Пілоростеноз: симптоми і лікування

32

Пілоростеноз – це захворювання, для якого характерним є звуження воротаря шлунка. Найчастіше ця недуга буває вродженим, набувається досить рідко внаслідок виразки шлунка або рубцевих звужень після опіку різними речовинами.

Воротар з’єднує шлунок з тонким кишечником. Під впливом негативних факторів він запалюється, а потім збільшується в розмірах. Через патологічне звуження їжа не потрапляє в кишечник. Як наслідок, розвивається непрохідність і у людини починається блювота. У більшості випадків хвороба буває у хлопчиків, у дівчаток – рідше.

Група ризику недуги – це новонароджені діти та немовлята у період перших кількох місяців життя. Іноді таке може трапиться у літніх людей.

Причини

Одна з найперших причин цієї недуги – це виразка шлунка (кровоточить, перфоративна), виразка дванадцятипалої кишки, пухлини органів шлунково-кишкового тракту. Точні причини появи пілоростеноза у новонароджених дітей та немовлят ще не встановлені, але фахівці вважають, що сприятиме розвитку недуги можуть інфекції та віруси, прийом деяких препаратів, важкий перебіг вагітності у матері і наявність у неї ендокринних порушень.

Вроджений пілоростеноз у дітей – це багатогранна патологія. Найчастіше причиною розвитку захворювання можуть бути спадкові фактори. Також на розвиток вродженої форми пілоростеноза у дитини може вплинути і те, що під час вагітності організм матері впливали деякі негативні фактори – погана екологія, різні хімічні речовини та інше.

Досліджуючи причини розвитку цієї недуги, вважається, що якщо батько дитини мав таку хворобу, то у 5% випадків вона передасться сина і в 2% дочки. Якщо ж мати перехворіла пілоростенозом, то її синові передасться захворювання з п’ятнадцативідсоткової ймовірністю, а доньки – з шестипроцентной.

Інші поширені причини розвитку хвороби:

  • інфекції, що викликають краснуху, герпес, цитомегалію;
  • наявність високого рівня гастрину у матері дитини;
  • вживання антибіотиків у перші 10-15 днів життя дитини і т. д.

Пілоростеноз: симптоми і лікування
Пілоростеноз у дитини

Симптоматика хвороби

Під час розвитку пілоростеноза у дитини прохідність перевареної їжі відбувається все важче. Шлунок втрачає скорочувальні функції. Стінки органу розширюються і перетворюються в мішок (атонічний шлунок). В цей період спостерігається пілоростеноз та пілороспазм – стан, під час якого скорочуються м’язи живота.

Основні симптоми пілоростеноза у дітей:

  • ущільнення в області живота;
  • блювотний рефлекс після вживання їжі;
  • роздратованість;
  • постійне відчуття голоду;
  • стілець рідше, ніж зазвичай.

Але постійна блювота – це основна ознака захворювання, тому як можна швидше потрібно відправитися на прийом до лікаря. З часом блювання буде відбуватися частіше й інтенсивніше, купуючи жовте або зелене забарвлення. Це може сигналізувати про наявність більш серйозних захворювань у дітей.

Крім того, у дитини може знижуватися вага, з’являється сонливість. Часто розвиток хвороби супроводжується дегідратацією організму. Оскільки дитина втрачає величезну кількість рідини, порушується водно-електролітний обмін.

Це захворювання має три стадії розвитку. На першому етапі відбувається компенсація. Далі розвивається субкомпенсація. А потім настає декомпенсація. З кожним днем лише симптоми прогресують і ускладнюють життя хворих дітей.

У маленької дитини, у якого розвивається пілоростеноз, з’являється відчуття переповненості, а також тяжкості шлунка. Ще знижується еластичність шкіри і можна виявити сухість мови.

Вроджений пілоростеноз проявляється вже на другому-третьому тижні життя дитини. Його прогресування супроводжується рясною блювотою, зневодненням організму, гіпотрофією, запорами. Пілоростеноз у новонароджених згодом переростає в згущення крові і дефіцитну анемію, алкалоз та гіповолемію. Ще може розвинутися виразка органів шлунково-кишкового тракту, аспіраційна пневмонія, асфіксія і євстахіїт.

Діагностика та лікування

Як тільки виникли перші симптоми пілоростеноза у дітей, слід терміново звернутися в медичний заклад на консультацію до лікаря. На огляді лікар уточнює анамнез життя і самого захворювання, і виписується направлення на аналізи і обстеження, після чого буде розроблено курс лікування. Необхідно провести діагностику верхніх відділів ШКТ або ехографію черевної порожнини. Лікар повинен виявити припухлості в області шлунка, кишечника. Також потрібно зробити тест на дегідратацію організму і здати аналізи крові.

Лікування пілоростеноза дітям призначає лікар після всіх процедур діагностики. Щоб усунути хворобу, потрібно провести хірургічну операцію. Вступивши у відділення лікарні, потрібно встановити гастральный зонд і провести евакуацію застійного вмісту шлунка. У цей момент харчування має бути внутрішньовенне.

Під час операції розширюється отвір між шлунком і тонким кишечником. Проводять стовбурову ваготомію з гастрэктомией антрального шлункового відділу. Альтернативні варіанти – гастроэнтеростомия і гемигастрэктомия. Далі необхідна післяопераційна реабілітація. Рекомендується прийом противиразкових медикаментозних препаратів під час лікування. Для нормалізації роботи шлунково-кишкового тракту потрібно використовувати прокінетики.

У післяопераційний період дитина перебуває в лікарні. Необхідне харчування після операції – це глюкоза, розведена у воді. Після декількох прийомів такого розчину, можна буде перейти на грудне вигодовування і дитячі суміші.

Додому пацієнта виписують через кілька днів після операції і лікування триває. Потрібно створити максимально комфортні та сприятливі умови для швидкого одужання немовляти.

Годування дітей після операції вдома слід здійснювати часто і малими порціями, як прописав лікар. Протягом кількох днів у малюка ще може бути невелика блювота або відрижка. Якщо це посилюється і триває більше трьох днів, слід негайно відправитися на прийом до лікаря. Ускладнень після хірургічної операції зазвичай не буває.

Вроджений пілоростеноз – це дуже небезпечне захворювання, яке може привести до серйозних ускладнень і навіть до летального результату. Медикаментозних методів лікування не існує. Якщо у дітей виявлено це захворювання, терміново потрібна операція з подальшою реабілітацією. Рецидиви практично не трапляються.