людей або тварин;
- збереження критики щодо свого стану.
Для вербального галлюциноза властиві:
- чутність одного або декількох неіснуючих голосів;
- обговорення ними пацієнта і навколишнього його обстановки;
- вчинення людиною вчинків, які наказав робити голос;
- поява такого стану, як галюцинаторно-параноїдний синдром, при якому критика до свого стану втрачається.
При алкогольному галюцинозі присутні такі ознаки:
- підвищена тривожність;
- безпричинний страх;
- яскраві і правдоподібні обмани зору;
- поява голосів із стін або предметів;
- виникнення нав’язливих думок щодо власної смерті або загибелі родичів;
- розлад сну;
- спроби самостійного зведення рахунків з життям.
Ознаки алкогольного галюцинозу
Діагностика
Діагностувати галлюцинозы для досвідченого невролога не становить особливих труднощів. Процес встановлення правильного діагнозу часто обмежується такими діями:
- вивчення сімейної історії хвороби;
- ознайомлення з клінічним анамнезом — для виявлення психічних, органічних або соматичних захворювань;
- збір й аналізом життєвого анамнезу;
- здійснення специфічних неврологічних тестів;
- детальний опитування хворого і його родичів — для складання повної симптоматичної картини, з’ясування часу появи і вираженості ознак, що допоможе відрізнити між собою гострий і хронічний галюциноз.
Додаткові лабораторно-інструментальні обстеження необхідні лише у випадку вторинного розвитку галлюциноза. З точністю встановлюють фактор, що викликає такий стан, як органічний галюциноз.
Лікування
Хронічний та гострий галюциноз лікуються за допомогою консервативних методик, спрямованих на такі результати:
- детоксикація організму — при хронічному алкоголізмі;
- нейтралізація психотичних явищ;
- нормалізація функціонування внутрішніх органів і систем;
- профілактика розвитку стійких когнітивних порушень, що часто супроводжує галюцинаторно-параноїдний синдром.
Медикаментозна терапія полягає в прийомі таких ліків:
- нейролептики;
- аскорбінова кислота;
- вітаміни групи В;
- сольові розчини для внутрішньовенного введення;
- заспокійливі засоби;
- антидепресанти;
- транквілізатори — усувають галюцинації.
Необхідна тривала робота психіатра з хворою людиною.
Лікування органічного галлюциноза суто індивідуальне — може бути як консервативним, так і хірургічним. Тактику терапії диктує етіологічний фактор.
Профілактика і прогноз
Уникнути розвитку вербального галлюциноза та інших форм захворювання можна, дотримуючись нескладні профілактичні рекомендації:
- повна відмова від шкідливих звичок, зокрема від розпивання спиртних напоїв;
- уникання органічного ураження головного мозку;
- своєчасне і повноцінне лікування атеросклерозу та інших захворювань, що призводять до формування галлюцинаторного синдрому;
- регулярне проходження повного профілактичного огляду в клініці.
Прогноз галлюцинозов неоднозначний. З одного боку, результат позитивний, але тільки при ранньому діагностуванні патології з повним усуненням етіологічного фактора і повноцінним лікуванням. З іншого — повна відсутність терапії призводить до того, що людина стає небезпечним не тільки для самого себе, але і для оточуючих. Не виключається ймовірність спроб суїциду. Найбільш несприятливий прогноз спостерігається при розвитку бредового і галлюцинаторно-параноидного синдрому.
