Лудоманія: симптоми і лікування

41

Лудоманія (син. ігроманія, ігрова залежність, патологічний гемблінг) — форма нехімічної залежності, яка виражається надмірною пристрастю людини до азартних ігор, у тому числі до ігрових автоматів. В даний час проблема набула характеру епідемії.

На формування розлади впливає одночасно кілька чинників. Провокаторами можуть виступати помилки мислення, обсесивно-компульсивні порушення, звичка грати в азартні ігри з самого дитинства і перегляд фільмів, що пропагують подібний спосіб життя.

Клінічна картина досить специфічна, включає звуження кола інтересів, відчуженість, проблеми з соціальною адаптацією, особистим життям і матеріальним становищем, залежність від медикаментів.

Ігроманія як залежність легко виявляється вже під час першого відвідування психіатра, що часто має насильницький характер, тобто пацієнти приходять до фахівця проти волі. У встановленні діагнозу лікар спирається на зовнішні ознаки.

На сьогоднішній день основні способи лікування ігроманії представлені прийомом лікарських препаратів, тривалої психотерапією і застосуванням альтернативних методів, наприклад, гіпнозу. Застосовується кодування від лудоманії.

Етіологія

Як і більшість інших різновидів залежності, лудоманія має психологічні причини виникнення. Вважається, що в основі патології лежить обсесивно-компульсивний розлад.

Передбачається, що в якості пускового механізму виступає почуття самотності, що залучає людину до азартних ігор. Отримані позитивні враження змушують його все частіше і частіше повертатися до подібного заняття, а в кінцевому підсумку виникає постійне бажання грати.

Незадоволеність — ще один провокатор того, що розвивається ігрова залежність у дорослих або підлітків. У таких ситуаціях людина прагне проявити себе у грі, де легше перемогти, ніж самоствердитися в реальному житті.

Чим успішніше гра, тим більше виникає бажання знову зіграти і як можна частіше. Фахівці відзначають, що не останнє місце займає відчуття наживи, отриманого без застосування особливих зусиль.

До сприяючих джерел відносяться:

  • схильність до психічних розладів;
  • гормональні особливості організму;
  • обтяжена спадковість;
  • індивідуальність сприйняття світу;
  • схильність до виконання повторюваних дій, які спрямовані на зниження тривожності;
  • сильна психологічна травма (можливо, неодноразова), перенесена в дитинстві;
  • приклад близької людини, з яким хворий володіє міцною психологічної зв’язком — одна з основних причин, чому розвивається ігрова залежність у підлітків;
  • хронічна депресія;
  • криза середнього віку;
  • відсутність сенсу життя.

Не виключена ймовірність, що лудоманія супроводжується іншими видами залежностей — хімічними. Сюди відносять надмірну пристрасть до спиртних напоїв або наркотичних речовин. Цей фактор деякі фахівці розглядають в якості основного провокатора.

Не рідкість ігрова залежність у дітей, на розвиток якої можуть вплинути такі фактори:

  • звичка проводити сімейне дозвілля з батьками, братами чи сестрами за картковими іграми;
  • перегляд великої кількості фільмів, серіалів або телепередач, показують привабливість азартних ігор, казино та ігрових автоматів;
  • технологічний прогрес — постійні розмови з друзями про тактики чи стратегії виграшу в тій чи іншій комп’ютерній грі;
  • неможливість зрозуміти існування іншої сторони такої пристрасті — фінансові втрати, приреченість і борги, які виникають через нездатність відмовитися від участі в іграх.

Причини лудоманії можуть бути наступними:

  • заздрість по відношенню до більш забезпеченим родичам чи друзям;
  • мрії про легке збагачення;
  • сильна фіксація на матеріальних цінностях;
  • віра в те, що гроші вирішують будь-яку проблему;
  • відсутність сім’ї.

Ігрова залежність від комп’ютерних ігор, казино, карткових ігор або ігрових автоматів призводить до того, що специфічна атмосфера ігрового простору та приємні емоції від виграшу призводять до активації «центру задоволення». У головному мозку відбувається сильний викид нейротрансмітерів і виникають реакції, що нагадують задоволення від алкоголізму.

Класифікація

Лудоманія має кілька стадій:

  • фаза виграшу — початковий етап прогресування, симптоматика може обмежуватись лише мріями про легке збагачення, але поступово зростає кількість часу і грошей, витрачених на ігри;
  • фаза програшу — розвиваються зміни особистості, виникають проблеми з роботою та спілкуванням з оточуючими людьми;
  • фаза зневіри — посилення психічних порушень і поява проблем зі здоров’ям;
  • фаза безнадії — відбувається формування ускладнень, зокрема спроби суїциду.

Існує так званий замкнуте коло, тобто ігровий цикл, за яким рухається людина, що страждає від розладу. Включає наступні фази:

  • стриманість — відмова від ігор відбувається під тиском близьких: у чому від родичів залежить успіх лікування і профілактика ігроманії;
  • автоматичні фантазії;
  • наростання емоційної напруги;
  • прийняття рішень — планування нібито безпрограшної стратегії;
  • витіснення — відчуття помилкового контролю над ситуацією;
  • реалізація — відбувається спотворення реальної картини того, що відбувається.

Симптоматика

Лудоманія має велику кількість клінічних проявів, які прийнято поділяти на кілька великих груп в залежності від того, яка внутрішня система впливає найсильніше.

Психічні клінічні прояви:

  • впевненість в повному контролі над ситуацією;
  • патологічна надія на швидкий виграш і легке збагачення;
  • неможливість перервати гру навіть незважаючи на численні програші;
  • емоційна збудливість під час виграшу;
  • поступове збільшення частоти і тривалості ігор;
  • постійна поглиненість думками про гру, планування тактики та підходів до виграшу;
  • роздратування і агресія, виникають при необхідності перервати гру;
  • спроби відігратися після програшу;
  • брехня родичам відносно того, для чого насправді потрібні гроші;
  • часті перепади настрою, від збудження до глибокої депресії;
  • напади агресії;
  • підвищена дратівливість;
  • проблеми зі сном аж до безсоння — обумовлено кошмарними сновидіннями;
  • спроби самостійно звести рахунки з життям.

Залежність від ігрових автоматів чи інших азартних ігор провокує виникнення наступних фізіологічних ознак:

  • виснаження психіки;
  • порушення функціонування внутрішніх органів, що відбувається через виділення великої кількості гормонів стресу (адреналін, ендорфіни і кортизол);
  • почастішання серцевого ритму;
  • підвищення показників кров’яного тонусу;
  • проблеми з диханням;
  • нерегулярне харчування;
  • підвищене потовиділення;
  • головні болі;
  • проблеми з концентрацією уваги;
  • декомпенсація органів, що відбувається на тлі їх постійної роботи у форсованому режимі;
  • больові відчуття в області серця;
  • зміна зовнішнього вигляду хворого — людини нагадує наркомана.

У пацієнтів з ігровою залежністю нерідко відбуваються зміни особистості. До таких симптомів належать:

  • втрата інтересу до всіх видів соціальної діяльності;
  • продовження гри пріоритетніше сім’ї, кар’єри та навчання;
  • повна відмова від спілкування з родичами або друзями;
  • зневажливе ставлення до роботи;
  • залучення в кримінальну активність.

При виникненні симптоматики варто якомога швидше направити людину на консультацію до психіатра, часто проти його волі. Тільки досвідчений клініцист зможе підібрати в індивідуальному порядку найбільш ефективні методи, як лікувати ігроманію.

Діагностика

Правильний діагноз встановлюється на основі бесіди з пацієнтом, його родичами і друзями. У більшості ситуацій психіатр отримує основну інформацію від близьких, оскільки сам ігроман може приховувати деякі факти або применшувати значимість проблеми.

Процес діагностування включає такі маніпуляції:

  • збір і аналіз життєвого анамнезу;
  • оцінка зовнішнього вигляду;
  • вимірювання показників серцевого ритму і кров’яного тиску;
  • з’ясування першого часу виникнення та інтенсивності клінічних проявів, що вкаже лікаря на фазу перебігу хвороби і тяжкість загального стану.

Здебільшого діагностика спрямована на з’ясування джерел залежності, оскільки без реєстрації причини вилікуватися від залежності не представляється можливим.

Лікування

Боротьба із захворюванням здійснюється у наркологічному або психіатричному відділенні. Неконтрольована тяга до ігор і некритичне сприйняття ситуації значною мірою знижує шанси на одужання в амбулаторних умовах.

Пацієнтам в обов’язковому порядку призначається прийом лікарських препаратів. Лікування ігрової залежності за допомогою медикаментів передбачає прийом таких ліків:

  • антидепресанти;
  • інгібітори зворотного захоплення серотоніну;
  • антагоністи опіоїдних рецепторів;
  • регулятори настрою;
  • снодійні речовини;
  • заспокійливі;
  • інгібітори норадреналіну;
  • солі літію.

Методи, як позбутися від ігрової залежності, включають такі різновиди психотерапії:

  • когнітивна — опрацьовуються помилки мислення, коригуються уявлення людини про проблему і формуються реалістичні установки;
  • раціональна — клініцист з роз’ясненнями та доказами звертається до розуму ігроманів;
  • аналітична — актуальна, якщо ігрова залежність сформувалася на тлі глибокого внутрішнього конфлікту, дитячих психологічних травм і проблем з вихованням;
  • сугестивна терапія навіюванням у бадьорому стані;
  • гіпносугестівна — це лікування ігроманії гіпнозом, коли пацієнт перебуває в стані гіпнотичного сну;
  • активує — стимуляція хворих до соціальної діяльності і допомога у формуванні нового світогляду;
  • психотерапія взаємодії — концентрується на побудові взаємовідносин пацієнтів з родичами, друзями і колегами.

Крім психіатра, лікування лудоманії проводиться психологами і психотерапевтами. Робота з пацієнтом може бути індивідуальною або груповою.

Останнім часом все частіше звертаються до такої процедури, як кодування від ігроманії.

Можливі ускладнення

Якщо не позбутися від ігроманії, високі шанси формування таких ускладнень:

  • зниження соціальної активності;
  • проблеми з навчанням;
  • втрата роботи;
  • наявність боргів і втрата контролю над фінансами;
  • конфлікти в сім’ї;
  • неврози;
  • депресія;
  • неврастенія;
  • нав’язливість;
  • проблеми з травної та серцево-судинної системами — гіпертонічна хвороба, гастрит, виразка, холецистит, панкреатит;
  • суїцид.

Профілактика і прогноз

Щоб не виникало проблем з тим, як вилікувати ігроманію, слід дотримуватися нескладних рекомендацій. Профілактика ігрової залежності передбачає:

  • побудова довірчих відносин у родині;
  • правильне виховання дітей;
  • оберігання дитини від емоційних травм;
  • ведення здорового способу життя;
  • своєчасне і повноцінне лікування психічних розладів;
  • регулярне відвідування психіатра — показано особам, які мають схильність до ігроманії.

Лудоманія має неоднозначним прогнозом, оскільки вирішення проблеми залежить від ступеня тяжкості залежності, часу звернення за кваліфікованою допомогою і підбору адекватної тактики терапії. Часто тривалий, професійне лікування та підтримка близьких призводять до повного одужання.