Порушення ліпідного обміну: симптоми і лікування

Порушення ліпідного обміну – це розлад процесу вироблення і розщеплення жирів в організмі, що відбувається в печінці і жировій тканині. Подібне розлад може бути у будь-якої людини. Найбільш частою причиною розвитку такої хвороби виступає генетична схильність і неправильне харчування. Крім цього, не останню роль у формуванні відіграють гастроентерологічні захворювання.

Подібне розлад має досить специфічну симптоматику, а саме збільшення печінки і селезінки, швидкий набір маси тіла і освіта ксантом на поверхні шкірного покриву.

Поставити правильний діагноз можна на підставі даних лабораторних досліджень, які покажуть зміна складу крові, а також за допомогою інформації, отриманої в ході об’єктивного фізикального огляду.

Лікувати подібне розлад метаболізму прийнято за допомогою консервативних методик, серед яких основне місце відведено дієті.

Етіологія

Подібне захворювання дуже часто розвивається при протіканні різних патологічних процесів. Ліпіди – це жири, які печінка синтезує або надходять в організм разом з їжею. Подібний процес виконує велику кількість важливих функцій, а будь-які збої в ньому можуть призвести до розвитку досить великої кількості недуг.

Причини порушення можуть бути як первинними, так і вторинними. Перша категорія факторів полягає в спадково-генетичні джерела, при яких відбуваються поодинокі або множинні аномалії тих чи інших генів, що відповідають за продукування та утилізацію ліпідів. Провокатори вторинної природи обумовлені нераціональним способом життя і протіканням ряду патологій.

Таким чином, друга група причин може бути представлена:

• атеросклерозом, який також може виникати на тлі обтяженої спадковості;


Атеросклероз судин

• нераціональним харчуванням, а саме надмірним вживання в їжу страв і продуктів, збагачених холестеринами та насиченими жирними кислотами. Саме з-за цього, одним з напрямків лікування хвороби виступає дієта;
• зловживанням шкідливими звичками, а саме регулярне вживання великої кількості спиртних напоїв і викурювання сигарет;
• дисфункцією органів ендокринної системи – найбільш часто розвивається порушення ліпідного обміну при цукровому діабеті;
• хронічною печінковою недостатністю;
• гипертиреоидизмом і панкреатитом;
• синдромом Уіппла і променевою хворобою;
• протіканням біліарного цирозу печінки первинної форми;
• неправильною роботою щитовидної залози, а саме її гіперфункція;
• безконтрольним прийомом деяких лікарських препаратів, серед побічних ефектів яких спостерігаються збої у всмоктуванні жирів.

Крім цього, клініцисти виділяють кілька груп факторів ризику, найбільш схильних до розладів жирового обміну. До них варто віднести:

• статеву приналежність – в переважній більшості випадків подібна патологія діагностується у представників чоловічої статі;
• вікову категорію – сюди варто віднести жінок постменопаузального віку;
• період виношування дитини;
• ведення малорухливого і нездорового способу життя;
• неправильне харчування;
• артеріальна гіпертензія;
• наявність зайвої маси тіла;
• діагностовані раніше у людини патології печінки або нирок;
• перебіг хвороби Кушинга або ендокринних хвороб;
• спадкові чинники.

Класифікація

В медичній сфері існує кілька різновидів такого недуги, перша з яких ділить його в залежності від механізму розвитку:

• первинне або вроджене порушення ліпідного обміну – це означає, що патологія не пов’язана з протіканням якого-небудь захворювання, а носить спадковий характер. Дефектний ген може бути отриманий від одного з батьків, рідше від двох;
• вторинний – найчастіше розвиваються порушення ліпідного обміну при ендокринних захворюваннях, а також хворобах ШКТ, печінки або нирок;
• аліментарний – формується із-за того, що людина вживає в їжу велику кількість жирів тваринного походження.

За рівнем того, які ліпіди підвищені, є такі форми порушень ліпідного обміну:

• чиста або ізольована гіперхолестеринемія – характеризується підвищенням рівня холестерину в крові;
• змішана, або комбінована гіперліпідемія – при цьому під час лабораторної діагностики виявляється підвищений вміст холестерину, так і тригліцеридів.

Окремо варто виділити найбільш рідкісний різновид – гипохолестеринемию. Її розвитку сприяють пошкодження печінки.

Сучасні методи дослідження дали можливість виділити такі типи перебігу хвороби:

• спадкова гиперхиломикронемия;
• вроджена гіперхолестеринемія;
• спадкова дис-бета-липопротеидемия;
• комбінована гіперліпідемія;
• ендогенна гіперліпідемія;
• спадкова гіпертригліцеридемія.

Симптоматика

Вторинні і спадкові порушення ліпідного обміну призводять до великої кількості змін у людському організмі, через що захворювання має безліч як зовнішніх, так і внутрішніх клінічних ознак, наявність яких можна виявити тільки після лабораторних діагностичних обстежень.

Недуга має наступні найбільш яскраво виражені симптоми:

• формування ксантом і ксантелазмів будь-якої локалізації на шкірному покриві, а також на сухожиллях. Перша група новоутворень являє собою вузлики, що містять в собі холестерин і вражають шкіру стоп і долонь, спини і грудей, плечей і особи. Друга категорія також складається з холестерину, але має жовтий відтінок і виникає на інших ділянках шкіри;
• поява жирових відкладень в куточках очей;
• підвищення індексу маси тіла;
• гепатоспленомегалія – це стан, при якому збільшені в обсягах печінка і селезінка;
• виникнення проявів, характерних для атеросклерозу, нефрозу та ендокринних захворювань;
• підвищення показників кров’яного тиску.

Вищевказані клінічні ознаки порушення ліпідного обміну з’являються при підвищенні рівня ліпідів. У випадках їх нестачі симптоми можуть бути представлені:

• зниженням маси тіла, аж до крайнього ступеня виснаження;
• випадання волосся і розшарування нігтьових пластин;
• поява екзем та інших запальних уражень шкіри;
• нефроз;
• порушення менструального циклу та репродуктивних функцій у жінок.

Всю вищезгадану симптоматику доцільно відносити як до дорослих, так і дітей.

Діагностика

Щоб поставити правильний діагноз, клініцисту необхідно ознайомитися з даними широкого спектру лабораторних досліджень, однак перед їх призначенням лікар повинен в обов’язковому порядку самостійно виконати кілька маніпуляцій.

Таким чином, первинна діагностика спрямована на:

• вивчення історії хвороби, причому не тільки пацієнта, але і його найближчих родичів, тому що патологія може мати спадковий характер;
• збір життєвого анамнезу людини – сюди варто віднести інформацію щодо способу життя і харчування;
• виконання ретельного фізикального огляду – для оцінювання стану шкірного покриву, пальпації передньої стінки черевної порожнини, що вкаже на гепатоспленомегалию, а також для вимірювання АТ;
• детальний опитування хворого – це необхідно для встановлення часу появи першого та ступеня вираженості симптомів.

Лабораторна діагностика порушеного ліпідного обміну включає в себе:

• загальноклінічний аналіз крові;
• біохімію крові;
• загальний аналіз урини;
• ліпідограму – вкаже на вміст тригліцеридів, «хорошого» і «поганого» холестерину, а також на коефіцієнт атерогенності;
• імунологічний аналіз крові;
• аналіз крові на гормони;
• генетичне дослідження, спрямоване на виявлення дефектних генів.

Ліпідограма норма у жінок

Інструментальна діагностика у вигляді КТ і УЗД, МРТ та рентгенографії показана в тих випадках, коли у клініциста виникають підозри щодо розвитку ускладнень.

Лікування

Усунути порушення ліпідного обміну можна за допомогою консервативних методів терапії, а саме:

• немедикаментозними способами;
• прийомом лікарських засобів;
• дотриманням щадного раціону;
• застосуванням рецептів народної медицини.

Немедикаментозні методи лікування припускають:

• нормалізацію маси тіла;
• виконання фізичних вправ – обсяги та режим навантажень підбираються індивідуально для кожного пацієнта;
• відмова від згубних пристрастей.

Дієта при подібному порушенні метаболізму ґрунтується на таких правилах:

• збагачення меню вітамінами і харчовими волокнами;
• зведення до мінімуму споживання тваринних жирів;
• вживання великої кількості овочів і фруктів, багатих клітковиною;
• заміна жирних сортів м’яса на жирні різновиди риби;
• використання для заправки страв ріпакової, лляної, горіхового або конопляного масла.

Всі рекомендації щодо харчування надає тільки лікуючий лікар, оскільки відхилення від дієтотерапії може тільки погіршити перебіг недуги.

Лікування за допомогою лікарських засобів направлено на прийом:

• статинів;
• інгібітори абсорбції холестерину в кишечнику – для перешкоджання всмоктування подібного речовини;
• секвестрантов жовчних кислот – це група медикаментів, спрямована на зв’язування жовчних кислот;
• поліненасичених жирних кислот Омега-3 – для зниження рівня тригліцеридів.

Крім цього, допускається терапія народними засобами, але тільки після попередньої консультації з клініцистом. Найбільш ефективними є відвари, приготовані на основі:

Безсмертник

• подорожника і хвоща;
• ромашки і споришу;
• глоду і звіробою;
• березових бруньок і безсмертника;
• листя калини і суниці;
• іван-чаю і деревію;
• коріння і листя кульбаби.

При необхідності використовують екстракорпоральних методики терапії, які полягають у зміні складу крові поза організмом пацієнта. Для цього використовуються спеціальні прилади. Таке лікування дозволено жінкам в положенні і дітям, вага яких перевищує двадцять кілограм. Найбільш часто застосовують:

• імуносорбцію ліпопротеїнів;
• каскадну плазмофильтрацию;
• плазмосорбцію;
• гемосорбцію.

Можливі ускладнення

Порушення ліпідного обміну при метаболічному синдромі може призвести до виникнення таких наслідків:

• атеросклероз, який може вражати судини серця і головного мозку, артерій кишечника і нирок, нижніх кінцівок і аорти;
• стеноз просвіту судин;
• формування тромбів і емболів;
• розрив судини.

Профілактика і прогноз

Для зниження ймовірності розвитку порушення жирового обміну не існує специфічних профілактичних заходів, чому людям рекомендується дотримуватися загальних рекомендацій:

• ведення здорового та активного способу життя;
• недопущення розвитку ожиріння;
• правильне і спласированное харчування – найкраще дотримуватися дієтичний раціон з низьким вмістом тваринних жирів і солі. Їжа повинна бути збагачена клітковиною і вітамінами;
• виняток емоційних навантажень;
• своєчасна боротьба з артеріальною гіпертензією та іншими недугами, які призводять до вторинних порушень обміну речовин;
• регулярне проходження повного огляду в медичній установі.

Прогноз буде індивідуальною для кожного пацієнта, оскільки залежить від декількох факторів – рівень ліпідів у крові, швидкість розвитку атеросклеротичних процесів, локалізація атеросклерозу. Тим не менш результат часто сприятливий, а ускладнення розвиваються досить рідко.