Дивертикуліт – захворювання запального характеру з локалізацією в кишечнику. Цей гастроентерологічний недуга провокується утвореннями мешковидной форми, які за своїм зовнішнім виглядом нагадують грижу і іменуються дивертикулами. В цих новоутвореннях можуть накопичуватися залишки їжі, що призводить до розмноження бактерій і, як наслідок цього, починається запальний процес, тобто дивертикуліт кишечника.
Чітких обмежень щодо віку і статі, це захворювання не має. Однак, за статистикою, у жінок воно діагностується в 1,5 рази частіше, ніж у чоловіків. В основній групі ризику люди старше 40 років. У дітей дивертикуліт сигмовидної кишки діагностується вкрай рідко.
Зважаючи на те, що симптоми цього захворювання досить неоднозначні і притаманні багатьом гастроентерологічним захворюванням, займатися самостійним лікуванням настійно не рекомендується. При поганому самопочутті слід звертатися до лікаря.
Згідно міжнародної класифікації хвороб десятого перегляду це захворювання відноситься до розділу «Дивертикулярна хвороба кишечника». Код за МКХ 10 – К57.
Етіологія
Клініцисти виділяють такі етіологічні чинники, які можуть стати причиною цього патологічного процесу в області кишечника:
- неправильний режим харчування – недостатня кількість клітковини в раціоні, зловживання жирною і смаженою;
- хронічні запори;
- запальні процеси в товстому кишечнику;
- похилий вік;
- ураження організму глистовими інвазіями;
- спадкова схильність.
Окремо слід виділити гастроентерологічні захворювання, які можуть стати етіологією цього запального процесу у дорослих:
- коліт виразкового або спастичного типу;
- ентероколіт інфекційної природи.
Крім цього, потрібно зазначити, що ситуація ускладнюється у тому випадку, якщо у хворого є в анамнезі хронічні захворювання гастроентерологічного характеру і ослаблена імунна система.
Класифікація
За характером походження поділяють:
- вроджений дивертикуліт;
- придбаний.
За характером перебігу патологічний процес може бути в гострій або хронічній формі.
У свою чергу, придбаний дивертикуліт поділяють на:
- тракційний – в тому випадку, коли випинання розташовуються на спайки кишечника;
- помилкові – коли на стінках дивертикула відсутні м’язові волокна. Ця форма недуги утворюється через травмування органу або частих запальних процесів в області слизової кишечника.
Також виділяють класифікацію хвороби за місцем розташування:
- в області товстого кишечника;
- з локалізацією в тонкому кишечнику.
Якщо захворювання не лікувати вчасно, то це призводить до спайкової непрохідності. Крім цього, освіти можуть мимовільно розкриватися, що призводить до кишковому кровотечі.
Симптоматика
По своїй клінічній картині гострий дивертикуліт може нагадувати напад апендициту або печінкової коліки. Саме тому ні в якому разі не можна самостійно співставляти симптоми і лікування, і тим більше проводити терапію народними засобами без призначень лікаря.
Симптоми дивертикула кишечника проявляються наступним чином:
- яскраво виражений больовий синдром;
- порушення стільця, що характеризується частими запорами і проносами;
- в калових масах можуть бути домішки крові, неперетравлені частинки їжі;
- нудота, яка практично завжди супроводжується блювотою;
- погіршення апетиту;
- млявість, нездоровий вигляд шкіри;
- підвищення температури, лихоманка.
Окремо слід виділити, в цьому випадку, клінічну картину больового синдрому:
- біль локалізується в нижній частині живота зліва;
- тривала за характером – неприємне відчуття може локалізуватися в одній точці і не проходити кілька днів;
- при кашлі, фізичному навантаженні біль посилюється;
- при пальпації болючий синдром стає яскраво вираженим, а м’язи живота в області запального процесу рефлекторно напружуються.
Якщо звернутися до лікаря на початковому етапі розвитку клінічної картини, то лікування можливо консервативними методами, а розвитку серйозних ускладнень можна уникнути.
Діагностика
При наявності вищеописаною клінічної картини слід, в першу чергу, звертатися до гастроентеролога. Крім цього, залежно від локалізації дивертикула, може знадобитися консультація проктолога і хірурга.
Якщо наявна симптоматика з боку сечостатевої системи, то також додатково знадобиться обстеження у гінеколога або уролога, для того щоб виключити запальний процес з боку цієї системи організму.
Діагностика дівертікуліта полягає в наступних заходах:
- рентгенологічне дослідження кишечника з контрастним речовиною;
- колоноскопія;
- ультразвукове дослідження органів черевної порожнини;
- діагностична лапароскопія;
- аналіз калових мас на приховану кров;
- іригоскопія.
Дивертикули
На підставі отриманих результатів досліджень лікар встановлює точний діагноз і вибирає найбільш ефективну схему лікування цього запального процесу.
Лікування
На початкових етапах розвитку цей гастроентерологічний процес усувається за допомогою консервативних терапевтичних заходів. Слід зазначити, що незалежно від обраної тактики лікування, обов’язково прописується спеціальне дієтичне харчування. При хронічній формі захворювання його слід дотримуватися постійно.
Лікування може здійснюватися як в домашніх умовах, так і в стаціонарі. Показаннями до госпіталізації є:
- загострення хронічної форми;
- висока температура тіла;
- наявність симптомів подразнення очеревини;
- при супутніх важких ускладненнях;
- вік старше 80 років;
- сильні напади блювоти, що загрожує зневодненням.
Медикаментозна терапія включає в себе наступні препарати:
- антибіотики широкого спектра дії;
- проносні;
- нестероїдні протизапальні;
- протимікробні;
- десенсибілізуючі антигістамінні препарати;
- спазмолітики.
Сильні проносні препарати або клізми при дивертикуліті не використовують, так як це призводить до підвищеного тиску в кишечнику, що загрожує розривом дивертикула.
Обов’язково слід дотримуватися спеціального режиму харчування. При загостренні гастроентерологічного захворювання перші 2-3 доби слід повністю виключити вживання харчових продуктів. Поживні речовини замінюються розчинами глюкози й електролітів.
У цілому дієта при дивертикуліті передбачає виконання наступних рекомендацій:
- виключення з раціону продуктів, які можуть викликати роздуті живота – капуста, бобові, гриби, жирна смажена їжа;
- під забороною продукти, які можуть затримувати вихід калових мас – рис, гранат, чорниця, білий хліб;
- виключаються овочі та фрукти, які містять грубі волокна;
- рекомендується – морська капуста, цільнозерновий хліб, персики, пластівці, насіння льону.
Крім цього, слід дотримуватися особливий питний режим – у добу слід випивати більше двох літрів води, чай і кава в цей обсяг не входять.
Якщо консервативні методи лікування не ефективні або зовсім не доцільні, вдаються операбельному втручання. В цілому показаннями до хірургічного втручання при дивертикуліті є:
- кишкова непрохідність;
- внутрішня кровотеча;
- ризик перетворення дивертикула в злоякісну пухлину;
- утворення свищів;
- розрив дивертикула;
- перитоніт;
- наявність інфільтрату або гнійного ексудату в освіті.
Крім екстреної операції, коли присутні вищеописані фактори, може призначатися планове хірургічне втручання. Такі заходи, як правило, роблять після 2-3 місяців після медикаментозного лікування, для того щоб виключити рецидив хвороби.
Лікування дівертікуліта народними засобами недоречно, так як це може тільки зняти гостру симптоматику, а не усунути недуга в корені. Рецепти народної медицини можна використовувати лише як доповнення до основного курсу терапії, але після схвалення лікаря або в якості профілактики.
Профілактика
Запобігти захворюванню, якщо це не вроджена форма, можна наступним чином:
- включати в раціон продукти, які багаті на клітковину;
- в режимі дня мають бути помірні фізичні навантаження;
- дотримуватися оптимального питного режиму;
- зміцнювати імунітет.
Крім цього, важливо пам’ятати основне правило – своєчасне лікування недуг виключає ризик розвитку ускладнень, тому при поганому самопочутті потрібно звертатися до лікаря, а не проводити лікувальні заходи на свій розсуд.
