Синдром хронічної втоми (скор. СХВ) являє собою такий стан, при якому виникає психічна і фізична слабкість, обумовлена невідомими факторами і триває від півроку і більше. Синдром хронічної втоми, симптоми якої, як передбачається, в деякій мірі пов’язані з інфекційними захворюваннями, крім цього тісно пов’язаний з прискореним темпом життя населення та із зростаючим інформаційним потоком, що буквально обрушивающимся на людину для подальшого їм сприйняття.
Загальний опис
Синдром хронічної втоми найбільшою мірою є «атрибутом» цивілізованих, розвинених країн. Його основні прояви зводяться до довгостроково виявляється втоми, причому така втома не зникає, навіть якщо пацієнту вдасться забезпечити для її усунення тривалий і не фіксований обтяжливими факторами відпочинок. Якщо розглядати дане захворювання на рівні конкретних механізмів, тобто механізмів, чиє дію СХВ обумовлює, то можна позначити, що його виникнення пов’язане з неврозом, що розвиваються в центральних регуляторних центрах, що належать до вегетативної нервової системи. Це, в свою чергу, відбувається через пригнічення діяльності тієї зони, яка безпосереднім чином відповідає за гальмівні процеси.
В якості провокуючих захворювання факторів можна виділити незбалансованість за частини інтелектуальної та емоційної навантаження щодо фізичної діяльності, яка в даному випадку потрапляє під шкоди. У особливій групі ризику знаходяться жителі мегаполісів, бізнесмени і підприємці, в тому числі і представники професій, пов’язаних зі значною відповідальністю (оператори ж/д транспорту, авіадиспетчери і т. д.). До числа факторів також можна узагальнено визначити несприятливу екологічну та санітарну обстановку і наявність хронічних захворювань (вірусних інфекцій в тому числі). В якості основних симптомів, що супроводжують захворювання на етапах його загострення можна позначити депресії, апатії, агресію при частковому прояв амнезії, безпричинні напади гніву тощо Синдром хронічної втоми також має й інші назви, такі як миалгический енцефаломієліт, імунна дисфункція, синдром поствирусной астенії.
У середньому синдром хронічної втоми – розлад, актуальне для десятьох осіб на сто тисяч досліджуваного населення, такі дані зокрема припадають на США. По Австралії за даними 1990 року ця цифра в рази перевищила частоту по Америці, тут це розлад на аналогічну кількість досліджуваних діагностовано у середньому в 37 осіб.
Що стосується схильності до СХВ у відповідності зі статевою приналежністю, у жінок розглянуте захворювання діагностується частіше, основна вікова група – пацієнтки 25-45 років.
Синдром хронічної втоми: причини
На даний момент до цих пір не ясно, в чому конкретно полягають причини синдрому хронічної втоми, однак основна роль відводиться в припущеннях про природу розвитку цього захворювання вірусної інфекції, надмірним навантаженням (як психічних, так і фізичних), харчової алергії та нестачі мікро – та макронутрієнтів.
Вірусна/інфекційна теорія виникнення СХВ найбільш переконливо виглядає з таких причин. На підставі її існування зокрема в якості тригерних факторів (чинників, які виступають в якості пускового механізму розвитку СХВ) можуть розглядатися вірус герпесу, гепатиту C, цитомегаловірус, вірус Епштейна-Барр, ентеровірус. Досить часто захворювання дебютує на тлі перенесення пацієнтами гострої форми грипоподібного захворювання. Як переконливого затвердження зв’язку з інфекційні/вірусні захворювання також розглядається висока частота виявлення у пацієнтів з СХВ герпесовирусов, що супроводжується також виявленням ознак, що вказують на їх реактивацію (повторну активацію).
Повною мірою також не підлягає поки виключенню версія щодо існування вірусу, поки не ідентифікованого, який, ймовірно, також відноситься до групи герпес-вірусів. Передбачається, що такий вірус і може виступати в якості основного провокуючого фактору, у той час як інші, розглянуті вище варіанти, відіграють другорядну роль, при якій, між тим, їх реактивація (повторна активація) відбувається в результаті обумовлених цим невідомим вірусом порушень імунного статусу. У такій картині розвитку СХВ відомі віруси, незважаючи на вторинність власного впливу, при власній реактивації можуть надавати певного роду підтримку поки невідомого вірусу. Таким чином, подібна зв’язок може розглядатися в якості значущого і можливого варіанту, що обумовлює загальну картину прояву нас цікавить стану.
На підставі результатів даних численних досліджень відомо, що синдром хронічної втоми супроводжується імунологічними порушеннями, причому ці порушення за характером прояву як кількісні, так і функціональні. Деякі фахівці дотримуються думки про те, що синдром хронічної втоми є лише результатом певних психічних патологій, серед яких зокрема ними позначаються атипові або «великі» депресії, соматизированные розлади.
Не виключаються й такі варіанти в обговоренні природи розвитку синдрому хронічної втоми, як надмірне вироблення молочної кислоти, обумовлена підвищеним фізичним навантаженням, знижені показники за кількістю мітохондрій при одночасній їх дисфункції, а також порушення транспортування до тканин кисню.
Також вважається, що симптоми синдрому хронічної втоми і суміжного з нею стану фибромиалгии, як мінімум частковим чином, обумовлюються порушеннями у процесах клітинного метаболізму. Так, на підставі результатів досліджень пацієнтів з виявленими у них синдромом хронічної втоми, визначено, що у них є досить чітка взаємозв’язок між показниками рівня L-карнітину, що міститься в плазмі крові, і, власне, ризиком розвитку даного розладу, тобто СХВ. Якщо заглиблюватися в особливості цього зв’язку, то виходить наступне: чим нижче рівень вмісту в плазмі крові L-карнітину у конкретного пацієнта, тим, відповідно, нижче рівень його працездатності, що також позначається на загальному його стані і самопочутті.
Окремо хотілося б зупинитися на виділеному в цій теорії стані фибромиалгии, з ним СХВ досить часто плутають з причини схожості симптомів. Фіброміалгія являє собою таке розлад, при якому ураження підлягають м’які позасуглобові тканини. Цьому, у свою чергу, супроводжує поява розлитої форми кістково-м’язової хворобливості, а також поява точок зі специфічною болючістю або ж точок, з відзначаються в них підвищеною чутливістю (їх можна визначити при промацуванні відповідних їх наявності областей). Розлитий біль є в тому випадку, якщо вона відзначається в різних ділянках по лівій і правій половині тіла в області нижче пояса і, відповідно, вище нього, в тому числі і в області проекції хребта. Такого роду болючість часто поєднується з відчуттям скутості, що виявляється в ранковий час, а також з відчуттям поколювання, «мурашок», набряклості м’язів.
Симптоми фибромиалгии посилюються при стресах, перевтомі, а також на тлі погодних змін. Із-за значних психологічних форм розладів, що супроводжують фіброміалгию, це захворювання і зараховують до розглянутого нами спочатку синдрому хронічної втоми. У числі супутніх проявів фибромиалгии можна виділити порушення сну, мігрені, депресії, синдром подразненого кишечника, синдром подразненого сечового міхура і ряд інших синдромів, які також читач зможе визначити як загальні до СХВ, ознайомившись з симптоматикою вже цього захворювання дещо нижче. Додамо також, що фіброміалгія хоча і схожа на СХВ (симптомами і навіть тим, що його природа аналогічно достеменно невідома), але сама по собі є захворюванням іншого типу, хоча її і «приписують» в деяких випадках до СХВ.
Існує ряд результатів, на підставі яких відомо, що пацієнти з синдромом хронічної втоми можуть знаходитися в такому стані, в якому їх організм працює на межі власних можливостей, що обумовлюється зокрема діяльністю імунної системи. Тіло, образно кажучи, «думає», що знаходиться в умовах боротьби з конкретної інфекцією. Власне, саме з цим і можна зв’язати основну передбачувану причинно-наслідковий зв’язок СХВ та інфекційної/вірусну природу цього захворювання. Аналогічно ці особливості можна прив’язати до того, що пацієнти з СХВ постійно перебувають у стані нестачі енергії. В якості факторів, що вказують на постійне перебування імунної системи в активному стані, можна визначити наступні:
- підвищена кількість протизапальних цитокінів, за рахунок яких забезпечується регулювання міжсистемної і міжклітинної форм взаємодії, на підставі яких, у свою чергу, визначається ступінь виживаності клітин, пригнічення або стимуляція їх зростання;
- знижена функція специфічного типу клітин, в якості таких зокрема розглядаються так звані природні кілери, функції яких зводяться до боротьби з пухлинними клітинами, а також з клітинами, які зазнали вірусного зараження;
- зниження функції відповіді з боку Т-клітин на адресу впливу інфекційних агентів (Т-клітини – це специфічна форма білих кров’яних клітин);
- присутність аутоантитіл – таких антитіл, які або утворюються спонтанним чином, або утворюються на тлі перенесення організмом визначених інфекційних захворювань, ці антитіла фактично атакують організм.
Окреме місце посідає і в деякій мірі «стандартний набір» причин, також обумовлюють розвиток СХВ, зокрема, можна визначити такі їх варіанти:
- Міська життя. Саме так можна позначити розглянутий вище варіант перебування в умовах мегаполісів. На схильність СХВ вказує те, що у міських жителів в рази частіше діагностується це захворювання у порівнянні з сільськими жителями, у яких, у свою чергу, СХВ діагностується виключно рідко, практично в одиничних випадках. Сюди ж можна додати фізична праця, як фактор, за рахунок присутності в діяльності пацієнтів якого синдром хронічної утомленості зустрічається значно рідше, порівняно з тими пацієнтами, у діяльності яких переважає знижена фізична активність або практичне її відсутність.
- Гіподинамія. Даний стан, загалом-то, є наслідком попередньої причини. Тут ураження підлягають не тільки функції кістково-м’язового апарату, але і функції травної, дихальної і серцево-судинної систем. Крім того, такий вплив обумовлює також порушення обміну речовин, що доповнює загальну картину стану пацієнтів.
- Незбалансованість раціону, гиперфагия. У будь-який час і практично в будь-яких умовах, за винятком допомоги «ззовні», будь-які представники живих істот добувають собі їжу з певним ступенем трудовитрат, і тільки за рахунок цього вони отримують їжу, необхідну їм для нормальної життєдіяльності і в цілому для підтримки життя. Що стосується людей, то тут, як зрозуміло, все більш ніж просто їжа доступна ледь не будь-яка, в якому обсязі і на будь-який смак. В більшості своїй, як ні парадоксально, вибір падає на ті продукти, яким до «здорових» дуже і дуже далеко, зокрема це стосується їх складу. Рафінована їжа, їжа з мінімальною кількістю корисних речовин або зовсім без таких, їжа на основі хімічних сполук – все це абсолютно не підпадає під критерії «корисності». Разом з тим, ця їжа також в більшості своїй насичена калоріями, причому навіть споживання її в значних кількостях не дозволяє досягти стану насичення, в результаті чого видиме обжерливість (яке визначається також як гиперфагия) насправді обумовлюється невгамовним голодом. Голод такий, в свою чергу, виникає з тієї простої причини, що організм недоотримує життєво необхідних йому речовин. Нічого хорошого це для нього, як читач може зрозуміти, за собою не несе, що в тому числі актуально і в контексті розгляду причин, що провокують розвиток синдрому хронічної втоми.
- Надлишкова емоційно-психічна навантаження. Цей фактор, як і вище, грає, при всій банальності, значну роль у розвитку багатьох захворювань, і СХВ, загалом-то, також не є винятком, якщо не по основній частині впливу, то за супутньої основної причини. Тут, знову ж таки, можна повернутися до ритму життя, заданому великими містами і мегаполісами, чого практично в обов’язковому порядку супроводжують стреси. У той же час, доповнюється картина рідкісним відпочинком і неповним (а то й зовсім відсутнім) розслабленням протягом тривалих проміжків часу, откладываемыми відпустками і т. д. В результаті компенсаторні можливості організму полежать виснаження, що аж ніяк не є сприятливим для нього фактором, рано чи пізно призводить до збоїв.
У будь-якому випадку, незважаючи на ті порушення, які виявлені у пацієнтів у зв’язку з розвитком у них СХВ, стверджувати що-небудь однозначне щодо природи розвитку цього стану в принципі невірно, тобто з цього питання є лише припущення, які ми позначили.
Синдром хронічної втоми: симптоми
Більшість людей знає, що собою являє почуття, при якому втома досягла крайньої міри. Переважно обумовлюється така втома передує фізичним або психічним перенапруженням, позбутися від неї відносно нескладно – достатньо просто відпочити певну кількість часу. З такою втомою стикаються практично всі, вона може очікувати і дітей, і дорослих, проявляючись під впливом різних ситуацій, починаючи з навчання і роботи, і закінчуючи звичайною генеральним прибиранням. Крім того, така втома завжди певним чином фіксується людиною, тобто він без праці визначає, в який час і під впливом яких конкретно подій вона з’явилася. Що ж стосується синдрому хронічної втоми, то тут вже пацієнти точно не можуть визначити, що послужило чинником для розвитку у них стану, втоми супутнього, так і позбутися від такої втоми насправді не так вже й просто, тому і перебувати в такому стані доводиться значно довше.
В чому ж проявляються симптоми синдрому хронічної втоми? Зупинимося на цьому питанні докладніше. Насамперед, відзначимо, що початок цього стану може спровокувати будь-яка інфекційна хвороба, причому в цьому випадку може розглядатися навіть сама звичайна» застуда. У нормі завершення гострого періоду будь-якого такого захворювання протягом наступних декількох тижнів може супроводжувати загальна слабкість та підвищена втомлюваність, у пацієнтів можуть відзначатися періодично виявляється головний біль, депресивний настрій переважає.
Якщо ж має місце розглянуте нами захворювання, тобто синдром хронічної втоми, то характерною його особливістю стає те, що навіть через півроку перерахована симптоматика все також проявляється в загальному стані пацієнтів, що в деяких випадках стає для них приводом для звернення до фахівця, причому, залежно від конкретної симптоматики, таких фахівців може бути і кілька. Наприклад, при порушеннях сну пацієнтам потрібна консультація невролога, при проблемах зі стільцем – консультація гастроентеролога, при появі екземи – консультація лікаря дерматолога і пр. Між тим, звернення по кожному окремо взятому симптому до фахівця, до якого в таких випадках по ідеї слід звертатися, тривалого і ефективного результату для хворих не визначає в підібраному лікуванні, адже часто те, що є основною проблемою в актуальному стані хворих, залишається без відповідної уваги.
В якості основного симптому, синдрому хронічної втоми виступає, власне, втома, яку хворий відчуває постійно, тобто не проходить втома. Відповідно, позбавлення від неї не настає ні після тривалого сну, ні після відпочинку тривалість в декілька днів і більше. Також виникають розлади сну, частина пацієнтів при цьому відчувають постійну сонливість, у більшості ж своєму проявляється безсоння.
Спровокувати СХВ може практично будь-яка зміна, актуальне для звичного способу життя пацієнтів, тобто починаючи від коригувань робочого графіка і закінчуючи зміною часових поясів. Синдром хронічної втоми також супроводжується супутніми проявами втоми, такими як, наприклад, ослаблення уваги і порушення працездатності, труднощі, пов’язані із зосередженням. На тлі актуальних порушень відзначаються і розлади емоційного плану, зокрема з’являється апатія, розвивається депресія, нерідко навіть з’являються фобії. Актуальні також порушення, пов’язані з терморегуляцією, що призводить до підвищення або, навпаки, до зниження температури, що, знову-таки, відзначається протягом тривалого часу.
Певним змінам також на тлі загального стану підлягає і вага пацієнтів, зокрема мова йде про схуднення, причому за кілька місяців вага може знизитися до 10 кг і більше. В якості додаткових проявів симптоматики можуть також виявлятися запаморочення, болючість лімфовузлів, сухість очей, фарингіт. Жінки можуть стикатися з посиленням проявів, зазвичай супроводжують передменструальний синдром (ПМС).
Підсумовуючи в загальному плані розглянуту картину прояви синдрому хронічної втоми, можна виділити окремий перелік симптомів, це стан супроводжуючих:
- Виражена втома, особливо, якщо вона проявляється після попереднього їй грипу або звичайного простудного захворювання (у т. ч., знову ж таки, після будь-якого іншого інфекційного захворювання);
- Інтенсивно проявляються головні болі;
- Порушення сну (безсоння, сонливість);
- Хворобливість м’язів, болючість суглобів (без супутньої їх набряклості);
- Болю в горлі;
- Нездатність до зосередження, порушення пам’яті;
- Збільшення лімфовузлів (пахвових, шийних);
- Сухість очей, порушення зору;
- Синдром роздратованого кишечника (діарея, запори);
- Порушення кровообігу в кінцівках;
- Сухість у роті;
- Біль у грудях, не пов’язана із захворюваннями серця;
- Перепади артеріального тиску;
- Хворобливість менструацій, виражене прояв ПМС.
Перерахована симптоматика проявляється аналогічно СХВ, тобто на протязі тривалого періоду часу, з різним ступенем інтенсивності. Існує також декілька додаткових критеріїв, на підставі яких можна припустити актуальність для себе СХВ:
- Виникло відчуття втоми не пов’язано з попередньою напруженою фізичною діяльністю.
- З-за втоми будь-яка діяльність здійснюється зі значними зусиллями, на неї витрачає.
- Спостерігається значне погіршення самопочуття після додаткового напруги (фізичного або розумового), а також після перенесення тих чи інших захворювань.
- Повноцінний і тривалий нічний сон робить хворого відпочив.
Практично вся перерахована симптоматика відноситься до групи так званих малих симптомів, на підставі яких може бути діагностований СХВ. У їх числі і великі симптоми, всього їх два:
- втома, не обумовлена конкретними причинами, що виявляється протягом тривалого періоду часу і не зникає після часу, в достатній кількості відведених на відпочинок;
- знижена рухова активність (в середньому наполовину і більше).
Діагностування
Діагностика СХВ являє собою значні труднощі у виділенні саме цього захворювання, тому як симптоми, як видно, можуть проявлятися різні, проте вираженості певної їх групи, як такої, немає. Діагностика синдрому хронічної втоми відбувається на підставі загальної клінічної картини, в рамках якої проявляються один або обидва симптоми з «великої групи», а також шести і більшої кількості симптомів, відповідних «малій групі».
В рамках діагностики підлягають виключенню соматичні, інфекційні, онкологічні, психіатричні та ендокринні захворювання. Це, відповідно, визначає потребу у відвідуванні ряду фахівців. Проводиться також дослідження крові на предмет актуальності інфекційних захворювань, в т. ч. на СНІД. Крім цього потрібно всебічне обстеження внутрішніх систем і органів. На довершення до цього додамо, що СХВ також потрапляє під стан норми, відповідне передує перенесенню серйозних захворювань або травм.
Лікування
В якості першого і основного кроку лікування СХВ розглядається необхідність зниження навантаження, актуальною для хворого (емоційної чи фізичної). Також необхідно скоротити обсяг діяльності мінімум до 20%, по можливості виключивши ті обов’язки, при яких особливо посилюється психічна напруга. У деяких випадках домогтися такого роду змін важко, тому як дієвої альтернативи можуть розглядатися аутотренінг, сеанси психотерапії, деякі види релаксуючих методик.
Важливо, щоб пацієнт усвідомив, що він не може виконувати конкретну роботу в раніше заданому обсязі через власну хворобу, важливо зрозуміти і те, що синдром хронічної втоми насправді хворобою і є. Окрема роль відводиться коригування розпорядку дня, робочого діяльності і часу, що відводиться на відпочинок. Певна користь досягається за рахунок оздоровчих процедур, таких як контрастний душ, піші прогулянки, фізичні вправи і ін Рекомендуються дихальні вправи, біг, гімнастика і т. д.
Залежно від того, в якому стані перебуває хворий, навантаження від дії в рамках лікування може бути збільшена. Крім іншого, рекомендуються позитивні емоції, за рахунок чого обумовлюється вплив на психологічний стан пацієнтів. Що стосується використання будь-яких препаратів, то в основному застосовуються ті з них, за рахунок яких забезпечується зміцнення імунітету та підвищення загальної опірності організму до стресів і сторонньому впливу. Також рекомендується пити більше рідини, виключається алкоголь і напої, до складу яких входить кофеїн. Також обмежується споживання їжі, до складу якої входить цукор, в іншому випадку зростає рівень глюкози в крові, а за ним – зниження цукру до меж нижче норми, чому, в свою чергу, супроводжує відчуття втоми.
При появі симптомів, що вказують на можливу актуальність синдрому хронічної втоми, необхідно звернутися до невролога, додатково може знадобитися консультація ряду інших фахівців (інфекціоніст, психотерапевт, ревматолог, терапевт, ендокринолог та інші).
