Залізодефіцитна анемія у дітей: симптоми і лікування

619

Залізодефіцитна анемія у дітей – це клінічний синдром, який розвивається за умови гострого дефіциту в дитячому організмі заліза. На тлі цього в крові знижується рівень гемоглобіну, що призводить до розвитку супутніх ускладнень.

Клінічна картина цього синдрому носить скоріше неспецифічний характер, тому при перших же сторонніх ознаках слід звертатися до педіатра. Надалі, якщо аналіз крові підтвердити розвиток ЖДАНОВ, дитину направляють на подальше лікування до гематолога.

За умови, що терапевтичні заходи будуть початі своєчасно, ускладнень можна уникнути. У зворотному випадку можуть діагностуватися серйозні ускладнення. У найбільш складних випадках може знадобитися сестринський процес при залізодефіцитній анемії.

Лікування ґрунтується на консервативних методах, у більш рідкісних випадках проводиться переливання еритроцитарної маси. Самостійно співставляти симптоми і лікування не можна, так як це може призвести до непоправних наслідків.

Етіологія

Згідно з нормами ВООЗ, щоденна фізіологічна потреба дитячого організму в залізі становить 0,5-1,2 мг в добу. У тому випадку, якщо систематично буде присутній дефіцит цієї речовини, тобто нижче мінімальної норми, розвивається залізодефіцитна анемія. Слід зазначити і те, що анемія такого типу діагностується у дітей раннього віку і навіть немовлят.

В цілому слід виділити такі причини залізодефіцитної анемії у дітей:

  • незрілість кровотворної системи – такий етіологічний фактор найчастіше є причиною анемії у дітей до року;
  • наявність інфекційних або онкологічних захворювань;
  • незбалансоване харчування, тобто таке, при якому в раціоні недостатньо вітамінів і мінералів;
  • сильні крововтрати при оперативних втручаннях;
  • внутрішні кровотечі, які можуть бути спровоковані травмою або деякими захворюваннями;
  • важкі хронічні захворювання;
  • глистні інвазії;
  • рясні виділення при місячних;
  • гормональна перебудова організму;
  • часті інфекційні або вірусні захворювання;
  • вроджені патології, які призводять до порушення всмоктування корисних речовин, у тому числі і заліза.

Залізодефіцитна анемія у дітей: симптоми і лікування
Структура крові людини з ЖДАНОВ

Крім цього, слід виділити етіологію синдрому ЖДАНОВ вродженого характеру:

  • наявність ЖДАНОВ у матері;
  • сильні кровотечі під час вагітності або пологів;
  • фетоплацентарна недостатність;
  • багатоплідна вагітність.

Окремо слід виділити причини анемії, що обумовлені раціоном:

  • голодування;
  • дотримання дієти, яка невиправдана за медичними показниками;
  • вегетаріанство;
  • пізнє введення прикорму;
  • штучне вигодовування або ранній перехід на нього.

Батькам слід розуміти, що харчування для дітей обов’язково має бути збалансованим правильно, тобто містити в собі всі необхідні для дитячого віку вітаміни і мінерали. Дотримання дієт, а тим більше обмеження раціону дитини шляхом виключення з нього продуктів тваринного походження, якщо це не потрібно за медичними показниками, заборонено.

Класифікація

Виділяють три стадії розвитку дитячої залізодефіцитної анемії:

  • прелатентный – рівень гемоглобіну залишається в нормі, однак поступово знижується активність кишкових ферментів, що, в підсумку, призводить до погіршення всмоктування заліза із надходять в організм продуктів;
  • прихована або латентна стадія – у сироватці крові діагностується дефіцит заліза;
  • стадія клінічних проявів – на цьому етапі спостерігається гостра нестача заліза в організмі, рівень гемоглобіну нижче норми.

Яскраво виражені ознаки ЖДАНОВ присутні тільки на останніх стадіях розвитку патологічного процесу.

За характером тяжкості розвитку цього синдрому виділяють 4 стадії:

  • легка;
  • середня;
  • важка;
  • надважка.

Встановити точно, яка форма і стадія розвитку ЖДАНОВ має місце, може тільки кваліфікований лікар шляхом проведення необхідних діагностичних заходів.

Симптоматика

Як вже було сказано вище, на початкових етапах розвитку патологічного процесу клінічні ознаки відсутні. Порушення може бути виявлено тільки при проходженні дитиною планового медичного огляду або проведення діагностики щодо іншого захворювання.

В цілому залізодефіцитна анемія характеризується наступними клінічними ознаками:

  • блідість шкірних покривів і слизових;
  • слабкість, наростаюче нездужання;
  • апатичний стан, дитина майже завжди хоче спати;
  • головні болі, запаморочення;
  • шум у вухах;
  • психоемоційна нестабільність;
  • відставання в психомоторному розвитку;
  • нетримання сечі (нічний або денний енурез);
  • затримка фізичного розвитку;
  • знижений артеріальний тиск;
  • при прослуховуванні діагностується систолічний шум в серці;
  • прискорене серцебиття;
  • задишка;
  • збільшення печінки і селезінки;
  • дитина часто хворіє, особливо ГРВІ. Це обумовлено тим, що імунна система дуже ослаблена.

Також у дитини можуть змінюватися уподобання в їжі, а саме:

  • вживає крейда, зубний порошок, лід, землю і будь-які інші речовини, які не є продуктами харчування;
  • схильність до надмірного вживання солоного, кислого, занадто пряного.

Також може змінюватися смакове сприйняття і спостерігається дивне перевагу в запахах. Наприклад, запахи фарби, бензину, деяких хімічних речовин можуть подобатися дитині.

Залізодефіцитна анемія у дітей: симптоми і лікування
Ознаки залізодефіцитної анемії

Слід відзначити, що за одним лише клінічними ознаками неможливо точно встановити діагноз, тому проводяться лабораторно-інструментальні методи дослідження.

Діагностика

Первинний огляд проводить педіатр. Подальше лікування проводить лікар-гематолог, однак додатково може знадобитися консультація таких вузькокваліфікованих спеціалістів:

  • гастроентеролог;
  • імунолог;
  • гінеколог;
  • ендокринолог.

Програма діагностичних заходів може включати в себе:

  • забір крові для загального дослідження і розгорнутого клінічного аналізу;
  • загальні біохімічні дослідження;
  • загальний аналіз сечі;
  • визначення заліза в сироватці крові;
  • десфераловый тест;
  • тест на наявність гепатиту і ВІЛ;
  • аналіз калу на гельмінти та приховану кров;
  • ФГДС;
  • рентгенографія або бронхоскопія;
  • УЗД внутрішніх органів;
  • гастроентерологічні методи діагностики;
  • тест на онкомаркери.

Програма діагностики може змінюватися в залежності від віку дитини, зібраних даних під час первинного огляду і в залежності від особистого анамнезу.

Детальна діагностика залізодефіцитної анемії дозволяє не тільки точно встановити діагноз, а й визначити причину розвитку такого патологічного процесу. Це, в свою чергу, дає можливість підібрати найбільш ефективне лікування.

Лікування

Лікування залізодефіцитної анемії у дитини передбачає комплексний підхід, а саме:

  • дієта;
  • прийом медикаментозних засобів;
  • проведення гемотрансфузії.

Слід зазначити, що дієта дає позитивний ефект лише в тому випадку, якщо в етіології цього синдрому немає проблем з шлунково-кишковим трактом і переробкою цієї речовини.

Дієтичне харчування призначається в індивідуальному порядку, однак є і кілька загальних рекомендацій:

  • обмежуються продукти, які перешкоджають всмоктуванню заліза, а саме: молочні продукти, чорниця і похідні від неї;
  • у раціоні повинні бути продукти, багаті на залізо печінка, морська риба, м’ясо, овочі та фрукти;
  • в меню дитини потрібно включати продукти з аскорбіновою кислотою, так як вона покращує процес всмоктування заліза.

Залізодефіцитна анемія у дітей: симптоми і лікування
Продукти, багаті на залізо

Що стосується медикаментозної частині лікування, препарати підбираються лікарем строго в індивідуальному порядку. Це можуть бути оральні або ін’єкційні препарати заліза.

Прогноз

При своєчасному початку лікування гострої форми патологічного процесу повне одужання настає через 2-4 місяці. Основний курс терапії триває до 4 тижнів.

Хронічна форма загрожує незворотними патологічними процесами. Такі діти можуть відставати у фізичному і розумовому розвитку, часто хворіти на інфекційні або вірусні захворювання.

Профілактика

Профілактика залізодефіцитної анемії полягає в наступних найпростіших рекомендаціях:

  • вагітна жінка повинна повноцінно харчуватися, приймати вітамінно-мінеральний комплекс;
  • харчування дитини повинно бути збалансованим;
  • слід зміцнювати імунну систему;
  • проводити профілактику щодо тих хвороб, які входять в етіологічний перелік.

Також потрібно систематично проходити огляд у профільних лікарів в якості профілактики і не займатися самолікуванням.