Увеїт очей – медичний термін, який використовують для позначення прогресування запального процесу в різних частинах судинної оболонки ока (хориоіді, циліарному тілі, рогівці ока). Медична статистика така, що у 25% клінічних випадків саме ця недуга стає причиною зниження зорової функції або навіть сліпоти. У середньому увеїт діагностується в однієї людини з 3000 (дані за 12 місяців). Варто зазначити, що у представників сильної половини людства патологія зустрічається в кілька разів частіше, ніж у жінок.

Запалення увеального тракту в офтальмологічній сфері зустрічається в 30-57% випадків від загального числа запальних уражень зорового апарату. Така поширеність патологічного процесу пояснюється особливостями анатомічної будови увеальных шляхів. Так, вони мають дуже розгалужену судинну сітку, і кровотік у них дещо уповільнений. Це стає причиною того, що в судинній оболонці можуть затримуватися інфекційні агенти. В нормі вони не представляють небезпеки для здоров’я людини, але під впливом різних несприятливих екзогенних або ендогенних факторів можуть спровокувати прогресування запалення. Важливо при появі перших симптомів увеїту відразу ж звернутися за допомогою в медичний заклад. Діагностикою та лікуванням цього хворобливого процесу займається лікар-офтальмолог.

Етіологія

Спровокувати запалення увеального тракту можуть багато чинників – алергічні реакції, синдромные і аутоімунні захворювання, травми зорового апарату різного ступеня тяжкості, порушення метаболізму та гормонального фону, патологічна активність інфекційних агентів.

У 43% клінічних випадків «пусковим механізмом» для розвитку цієї недуги ставала патогенна активність мікроорганізмів. Найчастіше увеїт розвивається внаслідок проникнення в увеальный тракт наступних інфекційних агентів:

  • стрептококи;
  • паличка Коха;
  • токсоплазма;
  • цитомегаловірус;
  • грибки;
  • герпесвірус;
  • бліда трепонема.

Алергічний увеїт прогресує з-за підвищеної чутливості організму до певних речовин. Він розвивається на тлі сінної лихоманки, харчової або лікарської алергії, а також не виключено його виникнення після введення в тіло різних сироваток або вакцин. Тільки в цьому випадку мова вже йде про сироватковому увеіте.

Також запалення увеального тракту може прогресувати на тлі автоімунних, синдромных або системних патологій (етіологічна зв’язок між патологіями вже доведена). Найчастіше недугу діагностують при:

  • виразковому коліті;
  • спондилоартрозі;
  • гломерулонефриті;
  • ревматоїдному артриті (в даному випадку розвивається ревматоїдний увеїт);
  • розсіяному склерозі;
  • аутоімунному тиреоїдиті;
  • синдромі Рейтера;
  • псоріазі;
  • саркоїдозі.

Розвитку запалення увеального тракту можуть сприяти різні збої гормонального фону, порушення метаболізму, патології системи кровотворення, а також недуги зорового апарату (склерит, блефарит, кон’юнктивіт).

Різновиди

Класифікація запалення увеального тракту ґрунтується на розташування запального процесу, характер його протікання, етіології та особливості клінічного перебігу.

В залежності від локалізації запалення:

  • передній увеїт. Дана форма захворювання діагностується у пацієнтів частіше інших (від 40 до 70% випадків). У медичній літературі передній увеїт підрозділяють на ірит та цикліт. У цьому випадку запалення локалізується або в ресничном тілі, або ж у самій райдужці і тканинах, розташованих у безпосередній близькості з нею. Якщо запалення торкається рісничне тіло, то прогресує цикліт, а якщо радужку – ірит. Часто зустрічається ураження одночасно двох зазначених елементів зорового апарату. В такому випадку патологія носить назву іридоцикліт;
  • периферичний увеїт або проміжний. Це найбільш рідкісна форма цієї недуги. Запалення в цьому випадку зачіпає зону, розташовану відразу за ресничным тілом;
  • задній увеїт. Також форма, яку діагностують нечасто. Характерна особливість – запалення зачіпає судинну оболонку ока. У важких випадках може перейти на зоровий нерв і сітчасту оболонку. Хориоидитом називають захворювання, при якому запалення локалізується в задній ділянці судинного шару. Якщо в процес залучає сітківка, то розвивається хоріоретиніт, а якщо уражений весь тракт – панувеит.

В залежності від характеру запалення виділяють:

  • серозний увеїт;
  • фібринозно-пластинчастий;
  • гнійний;
  • геморагічний;
  • змішаний.

Увеїт: симптоми і лікування
Симптоми увеїту

Залежно від етіології:

  • первинний увеїт. Прогресує на тлі вже наявних в тілі людини патологій;
  • вторинний. Розвивається при патології зорового апарату.

В залежності від характеру перебігу запалення:

  • гострий. Зазвичай виникає вперше. Для нього характерне яскраве прояв симптомів – очне яблуко гиперемировано, знижується зорова функція, і з’являються больові відчуття в оці. Гостре запалення увеального тракту розвивається через патогенної активності інфекційних агентів;
  • хронічний. Частіше такі увеїти бувають автоімунними або ж проявляються у результаті неповноцінно пролікованої гострої форми недуги. При хронічному увеіте спостерігається зміна періодів загострення і стихання симптомів;
  • уповільнений увеїт. Цей термін зазвичай застосовують до гострого запального процесу. В разі цієї форми спостерігаються слабко виражені симптоми, які проявляються у людини протягом 2 місяців.

Симптоматика

Симптоми переднього увеїту:

  • гіперемія склер;
  • звуження зіниці;
  • яскраво виражена реакція на світлові подразники;
  • больові відчуття в зоровому апараті;
  • сльозотеча;
  • зниження зорової функції;
  • зростання внутрішньоочного тиску.

Симптоми периферичної форми:

  • зниження зору;
  • спостерігається симетричне ураження очей;
  • миготіння «мушок» перед очима.

У разі прогресування заднього увеїту перші симптоми проявляються пізно. У людини виникає:

  • зниження зорової функції;
  • затуманення зору. Йому може здаватися, що перед його очима напівпрозора пелена;
  • викривлення контурів певних предметів;
  • перед очима «плавають» точки різного розміру.

Ускладнення

Якщо своєчасно не звернути уваги на проявляються симптоми патології і не провести повноцінне лікування увеїту, можуть розвинутися такі небезпечні ускладнення:

  • катаракта;
  • вторинна глаукома;
  • ураження очного нерва;
  • зрощення кришталика;
  • формування синехій;
  • сліпота.

Діагностика

Стандартний план діагностики даної патології включає в себе наступні маніпуляції та процедури:

  • візуальний огляд очі;
  • оцінка гостроти зору;
  • тонометрія;
  • дослідження реакції зіниць;
  • гоніоскопію;
  • офтальмоскопія;
  • УЗД;
  • томографія певних елементів зорового апарату;
  • ангіографія;
  • реоофтальмография.

Лікувальні заходи

Лікування увеїту проводиться двома методиками – консервативної та оперативної. Як правило, спочатку лікарі вдаються до варіанту медикаментозного лікування патології. Пацієнту призначаються такі фармацевтичні препарати:

  • антигістамінні;
  • мидриатики;
  • стероїди (місцево);
  • очні краплі, що містять речовини для зниження внутрішньоочного тиску;
  • антимікробні та противірусні.

У тяжких клінічних випадках лікарі можуть прийняти рішення про проведення операбельного втручання. Проводять такі операції:

  • вітректомія;
  • евісцераціі очного яблука.