Порушення процесів реполяризації: симптоми і лікування

329

Порушення процесів реполяризації – це захворювання, в ході якого скорочується або стає більш тривалою за часом фаза реполяризації. Подібне порушення може носити симптоматичний характер, але визначити це можна тільки шляхом проведення необхідних діагностичних заходів.

Для того щоб зрозуміти суть проблеми, розглянемо детальніше, що таке «реполяризація».

Робота серця передбачає три фази:

  • збудження;
  • скорочення м’яза;
  • розслаблення.

Порушення процесів реполяризації в міокарді може відбуватися якраз на стадії збудження.

Така стадія ділиться на два етапи:

  • деполяризація – початок, коли м’яз активно «працює»;
  • реполяризація – закінчення фази – клітина «відпочиває».

У нормі процес реполяризації триває 0,3-0,4 секунди. Якщо є стійке відхилення від цієї норми, то присутнє порушення процесу реполяризації в міокарді шлуночків. Дана проблема не завжди є самостійною, так як їй передують певні етіологічні фактори. У дітей порушення реполяризації міокарда може бути обумовлено вродженими захворюваннями і не тільки щодо серцево-судинної системи.

Клінічна картина залежатиме від первопричинного фактора. Консервативне лікування часто, але в окремих випадках може знадобитися проведення операції. Прогноз носить індивідуальний характер.

Етіологія

Порушення реполяризації міокарда може бути обумовлено наступними етіологічними факторами:

  • ішемія міокарда;
  • міокардити;
  • інфаркт міокарда в анамнезі;
  • кардіоміопатія;
  • артеріальна гіпертензія, гіпертонія;
  • вроджене захворювання – СРРЖ (синдром ранньої реполяризації шлуночків);
  • гіпертрофія лівого шлуночка;
  • неправильна робота адреналінових рецепторів;
  • порушення в роботі гормонального фону;
  • захворювання центральної нервової системи;
  • прийом деяких «важких» препаратів – гормональні, антибіотики, стероїди, седативні.

Крім цього, виділяють ряд факторів, які при наявності вищеописаних патологій можуть спровокувати порушення процесів реполяризації:

  • порушення електролітного балансу;
  • виснажливі фізичні навантаження;
  • часті стреси, нервові переживання, знаходження в негативній психоемоційної обстановці;
  • переохолодження організму;
  • прийом адреностимуляторів.

Слід зазначити, що люди з СРРЖ реполяризації шлуночків знаходяться в групі ризику, так як у них набагато частіше розвиваються серцево-судинні захворювання і є велика ймовірність раптової зупинки серця.

Симптоматика

Помірні відхилення в тривалості фази реполяризації можуть протікати безсимптомно. В окремих випадках присутні неспецифічні і нетривалого характеру симптоми: задишка, поколювання в області серця після фізичного навантаження.

У цілому порушення процесів реполяризації характеризується наступною клінічною картиною:

  • у будь-який час доби без видимої на те причини може відбуватися уповільнення серцевого ритму;
  • синусова аритмія;
  • тахікардія;
  • задишка, прискорений пульс навіть при незначному фізичному навантаженні;
  • нестабільний артеріальний тиск, найчастіше підвищений.

Крім цього, симптоматичний комплекс може включати в себе і нетипові для серцевих захворювань симптоми:

  • початкова стадія ацидозу;
  • підвищена температура тіла;
  • слабкість, нездужання;
  • головні болі, запаморочення;
  • погіршення когнітивних функцій, проблеми з пам’яттю;
  • загальне погіршення самопочуття, блідість шкірних покривів.

Зважаючи на те, що клінічна картина носить неспецифічний характер, ні в якому разі не можна приймати якісь препарати для усунення симптоматики без призначення лікаря. Це може привести до різкого погіршення самопочуття.

Діагностика

Оскільки дифузні порушення реполяризації не відрізняються специфічною клінічною картиною, для уточнення діагнозу необхідна ретельна діагностика.

В першу чергу лікар-кардіолог:

  • з’ясовує характер поточної клінічної картини – які симптоми проявляються, тривалість їх перебігу, періодичність;
  • збирає особистий і сімейний анамнез;
  • вивчає історію хвороби пацієнта;
  • з’ясовує, чи приймає пацієнт які-небудь препарати без призначення лікаря.

Крім цього, проводять діагностичні заходи, як:

  • загальний і біохімічний аналіз крові;
  • ЕКГ;
  • коронароангиографию;
  • эхокардиоскопию;
  • рентгенографію грудної клітки;
  • аналіз крові на гормони.

За результатами діагностики лікар визначає причину появи симптоматики, характер перебігу патологічного процесу і тактику лікування, яка допоможе усунути порушення реполяризації в міокарді шлуночків.

Лікування

Курс базисної терапії буде спрямований у першу чергу на усунення первопричинного фактора. Якщо встановлена серцева патологія, то пацієнту встановлюється електрокардіостимулятор. У тому випадку, якщо як такої причини розвитку захворювання немає, то проводиться консервативне лікування – прийом медикаментів та обмеження фізичних навантаженнях.

Медикаментозна терапія може включати в себе такі препарати, як:

  • нітрати;
  • сечогінні;
  • гіпотензивні;
  • для стабілізації артеріального тиску.

Призначення препаратів здійснюється суворо в індивідуальному порядку. Приймати їх самостійно або вносити коригування в прописане лікарем схему настійно не рекомендується.

Крім спрямованих безпосередньо проти патології медичних заходів, слід дотримуватися загальних рекомендацій:

  • обмежити себе у фізичних навантаженнях;
  • відмовитися від куріння і надмірного вживання алкоголю;
  • правильно харчуватися;
  • уникати стресів і нервових переживань;
  • контролювати свій артеріальний тиск;
  • здійснювати щоденні прогулянки на свіжому повітрі.

За умови дотримання всіх рекомендацій лікаря, можна уникнути важких ускладнень і стабілізувати показники роботи серця.

Прогноз

Якщо діагностується ізольоване, тобто без серцевої патології, порушення процесів реполяризації, то прогноз сприятливий. В інших випадках все буде залежати від того, що стало причиною розвитку патології.

Специфічних методів профілактики не існує. Людям, які знаходяться в групі ризику, необхідно дотримуватися правил здорового способу життя, систематично відвідувати кардіолога в профілактичних цілях.