Хвороба Шейермана-Мау: симптоми і лікування

237

Хвороба Шейермана-Мау (син. кіфоз Шейермана, дорсальний (дорзальный) ювенільний кіфоз) — прогресуюча деформація хребетного стовпа, яка розвивається під час активного росту організму. Без своєчасної терапії може призвести до серйозних наслідків.

У формуванні проблеми не виключається ймовірність впливу генетичної схильності, неправильного процесу розвитку кісток або сполучної тканини хребта, надмірного відкладення солей кальцію та інших факторів.

Клінічно хвороба Шейермана проявляється формуванням горба на спині і нахилом верхньої частини тулуба вперед, виникненням ниючих больових відчуттів в області спини і швидкою стомлюваністю.

Діагностика хвороби Шейермана-Мау завжди носить комплексний підхід, але ґрунтується на даних, отриманих після інструментального обстеження. У процесі діагностування важливі заходи, що виконуються особисто клініцистом.

Тактика терапії залежить від ступеня тяжкості перебігу патології, тому може бути як консервативним, так і хірургічної, але в будь-якому випадку включає вправи лікувальної гімнастики.

У міжнародній класифікації хвороб десятого перегляду хвороба Шейермана має окреме значення: код за МКХ-10 буде М42.

Етіологія

В даний час точні причини виникнення хвороби Шейермана залишаються невідомими. Велика кількість фахівців вважає, що проблема, диагностируемая у 1% дітей, — результат генетичної схильності.

В якості пускових механізмів розвитку хвороби Шейермана-Мау прийнято вважати:

  • травмування спини;
  • ураження хребців остеопорозом;
  • порушення розвитку м’язів грудного або попереково-грудного відділу хребетного стовпа;
  • підвищений розростання кісткової тканини в задньому відділі хребців;
  • гормональний дисбаланс і порушення обміну речовин в пубертатному періоді;
  • некроз або омертвіння замикальних пластинок хребців;
  • недолік фізичної активності;
  • надмірно низька маса тіла — на межі з дистрофією;
  • перебіг патології ендокринної системи;
  • тривале перебування спини в незручній або неправильній позі;
  • надмірне фізичне перенапруження м’язів грудей, в результаті чого ослаблені м’язи, наближені до хребта, не можуть витримати навантаження і змушені провокувати сутулість;
  • порушення процесу кровопостачання гіалінових пластинок, розташованих між хребцями і міжхребцевими дисками;
  • неправильна поза дитини під час навчання — нераціональне співвідношення висоти стільця з висотою столу;
  • відкладення солей кальцію в зв’язковому апараті хребетного стовпа.

Серед факторів варто виділити:

  • пристрасть до шкідливих звичок, важкі інтоксикації та безконтрольне застосування лікарських речовин в період виношування дитини;
  • недостатнє надходження вітамінів та поживних елементів в дитячий організм;
  • нераціональне харчування, не підходить дітям по віковій категорії;
  • перенесений раніше рахіт.

Хвороба Шейермана в рівній мірі зустрічається як у хлопчиків, так і у дівчаток.

Класифікація

Клінічною картиною юнацький кіфоз буде відрізнятися в залежності від стадії перебігу хвороби:

  • латентний або ортопедичний — частіше розвивається у осіб з 8 до 14 років, виявляється лише незначне викривлення хребта, біль відсутня;
  • ранній — виникає у віці 10-15 років і відрізняється наявністю скарг на постійні або періодичні болі в грудному відділі хребта;
  • пізній — діагностується у людей старше 20 років і найчастіше призводить до розвитку ускладнень, враховуючи і різко обмежену рухливість спини і кінцівок.

Юнацький кіфоз має 2 різновиди, що відрізняються за ураження різних відділів хребтового стовпа:

  • грудна форма — втягуються середні і нижні грудні хребці;
  • попереково-грудна форма — відзначається порушення з боку нижніх грудних і верхніх поперекових хребців.

Симптоматика

Симптоми хвороби Шейермана-Мау будуть відрізнятися в залежності від стадії. Наприклад, латентний період характеризується наступними клінічними проявами:

  • дискомфорт і болі в спині виникають тільки при тривалій фізичній активності;
  • збільшення кута грудного кіфозу, рідше відзначається плоска спина з яскраво вираженим поперековим лордозом;
  • незначне зниження рухливості — при нахилі вперед хворий не може дотягнутися витягнутими руками до підлоги;
  • постійна сутулість — найбільш частий зовнішній ознака, на який звертають увагу батьки.

На другому етапі прогресування хвороба Шейермана-Мау може бути представлена такими симптомами:

  • інтенсивні постійні або періодичні болі в попереку;
  • збільшення кута грудного кіфозу;
  • втрата чутливості кінцівками, що викликано обмеженням спинного мозку;
  • порушення дихальної функції;
  • проблеми в роботі органів сечовидільної системи;
  • розлад стільця;
  • поширення больових відчуттів на область між лопатками;
  • дискомфорт і важкість у спині;
  • задишка при мінімальному фізичному навантаженні.

Хвороба Шейермана-Мау: симптоми і лікування
Симптоми хвороби Шейермана-Мау

Хвороба Шейермана-Мау на 3 стадії відрізняється присутністю таких симптомів:

  • викривлення постави — освіта яскраво вираженого горба у верхній частині спини;
  • постійний больовий синдром з поступовим посиленням інтенсивності;
  • швидка втомлюваність;
  • незграбність і незручність рухів;
  • бічне викривлення хребетного стовпа — сколіоз;
  • болі в області грудної клітини;
  • проблеми з функціонуванням серця;
  • відсутність чутливості у верхніх і нижніх кінцівках;
  • погана рухливість у хребті;
  • кульгавість;
  • порушення сну із-за постійних болів.

Необхідно враховувати, що такий синдром приблизно в 5 % випадків протікає без виникнення больових відчуттів.

Діагностика

Хвороба Шейермана-Мау має досить специфічною симптоматикою і в значній мірі знижує якість життя. На цьому тлі часто не виникає проблем з визначенням захворювання, але процес підтвердження діагнозу повинен носити комплексний підхід.

Первинна діагностика включає такі маніпуляції невролога:

  • вивчення історії хвороби не тільки пацієнта, але і його родичів;
  • ознайомлення з життєвим анамнезом — для виявлення факту травмування спини або впливу інших факторів;
  • оцінка зовнішнього вигляду, чутливості і рухливості кінцівок — як верхніх, так і нижніх;
  • пальпація хребетного стовпа;
  • детальне опитування пацієнта або його батьків на предмет першого часу виникнення і ступеня вираженості клінічних проявів, що вкаже лікаря ступінь тяжкості захворювання.

Основу діагностики у дорослих, дітей та підлітків складають наступні інструментальні процедури:

  • рентгенографія хребетного стовпа;
  • електроміографія;
  • КТ та МРТ.

Додатковими діагностичними заходами, що допомагають підтвердити діагноз «хвороба Шейермана-Мау», виступають:

  • загальноклінічний аналіз крові та сечі;
  • біохімія крові;
  • обстеження у пульмонолога і кардіолога;
  • консультації нейрохірурга.

Хвороба Шейермана-Мау: симптоми і лікування
Діагностика хвороби Шейермана-Мау

Лікування

Як лікувати хвороба Шейермана-Мау, вирішує лікар-ортопед на підставі ступеня тяжкості патології та даних діагностичного обстеження. Терапія в обов’язковому порядку повинна бути тривалою і комплексної.

Серед консервативних методів виділяють:

  • лікувальний масаж;
  • мануальна терапія;
  • грязелікування;
  • голкорефлексотерапія;
  • носіння спеціального корсета;
  • витягування хребетного стовпа;
  • фізіотерапевтичні процедури;
  • ЛФК.

У відновленні нормальної постави особливе місце займають гімнастичні вправи, комплекс яких складається в індивідуальному порядку.

Спеціальна лікувальна гімнастика при хворобі Шейермана-Мау протягом перших 3 місяців виконується щодня, потім вправи треба робити через день. Весь комплекс вправ повинен займати від 40 хвилин до 1,5 години. Важливо пам’ятати що якщо вправи будуть виконуватися нерегулярно, ефект від занять різко знижується.

Лікування хвороби Шейермана-Мау передбачає прийом таких коштів:

  • хондропротектори;
  • глюкокортикостероїди;
  • знеболюючі речовини;
  • анальгетики;
  • нестероїдні протизапальні засоби;
  • вітамінні й мінеральні комплекси.

При неефективності консервативної терапії та у випадках збільшення кута кіфозу більш ніж на 50 градусів звертаються до хірургічного втручання. У таких випадках лікувати хворобу прийнято декількома методиками:

  • встановлення вирівнюючої системи або моста — металоконструкція час від часу підкручує і призводить до вирівнювання хребта;
  • висічення уражених хребців, на місце яких впроваджують спеціально призначену підтримуючу конструкцію.

Післяопераційний період передбачає виконання лікувальних гімнастичних вправ.

Можливі ускладнення

Хвороба хребта Шейермана-Мау при повній відсутності терапії може стати причиною виникнення таких наслідків:

  • міжхребетні грижі;
  • спондильоз;
  • хронічний больовий синдром;
  • формування горба в грудному відділі хребта;
  • остеохондроз;
  • грижа Шморля;
  • деформуючий спондилоартроз;
  • мієлопатія;
  • защемлення спинного мозку;
  • радикулоневропатия;
  • порушення функціонування нирок, кишечника, сечового міхура, серця, легенів і шлунку.

Ускладнення хвороби Шейермана-Мау призводять до часткової або повної втрати працездатності.

Профілактика і прогноз

Причини розвитку юнацького кіфозу до кінця не встановлені, тому профілактика носить загальний похід. Методів попередження розвитку такої патології, як хвороба Мау, немає. Знизити ймовірність появи аномалії можна, дотримуючись такі нескладні правила:

  • контроль над адекватним перебігом вагітності;
  • уникнення надмірних навантажень на грудний відділ хребетного стовпа;
  • правильне і збалансоване харчування;
  • прийом медикаментів строго за приписом клініциста;
  • ведення здорового і в міру активного способу життя — особливо вправи показані людям з недоліком фізичної активності;
  • профілактика травм спини;
  • регулярне проходження повного профілактичного огляду в медичній установі.

Юнацький кіфоз або хвороба Шейермана-Мау буде мати сприятливий прогноз тільки при ранній діагностиці і своєчасному комплексному і тривалому лікуванні. Відсутність терапії призводить до виникнення ускладнень, що загрожують інвалідністю.